Чому страшно зайти в ЦУМ і навіщо туфлі за 1000$ 

Давайте будемо відвертими, ми не заходимо в дорогі магазини тільки із-за продавців консультантів 😅 вони сканують тебе, оцінюють, і більшість ведуть себе як за хмарку зачипились, наче в них зп $10000

Магазини типу ЦУМ грають для задоволенні середньорівневих потреб людей (за Маслоу), а саме потреби відчуття приналежності та потреби в поважанні. Ніякого відношення купівля оверпрайсу до фінансової можливості купити "більше та краще" немає. До сьомого рівня задоволення естетичних потреб більшість відвідувачів ЦУМів ніколи не доросте.

Смішно😂 бо якраз збираюсь поміряти ролекс,який подобається. Що саме цікаве,я б могла його купити, аби була трошки безвідповідальністю. Люблю запас. Я нормально до цього ставлюсь, сходити щось поміряти. Ви читали "Бог завжди подорожує інкогніто", там є тема про годинники Дякую за відео.

Згадалась одна історія із мого студенства. Це був 2005 рік і я з подругою поїхала у подорож до Криму. В один день гуляли довго, пішов дощ, а у нас не було парасольок, забігли у найближчий ресторан. Він виявився якимось дуже пафосним а-ля Пшонка стайл. Ми почувались трохи ніяково звичайно, ще й офіціанка якось зверхньо на нас дивилась і сказала, що ми повинні заплатити наперед😮 (Звичайно, там така "розкіш", а ми тут забігли мокрі і з рюкзаками😂, може в нас грошей нема). Добре, що грошей в нас було достатньо і ми спокійно посиділи там, попили чай і перечекали дощ. Але ось ця зверхність людей, які працюють в установах типу лакшері сегменту дуже неприємна. От не хочеться зайвий раз з таким стикатись. Хоча, вцілому практика "доторкнутись" до лакшері, приміряти якусь дорогу річ, раз побалувати себе ресторанною стравою теж необхідно. Один раз живемо, коли ще, як не в цьому житті? 🎉

Я потроху намагаюсь розширювати свої кордони, але досі важко це дається) Ось нещодавно хотіла купити помаду в Брокарді, хоча зазвичай замовляю в інтернеті, так мені так було некомфортно там знаходитись. Відчувала себе не в своїй тарілці, хоча ж можу купити там косметику. Або ще не дуже комфортно себе почуваю в ювелірних магазинах. Там все таке красиве, блискуче, консультант з ідеальним макіяжем та зачіскою, одразу відчуваю себе такою маленькою та бідненькою і думаю, що я тут роблю 😞

Я застрягла десь посередині. З одного боку я страшна марнотратниця. Мої батьки завжди економили і в мене була прям дитяча мрія тринькати наліво і направо. І мені тяжко змусити себе щось не купити, відкласти, інвестувати, не зайти в кредитний ліміт. З іншого боку, мені страшно більше заробляти, просити більшу зарплату чи шукати крутішу роботу, страшно що на мене всі будуть дивитись якраз як на "куркуля захланного" і погано ставитись. Я можу рости лише поступово, різкі стрибки вгору в мене викликають паніку. І також є страх що хтось буде зверхньо дивитись що ти собі щось не можеш позволити.

Дуже дякую за ваші відео! Колись теж були такі думки і відчуття...та і зараз можуть зʼявитись перед входом в якийсь Шанель) Але я колись прийшла до думки, що я в себе одна і життя в мене теж одне. Я не можу собі обрати інший час, щоб жити, насолоджуватись і радіти. Я дуже ціную комфорт, люблю стильні і красиві речі (не бренди! Бо можу купити собі топ за 100грн на секонді, і можу купити футболку за 5к. Головне щоб подабалось мені.) Тому іноді нагадую собі це кредо і одягаю найдорожче плаття просто пройтись за кавою, бо такий настрій) Плюс, ніколи не зважаю на думку оточуючих людей, в них своє життя - в мене своє

Олена це така болюча і важлива тема❤, в мене до сих пір є ці комплекси «ніщебродки» хоча я вже давно заробляю достатньо:))

Згадую час коли вчилась в університеті і всієї дівчата мали шуби з норки, соболя і навіть рисі. Мені до сліз хотілось ту шубу але мої батьки навіть думати не могли про такі покупки. І от минув час я перейшла в it хочу в джинсах за 20 евро і думаю що то був за нафіг. Токсичне суспільство нам навіть якими ми маємо бути і що купляти щоб в нас бачили людину тої породи...

В ЦУМ тоді краще ходити не зі стилістом, а з психологом, який підкаже, що розширення свідомості та відчуття власної значущості не залежать від штанів за 15 000 грн. Штани якщо і додадуть цього, то дуже на обмежений час. А потім - йти за новими?) Скільки штанів треба для підвищення самооцінки?)) Я можу купити собі такі штани чи туфлі за 1000 у.о. Але ліпше витрачу (і витрачаю) ці кошти на збори для ЗСУ. І це єдині доцільні великі витрати зараз. Бо стояти на кордоні в Польщу в штанах за 15 000 буде нічим не краще, ніж в штанах за 400 грн. Тому ліпше підтримати не ярмарок марнославства, а захисників. Знаю особисто заможних людей, які витрачають величезні гроші не на одяг, а допомогу тим, кому й секонд дорогий (і не тому, що вони свідомість свою не розширили). Оце вважаю прикладом для наслідування

Українські бренди в ЦУМі - це крінж по якості за якісь дурні гроші. У нас є достойні бренди за набагато менші гроші і якість буде краща

Я та сама людина що не може замовити клінінг, ну як так перекладати це іншу людину коли я ж домогосподарка 🤦 і не важливо що в кінці дня я падаю від втоми, і на досконале прибирання не вистачає сил.

У мене більша проблема з тим,що якщо консультант мені щось допомагає приміряти/обрати, то я неодмінно мушу купити🙈 І тут вже байдуже ,чи це якийсь мажорний магазин,чи Єва біля метро😅 Тому стараюсь купувати в інтернеті.Консультантофобія у мене😂

Я відчуваю абсолютно те саме стосовно ЦУМу і дорогих магазинів. Просто якийсь ментальний блок туди заходити. Хоча суто технічно щось я можу собі там дозволити купити. Інша справа чи дозволю я собі купити одяг за такі гроші. Тим паче зараз важко дозволяти собі дороге бо коли навіть задумуєшся про це то починає гризти совість що краще б я ці гроші на ЗСУ скинула.

Якщо чесно, то я щиро не розумію, навіщо купувати джинси за 15 тисяч. Це просто одяг. Він, можливо, трохи кращий по якості за штани з Резерву, але більшу частину грошей ти платиш за бренд. Я не женусь за брендами. Якщо мене влаштовує якість штанів - мені все одно, Резерв вони, наприклад, чи якийсь китайський ноунейм🤷🏼‍♀️

Знайомі дівчата на якомусь курсі отримали завдання піти в шанель бутік і там приміряти одяг ) думаю це дійсно розширяє горизонти ) для мене, останнім часом, речі перестали мати таку цінність і я все переводжу в інвестиції 🙈 тому не купую дорогих речей, хоча теоретично могла б. Ну тобто, я можу купити джинси за 4к, але навряд чи б стала, бо 2к можна інвестувати ) Не знаю чи це раціональність чи якийсь психологічний блок 🤔 ще мене добре вилікувала поїздка в штати, де навіть мільйонер візуально може виглядати, як безхатько і в будь якому магазині всі до тебе будуть привітні. Тож важливо, як саме ти себе почуваєш

Я коли бачу дорогі і гарні речі, думаю: і куди я буду їх носити? Умовно я можу дозволити собі сукню за 10к грн, але не вважаю що можу її одягти на прогулянку чи в кафе. Поки найдорожче що я купувала це джинси за 3к і кардиган за 2к (в Цумі, до речі😅).

Раніше я боялась зайти в магазина типу ІКЕА. Все для мене було скажено дорого. А потім , коли вже змогла морально собі дозволити, зайшла туди - а там все овер прайс і така херня повна, неяскісна китайшина. На сьогоднішній день знаю де знайти це якісніше й набагато дешевше.

Замоваляти клінінг я почала одразу, як стала ліпше заробляти, бо: а) люблю чистоту, б) ненавиджу прибирання. Мої феї чистоти роблять дім затишним, а я в цей час малюю. Прекрасно допомагає підтримувати кукуху на місці (правда в парі з антидепресантами, але то вже деталі). З приводу дорогих магазинів - поки не могла собі дозволити сильно ніяковіла, як змогла собі дозволити - реально нема бажання так витрачатись на речі. Все ще відчуваю себе некомофртно в люкс магазинах, бо ж раптом щось так сильно сподобається, а я не можу купити. Але такого ще ні разу не було) В мене інша біда: я розміру XL і далеко не завжди є мій розмір. Певний час навіть фобія була, бо весь час чула, що їх лінійка до L (і L немає в наявності), боялась заходити, щоб знов не почути "на вас нічого нема"...

Ідея для наступного відео. Хочеться побачити протилежне відео, коли люди витрачають більше ніж можуть собі дозволити. Бо таке теж є 😅

Вітаю! Вперше пишу коментар на вашому каналі, хоча дивлюсь вже далеко не перше відео. Мене зачепив (зацікавив, в сенсі) момент про клінінг. Я його викликаю з певною періодичністю останні 2-3 роки. Чи вважаю я, що це соромно? Ні! У моєму випадку соромно як раз його не викликати, хто зрозумів той зрозумів))) Просто раніше я а) менше заробляла і б) дійсно мала певні упередження, але не про те, що це соромно, а про те, що це для багатих :р Як виявилось, не тільки ;) Мені дуже імпонують майже всі ваші відео, а ось це взагалі топчик, у мене дуже схожі думки. Дякую за цікавий контент!

Кропивницький вітає!)) Не знаю, що не так зі мною, певно, інші цінності, але є секонд...І це вау. Є Сінсей. Є ринок і там мої улюблені харківські балетки та кроси на літо. Є в тому ж ринку дорогуваті, але джинси,які на мій 54ий ідеально підбнре знайомийпродавець і я розумію, чому вони коштують так. А ЦУМ - цеж і оренда,і т д. Не розумію, наприклад,ціни як на бренд Гуня, певно, шось не так, але шкарпетки за 800 плетені,нмсд, - як для мене, цінадлятуриста. Навіщо такі шкарпетки? Смисл? Таке от. Я до чого,що є речі,на які варто тратитись,нмсд, а єті ж футболки - то секонд чи сінсей в поміч, аби зручно і личило мені. Ненаю, почуваюсь однаково впевненов секонд-лук( лиш взуття харків і рюкзак) і в дорожчих. Так само,не ношу гелеві покриття на нігтях і почуваюсь пречудово, хай і не в тренді. Охайно,коротко і не залежу ні від кого/чого... А от на парфуми можутрошки витратити, адже розлив може бути, та розкриття не те, як і стійкість, за роки зрозуміла, що парфуми мають бути оригінальні,хай і до 2 тис.грн. отаке)) понаписувала))

Олена, дуже дякую за відео !!! Згодна з кожним словом, коли заробляєш але боїшься зайти в луи Вітон - це правда, бо відчуваєш себе знову бідною. Мені зараз не страшно - але перший раз я рік збиралася в той Луй Вітон і я там змогла бути 5 хвилин, потім вискочила як перелякана ( але згодом просто розумієш шо це просто речі і не всі вони тобі подобаються.

не знаю, з приводу ЦУМу, але після поїздки на місяць в Німеччину, я переоцінила вартість їжі у нас в супермаркетах. Раніше я дивилась на ті сири і мене жаба душила, а тепер я просто все перевожу в євро і розумію, що продукт, що коштує 20 центів скоріше за все якісним не буде, тому спокійно витрачаю гроші на більш дорогі продукти. І те саме стосується і речей в більшості.

А кого стесняться?продавцов? Они же тоже не на самой большой зарплате.

А для когось норма Секонд хенд

Люблю ваш канал. А копніть ще глибше і запишіть відео на тему "А чому тобі хочеться сумку за 3 тис. доларів? Навіщо? Кому що доводиш?" І тільки не кажіть, що собі доводжу. Ми ніколи нічого не доводимо собі, лише іншим.

Я щойно зрозуміла, що МОЖНА зайти в Луї Вітон або Шанель😂 Бо я якось ніколи про це не думала навіть, щоб зайти туди) Це як інша планета))) Але ж реально, а що такого в тому, щоб просто зайти і подивитися, які речі там продають)

Коли жила в Києві любила Арт ЦУМ на останньому поверсі, а ще туалет😅. Але розглядати речі було не дуже комфортно, особливо коли побачила таке ж плаття як у мене за 18 000 грн, а моє було до 1 000 грн. Вони справді не відрізнялися складом чи кроєм. Після того не склалося, хоча на взуття заглядалася)).

Олено, дякую за випуск. Дуже цікава тема. В мене так колись було і з магазином типу Коллінз і цього сегменту, потім стало норм, і вже там і купувала речі. А от з такими брендовими, так є страх, ще знаєте, от заходиш від цікавості, а тебе вже продавчиня відсканувала - типу ти "нищебродка" куди ти зайшла і ще ж потім ходять за тобою, і в мене такий стресс, і звісно виходжу звідти. І таке відношення це трешак, коли я в перший раз приїхала у Польшу. І ми поїхали за речами, там такого немає, ми з діачатами пішли в ті всі крутяві магази, а не тільки в Зару і Бершку))) В Україні в мене був досвід робити в магазині Symbol , де речі купують заможні люди, бо там бренди світові, і там я бачила заможних людей і всі вони різні, є дуже приємні , а є такі ну що блін( тебеі за людину не ставлять. Хочу ще від себе додати, що приміряв такі дорогі брендові речі, реально якийсь інший погляд, відчуття . Бо ми робили фото нових колекцій для клієнтів на собі.

Дуже життєве відео)

Тема не актуальна в час війни та кризи. Особисто згодна з тим що треба дозволяти собі якісні дорогі речі, балувати себе і т.д. Але вважаю що платити доречно тільки за якість, а не за бренд. Бо стелі максимальних цін не існує. Повинна бути все ж таки межа, скільки взагалі може коштувати річ. Я не кажу про коштовності чи якісь унікальні рідкісні матеріали. А звичайні речі не можуть коштувати космічної ціни,це накрутка просто за бренд.

Автор каналу а який ваш особисто місячний дохід і скільки витрачаєте на одяг щомісяця?

Пані ведуча, Ви розповідаєте про стиль і не бачите невдало обраний ракурс/спідницю/позу для зйомки? Вибачте, але сприймати інформацію навіть якщо гіпотетично вона доречна і змістовна, але подається автором в такому неналежному та вульгарному вигляді, не допустимо. Це ображає та виражає неповагу до глядача.