Багато чого ще залежить від родини, де діти виховуються, як там прийнято говорити...Якщо я з дитинства чув наголос одинАдцять та й загалом суржика майже не було крім деяких полонізмів, то мені все рівно як говорять інші. Так, сленг вживати можно, але "каверкати" мову і не вміти своєчасно підібрати доречні культурні слова, коли спілкуєшся в інщій компанії - не припустимо...
Щодо полонізмів. Наше дієслово "тримати" - полонізм чи ні? Аналогічне польське - "тшимаць". У поляків близько 3 тисяч запозичень з німецької і приблизно стільки ж з французької. Їхні: люфтовачь, алярмовачь (провітрювати, бити на сполох - від нім. Luft(повітря), Alarm(тривога)). Вже давно польські. І в нас море слів, запозичених із шляхетського побуту (келішек, люстерко, пуделко, шляхетний, філіжанка тощо) - вже наші. В англійській мові близько 20 тисяч французьких слів і специфічною англійською вимовою. Не комплексуймо щодо запозичень. Безумовно, потрібно дотримуватись літературної норми. На те є словники.
Праукрїнська мова дуже стара, їй багато тисячоліть. Від неї пішли всі слов"янкі, та германські мови. Я якось провів невеличке наукове дослідження. Порівняв базові слова (найперші!): Англійської, Німецької, Польської і Української. Вирішив, якщо знайду хоча б з десяток спільних слів, то ці мови пішли від праукраїнської. Знайшов десь з пів сотні БАЗОВИХ(!) слів. А засалокупленим академікам, це чомусь, на думку не спало. Тому доводится, нам, неукам (бувшим двоєчникам!) давати відповіді на важливі запитання :))
Михайло Красуськиц "Древність малоросійської мови" 1879р. Займаючись довший час порівнянням арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та інші арійські (індо-європейські) мови.
Від українського слова ходити походить находити, знаходити, а по тому й знахар, або той, що знає де що знайти, як взятися за справу та інше. Звідси нове слово знати, санскритською пишеться gnatum, вимовляється - "джнатум" (знати). З цього бачимо, що первісне українське з перероблене на g (дж); у латині на g, у німецькій та анґлійській на k, у італійській та французькій на c, наприклад: conoscere, connaitre (знати). У тому ж, що й знахар та знати походять від знаходити (по-польському - znachodzic), неможливо сумніватися. Так само точно від латинського venire походить invenire, але ці форми вже є порівняно новими, а тому у слов'ян їх вже немає. Польське invenciya вже взяте з латині по прийнятті християнства.
