я купила цю книгу на пікі популярності, і тоді вона коштувала 20 грн, мені здається в цьому і є її секрет успіху - хайп і супер доступна ціна. Особисто я її прочитати не змогла, а от мама прочитала, вона сама з села і коли дочитала єдине що сказала "де ця дашвар такі села бачила?!". і це було сказане з таким болем і образою, що для мене, це стало кращою рецензією.
Закинув цю книгу саме через нереалістичне зображення села і селян. Хоч сам в селі ніколи і не жив, але знаючись на людях, швидко зрозумів, що персонажи картонні, абсолютно нереальні. Та й сюжет слабкий, але в той період я вивчав українську мову, тому спочатку подумав, що бодай для мовної практики згодиться. Але ні, не витримав такого примітиву.
от хотіла написати абсолютно те саме, тільки не ГУ, а один за всіх, і не 4 сюжети, а цілий сезон 🤣 а ще стало цікаво, а скільки ж там сторінок, очікувала, що не менше ніж 1000, а всього 300
Як же прекрасно, що моя юність пройшла без знайомства з подібними шедеврами літератури. Я з села, але у свої 13 думала лише про те як мені скласти ЗНО і яку вибрати професію, і взагалі як жити життя в нашій країні. Невже авторка вважає, що окремий випадок (яких і в містах хватає) можна видати за чисту монету і в селах більшість таких як ця Катерина🤦🤨 Спойлер - таких одиниці і зазвичай вони з дуже неблагополучних сімей де батькам все одно на своїх дітей від слова зовсім.
Там їхня професорська сім'я виїхала з москви в Київ і дуже засмучені були з того приводу, горе ж то яке, "з самої москви" в якийсь там Київ 🤡 Моє лице в той момент було типу: 🧐
От же ж людці ! Вони приїхали з москви до Києва , дуже цим засмучені , випускають сміття від літератури і знаходять гнилу масу ідіотів , що це читають , заробляючи на цих придурках бабло і посміюються , потираючи руки і зневажаючи своїх дурнів-читачів ! Але тут питання до тих видавництв , що публікують цей шкідливий непотріб . Бо якщо дорослий може розібратися , що добре , а що погано , то підліток отримує , вважаю , справжню моральну і психологічну травму . І тим сильнішу , чим більш майстерна ота писанина . А де ж наше так зване міністерство так званої культури , яке ,здавалося б , покликане піднімати отой самий культурний рівень народу ?! Катма ! От де , здається мені , потрібна цензура ! Потрібна , ой як потрібна...
@@prolit_ взагалі-то з цієї сім'ї тільки мама росіянка. А старший і молодший Крупки - українці. Але старший такий патріот, так любить Україну, що аж... Все життя прожив в Москві.
А ще згадала, що як купила цю книжку і одразу Молоко, то завезла їх спершу на село бабусі (їй тоді десь 80 вже мало бути, ну може 78), бо в самої було що читати ще. І мені бабця телефонує в предсмертному стані, типу, що я за гидоту читаю, але відмовилася озвучувати, сказала лише що початок СнЛ. Її голос треба було чути. Але це все приправлялося ще тим, що вона колись самостійно в мене брала читати Кінга та мемуари однієї сутенерки, і це бабусі НОРМАЛЬНО зайшло, а тут вона настільки вбита була. Я тоді працювала в КСД, тому одразу взяла книжку і відкрила. Що ж, їхати до бабусі було соромно 😁
@@younglilith13 ой, я не згадаю... читала десь 12 років тому. Щось типу "сповідь юної мадам" про дівчину, яку продали з якоїсь із Корей і почалися її поневіряння. На той вік мені було цікаво, хоч очікувала більше, бо книжка була запакована, як 18+
Дякую за огляд. Максимально покрінжував з сюжету, бо я житель села. Звісно є різні історії, але 13 років... Це кримінал просто і тюрма. І жоден адекватний селянин не засуджував би дитину за це. Робіть ще контент! Разом ми сила!
Я це знайшла! Ахах, дякую за вашу роботу! Думаю, що є тут ще окрім мене люди які раніше дивились расіянського Ентоні і чотири місяці страждали в пошуках схожого контенту.. тому я дуже чекаю на ваші наступні відео!
Книга про розбещення неповнолітньої дівчинки, дорослим мужиком виграла "Коронацію слова" та це просто 🤦♀️🤦♀️🤦♀️🤦♀️🤦♀️🤦♀️ Як добре, що я цього не читала.
Я її читала коли мені було років 15-16,(зараз 27) досі пам'ятаю початок, смерть Сашка і останню фразу книги,хоча ніколи не перечитую, сталось на одному подиху,і дуже часто плакала. Сюжет треш звісно,але написаний він класно наскільки я пам'ятаю, я читала і інші книги Дашвар. І повірте в мене великий читацький досвід був і в 16. Можливо перечитаю зараз щоб зрівняти враження)
Як людина, яка три роки згаяла в педагогічному, мене зашкварило ще на озвученні першої анотації. Навіть якщо припустити, що це 90-ті і початок нульових, це не виправдовує повне невтручання чи, як я зрозуміла - відсутність, відповідних органів у подіях книги. Саму книгу я, до речі, не читала, просто нарешті добралася до вашого каналу, ви неймовірні ❤️ І після того, як ви розповіли, що саме ця письменниця була сценаристокю цих клятих серіалів, я нарешті зрозуміла, через кого я з відразою ставлюся до програми каналу 1+1
Люко Зашквар Дякую за огляд. Колись давно, після маси схвальних відгуків і рекомендацій, прочитала Кров з молоком та Ініціацію. Кров пішла легко, Ініціацію мучила. Текст останньої, особливо ті частини, де оповідь йде від головної героїні, видався особливо вимушеним, з "претензією", так би мовити. Але справа навіть не в якості тексту, адекватності сюжетних ліній-поворотів, або відсутністі глибоких сенсів (в Ініціації, принаймні, є дилема, про існування якої, щоправда, героїня має здогадатися через сни), а у відчутті якоїсь огиди на душі тривалий час після прочитання. Пояснити собі причини такої реакції на ці книги не можу і досі. Можливо через те, що персонажі у Дашвар нічого не вирішують і не еволюціонують, їх просто несе сліпа доля, калічачи все і всіх довкола. А як же грецька трагедія та інша світова класика, скажете ви. Але у Дашвар я не помітила емпатії до драм своїх героїв. Вона ніби приносить їх в жертву епатажу
Читала років в 15, мені зараз 23 і розумію що тоді мене такий динамічний розвиток подій вразив, десь і плакала і співчувала, але зараз розумію який це крінж, а Ваше відео розбило вщент бажання перечитати і воно на краще. Дякую, ви класна ❤️
Даруйте, але книжки Дашвар не для того, аби розслабитись і відпочити, а щоб посивіти і отримати психічний розлад. Люди, не читайте це, зараз є багато достойної української літератури. Автору лайк за відгук.
Коли читала цю книгу, то горіло страшно😠 селян виставили абсолютними дикунами. Як ти можеш писати про те, в чому абсолютно не розбираєшся🙄🙄🙄 навіть з точки зору психології ця книга - сон божевільного 😕😕😕
Можна подумати що це не так. Так Люко Дашвар дещо гіперболізує події, але все так і є. Основна маса закоренілого сільського населення забобоне стадо з відповідною поведінкою Малоосвічені і не бажають вчитись. При цьому багато ще й цим пишаються і страшно не люблять своїх односельчан тих хто зміг чогось добитись своїм розумом і працею. Для них це як червона ганчірка. Переважна більшість селян здатні вірити у всяку дурню чим очевидним фактам і логіці -їм так легше ( в теорії змов вірять більше в селах - переконався не один раз) Люди заздрісні, часто злі через свою нереалізованість і цю злість вихлюпують на своїх близьких. Батьки часто густо хочуть вмішуватись в життя своїх вже дорослих дітей. Для них діти це безкоштовна рабсила,яка винна їм до кінця життя. Був свідком цього не один раз. Так що якось так. А українське село дійсно незворотньо деградувало. Лишились там люди яким вже небагато лишилось та нікому непотрібна злодійкувата алкашня яку якщо й беруть на якусь примітивну роботу на кшталт - принеси/подай то скоро й женуть того що собі дорожче.
@@pole7569 в моєму селі ще нікому через коханця хату не приходили палити 🤣🤣а заздрісних і тупих людей достатньо всюди. Тому що забобонність, обмеженість та інші недоліки, перераховані Вами, притаманна багатьом людям, незалежно від того, де саме вони народилися.
@@Наталія-г6л5ш твоїм селом світ не обмежується і нема чого рівняти всіх по ньому. Є набагато "дивніші" та страшніші ситуації в селах ніж описані в книзі. Почитай інколи кримінальну хроніку - а це згідно статистики, лиш одна десята про що стає відомо на загал. Я не говорю що в містах ніякого криміналу, але село славиться своїм резонансом в якихось подіях.
Якщо б не сказали, що це книга, при чому на 5 тис примірників (невимовний шок), то можна подумати, що ви оглядали велику серію Вагітної у 16… сюжетні повороти, принаймні, схожі
Яка ж я щаслива, що не читала це в підлітковому віці! Мені б не хотілось, щоб ця книга потрапляла до рук українських дітей і підлітків, людей за кордоном. Є хороші книги, які описують українське село, натомість тут скорше приниження..
Як би страшно це не звучало, але ця книга дійсно дуже реалістична ! Більшість сюжетів з неї я чула чи зустрічала в реальності в селі, в Київській області . Тому дякую автору за те що вона показала цей світ людям , можливо це щось змінить
@@gelenagarkusha7601 до речі, стівен кінг - мій улюблений письменник. бо від його "жахів" спокійніше, ніж від реального життя. а от чим реалістичніші книги, чим більш "побутово-земні", тим страшніше, коли їх читаєш.
@@lalala2874 я з Вами цілком згодна, до того ж Стівен Кінг всеж таки письменник для підлітків, хоча його читають й цілком дорослі люди, тому від його жахів розумієш що вихід є, він десь поруч, а от у Габріеля Гарсія Маркеса є тільки беззаперечний вирок, от його читати набагато важче.
@@lalala2874 і ще одне - Стівен Кінг теж один з моїх улюблених письменників, у мене на полиці стоять майже усі його книжки що виходили в українському перекладі.
Я не читала цієї книги, але послухавши стислий виклад сюжету в мене одразу склалося враження, що цю книгу написала малороска, бо так воно все примітивно, ніби я знову дивлюся наше телебачення початку 2000, та й шо кривити душею, і до тепер певні квартали так представляють українців. Таке заходить нашим людям, чомусь....
Пам'ятаю, як однокласниця розказувала про цю книгу і вона її переказувала точно так само, як і ви! Я одразу пригадала оцей початок з "любов'ю" і сміймала дикий іспанський сором. Зараз це звучить як ще одне творіння фікбуку (та, я все, калічно написане, буду порівнювати з ним і хто мене зупинить) або сюжет фільму з ютубу А ще пам'ятаю дизінфу від вчительки укр. мовт і літератури, про те що це саме ЛюКо ДашВар і що це три жінки і один чоловік, ну і ця авторка, і книга були рекомендовані однокласниці саме вчителькою
читала цю книгу в класі десь 9 і взагалі не сприймала її як щось реальне і те що могло дійсно статися(ну забудемо на мить про відунок і сни з привидами). нічого не ясно, але дуже динамічно, так. пам'ятаю якісь окремі штуки типу першої сцени і сина того мужика, але більше нічого. було приємно послухати вас, дякую за відео
Теж дізналась про цю книгу завдяки списку 30 знакових книг для української незалежності. І це повний треш. Я не знаю, на кого це розраховано. Тепер думаю над тим, куди її подіти, бо маю друкований екземпляр, але залишати її в домашній бібліотеці не хочеться 😅
читала цю книгу, теж багато чого здалося трешаком, але напевно життєвість сюжету в селах і є тією ознакою рекомендації в знакові книги. Життя в селі може бути тим ще трешаком, а консервативність батьків стосовно навіть того ж сексуального виховання присутня навіть в 2022 році. Я кажу це як людина що виросла в селі і чула неймовірні розповіді, багато з яких виявлялися правдою. Де 15річних дівчат називають вертихвістками і засуджують, а не попереджують і бережуть. Її книга просто величезна склейка цих історій і тому вона здається монстром, зліпленим з різних частин тіла
@@Tevi_L7151 не маю схожого на ваш досвіду, але змальовування реальності ще не є ознакою хорошого твору. Без рефлексії авторки через персонажів ця книга - просто газета СпідІнфо з красивою обкладинкою.
@@Tevi_L7151 там життя в селі в 90-і, зараз села вже інші. Українці в свойому розвитку стрибнули дуже далеко. Фермери і вже не такі бідні селяни, котрі можуть тіки бухати (і щось інше).
Дуже Вам дякую за чудовий проєкт, підписка. Я нещодавно прочитала у ел. виді книгу "мати все", не знавши взагалі цього дивного імені ЛюкоДашвар, потім полізла з'ясовувати. Книга спочатку цепляє сюжетом (хотілось відволіктися від новин війни), потім розумію, що це просто лайно, але дочитала щоб утвердитися у цьому. А от і підтвердження від Вас. Мені шкода що багато людей (напевно жінок більше) читають це з захопленням. Це макулатура.
Мені цю книгу порадила подруга дуже давно, і я її прочитала. Нажаль. Це було 9 років тому, і мені було, по-перше, бридко від настільки відвертих сцен, по-друге, дуже не зрозуміло, про що це все і до чого. Дякую за гарний огляд! Я була рада почути, що не тільки мені не сподобалась ця книга.
Не даремно авторку ще називають Люко «Зашквар», колись мені позичили прочитати цю книжку і я зареклась брати в руки творіння цієї письменниці. Дуже влучно відмічені мінуси, повага Вам, що і плюси намагались знайти)
Було цікаво чому це ім'я і ця книга так на слуху. Не раз тримала цю книгу у книгарні на руках, гортала сторінки, але щось мене від покупки зупиняло, на щастя. І не дарма. Я сама з смт, яке до рівня міста не дотягує, але всі всіх так чи інакше знають. І мій досвід проживання на селі зовсім не співпадає з тим, що в книзі і це тільки те, що я дізналася з вашого відео, а скільки там ще "перлів"... Так, люди пліткують, але і в місті пліток не менше. Так, бувають ранні стосунки, але це точно не норма, а доволі рідкісні ситуації, які в селі приховати важко. Мені здається, що це вже якийсь затертий штамп про "раннє дорослішання" сільських дівчат, який не відповідає дійсності, бо життя більшості підлітків набагато нудніше і буденніше ніж це люблять описувати в книгах і фільмах, а на селі воно , мабуть, ще нудніше ніж у місті. На щастя, коли я була підлітком мені мама хороші книги купувала, а не оце))
Якщо людям кортить почитати подібну літературу, то книги Світлани Талан набагато кращі. Я їх не читала, але читала анотації і викладачка української мови в коледжі дуже хвалила Світлану Талан. Вона розповіла про одну її книгу і водночас мене зачепило, але з іншого боку я така: "Одна драма!" У неї такі історії, що їх сюжет ідеально підходить для сценарію серіалу на ТРК або СТБ. Проте в них є сенс і дуже душевний. Чого не скажеш про Люко Дашвар. Тут очевидне приниження українського. Дуже неприємно.
Дякую за відео, вперше бачу огляд саме на книги Дашвар. На даний момент, Люко Дашвар моя улюблена письменниця і я вже зібрала майже всі її книги в паперовій версії :) "Село не люди" була першою яку я прочитала цієї авторки і закохалась у її стиль. У її описи, її сцени, сюжети. Тема села для мене близька і саме у її книгах дуже цікаво описано сільське життя. Звісно, не ідеально і максимально детально, але цікаво! Є в них правда! Але особливо я обожнюю опис сцен монологів головних героїнь. Великий респект за спогади Майдану та війни у книгах. Окреме кохання до сцен сексу, кохання. Якщо цей комент читає людина, якій сподобалась книга "Село не люди", то дуже рекомендую прочитати продовження цієї історії "Село не люди: добити свідка". Неймовірний розвиток давньої історії. Щирий респект.
Колись мені подруга пропонувала почитати цю і інші книги Люко Дашвар. Добре, що не потратила на це час. Почала вас дивитись. Дякую за жарти, за бахкання книгою(розумію, що жбурнути телефон заради такої книги було б нерозумно) і за популяризацію літературознавтва. Тільки не зведіть все до одного лише хейту. Будьлаасочка🌿
Читала давненько, гарний переказ книжки, повернулися всі гидотні відчуття від книги, а еа деякі моменти було цікаво почути іншу думку, от дійсно не вистачає придісторії дивної закохоності.
Спасибі Вам за детальний огляд цієї книги. Декілька місяців тому купила дві частини, але ще тоді не читала, а зараз навряд чи буду - нема бажання тратити свій час на низькопробні твори. P.S. Ви молодець! Цікаві та інформативні відео🥰
Вперше потрапила на Ваш канал, дуже цікаво слухати! Приємна подача. Книгу не читала, але з анотації вже виникла підозра, що там буде романтизація стосунків неповнолітної та дорослого чоловіка, що Ви і підтвердили в кінці. Ненавиджу книги без саморефлексії, якщо можна виразитися так, тим більше якщо подача історії ведеться від 3ї особи, в якої повинні бути сформовані моральні цінності, в яких не може існувати "таке" кохання. А щодо " жіночого укрсучліту" дуже цікаво було почути :). Тим часом, як дехто боїться бути жінкою-письменницею, читачі радо вітають жіночий голос у будь-якій сфері. *підписалася*
Читала книгу "Покров" цієї авторки, багато знайомих хвалили цю авторку і книгу. Перше враження від книги кепське, як на мене її книги для любителя, мені була не цікава історія тому, що були безглузді сцени і персонажі.
Маю цю книгу в бумажняній версії, авторка дійсно трохи збочена на тому що 13-річну дівчину хочуть всі "трахнути" (я про професора з Київа). Один раз це дійсно відсилка до Лоліти, але там саме ця ідея. Щодо самого сетінгу - це 90-і в українському селі. Я коли навчався в райцентрі і ходив до церкви, то коли ми з місіонерством виїджали по селах то я бачив 15 річних дівчат з "животом". І в школі, в класі у мене була однокласниця про котру ходили чутки... Це упороті 90-і. Те ж і з статевими експериментами. Тобто 20-річні, як ви читачі навряд зрозуміють який був треш в 90-і. Зараз це навіть в селах дикість. Ну і воно більш-менш нормально читалось. Авторка все ж таки може описувти свій треш цікаво.
Ви кажете - Де поліція у світі Люко Дашвар? А справа в тому, що в далеких селах так все і є... Цікаво, чи авторка відеоогляду жила в селі. Те, що описує Люко Дашвар - відбувається майже в усіх селах України, це не вигадка, а автобіографія сіл. Звичайно українське село - є колискою нашої культури. Українське село - це джерело мудрості й традицій українського народу. Але всі ці історії, описані в книзі - правдиві. Через те що село має невелике населення - всі один про одного знають у порівнянні з великим містом.Тому відразу бачимо і негативний бік. Звичайно не може бути стільки всього поганого в одному населеному пункті. Я думаю автор зібрала історії з різних сіл, міст і містечок. Проблеми, які описує автор - цілком реальні: раннє дорослішання, малозабезпечені родини, зрада, брехня, кохання, неосвіченість віддалених населених пунктів ( оскільки люди заробляють на прожиток худобою, а не в кріслах ), тітушки які можуть приїхати і влаштувати самосуд ( як це було в другій частині книги ) , шахрайство над довірливими селянами - це все так і є. Описати таке життя може тільки та людина, яка жила в такому середовищі. І до речі, села в яких немає школи, один раз у тиждень - два приїжджає магазин на колесах досі існують, тому епоха і розмита. Здається, що це все було колись давно, в 90 -их чи нульових. Я думаю, причина чому розходиться великим тиражем книга - люди бачать знайомі проблеми.
Якось не розумію оце ваше поєднання: "село - це джерело мудрості й традицій українського народу, є колискою нашої культури " і "раннє дорослішання, малозабезпечені родини, зрада, брехня, кохання, неосвіченість віддалених населених пунктів ( оскільки люди заробляють на прожиток худобою, а не в кріслах ), тітушки які можуть приїхати і влаштувати самосуд ( як це було в другій частині книги ) , шахрайство над довірливими селянами ". Де ж тут мудрість? Книга, мабуть, і подобається тим, що всі своє село впізнали.
@@BellaDenia Оберіть будь - яке віддалене від Києва село, де живе невелика кількість людей і побачите хоча б одну з цих проблем, яка описана в книзі. Я розумію, що люди які не бачили таке на власні очі, мені не повірять. Школи там закриваються, магазинів немає, аптек і лікарень також... Всілякі Залусківські скуповують землі за безцінь і т.д. Спробуйте помандрувати, а ще краще пожити там, і самі все побачите.
пробачте, але як людина з села, я можу сміливо спростувати майже все сказане вами. єдине, що можу підтвердити, так це те, що всі про всіх все знають (але і це вже не так масштабно, оскільки цього стає все менше). Раннє дорослішання - проблема будь-де, чи то в селі, чи то в місці. Малозабезпечені родини - теж саме. Зрада, брехня, кохання - єдине, де могла це побачити, так це по тв. (так, так, тут спірно) Неосвіченість віддалених населених пунктів - цілком може бути правдою. Я стверджувати чи спростовувати цього не можу. (оскільки люди заробляють на прожиток худобою, а не в кріслах) - це не завжди так. Мій батько заробляє на худобі і неосвіченим його назвати складно. шахрайство над довірливими селянами - хах, ну це спірно. люди тут з характером, тому навіть спробувати їх обвести наврядчи вийде. Ну і звичайно, "це все так і є" - ні. Як людина, яка досі тут живе - описую вам реальне життя, а не описане у так званій книзі. Це стереотипи не більше. Особисто у нас в селі працює два магазини, інколи можуть приїжджати люди з міст і продавати всіляке різне.
Не розумію популярності Люко Дашвар. Прочитала 3 її книжки. "Село не люди" викликало огиду. Як могло розійтися 500 000 примірників? За псевдонімом було подумала, що автор чоловік. Дуже здивувалась, що це писала жінка.
Ще я не згодна з вами в тому що авторка повинна бути селянкою щоб писати про село. Я знаю від подруги авторки що всі ці історії про парафін , наприклад, вона знає тому що це реальні історії просякііі доводилось писати, вона їздила до тих сіл. Я мешкаю в місті та вважаю що іноді цікавіше якщо про село чи про ліс, чи про море, розповідає той хто дивиться на це з боку тому що його точка сприймання та переробка дійсності більш доходить до таких самих місцевих жителів як він сам. Для мене опис села був шоком, я знала та чула що таке є, що люди живуть покинуті, без поліції, без допомоги, без зручностей, чула з новин але не відчувала. Після книжки - відчула. Це звіт з іншої планети. Анотацію пишуть видавництва щоб купляли. Шо б їм писати: зазирнете в жахливіші ґвалтування дітей, смерті та безвихідність, купуйте не пошкодуєте?!
Якось,через читальний голод,прочитав також одну книгу цієї авторки.Попало в руки суто випадково.Сюжет- такий самий брєд сивої кобили,чимось дуже схоже до щойно почутого.Тільки там в сюжеті був крук,а реша- майже те саме.
Читала років 10 тому, дуже мене вразила ця книжка та я не чіплялася до фактів, тому що сприйняла її як алегорію аду, де все що можливо пішло не так та читач спостерігає за цим адом не маючи жодного засобу допомогти. Тому я сприйняла цю книгу як щеплення, після її прочитання я дивлюся на людей чи події ширше, не стадію на людей ярлики.
Моя мама і тітка активно збирали її книги з року 2007 , я якось не мала що читати і думала візьму щось із маминої бібліотеки . Мені було девʼятнадцять коли я прочитала «село не люди» і це було так огидно , я не розуміла захвату … це таке збочення
Дуже багато разів мені вигулькували рекомендації цієї книжки, типу: «то така книга, то варто прочитати всім, вона така глибоко-емоційна, а скільки проблем розкриває». Добре, що мої гроші не пішли на це, бо мені навіть сама назва здалася якоюсь едакою, а сюжет, склалось враження, що з низькосортного серіалу про доярку списаний…
Шкода, що справді хороші книги не помічають, а ОЦЕ мало чи не возвеличують і ставлять в приклад якісної української сучасної літератури. Повністю згодна з автором, щодо її думки про цю книгу, як взагалі можна любити книгу, яка починається з орального сексу 13літньої дівчинки і 36річного чоловіка? 0_0 Як на мене, тільки цієї частини вистачає для того, щоб послати цю книгу на всі три сторони. Тут ще й немає особливого засудження від автора, про що взагалі говорити?
Через тт вирішила купити і почитати(а ще мене заінтригував початок) і кинула через 30 сторінок. Дивне відчуття калічності, огиди та нудьги. Мене давно так не бісила якась книжка і я ніколи так рано не кидала книжку. Тому з думкою у відео повністю згодна і мені навіть трохи лячно, що ви перечитали цю книжку двічі...😰😰😰
Хоча я колись і була фанатом творчості Люко Дашвар, я погоджуюсь з озвученими "мінусами". Єдине що, село вона дійсно зобразила правдиво. Я не буду говорити про всі села, але в мене кузени живуть на хуторі в Чернівецькій області, так там таке відбувається, що епізоди з книги виглядають як задокументовані факти, які розкривають тільки невеликий відсоток того трешу... І я пам'ятаю, що на 2011 рік, коли я прочитала цю книгу, це було мало що не єдине, що можна було знайти у Харкові українською мовою. І книжки її захоплювали. Зараз не знаю чи сподобались би, я їх не читала з років 10.
У 2007 році моя одногрупниця читала цю книгу, і під час одніє з перерв я взяла її до рук, щоб проглянути. Моє прочитання якраз і закінчилось після першої ж сцени 🤔 Далі я не читала, тому що зрозуміла, що йтиметься про те, яка прірва між людьми, які живуть у селі та у місті. Очевидно, не з кращої сторони. Але минулого року я здивувалася безмежно, коли мені порадила почитати цю книгу моя чудова вчитель української мови та літератури (ще зі шкільних років). Але я відмовилась, все ж таки перше враження було сильно негативним. Дякую Вам за Вашу важливу працю. 💙💛
Дякую! Я прочитала Галябезголови і була дуже розчарована, хоча і нічого не очікувала від книги. Як ніби я дивлюсь дешевенький серіал, просто написаний для екранізації на 100серій. Просто якийсь треш, ніби про реалії, але як ніби авторка саме хоче впарити цю книгу для читача і отримати гроші, без поваги до читача
Ця книга мене вразила. Я декілька днів ходила трохи прибитою подіями цієї книжки. На мій погляд треба було зробити героїню повнолітньою. Як на мене, дуже дивно коли тринадцятирічні поводяться немов дорослі. Я як репетитор добре знаю як насправді говорять та що говорять підлітки. Цей момент мені не подобався в «Грі престолів»: малі діти, а розмовляють і поводяться як дорослі.
Бо село це насправді страшне місце для дівчини, якщо вона незаміжня і не рожала і атеїстка. Тут показано, що село це куча неосвідчених релігійних фанатиків, які застрягли в середньовіччі
Читала цю книгу близько 20 років тому. По суті, тоді української сучасної літератури майже не було. Тому і обирати не дуже з чого могла. Те, що пропонував КСД раз в квартал, те і купувалв) тоді здалася ноомальною. Тепер згадую трохи сюжет і розумію, що з першої сторінки плювалася б через сцену чоловіка і дитини
