🇺🇦 Спочатку бродонат Павлу та Наї, а потім все інше: send.monobank.ua/jar/3WtipZaHc3 🚨 Повна аудіоверсія подкасту (1 година 37 хвилини) доступна для спонсорів проєкту: Patreon - www.patreon.com/bromancepodcast Base by Mono - base.monobank.ua/bromance
Цікаво, я теж досить швидко прийшла до того що життя це хаос. Але мене це усвідомлення навпаки втішило. В той момент я була одна, з смертельно хворим батьком та гігантськими для мене боргами. Я задавалась питаннями за що мені це все. У всесвіті де була б справедливість і логіка я не бачила способу звільнитись від боргів і несла якусь провину за те що зі мною відбувається. А так як світ рандомний то це означає що може статись що завгодно, як погане так і хороше і іноді такі речі просто трапляються. Треба прийняти це і жити далі. Бажано насолоджуючись процесом і роблячи те, що вважаєш правильним. Це мій сенс життя, поки працює
На спогадах Нарімана про потяги в дитинстві згадала своє дитинство в піонерському таборі в часи совка, і це така жесть. Табір знаходився біля залізниці, прямо зупинка для електричок була входом в табір. Так ось в дні чергування певного загону по табору, на цю зупинку призначали двох дітей і вони замість відпочивати, гратись з дітьми, гуляти лісом чи плавати в басейні, повинні були там стояти і коли їхав якийсь потяг ( а вони здебільшого проїздили без зупинок і це було десь раз на 30 хвилин) тримати піонерський салют, долонь перед лобом, ось цим потягам. Типу пасажири на них дивились, і думали, які молодці ці піонери. Боже, в якій країні ми жили🤢🤢🤢🤢
В мене теж є романтизація звуків залізної дороги. В мене це асоціюється з дитинством. Нагадує дні, коли я ночувала у бабусі, недалеко від залізної дороги. Вночі вікно було відкрито і інколи чутно якісь потяги...Красивий дитячий спогад)
Зміст холодильників в американських фільмах - це дійсно цікаве спостереження з дитинства. Дуже мені відгукується 😅 Доречі, цікаво було б влаштувати флешмоб з фотографіями холодильників серед українців і проводити його щороку для історичного порівняння.
46:10 то ж цибуляники Чи "на бідному" це? Можливо😄, але неймовірно смачно. Єдиний мінус у цій їжі богів те, що потрібно багато цибулі натерти. Але таку страву потрібно хоч раз в житті спробувати
Ви як завжди круті. Тішуся щоразу, як бачу новий випуск. Дякую, і за смішні речі, і за екзистенційні топіки 😁 і як завжди після подкасту маю цікаву тему для роздумів та обговорення з друзями, цього разу це було «які звуки подобаються». Топовий подкаст, повернусь до вас скоро на патреоні, як найду нову роботу
Я досі роблю цибулеві грінки - це як той дерун, тільки на грінці. І це рілі смачно. А якщо ще сир додати - взагалі топ, рівня авокадц тосту)) Кіно дайджест - це був мій шок, що є такий рівень контенту в той час, але купувала в Пресі
46:38 Це цибуляники. Можуть бути теж кабачаники, та фучки. Солодка версія - оладки з яблуками. Це все дуже смачно. Обожнюю. Те що ці страви не дорогі це радше плюс, ніж мінус.
Мені особливо подобалися холодильники, заповнені виключно алкоголем та водою/соками 😅 і це позиціонувалося як холостяцький барліг Блін, шановні НаріМакс, велика вам подяка. Подкаст надзвичайно важливий для нас усіх в розрізі підтримки даху, вщент знесеного росією
Кінодайджест - це був найтоповіший журнал в моєму рейтингу, пам'ятаю там статтю про якийсь фільм типу Омена, для мене це була вершина комедії і тонкого сарказму, я хотіла вирости і писати так само
Є ж спеціальні клапани що виключають воду навіть якщо ти не є вдома, а труби вони шевеляться при різницях тиску і їх незахищеними неможна замуровувати у стін бо вони тупо перетруться о стіну.
Не один раз чую у ваших подкастах, що можна і треба спускатись в укриття. От роби , що від нас залежить, а там як буде. Так цих укриттів і досі немає! Сирена, тільки будить мене вночі і сміється з мене.
Макс в своєму аналізі демократії апелює до якоїсь ідеї демократії якої немає. Республіка по Платону це взагалі антиутопічна автократія по сучасним канонам. В республіці Цицерона еліти також були, у них було своє місце. Навіть в більш сучасній утопії - комунізмі - так само лишаються партійні діячі, голови рад, військові лідери.
Звуки потягу вночі ааааа. Чомусь в Києві взагалі не чую цих звуків, хоча живу біля вокзалу, а в Запоріжжі, мабуть, чула товарняки, бо вони гучні і роблять тидищ тидищ. Завжди щемило серце. А зараз вже всьо, в ту сторону потяги не їдуть, бо фронт і таких звуків вже немає.
Пам'ятаю як дивився якийсь американський фільм і там герої приходять до хлопчини з напівгетто і в нього вдома є комп і інтернет ... і я тоді на це дивився і думав ну хіба можна аж так брехати ...
Я передплачувала "Кінодайджест" з 2004 по 2006 рік. Знайшла його в каталозі Укрпошти і, мабуть, була єдиною на весь Маріуполь, кому він приходив. Пам'ятайтаю їх розлогі огляди "Шрека" і купу всього цікавого та артхаусного. Доречі, вони мені, навіть, свою фірмову бейсболку надіслали, як новому підписнику (носив тато, бо вона була чорного кольору 😂)
Теж маю романтизацію залізниці. У батьків в Акмєсджиті будинок на пагорбі, а внизу в долині залізниця. І кожного вечора було добре чути поїзди десь вдалині.
Все залежить від слів. Жодний постріл не відбудеться, поки не відкриє рот людина. В нашому хаосі, порушеному Законі не може бути іншого. Гармонія будується тільки за допомогою істинної пари жінки і чоловіка, аріїв, аристократів, чарівників (тільки Попелюшці пасує черевичок). Така пара зображена на картині Рафаеля «Сикстинська мадонна». Жінка старша приблизно на 13 років і єдина. Така пара разом може жити вічно, молодими, здоровими, з ідеальним сексом. «Згадуй жінку своєї юності» радить Біблія, бо ще хлопчиком кожен чоловік вперше побачив свою королеву.
Пам'ятаю, як в дев'яностих один раз пафосно, як в кіно, діставала сметану в магазинній упаковці з холодильника. Бо зазвичай сметана була в літровій банці від бабусі.
46:40 - це цибуляники. Тільки там цибуля не терлася, а нарізалася невеликими кубіками, ну і плюс яйця. Було досить смачно, треба, до речі, спробувати зараз)
бля, цибулевий дерун називається - цибуляники) і це дуже ахуєнна штука) і ніхуя не бідно воно звучить))) це дуже смачно) краще ніж всякі там дефлопе з крутонами!)
В 4 класі в мене була 1 в 1 така сама ситуація з наклейками. Купив перед школою коробку жуйок з термінатором. Усі жували, а я забрав собі усі наклейки. Ні про що не шкодую
35:41 - та у вас прям як франківський МЦ ,,Параграф''. Там теж і кіно, і книжкові, і письменницькі клуби. + ПРИХОДЬТЕ ДОПОМАГАТИ ПЛЕСТИ СІТКУ ДУЖЕ ТРЕБА. (Вхід з боку вул. Шевченка)
ми деруни з цибулі називали цибульовими котлетками, хоча цибуля в них і нарізалась крупно, а потім ці котлетки ще тушили в томатному соці і виходило дуже смачно, хоч і бюджетно - чудовий варіант для студентів))
а розміри будинків в американських фільмах і серіалів вас не бентежили? в порівнянні з нашими 1,2-кімнатними квартирами. Оосбливо оці зали поєднані з столовими
Я прочитала «не відпускай мене» ще в універі, більше 15 років тому. І досі під впливом. У Ішігуро Кадзуо всі книги дуже хороші, вони різні, але кожна по своєму прекрасна. Один з найулюбленіших авторів
