Тригернула фраза: «Коли ти поїхав я залишилась сама і була в ахері, хоч була готова» так близько…. Так було у мене в 2015 коли чоловік пішов в АТО , як тільки народився син, а зараз я вже знаю що мене чекає коли він поїде… і в мене є один день перед відʼїздом…. Я в цей день просто максимально даю собі розклеітись плачу, нию, вию, просто жесть… і тільки зранку проводжаю я прям сама зібрана, чітка, чекаю а поцьомались і все! Взяла на себе все і чекаєм! Надалі можу дати слабинку десь через місяць, коли відвезу дітей до бабусі і потім знов зібрана та сильна
Дякую за цю важливу, насправді, розмову. Щиро бажаю Юрію і далі бути улюбленцем долі і нехай проносить від тяжких поранень, як його, так і побратимів, а Каті - витримки, триматись і продовжувати підтримувати чоловіка. А ще здивувала щирістю фраза про те, що Катя чекала, коли Юрій піде у військо. Це прозвучало, дійсно, дуже відверто і від того ще цінніше для мене як для глядачки. А ще, якщо матимете можливість, було б дуже цікаво послухати якусь героїню, яка пішла у військо, залишивши, наприклад, на чоловіка чи на інших родичів дітей. Знаю, що є чимало інтерв’ю з такими дівчатами, але було б цікаво, саме з вами і у контексті (не)
Так багато відгукнулось. Про самотність, про воду теж. Чоловік на передовій з перших днів, але він досі замовляє нам воду. І так, я можу це зробити сама, іноді він забуває, бо дуже зайнятий і я чекаю. Бо я так хочу, щоб щось залишалося, як було до війни. І квіти замовляє, щоб я відчувала, шо він поруч. І синові досі читає, і син йому. Бо це так важливо. Боже, але як ми сумуємо. Як іноді хочеться кричати просто посеред вулиці...
Дякую за це відео, цікаво послухати відверто про емоції і досвід двох людей щодо мобілізації❤ мій чоловік після підписання контракту мав місяць на те, що підготуватися до БЗВП і ми вирішили провести цей час в подорожах. Найгірше було від постійних емоційних гірок, ми ніби щасливі, бо йдемо в похід, але далі просто емоційно розмазує від думок, що все менше днів до відправки. Вже перед самою відправкою мені ще й «пощастило» отримати перелом в коліні, здавалося, що все в світі руйнується. Коли мій чоловік поїхав, я повернулась додому і зрозуміла, що я просто зараз в найбільш жалюгідному стані в своєму житті - без рідної людини поруч і в гіпсі, який сковує всі дії для звичайного самообслуговування. Дякую своїм близьким, які мені допомагали в цей період, бо реально було важко. І справді важливо те, що вони і за чоловіка переживали, і за мене. Бажаю Юрі удачі на службі, а Каті надсилаю промені підтримки🩵
Чудова пара. Регулярно дивлюсь Ебаут, але з нього я не розуміла, що ви одружені. Пам'ятаю, Мотрічка казала, що вони розлучилися й вона не могла торкнутися його, коли зустрілася з ним півроку потому. Добре, що вони разом ❤
Дякую за випуск. Дякую Юрію за позицію і що поділився такими важливими думками і мотивацією. Що тригернуло? «Ми дуже довго говоримо ні про що». Я вибачаюсь, а звідки стільки часу там? Мій коханий військовий зайнятий справами з ранку до вечора, а ввечері хоче видихнути і зробити власні справи. Якщо не дуже втомлений - ми можемо довше поговорити, але частіше все ж таки це швидкі 10-15 хвилин, бо сил після справ дня немає.
Дякую за випуск, він для мене зараз був як ніколи важливим! Хлопець тільки тиждень назад пішов на ДВП і я раптово залишилася сама. Розмови з ним допомагають, але я так само через 3 дні сиділа плакала, бо не знала де знаходиться бак для паперу викидати. Дякую Вам за відвертість ❤
Дякую за інтерв'ю, було цікаво послухати. Думаю, було би корисно навіть виокремити такі інтерв'ю в якусь окрему рубрику. Хотілося би почути історії пар, які познайомилися і вступили в стосунки вже безпосередньо під час служби партнера/партнерки.
Я сама народжувала нашу другу дитину, сама вже третій рік виховую двох дітей і собаку, працюю. Чоловік на війні. Він піхота( І я вже не можу!!!!! Я не можу дивитись на сльози дітей які хочуть до тата, які хочуть на день народження не подарунок, а тата! А про відпустку чи демобілізацію і мова не іде, до мобілізуватись не поспвшають(
Це міні пекло! Теж народжувала сама першу дитину, другу вже був зі мною, періодично буває дома! Тримаймося!!! Знаю ці всі качелі та вірю що сила всередині є і все буде і тільки так!
Легше не стає. Стає тільки важче. Накопичується розрізнення, збільшується дистанція, невирішені питання і проблеми теж не додають міцності стосунку. Можливо якщо порівнювати перші дні і наприклад пів року очікування, то звикаєш і від цього звикання стає ніби як легше. Але потім стає все важче, важче і важче. Коли ваш партнер має можливість 30 днів бути поряд з вами, то тоді звісно вам стає легше 😂 Але у більшості зовсім не так
Круте відео. Респект за те, що сам пішов в армію, навіть в 24 му. Велика повага, що сказав, що було трохи страшно в військоматі. Ну і ще трохи заздрю, що вдалося попасти в класний підрозділ до класних людей, бо не всім так везе, і тоді служба йде важко ( Катя тримайся! Хай буде Україна!
Один з найважливіших випусків ебауту, який показує трохи іншу картину, ніж я, та і інші звикли бачити. Для мене ебаут був про жінок, які говорять про свої проблеми у сучасному суспільстві, бо деякі з них досі існують, і думаю вірно буде назвати ведучих феміністками, або як мінімум про-феміністичними(в нормальному сенсі). Але в цьому випуску чітко видно зміну риторики Каті, та схильність до більш традиційного формату пари, та і думок загалом. Думаю це легко помітити по багатьом висловам, та і усій ситуації яка описана у випуску. Однозначно є над чим подумати, та порівняти позиції минулого та теперішнього. Юрі дякую за службу, Каті за сміливість казати речі, як вони є насправді
Привіт . Дякую за випуск . Я дуже рідко дивлюсь ваш канал ,але вчора я подивилась випуск про кризу бо зараз мені це близько і мені стало легше . Потім побачила цей випуск і мене попустило зовсім ,нарешті попустило ,дивилась рано коли їхала на роботу при супер лавці в метро ,коли думала що мене реально задавлять ( колапс через тривогу протягом всієї ночі ) мене давили а я намагалась включити випуск - настільки мене цікавило це відео . Мій хлопець вирішив служити зараз БЗВП і йдуть якраз перші дні без зв'язку. Все що я можу зараз працюю ,зустрічаюсь з друзями і ходжу в спортзал ,саме останнє мені хоч трохи допомагає . Але сьогодні я подивилась ваш випуск і мене нарешті попустило ,я видохнула і мені стало легше за що вам велика вдячність . Дякую за випуск , це важливо
Український контент - це джерело національної ідентичності, культурного багатства та незламного духу. Підтримуючи його, ми не лише зберігаємо нашу мову та традиції, а й зміцнюємо культурний фронт у боротьбі за свободу. Кожен крок у розвитку українського контенту - це внесок у майбутнє країни. Бережімо та розвиваймо своє!
Дякую❤️ Фраза про те, що дуже важливо і допомагає просто говорити ні про що, от мені цього реально дуже не вистачає. Коли маєш всього кілька хвилин на розмову, не виходить згадати якісь дрібниці, часом не можеш поділитися усім, чим хочеться, бо просто нема як і нема коли. Але тримаємося, сподіваємося на краще)
дякую за це відео та такого гостя! хотілось би ще побачити пана Юрія у театрі на Подолі. йому (не) місце на війні. дякую за це відео! дякую Юрію за службу! відео видалось непідготовленим, десь дуже особистим, ніби більше пасує особистим каналам Мотрички чи Юрія, але не під позначкою "ебаут", бо дуже багато якоїсь води та мало інсайтів. без образ)
Складається враження, що чувак знаходиться під повним контролем цієї жінки і сумлінно виконує усі її вказівки, адже вона краще знає за нього, що "це йому так подобається!", бо їй же ніяково через нього, тому йому "має подобатись". Більше схоже на РЕКЛАМУ рекрутингу в якій задіяна героїня.
Мені так подобаються жінки, що вибирають ЗА своїх чоловіків. Куди йому ПОРА вже йти, і чим ризикувати. Знаю в житті таких дівчат, що щось комусь навʼязують, а самі потім сидять і розказують які нещасні, і які вони героїні. Я в цьому відео бачу заклик до певних дій, і це рішення не для всіх! Тому хорошо, якщо вам проплатили відео. Заробили молодці, відписка!
Зрозуміти це все може лише жінка, яка чекає. Виглядає наче замовити воду, чи лампочку поміняти, чи сміття викинути не так складно, але це дійсно речі, які підкреслюють відчуття самотності та величезний страх втрати коханої людини. Особливо, страх того що новонароджена дитина може ніколи не побачити тата 😔
Не розумію, як так медійні люди служать, що вони постійно на інтерв'ю мількають, а є хлопці, що по два роки безвилазно служать. Як так? В жодному випадку не бажаю нікому такого, нехай наші чоловіки повертаються героями , але про це треба КРИЧАТИ!
Щось якась дивна теза «мені було ніяково, що ти ще не мобілізувався і я вже хотіла цього» 🤪 Чому Мотрічка тоді сама не пішла і не мобілізувалася?)))))) Якщо усвідомлювала, що війську треба люди Звучить максимально дивно
мені було ніяково, бо я поважаю чоловіків, які воюють, зараз це визначна чоловіча якість для мене) ну і люблю поважати свого чоловіка) тож, що дивного може бути в моїх вподобаннях, хз) якби я вас посилала воювати чи засуджувала за цивільне життя, тоді ваш коментар мав би логіку, а так нехай вас це не дивує)
чи вже розмови про те, що війську треба люди перейшли в розряд тих про які можуть говорити тільки військові?)))) я щей рекрутингом займаюсь, а при цьому цивільна))))))
@@katiamotrich5051 Так це правда! Це завжди була визначна чоловіча якість! Так чоловіки цього і не заперечують, що саме нас покладено ця місія захищати! Ось я ніколи не чув від чоловіків щоб хтось відчував себе якось дивно шо його дружини не пішла та не уклала контракт із ЗСУ, бо чоловіки та і жінки, навіть ті хто грає у фемінізм розуміють, що піти захищати коли дорого біля твого дому це визначна саме чоловіча якість!
Якесь двояке відчуття після перегляду цього інтервʼю, чесно кажучи так до кінця і не зміг додивитися. Юра досить серйозно відповідав на питання, а Мотрічка дратувала своїм сміхом кожних кілька речень. Складалось враження, наче то школярка, яка намагається сподобатися хлопцю що прийшов на інтервʼю. Камон, ви ж вже одружені, цю дурнувату поведінку видно за кілометр. Таке буває коли дружина бере інтервʼю в свого чоловіка, тому ця історія мені не цікава саме в такому форматі. Хоча якщо б в них обох хтось брав інтервʼю, тоді була б зовсім інша справа, бо задавати питання на які ти і так знаєш відповідь, хоча ясно що це для глядачів, якось тупувато чи що…
Чоловіки які виконують свою роботу( захист своєї землі) замість того щоб ремонтувати розетки чи інші дрібні речі( як того хоче жінка у шлюбі), це гарантія безпеки яку чоловік може надати жінці і сімʼї в цілому, це підвищення соціального статусу цієї сімʼї і це сприяє подовженню комфортних відносин між чоловіком і жінкою . Що призводить до головного + народження бажаних дітей у любові і згоді.
Я в цьому інтерв'ю бачу неймовірну відірваність цієї історії і пари від середньостатистичної пари українців, де жінка цивільна, а він солдат. Знову історія київських хіпстерів, а не те, що напрсавді у більшості стається. Було б круто побачити історії, які стаються у більшості українців, а не кейси "латте на кокосовом"
Прикольно, якщо зараз хтось, щось обирає. Бо в 22-му, ти йшов туди, де не вистачало людей. І окремого підрозділу дронщиків не було, просто більш менш адекватних пацанів забирали із взводів, нікого не даючи на заміну. Він був наприклад в тебе кулеметник, його забрали і ти лишився без кулеметника. І вважалося ніби так і треба. В окопі вітер гуляє, зато біля ротного є власні "дронщики"
