Що не так з "Джокером", Кемероном та Ді Капріо? Крайнощі заради ролі 

Підтримати подкаст (і вступити у закриту спільноту): 💸 www.patreon.com/kinolingus/membership 🫰 base.monobank.ua/CzwUnQ9cDrA847

Стосовно Дженіфер Лоуренс що грала Катніс у Голодних іграх, акторка казала що вона не хотіла екстремально худнути для ролі дівчинки-підлітка щоб юні глядачки що наслідувати приклад Катніс і самої Дженіфер не переймали цю рису й не виснажували своє схудненням і дієтами і це насправді має багато сенсу

Чи не буде у вас випуску як режисери знущалися над акторами/актрисами під час зйомок? Було б цікаво послухати, бо такого точно вистачає

Щодо жінок мені на думку прийшов приклад акторки Шарліз Терон, яка для фільму Монстр серйозно підготувалась і зазнала значних зовнішніх змін. Але я також помітила, що всі хто пишуть про перевтілення акторок у своїх персонажок завжди акцентують увагу саме на зміні зовнішності і майже нічого про акторську техніку, наче саму підготовку акторок оцінюють дуже поверхнево. Це показує що досі жінок в кіно цінують саме за привабливість, а не за їх акторські здібності, і ніби, кардинально змінюючи свою зовнішність, вони ризикують абсолютно всім. p.s. Дякую за подкаст ❤

Одразу згадала Марго Роббі, яка для ролі Харлі Квін серйозно і важко готувалась, у неї була неймовірна фізична підготовка, і сама актриса каже що підготовка до ролі була набагато складніша ніж сама роль як психологічно так і фізично. Також як Марго навчилася неймовірно кататися на ковзанах для ролі Тоні…. І також багато інших акторок які вкрай змінювали себе для ролі, не розумію чому їх імена не звучали у відео.

Абалдєть,я вдячна ютубу що ваш подкаст попав мені в рекомендації,подивилася оба відео залпом,поки що це краще що я бачила по обговоренню кіно на укртюбі,з підіманням дуже важливих тем,дякую вам!!

До речі, про ці приклади екстремального входження в роль ще хочу додати, що приклади Хіта Леджера та Леонардо ді Капріо мають поганий вплив на молодих акторів, яким ці кейси буквально кажуть: "Ти маєш збожеволіти, захворіти або померти, щоб отримати Оскара". Я бачила фільм "Темний лицар" і, безперечно, Джокер у виконанні Леджера - це чисте зло. Він саме такий, як має бути в цьому фільмі. І багато кінокритиків та поціновувачів кіно дещо романтизують такі випадки, кажучи: "Який він самовідданий, буквально віддав життя за цю роль." Але тут є велике питання: а чи справді воно того варте? Джокер для Леджера став проривною роллю, але після неї він скільки ще героїв міг показати. Якби він не довів себе до стану повного психа, то, можливо, його лиходій і не був би гарно відіграний. Але зате актор був би досі живий. Хоакін Фенікс теж був Джокером у фільмі Тодда Філіппса. І вийшло, здається, навіть краще, ніж у Леджера. І нічого, якось вижив, ще й в сиквелі знявся з Леді Гагою. Ми часто говоримо про модельний бізнес, який він жорстокий, з усіма нездоровими дієтами, скаженим графіком, проблемами з агенціями, пропозиціями ескорту, і, не в останню чергу, романтизацією нездорових речовин в 90-ті. Останнім часом також часто говорять про К-поп індустрію, про те, наскільки вона токсична. Бо там молоді айдоли буквально слугують маріонетками великих корпорацій без права голосу, роблять купу пластичних операцій і буквально сидять на кубиках льоду з кавою. Але ми недостатньо часто говоримо про те, наскільки нездоровими є оті всі екстремальні акторські підходи, те, як вони романтизуються і виставляються, як еталон, як досягення. Це не повинно бути для всіх, це не повинно бути золотим стандартом, на який повинні йти всі актори та акторки. Немає нічого поганого в тому, що ти змінюєш щось в зовнішності заради ролі. Девід Теннант, наприклад, ходив із шиньоном, заплетеним в косу заради ролі Річарда 2 в театрі, а потім фарбувався в рудий заради Кроулі в "Добрих передвісниках". Кріс Пратт, щоб зіграти Зоряного Лорда у "Вартових галактики", мав добряче попрацювати над своєю фізичною формою, щоб відповідати персонажу, прибрати пузо і буквально стати спортивним качком. В ось таких змінах зовнішності нічого поганого я тут не бачу. Тим паче, нічого поганого немає в тому, що актори читають матеріал по темі, кудись ходять, опитують людей, як письменники або журналісти. Я не професійна акторка, але вважаю, що ці всі процеси є абсолютно нормальними, бо так ти готуєшся до ролі і краще розумієш свого персонажа. Але всьому є своя межа. Окей, якщо ти вже вирішив, що хочеш вдаритися в максимальний реалізм, там, наприклад, жерти плоть дикого кабана або набрати вагу настільки, щоб ти був розміром з Київський вокзал чи трохи посидіти в дурці з психічно хворими - будь ласка. Тільки завжди думай про наслідки такого рішення, що ти матимеш потім. Та й взагалі, мають бути продумані механізми відновлення акторів після важких ролей, бо ресурсний стан є важливий фактично для будь-якого працівника. Припиніть говорити про те, як голівудські зірки себе гублять заради ролей. Припиніть романтизовувати часи старого Голівуду, де раніше просто не було можливостей підстрахувати актора чи накласти потрібні спецефекти. Почніть розповідати про те, як актори про себе дбають. Як вони правильно харчуються, займаються спортом, медитують, дотримуються режиму сну, ходять до психотерапевта. Простіше кажучи, роблять все, щоб тримати себе в ресурсі. А після Джокера, може, колись в тебе буде ще і Гамлет або навіть Король Лір чи Вінстон Черчілль.

Писали, що Леді Гага застосовувала method acting при підготовці до фільму «Дім Ґуччі». З її слів, вона півтора року жила як Патриція і 9 місяців говорила з акцентом. Це звісно не нар🐱ки приймати або в ізоляції жити 😅, але заслуговує поваги.

Дженна Ортега для ролі Венздей спеціально вчилася грати на віолончелі

Марго Роббі в фільмі "Я, Тоня"

В цілому, знявшись в декількох короткометражках, складається відчуття, що для того, щоб переконливо зіграти роль у фільмі, потрібно два ключових аспекти, які залежать саме від актора: 1) Бажання грати 2) Релевантний досвід З першим думаю все більш-менш зрозуміло, а на другому можна трошки детальніше зупинитись До прикладу, мені в одному з фільмів, потрібно було грати роль депресивного хлопця, який своєю деструктивною поведінкою довів власну дівчину до самогубства, а потім сам застрелився. Скажімо так, отримати подібний досвід в реальному житті не дуже прикольна ідея))) Втім, в залежності від того, який досвід за плечима був в акторів та режисера, можна дуже по різному інтерпретувати персонажа, а й відповідно історію. Конкретно в цій роботі я зіграв все більш прямолінійно. Такий весь депресивний, грузний, вважає, що знає все на світі і при цьому дуже злиться і не приймає того, що не може бути розумнішим, постійно виставляє себе жертвою обставин і тому подібне. При підготовці до ролі, я багато читав різного роду філософської літератури, пов'язаної і не дуже пов'язаної з сюжетом, дивився інтерв'ю з різними злочинцями та вбивцями, які вчиняли різні жахливі речі як в стані афекту, так і цілком усвідомлено, навіть проглядав різного роду відео та інтерв'ю з рососіянськими полоненими, аналізував і намагався відтворювати їхню поведінку та патерни спілкування. Врешті-решт, образ мого героя вийшов досить суперечливим(не стільки з точки зору ідеї, скільки з точки зору самої гри). Діалоги та гра вийшла дуже напруженими, але це зіграло в мінус, через те, що за ось цією всією грузністю та напругою, втрачався сенс діалогів(короткометражку цікаво дивитись, але важко вдуматись в діалоги по ряду причин) Аналазіуючи цю роботу десь через пів року, коли було знято ще дві короткометражки, я зрозумів, що можна було б дуже легко, змінивши підхід до акторської гри, зробити короткометражку менш навантаженою та більш цікавою. Просто замість того, щоб відтворювати емоції і поведінку як би воно повинно було бути вживу, додати в гру кіношності, зробивши персонажа веселим(ну, це якщо в двох словах описати ідею змін). В житті люди себе так не поводять в подібних ситуаціях, проте глядач легше і краще розуміє що відбувається на екрані (якщо що, це не до того, що потрібно виправдовувати вбивць, якось їх обіляти чи щось подібне, в самому фільмі висновок робиться якраз в бік засудження такої поведінки) Тому, як те кажуть, жити і проживати це круто, але кіно в першу чергу про ілюзію, а не про реальність, тому підтримую думки, які ви висловлювали в випуску на рахунок цього))

Не можу не нагадати про Шарліз Терон і її трансформацію у фільмі "Монстр" - якби не опис, то і не вгадала б у персонажі цю актрису

Щодо титаніку, Кемерон помилився. Капітан Титаніку не ігнорував попередження, він приймав рішення, які приймали всі в ті часи. Так було прийнято - намагатися проплисти повз айсберги якнайшвидше, маневруючи. Під час розслідування 2 суди опитували капітанів того маршруту, в т.ч. Рострона, капітана Карпатії, і всі підтвердили, що на місці капітана Сміта, маючи його кількість інформації у його обставинах, приймали б такі ж рішення. Припинили саме після титаніку, бо техніка безпеки пишеться кров'ю

Дуже цікаво вас слухати але реально було б ясніше якби ви коли називаєте актора або режисера то прикріплювали фото цієї людини ) дякую

Вася Байдак якось сказав, що його натхненням був Енді Кауфман, про якого він дізнався з фільму "Людина на місяці"(1999), де Кауфмана зіграв Джим Керрі. Фільм чудовий. Але не менш цікавим виявився док.фільм про зйомки "Людини на місяці", який вийшов майже через 20 років. "Джим та Енді: Інший світ" (2017). Те, як Джим працював над цією роллю - просто вражає. А точніше він з ролі не виходив, в тому числі не відгукувався на своє ім'я навіть поза зйомками. А оскільки Кауфман був людиною дуже есцентричною, тож це повне втілення варто побачити.

дуже хороший підкаст, дякую вам ♥ Лиш не вистачає візуальних вставок, наприклад фото акторів (адже я не всіх їх знають по іменах), можливо ще уривки з фільмів, щоб краще зрозуміти тему (адже не всі дивились деякі фільми)

Та шось якось реально душно у половині випуску) Упевнений, що акторство не тільки про перевтілення і прикидання. Воно ж, акт, переводиться як "дія". Якщо хтось реально їсть печінку, то це теж про акторство. Також актору ще треба мабуть вміти виходити із ролі, якщо Де Люїс десь по справжньому готується до ролі, грає, а потім готується і грає зовсім іншу роль, то так, це теж про акторство. Да і банально комусь з них це просто цікаво. Хулі, я б на місці Ді Капріо теж би печінку спробував, прикольно. Я б не сказав, що ото про надувну кулю якось прям огидно звучить) Якщо у людей є можливість і їм цікаво, то чого ні (якщо вони не б'ють чи не гвалтують когось, звичайно). Плюс усе також залежить від жанру і мети сцени - чи має вона бути натуралістичною чи ні. Актори ж, що справді їдуть на коні у кадрі не стають менш акторами через те, що вони оте у 21му сторіччі спеціально вчилися їздити на коні, типу де ж тут гра і де тут кіно. Хтось може боятися коней, і за нього це буде робити дублер, чи буде якийсь хитрий монтаж, а комусь цікаво особисто сидіти у сідлі, чи трюки виконувати самому, чи жерти печінку, чи закриватися у кімнаті, чи спати у шкурі. Вони грають, бо їм правда, можливо, багатьом цікаво пограти і уявити на деякий час себе кимось іншим - думаю це теж про акторство. Чи треба, щоб сцени були гіперреалістичні? Ну так, десь треба...

а як же Демі Мур для ролі солдата Джейн і Лінда Гамільтон для ролі Сари Конор? На той час ТАКЕ спортивне тіло. А Джена Ортега для Венздей? Там же купа всіляких навчань було для ролі.

Зараза 3 ранку і я точно не можу заснути, протягом 10 років я мучусь зі сном і вкотре буду брати таблетки для сну, дякую що розповіли про цей кейс, я маю багато ментальних проблем але не збираюсь помирати, не хочу по крайній мірі, я зверталась до психологів і терапевтів раніше від яких мені хотілось сказатись ще більше) але я занотую собі це, дякую що обговорюєте такі теми

Суперский подкаст! Очень интересно и познавательно! ❤ Снимайте еще! 👏

Найгірше, то такі самотортури романтизуються у суспільстві і люди аплодують, коли дізнаються, що ти страждав, а не грав. В чому прикол?

Дякую за цікавий випуск! Щоправда, інколи відчувала знецінення серйозного ставлення до мистецтва. Я звісно не про випадки, що шкодили іншим, а, наприклад, про довгу перерву після проєкту. Люди різні і щось дивне - це не обовʼязково «дурка») Але дякую вам, я почула багато важливого.

дуже дякую за крутий контент, було наймовірно цікаво :)

Дівчата, дуже дякую за ваші випуски! Випадково на вас натрапила і ввімкнула послухати на фоні😅Зрештою залипла в екран на декілька годин! Приємно слухати і дивитись❤

Чесно кажучи я була в захваті від першої серії про німфеток у кіно, мені сподобались тези, які підкреслювались, проблематика і слушність думок, що я на одному дихані перейшла на цей випуск. Але, нажаль, хотіла би поділитись своїм розчаруванням, тому що сподівалась почути просто цікаві інсторіі про крайнощі, на як йдуть актори, заради ролі НЕЗАЛЕЖНО від гендеру, і без жодної прив’язки до того, чи на цю крайність пішла жінка чи чоловік. А в результаті отримала насмішки, і прив’язка кожної ситуації до того, що на це пішов чоловік, але «уяви собі як би це зробила жінка». Досить нерелеватні приклади того, чому таких ситуацій більше серед чоловіків, і відразу осудження, а що жінка на це не може піти, бо у неї сім’я, бо її відмовляють. Це вибір кожного, і можливо чоловік теж відмовляють…та і взагалі не про це. У риториці дуже сильно відчувалось якесь незрозуміла засудження дій тієї чи іншої людини, тільки з огляну на те що це чоловік. Теж відчувалось дещо знецінення професії, але говоримо ми про людей прізвища і роботи яких знають у всьому світі, тому оцінювати чи вартувало життя у Європі, або перерва у 5 років щоб відпочити того результату - непевно не докінця релевантне. Знетерпінням чекаю нових випусків і тем для обговорення 🤞🏼

Справжнім майстром перевтілення в німому кіно був Лон Чейні. Щоб зіграти безрукого або чоловіка з укороченими ногами, він йшов на крайнощі, які серйозно шкодили кровообігу в кінцівках. А для фільмів "Привид Опери" та "Лондон після опівночі" винайшов маски, від яких зводило щелепи. (Так само травматичну маску носив Конрад Фейдт у фільмі "Людина, яка сміється".) Один режисер німого кіно сказав так: "Якщо раптом побачите в студії павука, не чавіть його! Може, це Лон Чейні!"😅 Люблю німе кіно і обох цих акторів. Серед жінок у німому кіно відзначилася Ліліан Гіш, яка, по-моєму, навіть фізично постраждала під час зйомок одної сцени фільму "Зламані пагони". Там її в кінцевій сцені, зйомки якої тривали аж три доби, по-справжньому вдарили батогом, а під час зйомок фільму "Дорога на Схід" Ліліан обморозила руку, яку звісила з крижини в холодну воду ріки і так провела кілька дублів.

Чому так мало переглядів😭😭 Дівчата, ви просто супер, контент офігенний, дякую, що виносите такі теми на загал! Я випадково якось попала на спец показ укр фільму «Як там Катя?» зі знімальною групою, де головна акторка фільму розказувала, що вона спілкувалась з бригадою швидкої допомоги, дивилась як вони працюють і що в фільмі дуже багато сцен, де вона курить, бо люди, які працюють в цій сфері реально так живуть. З її слів: вони будь яку вільну хвилину буквально використовують для перекуру. А ще вона намагалась тримати емоційний стан гг в реальному житті і не виходити з нього поки тривали зйомки (не веселитись, розважатися тощо), бо за сюжетом її доньку збиває авто і вона лежить в лікарні. Казала, що її чоловік з розумінням до цього поставився

Ще є актор Денієл Дей-Льюїс, почитайте про нього. От справжній псих. Він настільки вживавався в ролі, що дуже різко погоджувався на роль, бо такі «вживання» його дуже психологічно виснажували. Це той злий персонаж із «Банди Нью-Йорка»

Марго Робі вчилася багатьом речам для своїх ролей (Тоня, Загін Самогубців....) Дякую за чудовий подкаст❤

Дякую шановні ведучі, дуже подобається ваш підкаст👍

Дякую дівчата, дуже крутий формат ❤ Приємно почути жіночу професійну думку про фільми без мачізму. Ви круті 🔥

дякую за відео!

чула про жахливе емоційне насильство на майданчику над Шеллі Дювалл, котра зіграла дружину Джека Торренса у фільмі "Сяйво" 1980 року, щоб у кадрі все виглядало реалістичніше😁 це дуже вплинуло на її ментальний стан. почитайте в інеті

Залишаю коментар для стимулювання знімання наступних відео ❤

Перше моє враження про зміни у житті для ролі - це Демі Мур. Це було в усіх новинах кіно, ніби відбулася революція кінематографу. (можливо так і було)

о, хочу окремий випуск про Останнє танго в Парижі та подібним еротичним картинам та про відносини і любов 😍

Можливо у випусках згадаєте про фільм Дика або Монстр

Дорама вийди заміж за мого чоловіка Акторка Сон Ха-Юн Вона цілий рік не спілкувалася з друзями відмовилася від соц мереж і т.д

Я не розумію навіщо знецінювати переживання актора при підготовці до ролі (я це стосовно Броуді). На мою думку стигматизація типу "ну це такий тип людей, він драматизує" - недоречна. Я згодна, що мати можливість і час на таке глибоке вивчення персонажу це розкіш і частіше притаманна чоловікам. Але це не привід їх висміювати.

зніміть будь ласка про бідолашні створіння! я насправді думаю що фільм огидний(через режисера саме та його історію кінематографіі, наприклад його перший фільм) , але багато хто так не думає і хочеться розібратись

Щодо того чому жінки акторки рідко ідуть на виснажливі і ризиковані експерименти у підготовці до ролі є просте біологічне пояснення. Жінки перебувають у постійному гормональному рабстві, коли вони ще не мають дітей то роблять все щоб подобатися чоловікам і завести дітей, а коли вже мають дітей то навічно прив'язані до них гормонами і просто не здатні покинути їх для роботи. У чоловіків нема таких обмежень, чоловіку щоб створити сім'ю треба всього лише визнати біологічне батьківство і давати гроші жінці. А жінка робить всю роботу по створенню і обслуговування сім'ї у фізичному і психологічному плані. Жінки які здатні покинути дітей і божеволіти для входження в роль просто не створюють сім'ї.

Не дуже погоджуюсь що method acting непопулярний серед акторок через те, що вони не можуть усе кинути. Камон, усі відомі акторки - мультимільйонерки, вони можуть все, що завгодно як і чоловіки. І умовна Наталі Портман може теж на 5 років стати кимось і все одно її популярність нікуди не дінеться. Гляньте на Ріанну, яка за 8 років 2 пісні випустила і залишається топовою селебою

52:00 межа, думаю, визначається тільки рівнем психічного та психологічного здоров'я кожного окремого актора. Якщо у одного актора сильні механізми саморегуляції, самоконтролю, самоідентифікації, то у іншого можуть включитися якісь приховані травми і він злетить з гальм у міру того, наскільки природою схильний до цього. Всі ми різні

Якийсь режисер колись сказав Дастіну Гофману, коли той намагався "вжитися" в роль: "а ти спробуй зіграти")

👍👍👍👍👍👍

CGI - це буквально "комп'ютерна графіка"

Якщо я не їм людське м'ясо, я не їстиму його задля ролі. Це все, шо треба знати про "вегетаріанців". Гайп - наше все)))

А я думала, що облизування це частина образу, яка передає дискомфорт від травмованих куточків губ, бо якщо вони зажили наново, слина може витікати через новоутворені нерівності

Боже, які у вас базовані випуски. Мені нема що додати

хм. не зрозуміла позиція ведучих. "Чоловіки можуть собі дозволити забути про сім'ю, тому вони частіше використовують метод занурення у роль, вони частіше кар'єристи та успішні люди, це не рівні права для чоловіків та жінок" - "Осуджуємо, коли людина заради своєї роботи місяцями не бачиться зі своєю дочкою". Урівняти всіх у можливостях, щоб ніхто не міг робити кар'єрні та успішні стрибки? якщо народили дитину, у тебе вже немає вибору і ти обов'язково маєш бути хорошим батьком чи хорошою матір'ю? У мене склалося враження, що ведуча каналу через те, що не розуміє на власному досвіді таке глибоке занурення у роль, осуджує тих, хто так робить, і доки це глибоке занурення не перетинається з життями інших - це можна осуджувати мовчки, але коли перетинається, то в принципі позиція - заборонити такі занурення, або назвати їх суто хайпом перед роллю і закенселити. Я про те, що мені здається, проблеми дві - це захист акторів кіноспілкою від психічних розладів, точніше відсутність захисту, бо режисер Джокера, наприклад, бачив і знав, що Леджер хворий - людина перестала спати - і не забив тривогу, щоб врятувати його, ніби ментальні проблеми зі здоров'ям то пусте, і друга проблема - нерівність прав у суспільстві, коли жінка отримує соціальне засудження за ті самі дії, за які чоловіки отримують менше засудження або ж навіть схвалення. Але ведуча виразила таку думку, яка ще й про права дітей... ну і в принципі, якщо права жінок і чоловіків урівняти, то дійсно почнуть страждати права дітей, бо якщо обоє мають право будувати життя і кар'єру у вільний спосіб, то хто займатиметься дітьми?Наприклад сім'я Леджерів - один грає Джокера, інша, наприклад, у відрядженнях по роботі. На кому дитина?

ще Карен Гілен і Демі Мур голилися налисо для ролей

Навіть нічого сказати.... Ці актори мабуть і вживались у роль, але коли це зачіпає інших це ппц.

Гарна назва каналу

In Cold Blood 1967

Психологи вже пояснили, що справді талановитий актор, який дуже правдиво перетворюється в когось іншого не може бути психічно здоровим. Тільки людина яка має певні акцентуації які з часом уже переходять в розлад, здатна так перевтілюватися. А поганий актор це просто здорова людина і це на жаль не цікаво.

Цікаво, який був би метод для ролі серійного вбивці🥴 і цікаво, чи спрацювало б це в якості виправдання в суді

але поланські живе в швейцарії, а захищають його французька влада, а не поляки. до речі, поланські має найбільшу кількість нагород "сезар" - французький оскар, за найкращого режисера. зараз в 2024 році, вже є нові звинувачення щодо Поланські від нових жертв.

для мене жінка, яка поголена наголо це конвенційна краса, але нова. Жінка може бути конвенційно гарною з різними зачісками.

а хіба, коли він в костюмі медсестри, він по сюжету її перед цим не вбив?

До питання про упереджене ставлення до жіночої підготовки до ролей. Згадав жарт Джеселніка -«В новинах сказали, що діти гралися на звалищі у хованки і один з них заліз в зламаний холодильник. Його знайшли через декілька днів мертвим від задухи. А на що ви готові задля перемоги?». Тут ситуація приблизно така сама - Леджер буквально вбив себе готуючись до ролі. Чи якась акторка готова до таких крайнощів? Чоловіки можуть дозволити собі будь які інструменти в підготовці? І жінки можуть, але не йдуть на це. Суспільство більш критично ставиться до жінок-акторок? Міла Йовович, наприклад, зразу після народження доньки почала працювати і тягала дитину на знімальний майданчик - факт, який описували як щось досить позитивне. Чим справжня печінка відрізняється від справжнього піаніно на якому вчився грати Броуді? І чи це не справжня відданість професії якщо запади ролі ти готовий поступитися принципами? Підсумую, що всіх перераховані актори в тій чи іншій мірі мають репутацію складних особистостей, саме ізза цього вони і великі, саме тому їх ролі запамʼятовують.

Все клас, але оцей глузливий тон 90% часу неймовірно бісить.

сцена згвалтування ОЧЕВИДНО цього не вартувала. це жахливо

Дратує в цьому випуску постійний недоречний сміх

а у дівчат нема профілів на леттербоксі? це соц мережа накшталт імдб

Зі спічем щодо вдивання в роль не погоджуюся, бо є унікальний життєвий досвід який ти не зможеш уявити, якщо не прожив у достатній мірі.

Крістін Стюарт-екстремально худнула для сутінок

😊☺️😌😏🤤😋

господи, скільки токсичності до Броуді ви серйозно, люди? це бл*ть емоції людини. як відчуває - так і описує до чого тут драма-квін і "творчий друг"? людина дійсно пережила певні потрясіння впродовж шляху підготовки і зйомок, і насміхатися з подібного - я не знаю, це дуже низько, як на мене ви ще до Нісона доколупайтеся за емоції пісня "Списку Шиндлера" чи до того ж Леджера

Цікаво в чому саме «мистецтво»? В тому що убивство або згвалтування або ще щось було знято на камеру? Чим згвалтування як мистецтво відрізняється від згвалтування як не мистецтва…?

ох які дві карамельки

Вибачте на слові, але й•бнувся той унікум, що додумався так описати трагедію Хіта Леджера

Останній фільм це просто жах. Я не дуже розумію чим це відріняється від реального згвалтування, бо жінка була не дуже й згодна

ти

Максимально не професійне улюлю з фактами, які вже обсмоктали тисяча блогерів і без цікавих власних поглядів. Фі

включив через Поліну, но шото за сексизмом нічо не понятно

Комплекси феміністок)

Джонні Депп поставив собі срібні пломби для ролі Капітана Джека Спарроу