Колись казали, що треба збирати трави на Купала, бо тоді вони найбільш лікувальні, але до 7 липня вже відцвітало чимало чого квіткового, наприклад, відцвітав чебрець, а іноді і звіробій. Все залежало від сонця і погоди.
Тепер я розумію, що традицію обрядового травозбору, побутового знахарювання (бо до з'яви медикаментозної медицини настої, примочки, чаї з трав були одним з небагатьох діючих методів лікування в наших пра) в нові часи люди уберегли і використовували, попри всі заборони і календарні зміни, хоч і загубили точну дату, коли рослини збирались вдавнину. На Купала. А Купала - в календарі. А в календарі - 7 липня. Було...
В даному контексті церковна реформа календаря вирівнює деякі зміщення, повертаючи їх до витоків. Навіть чисто практично - саме пік цвітіння і є логіка в травозборі. Земля на максимумі. І сонце на максимумі - літнє Сонцестояння, коли сонце знаходиться найвище в небі, дає найбільше свого проміння і наділяє все на землі найбільшою силою. Тому - час збирати зілля.
Сьогодні, завтра, післязавтра - дні Сонцестояння, Зелена неділя, Купайло. Збирати можна будь-коли, звісно, але в ці дні воно обрядово цілюще. Багато людей, відповідаючи на запитання: «Що святкуємо 24 червня (7 липня)?», згадають насамперед про «свято Івана Купала». При цьому вони вважатимуть себе християнами, віруючими. Але якби вони в цей день прийшли до храму, або навіть напередодні, на вечірню, то знали би, що Церква в цей день вшановує Народження, або Різдво, чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана - про якого Сам Спаситель говорить так: «Не було серед народжених жінками більшого за нього» (Мф. 11: 11).
Водночас немає і не було у християн такого святого - «Івана Купала». Купало - це назва язичницького божества, якого різні дослідники характеризують так: «божество продовження роду», «покровитель водойм», «поганський бог земних плодів» тощо. Святкували і приносили жертву цьому божеству в день літнього сонцестояння, яке припадало на 24 червня за старим (7 липня - за новим) стилем.
В цей час, коли день був найдовшим, а ніч - найкоротшою в році, в момент розквіту природи, коли все навколо розвивається, зеленіє, квітне - тоді язичники влаштовували магічні обряди, аби вшанувати сонце як джерело тепла, світла і життя, і задобрити божеств, які б «допомогли» зберегти майбутні врожаї. Звідси - всі відповідні обрядові дійства, які пов’язані з віруваннями, що в цей день «сонце купається у воді», тому й вода, як і вогонь, нібито має особливу, «чудодійну» силу. Відтак «купальські» ритуали, повʼязані з водою, вогнем, рослинами - є суто язичницькими і жодного стосунку до шанування пророка Іоана не мають.
Чому і як Купало «став» ще й Іваном? Скоріше за все, через вплив християнства, коли на ту ж саму дату припадало вшанування великого пророка Іоана Предтечі, який хрестив Господа Ісуса Христа у водах Йордану.
Свято Різдва Іоана Предтечі, як і кожне церковне свято, віруючі люди відзначають у храмах, з молитвою на вустах. Іоан Хреститель є одним із найбільш шанованих святих, його пам’яті присвячені аж 7 святкових дат у церковному календарі і він є єдиним святим, чиє земне народження святкує Свята Церква, окрім Спасителя і Його Пречистої Матері (інших святих ми вшановуємо в день їхнього упокоєння, тобто їхнього народження для вічності).
Чимало людей з іменем Іван святкуватимуть свої іменини, тому запрошуємо їх та їхніх рідних до храмів, аби помолитися до небесного покровителя і приступити до Таїнств Сповіді та Причастя, оздоровити душу й очистити серце.
Щодо участі вірян у «народних купальських гуляннях», то враховуючи, що Церква до них не має стосунку, вважаючи їх відлунням язичницьких обрядів, беручи до уваги також, що нині є час посту - від таких «гулянь» слід утримуватися. Натомість молитва і добрі справи на вшанування справжнього святого Івана - Господнього Предтечі, будуть богоугодними та для вірних духовно корисними.
23 июн 2024
