Підлітковий вік дітей може стати випробуванням для батьків. Як його пережити і як поводитися, щоб не погіршити ситуацію в родині - про це розмова з психологом в студії "Сніданку з 1+1". Сніданок з 1+1 у мережі Facebook / snidanok
У відео доступно пояснюється про підлітковий вік. Як на мене всі майбутні батьки повинні багато знати про цей період. Тому що він являється складним, що для дитини, що для батьків. Це певне випробування, яке потрібно пройти. Мені сподобалась розповідь психолога в даному відео. Вона все чітко пояснила з різними життєвими прикладами. Крім того, кожен з нас проходив, або ще має пройти підлітковий період. Він може проявлятися різними бунтами, які є важливими для кожного. І батьки повинні знати чому дитина так чи інакше вчиняє, і вміти правильно діяти в таких ситуаціях. Не потрібно застосовувати гіперопіку або гіперігнорування, це може погано відобразитися на поведінці дитини. Підлітковий вік з його різними недоліками потрібно перетерпіти. Тому даний ролик буде корисним до перегляду.
Проблема підліткового бунту, просто кажучи, це ігнор бажань дитини. Взагалі все починається з ранніх років дитинства. Є діти з низьким рівнем енергії, а є діти з високим рівнем енергії. Це мається на увазі, що дитина усвідомлює що вона хоче і намагається цього досягти якимись методами, а є діти, які начебто хочуть щось, але після заборони батьків, перестають це робити і намагаються робити щось, що вони не забороняють. При цьому в них з'являється відчуття пригніченості, що вона якась не така, як той заручник. Стає пасивною, бо розуміє, що все щоб вона хотіла спробувати, їй не дозволять. То навіщо намагатись, якщо це безрезультатно. Останній тип дитини, буде дуже довго жити з батьками. Або взагалі не одружиться, або батьки когось їй, чи йому знайдуть на їх смак для одруження. В другому варіанті, може і не бути ось цього підліткового бунту, бо ось цей бунт означає те, що дитина вже хоче жити окремо від батьків, діяти так як вона відчуває, пробувати, намагатись. Це крок до повного дорослішання особистості. Дитина з віку десь 5 років, має розуміти, що їй можна робити, досліджувати, що вона хоче, але батьки мають встановлювати режим, коли лягати спати, коли робити уроки, при цьому пояснювати, роз'яснювати важливість цього. Але інший час, вона може робити те, що їй подобається. Якщо вже дитина ходить в школу, вчити вставати раніше, щоб розуміла, що може запізнитись якщо проспить, пояснювати речі, які вона має знати і дивитись, щоб вона їх виконувала. Я також таке помітив, що якщо дитині все дозволяти, вона просто вилізе на голову. Звісно, все залежить від активності дитини. До кожної дитини треба свій підхід. Треба мати свої кордони дозволеного і не допускати такого, коли наприклад, ви дивитеся на телефоні, якесь відео, скажемо, в RU-vid, а вона приходе і каже, щоб ти відео вимкнув і включив їй тік ток. Дитина просто звикає, що їй всі щось винні, що маєш дати, це вже наглість. Дитина намагається тебе якось використати в своїх цілях, зманіпулювати. Прощупує ось ці межі дозволеного, що вона може вимагати. Тут вона вчиться комунікації з людьми, як ними керувати для досягнення того, що вона хоче, тож тут треба розуміти самому, що ти хочеш, чи це не порушує твої кордони і не спричиняє дискомфорт. Треба виставляти правильні межі дозволеного, та пояснювати чому так. Все відбувається по маленьких крокам, які засвоює дитина. Бунт відбувається тому, що дитина хоче жити вільніше, дізнаватись більше, пробувати щось нове, а батьки думають, що їхні діти ще діти, от тому намагаються їх упокорити. Кажучи, ти життя не знаєш, ти не розумієш ще нічого. Але звідки вони можуть це дізнатись, якщо не будуть самі пробувати і вчитись на своїх помилках. Діти які з'їхали від батьків раніше, більш самостійні, ніж ті, які досі живуть з батьками. Це має бути правильне відношення батьків до дітей, що діти їх не вважали ворогами, якимись наглядачами, жандармами. Дитина хоче вийти на вулицю взимку в тоненькій кофтинці і шортах, нехай вийде. Це кращий досвід, ніж роки заборон.
Татам і мамам До вас, батьки, моє послання, До тих, в кого є діточки. Прийміть, як дар, не як повчання! Бо безліч в світі є біди... Сумні історії від того, Що не навчають діток жить. Самі є осторонь Святого, І не навчилися любить. Про що ти, хто з батьків не любить? - Хотіла б вірити у це, Але реально світ цей губить Дітей, уловлюючи в зле. Безпечність батьківська вражає. Гостинці, іграшки - у дім, Та тато й мама не спитає: Синочку, як цей день провів? Душа, емоції дитини, На жаль, пішли на задній план. А у маленької людини Питань болючих океан. Ви скажете: ти фантазуєш, І щось “плетеш” в своїх віршах. О, ні, батьки, біду бо чую Читаючи рядки в “сітях”! Там ваші чада дорогії Дають свободу всім думкам. О, як страшні дитячі дії, І скільки болі в їх словах!.. Хтось жить не хоче, хтось учитись... О, годі, досить це писать! Ви мусите, батьки, спинитись, Щоб найрідніших врятувать!!! Комусь із них усе набридло... А те дитя - малий росток. Лише початок, хай би квітло, Немов пахучий той садок! Та дитинча все нарікає, З чужими горе розділя. У незнайомців щось питає, Глибоко душу розкрива. Батьки, батьки, о зрозумійте, Що дітям треба теплота! Віддати час для них зумійте, Нехай зігріються серця. Ви не спішіться на роботу, І по роботі десь не йдіть. Синочку, донечці турботу Віддайте, щедро уділіть. Не гроші ваші дітям треба. Хоч, зрозуміло, як без них? В дітей є більшая потреба. Ви до грудей їх притуліть! Й так посидіть годину, другу. Не серед друзів за столом. Ви не спішіться за попругу, Сягніть сумління їх теплом. Забудьте на дітей кричати. Так, їх виховувати слід! Але з терпінням поучати, Не лайкою, як той бандит. У інтернеті коментують, (Так-так рідненькі діточки!..), Що матері й батьки не чують, Бо завжди в них діла свої. Не хочу я когось винити, Але до болю сумно так, Не вміючи батьки любити Вирощують собі будяк... ...Я вірю, читачі, ви інші! Й писав сумне не ваш малюк. Я хочу вірить: ви - мудріші. Й вам діти скажуть: ти - мій друг!
Я часто не розумію, чому дорослі вважають, що підлітковий вік - важкий період? Найцікавіше, що цьому зовсім не підходить фраза "Насолоджуйтеся молодістю!". Це - повна брехня, оскільки у людини є мінімум 4 періоди перехідного віку, і кожен з них має свої особливості, проте не потрібно впадати в крайнощі!!!
