Останнім часом в Україні тріумфально просувається пісня «Батько наш Бандера, Україно мати». Її співають депутати у Верховній Раді, учні у школах та просто небайдужі люди. Журналісти патріотичних каналів випускають пафосні сюжети про флешмоби з піснею і роблять висновок про всенародну любов до вождя ОУН. Доходить до того, що пісні про батька Бандеру навчають малюків у дитячих садках.
Цей сплеск любові до Бандери ініціювали "священики" ПЦУ.
Для патріота-атеїста захоплюватися людиною, яка терором та вбивствами боролася за свою націю - нормально. Ну, а для християнина? Адже в ПЦУ надсилають простим віруючим очевидний сигнал - називати Бандеру батьком правильно та навіть похвально. Але ж у християнстві отцем називають не Бандеру, а Бога, а матір'ю - не Україну, а Церкву. Чи може бути у нас два батька та дві матері? І, головне - чи можуть ці батьки та матері вчити протилежному?
5 сен 2024
