Не буду казати про школу української провінції, але необхідність витрати часу і душевних сил на вивчення художніх письменників у західних загальноосвітніх школах в мене досі викликає питання. Спочатку в школі потрібно було би вивчити основи психології, антропології, засвоїти основи людської індивідуальної і суспільної природ, а вже потім, можливо, за бажанням індивіда вирішити, чи готовий він доторкнутись до внутрішнього світу окремо взятого художнього письменника. Чому ми в школах не слухаємо музику чи не дивимось картини? Бо письменники розумніші і пишуть словами як інструментами свідомості? Але ж все одно вони всі вивалюють на недорослу психіку дітей свої письменницькі історії хвороб, якщо сказати зовсім грубо. Бо грубістю й було примушення мене все те читати.
Тааа! Цікаво було б прслухати від вас про яку небудь фантастичну книгу. Того таки Сімака наприклад, Азімова чи Бредбері. Там є що в філософському плані.
Саламбо це історія про найманців вже після першої пунічої війни, тобто там вже є Рим, якщо не помиляюся, найманці навіть просили підмогу в римлян. А взагалом дуже цікавий подкаст