У мене донька. Не хрестили, не кололи вуха, дарую їй машинки, бо їй подобаються. У нашій сім'ї нема "ти ж дівчинка". Бо ми виховуємо людину. І я з жахом дивлюсь інколи ваші відео. Бо жінки заслуговують жити в кращому суспільстві, ніж воно є. І я власним прикладом показую доньці, як чоловік має ставитись до дружини. Сподіваюсь, мій приклад захистить її від гівна, в яке можна інколи вляпатись у стосунках.
Підтримую. А ще бісить, коли прийшла за одягом за дитини, а вони питають, а у вас дівчинка чи хлопчик, і потім дівчинці дабть все яскраве і рожеве.🤦♀️ А якщо моя дитина любить синє, наприклад? Це капець
Щодо особистих кордонів. В дитинстві, в селі, де я народилась і живу, більшість моїх сусідів мали дітей хлопчиків і ми з сестрою гралися разом з ними. Відповідно бігали, грали в футбол, грали в комп'ютерні ігри і таке інше, при цьому я так цікавилась книгами, обожнюю читати досі. Ще було на той момент прийнято, що волосся у дитини краще ростиме, якщо його підстригати, тому кілька років, десь від трьох до шести я ходила з дуже коротко стриженим волоссям, але це нікого не хвилювало. Тобто наче нормальна дитина, ніхто мені не докоряв недостатньою жіночністю. До середніх класів. Як і в кожному класі, є нормальні хлопці, є неадеквати. І от якось в сьомому класі троє таких неадекватів взяли собі за звичку в певний момент лізти до дівчат, лапати їх і задирати спідниці. Якось на шкільний виступ я одягла спідницю і, чекаючи на репетицію, стояла в коридорі, щось дивлячись в телефоні, коли відчула як чиясь рука ковзнула по стегну і схопила край спідниці. Я розвернулась, побачила ту трійку і, недовго думаючи, вліпила одному хлопцю ляпаса, другому зарядила в пах з ноги, третьому дала під дих. Почалась бійка, з якої я вийшла переможцем, бо була вища на зріст і мала міцну будову тіла плюс трохи зайвої ваги. Який же скандал був! Викликали моїх батьків, батьків хлопців і хотіли змусити мене вибачитися, бо "я зробила їм боляче, а вони лише гралися(!)" Я відмовилась вибачатися і сказала, що це погано, те, що вони робили, але мене не підтримали ні батьки, ні вчителі, ні директриса, ні однокласниці, лише два однокласники були на моєму боці. І я знаю, що била їх сильно, і я б навіть вибачилась, але тільки якби вони визнали і свою провину теж. Вони не визнали. Тому піднята тема кородонів у відео зачепила, бо спочатку ці малі діти понаучуються дурниць, а тоді інші страждатимуть, та ще й будуть винними.
Можна, я вас підтримаю зараз, раз дорослі не змоги підтримати тоді? Вам довелось відстоювати свої кордони фізично, оскільки оточення не змогло побудувати таке середовище, де цього б робити не довелось, тому дякую, що ви це зробили та за вашу принциповість
І, знаєте, я чомусь не здивована. У нас дійсно дорослі вважають, що смикнути за косу, підняти спідницю чи вщипнути за сідницю - це просто дитячі забавки і це смішно. Хай тоді вчителя вщипнуть чи спідницю задерутт - посміємося
Сподіваюсь ще не пізно підтримати Вас, адже я сама стала жертвою подібних домагань десь років у 10-12. Хлопчаки, що були старші од мене, також у кількості трьох штук, задирали мені плаття і робили фотки того, що було під ним. Але тоді ці вилупки не понесли покарання, бо встигли повидалять всі фотки.
Про поцілунки дітей: віддала сина цього року в дитячий садок. Одного дня прийшов інший хлопчик і почав всіх діток обіймати і цілувати. Так вихователька його кожен раз зупиняла і казала, що перед тим як поцвлувати/обійняти, він має запитати, чи ок це іншій дитині. Тоді я подумала, що у нас гарна вихователька
Коли моєму сину було 3-4, звернула увагу, що всі його іграшки стереотипно хлопчачі. Вирішила, що це несправедливо і йому треба показати ляльку. Не пожаліла грошей і купила величезну розкішну панянку в рожевому платті з довгим волоссям і в чоботях. Думаю, нехай буде одна, але класна. Він так нею захопився! Всюди тягав з собою, вкладав спати, переодягав і навіть робив макіяж🥰 стільки уваги не отримала жодна з мільйона його машинок. Людей довкола це веселило) а один мужик в маршрутці показав нам лайки і сказав що я мама-молодець😂 з'явилась надія, що наше суспільство рухається в правильному напрямку. Але ваш випуск, Настю, цю надію вбило нахрін😂 а мамам хлопчиків рекомендую таки дати ляльку дитині. Це чудовий досвід для всіх і приклад для інших
В мене донька, теж має і ляльок, і машинки, і залізну дорогу. Діти через ігри вчаться, тому вважаю, що у виграші будуть діти, які мали змогу з різними іграшками гратись: базове розуміння механіки з машинками і конструктором, готування їжі на іграшковій кухні, турбота і емпатія в грі з ляльками і т.д.
Працюю вчитель англ у Таїланді. В мене два класи, моїм студентам 3-4 роки. Нещодавно бачила як малий почав лізти і обіймати дівчинку, якій явно було не зручно від цього. Я покликала її і сказала щось типу, коли тобі не комфортно не терпи, покликала хлопця і сказала що не можна торкатись інших людей без їх згоди. Ніби кивнули що зрозуміли. Ще показала це тайським вчителям, а вони поумілялись з дітей і поржали з мене, ніби я міська божевільна. Але я якщо побачу ще раз, зроблю рівно теж саме, навіть попре нерозуміння з боку тайок.
Бо ми не одні зі своїми приколами. Здається що в Азії гірше, і на заході краще, але потім читаєш як француз наказував дружину наркотиками і гвалтував іі з друзяками, і всьо, гештальт закривається
Дівчинка, 42 рочки. 172 см, 85 кг, ноги голю пару разів на рік, коли така фантазія приходить😂. Коротка стрижка, машинкою виголена скроня. З дитинства кращим на світі одягом вважаю джинси з футболкою і кросівками. Безкінечно вдячна моїй феноменальній мамусі, яка на початку 80-х минулого століття з мене і мого брата виховувала не дівчинку і хлопчика, а людину і людину. Всім бажаю прийняття себе і свободи мати такий вигляд, яки саме ВАМ подобається ❤. Величезна подяка Насті за таку важливу справу.
Відео де дитина сказала "що не хоче бути дівчинкою" я аж на собі відчула. Все своє життя я живу зі фразами типу "ти ж дівчинка", "жінки такі жінки", та інші, навіть образливі, вислови до жінок. Все своє життя я хотіла позбутися себе та звільнити світ від ще однієї "жахливої жінки". Зараз в мене проблеми зі сприйняттям себе і мені простіше думати о собі в чоловічому роді. І хоч більше в мене немає бажання покинути цей світ, але залишилась я ще й з анорексією через своє дитинство. 👍
@@paulamersy навіть не знаю як пояснити. Через всі ці фрази, ще з дитинства, образ жінки збудувався на саме на таких фразах. Мені було бридко від того, що до мене приписували фрази, що жінки нікчемні, не вміють спілкуватись, дружити, тощо. Бо це означає що і я така сама. Я не ненавиджу жінок і не вважаю їх поганими, але себе, чомусь, себе я ненавиджу за це.
Я теж в дитинстві не одну ніч проплакала бо не розуміла чому я народилася дівчинкою, бо через ці фрази "ти ж дівчинка" я ненавиділа себе. Я ненавиділа сукні та спідниці, в які мене постійно намагалася засунути мама, потім якщо я в тій спідниці бігала/стрибала/ залазила на дерево, то мені було дуже не зручно і часто я не робила цього попри бажання гратися з усіма, бо мені було соромно що я у спідниці і вона задирається, а "дівчата себе так не ведуть"😢 Все дитинство шкодувала, що я не народилася хлопчиком
@@C0rpse-99 звучить так ніби це казали чоловіки, мені зараз стало жаль не тільки вас , але і жінок які це вам транслювали, бо це якийсь темний мезогінний вимір.
А дійсно! Я навіть не подумала одразу про це. Перше щеплення від правця роблять у два місяці. Залишається тільки молитися, щоб недобросовісні майстри (які погодилися робити таку процедуру ТРИДЕННІЙ КУРВА ДИТИНІ) принаймні нормально обробили інструменти та сережки💀🚬
@@logo_eva А ще алергічні реакції, декілька років тому сталась у мене така розмова на рахунок, що місячній дитині занадто рано такі процедури проводити, аргумент був « Я мед працівник! Я знаю як треба » 😮💨
В мене був прикол в лікарні, коли гінекологічний огляд, я ойкаю та яйкаю і вся напружена (бо просто не люблю процес огляду) лікарка "ооо, а як ти народжувати будеш?". Я трошки офігіла, бо це був перший повноцінний огляд після пологів і знімання швів. А відповіла "так само як 2 місяці назад і без ваших коментарів". Це була наша перша і остання зустріч
@@DS-ew2yz, в мене подібна ситуація була, але після екстреної операції через тріснувшу кисту яєчника. Мені було 13 і я м'яко кажучи була в шоці, бо в 13 років ти якось не дуже готова до цього всього. А гінекологиня поводилася зі мною як зі сміттям😢, що ніби це була моя вина, бо я носила чорну білизну (для мене це був лайфхак, як не засмучуватися через зіпсовану місячними білизну, бо звісно цикл був нерегулярний) і що мені треба терміново народжувати, бо після таких операцій в мене взагалі може дітей не бути... Це було жахливо. Я не відвідувала гінеколога років 5. А коли знайшла "свого", то на перших візитах, вона намагалась розважити і розслабити мене, бо я була дуже зашугана😂
@@Rainycloud40 Моїй доньки, вже 15 років, вона ніколи не боялася уколів чи стоматологію. Мабуть тому, що я з чоловіком не нав'язували страх перед білью. Ця ваша драма, тільки шкодить дітям.
Коли я був у другому классі, з нами навчалася одна дівчинка. І у свої 8-9 років вона вже була схиблена на похуданні та дієтах (сама по собі вона була як сірник, худюща). І настільки то далеко заходило, що вона при нас часто падала у обморок. Йдемо по вулиці на екскурсії - вона вже летить вниз без свідомості, вчителька її підхоплює на півшляху. І дитина не була з бідної сім'ї. Їй давали бутерброди - вона їх не їла, бо хотіла бути стрункою, у їдальнях вчителька мала ледь не змушувати її їсти. Вчителька попросила показати ті бутерброди які їй батьки давали - тонюсенький шматочок ковбаси та сиру, вони прям просвічуються. Не дуже знаю про її батьків та як там усе розвивалося, але у мене величезні підозри що все це через всім нам відомі "стандарти краси".
Пані Настю, наступного разу розгляньте можливість блюру облич дітей. На випадок якщо батьки одумаються і видалять відео, тоді Ваші відео також не міститимуть матеріалів із обличчями цих дітей. Це виглядає більш шанобливо по відношенню до дітей, які не можуть контролювати чи бути їм виставленими на показ чи ні. Дякую за відео і Вашу роботу.
про проколоті вуха: я дуже вдячна своєму батькові за те, що він відмовив маму проколювати мені вуха. мама потім намагалась все дитинство мені нав'язати це, водила в салон, бо мені це не подобалось, ну як так, я ж дівчинка, на щастя тато завжди захищав мої інтереси
Мало людям комплексів про десневу посмішку, рівність, колір зубів, так вони ще вигадали якісь коридори. Я коли це побачила в мене просто фейспалм. Я слідкую за зовнішністю, але це просто край
Мені знайома мамочка на дитячому майданчику сказала, що проколола вуха своїй однорічній доньці, бо сусідська бабуся назвала дитину хлопчиком. Один раз. Досі не знаю, як це прокоментувати...
Я в свої 5 років просила купувати мені сукні та відростити волосся з тих же самих міркувань😅Але сказали це такого ж віку сусідки, а не якась бабуся... Але це 5-річна дитина, а не одна доросла та ще й одна літня людини😂
@@АлінаМещерякова-о1д мого сина в років 2-3 теж декілька разів плутали з дівчинкою. Що є мені було робити? Бо ж волосся коротке, одяг 90% темно-синього кольору (був у нього період що тільки цей колір сприймав на собі) і вуха не проколоті 😁😁😁😁
З приводу проколів. Пам'ятаю, як сказала мамі, що не буду не проколювати вуха, не хрестити дитину, якщо вона в мене буде. То вона сказала, що мені з такими поглядами взагалі краще не мати дітей 😂.
Я, коли сказала колишній свекрусі, що не хреститиму дітей, мене взагалі в сатаністки записали. Ще й погрожували, що, коли я привезу дітей в гості, поведуть їх хрестити таємно від мене. Я сказала: "Ну тоді більше не привезу 🤷🏼♀️"
@@prranik, майстри бувають рiзними. Все ж, вони заробляють пiрсингом грошi. Тому бiльшiсть майстрiв навпаки заохочують людей, розповiдають, як безпечнiше себе проколоти. Як на мене, будь-якi проколи шкiдливi, вiд них нема нiякої користi, нi дiтям, нi дорослим.
Іноді здається, що я живу в паралельному світі, бо тільки завдяки таким відео дізнаюсь про те, що досі існують стереотипні пари/сім’ї. В моїй родині за їжу завжди відповідальним був чоловік, в моєї бабусі так, в моєї мами так, а дінка готує тільки по настрою, так само як і ніколи не було цих «приколів» про зраду і т.п., я росла в родині, де рівноправ’я і відсутність гендерних стереотипів, тому для мене оце все з відео…люта дикість
Ооооо, я обожнюю тему гендерного одягу 😁 Все дитинство у мене було каре. Не сильно довге волосся, але і не прям коротке. Ну і мама завжди одягала мене зручно. Джинсовий комбєз, якісь вельветові штани і куртка, ну так, щоб я як дитина могла бігати, лазити, кувиркатися. Так от, мама розповідала, як завжди до неї на прогулянці хтось підходив і говорив "який у вас гарний хлопчик, красунчик" 😂 Коли продовжували далі чіплятися, що одягнута як пацан, то мама слала під три чорти))) І я їй за це прям дуже вдячна. Хоча, на всіх фото з дитинства чітко видно, що дівчинка. Навіть у типово "хлопчачому" одязі, на чиюсь думку.
А на мене мама все дитинство впинала кляті сукні і спідниці. А я під них піддівала шорти, щоб пацани під спідницю не заглядали, коли я по деревах лазила... Досі мама так і не змирилась. Живемо в різних містах, я іноді скидаю фотки - коли в брюках і джинсах, у відповідь - тиша. Коли в сукні чи спідниці: "Ой, яка ти в мене гарна!" 🤦🏼♀️
@@olgatomenko1828 до речі, про "гарна-розумна". Моя мама в моєму дитинстві примудрилась однією фразою "обісрати" нас обох з сестрою: "Маша у нас гарна, а Ксюша - розумна" 😂 😂 😂
В моєї мами був комплекс щодо спідниць. Довгий час штани для неї були табу. Мені не нав'язувала але сама їх ніколи не носила, навіть не міряла. Вважала, що повним жінкам то не личить 😂Але ми з сестрою таки її вмовили хоч поміряти. І їй тааак сподобалось, що до кінця життя носила із задоволенням. Особливо взимку. Ще й дивувалася з себе, навіщо мучила себе спідницями, адже у штанах значно тепліше.
Оо, на 21:15 це прям смак. В дитинстві я мріяла про такий велииикий брутальный джип (доки не доросла до того щоб звертати увагу на ціни на бензин і ТО). І вголос мріяла про те як я стану такою серйозною бізнесвумен, і зароблю на нього сама. Але ці мрії старші жінки жорстоко обрубали своїм "Ні. Не заробиш. Бо заробляють лише чоловіки. Ще й на таку машину, жінки на таких не їздять. Тебе возитиме твій ЧОЛОВІК, на СВОЄМУ джипі", і мене це тоді капець як обурювало, бо як так, я хочу мати власний джип а не "чоловіковий"
Моя сестра 13 років (у нас різниця 22 роки) попросила маму обрізати собі волосся на початку літа. У сестри дуже довге і густе волосся було, прикривало попу, а заплетена коса реально була дуже товста. Але сестрі ця стереотипна атрибутика дівчаток не подобалась. І вона відстригла волосся зовсім, зробивши "хлопчачу" зачіску. Батьки прийняли це не надто легко, бо стереотипи їхнього покоління все ще десь плавають у свідомості, але з моєю підтримкою сестра здійснивши своє бажання стала щасливою. Її підтримали деякі вчителі, зокрема тренер з плавання як з практичної точки зору (бо це дійсно зручно мати коротке волосся і не сушити його по годині), так і з естетичної. Сестра, як і дочка люблять так званий "хлопчачий стиль" - спортивні костюми, оверсайз футболки і худі. Тож тепер мою сестру постійно плутають з хлопчиком і в жіночому туалеті косо дивляться. Деякі реально запитують чи вона часом не помилилась туалетом. Іноді вона жартома каже, що вона дуже красивий хлопчик, бо цей жарт вигалада я, а їй сподобалось) Ви могли б подумати, що дитина отримала б травму якусь на фоні цього. Проте сестра має сильну підтримку від мене і від батьків, а ще вона в свої 13 років обожнює канал "смішно не буде". Тому сестра сміється над стереотипами. Їй комфортна "хлопчача" зачіска і вона сказала, що обрізавши волосся відчула, що їй полегшало - її більше не обтяжує вага цього волосся, безкінечні сушіння і розчісування, а найважливіше - їй подобається як вона виглядає зараз., а не задовільняє чиїсь бажання
Мені було років 9, мала довге волосся, яке ненавиділа, бо боляче розчісувати, постійно треба заплітати. Аж тут в школі воші😮 терміново треба вивести, а в часи СССР то було марудно, складно, довго😢 мама запропонуаала мені зробити коротку стрижку. І мені то так сподобалось, що й досі люблю саме короткі стрижки. Іноді трохи відпускаю довше, а потім знову коротко. Бо мені так комфортно, так подобається, так зручно❤
Щось схоже, що це бажання батьків "проколоти вуха" взагалі пов'язано з бажанням зробити боляче дитині, наче як помститися за роди та вагітність. І це мені здається більш реальним, ніж виправдання батьків, що: "це для краси", "вона ж дівчинка", "це мій прояв любові".
мене аж пересмикнуло, бо коли мені було років 8, бабуся по батьківській лінії (яка мало спілкувалася зі мною і погано мене знала), потягнула мене проколоти вуха і вставити сережки. А я загалом не дуже хотіла цього, бо мені було дуже боляче. І ось мені прокололи ці дурні вуха, вони болять, горять, я йду ледве не плачучи, а бабця попрікає: "ось, ти хоч би дякую сказала, яка невдячна, я тобі зробила подарунок, а ти надута йдеш"
Мені 25, вуха досі не проколото, але років з 3-х і допоки не поїхала з дому був кошмарний тиск на цю тему, аж до істерик і моїх і матері з бабусею, на тему того що не проколола вуха - не жінка. При цьому, що іронічно, дірка у вусі має бути лише ОДНА, бо пірсинг то страшенне зло і не жіночно 😂
Я знаю випадки, коли проколювали вуха дитині, щоб очевидно було що це дівчинка, бо дуже була схожа на батька і всі казали " який гарний хлопчик" і батьків це дістало. Я таке засуджую
Моя донька сама попросила їй проколоти вуха. Їй було трохи більше 4 років, бо вона у подружки побачила сережки. Ми майже рік проговорювали чи дійсно вона цього хоче, я сходила до лікаря, дізналась як та що, потім підбір сережок разом з донькою. І ось на її день народження вона йшла щаслива до лікаря пробивати вушка. Але їй було боляче, і якби в якийсь момент вона сказала, що передумала, то ми би цього не зробили.
21:40 Така жесть, якщо чесно. Я вже подібне бачила на англомовному каналі, там батько заморочився і цілий плакат зробив "no boyfriends till 2045" , і залишив на плакаті відбиток своєї долоні і руки трирічної доньки. І всі коментатори такі "уууу, як це мило, вона подивиться це відео, коли стане підлітком". Чесно, відчула якусь відразу до цього проекту, бо це щось нездорове.
Там ще постійно батько робить вигляд, що дико ревнує до друзів доньки (їй блін 3 роки, не більше), вириває в неї телефон, робить ображений вигляд... і начебто це жарти, але ж дитина не сприймає це критично. Вона все розуміє "за чисту монету": тато засмутився, плаче і т.д. Це нездорово, бо тиск і маніпуляції на дитині це не ок.
Коли я була маленька, я не хотіла прокол вати вуха, і матір не хотіла, щоб це робили "бо дівчинка ж" Але родички мого батька насильно запхали мене у салон. Сльоз, болі та проблем з вухами після було багато.. Ну зате як дівчинка бл Все ще пам'ятаю той кабінет та себе, яка плаче, у дзеркалі Та слова майстрині "ну ти чого плачеш, ти же така гарна тепер" А ще "народжувати буде що боляче" Дякую бл
А моя донька сама в 4 рочки попросила, щоб їй зробили вушки, як у мами, з серіжками. Кали я сказала, що може бути трохи боляче, вона відповіла, що все одно хоче. Не скривилась і не проронила ні сльозинки, сказала, що не боляче. Тому все відносно.
Ох, оце "тобі ще народжувати"... Мені років 15, лежу в дитячому відділенні з запаленням легенів. Стара медсестра ставить крапельницю, щось ковиряється, не потрапляє з першого разу. Я скривилась, ойкнула щось, а вона мені "Ой, які ви слабкі, а вам народжувати ще".
Після цього відео дуже цікава стала тема з сережками, я підійшла до мами і запитала про них. Взагалі, я думала що ідея проколоти мені вуха хотів саме батько, а виявилось що він завжди проти цього. А як в мене тоді проколоті вуха? Мама просто не питаючи батька завела мене і проколола вуха поставивши перед фактом, що ну вуха проколоті, все. Дякую що не в місяць чи менше, а в 7 місяців. Коли я почала з мамою обговорювати тему з проколом вух і що вона не радилась з батьком, мені у відповідь пішли геніальні фрази "от виростеш, будеш зустрічатись з якимось мальчіком от тоді поговорим, тоді ти зі мною згодна будеш! От почекай рочки 2"... Дуже сумно що така тенденція мене переслідує завжди.. бо ні бляха, не зміниться моя думка раніше в інших питаннях не мінялась і зараз так само буде. А самі сережки я не часто ношу, рідко, під настрій. І не так давно в мене з'явилась алергія на метали, щось таке, якщо я вдягаю срібні сережки чи золоті то через якийсь час в мене нестерпно починають чухатися вуха (і не так давно мама глянувши на вуха сказала "о вони в тебе починають заростатись, потрібно поносити сережки") септо цей прокол мені ні разу не в плюс.. (В коментарі можливо є помилки, вибачте 🥲)
я чоловік, і в дитинстві їжа була і винагородою, і покаранням. Голодом не морили, але за провину давали їсти небагато й виключно те, що я не любив. І навпаки - гарна оцінка, правильний вчинок, слушна подія, тощо, - це завше тістечко, булочка, цукерка, шоколадка і т.п. Вийшло на те, що відтоді як став жити самостійно, й досі, ненавиджу готувати, і собі робив тільки те, що важко запороти, й харчувався здебільшого фастфудом. Обжиратись перестав лише із початком повномасштабки (спільне горе якось витверезіло од власної дурості) - до того, заїдав будь-який смуток, відчуваючи себе винним, що не маю права смачно їсти ("і за що ця нагорода? Приз за поганий настрій? Ти заслуговуєш тільки на гречку!"), і від цього жер ще більше, картаючи себе невідомо нахіба
Я пам'ятаю, коли я була десь в садочку мені було 5 років, був один хлопчик який торкався мене біля сідниць та сміявся з цього, а коли я його вдарила вихователька побачила це і насварила мене та за обідом змусила мене стояти та молитися поки всі їдять і сказала мені що чоловік це як бог і дівчата повинні їх слухатись і не ''сопротівляться''.Так ще й після цього сказала моїм батькам що я не пристойно поводилась з тим хлопцем і сама його спровокувала та після вдарила. Мені тоді було так соромно навіть зараз я трохи почуваюсь ніби я й справді його спровокувала
12:00 Боже, про букальний коридор ми вчили в університеті (я стоматолог), бо це важливий естетичний аспект при виготовленні зубних протезів. Але там був прикол у тому, щоб він *не був замалий*, бо інакше протез буде просто неприродно виглядати. Мені б і в голову не прийшло, що хтось придумає його спеціально зменшувати 🤯
У мене хлопчик. На пропозиції рідних похрестити дитину або зробити йому обрізання я відповідаю, що сам зробить, якщо захоче, коли виросте. Дуже важко дивитися, як твоїй дитині роблять щеплення, а тут примхи батьків - проколи вух, епіляція... Шкода, що аби водити машину, на права здавати треба, а щоб пустити у цей світ дитину - ні.
Я дуже дякую своїй мамі, що до проколювання вух вона підійшла дійсно свідомо. Можу впевнено сказати, що проколоти вуха це було моє свідоме рішення. Вона консультувалась з лікарями та майстра з пірсингу з якого віку можна проколювати вуха, коли мочка вже повністю сформована, яки має бути догляд, щоб точно все зажило без наслідків. Тому мені довелося почекати декілька років. Але все дійсно пройшло швидко і майже безболісно. Мені на той момент було 14-16 років, вже точно не памʼятаю, але я прям дуже хотіла. Зараз мені 25 і я дуже дякую мамі, що дала мені самостійно зробити вибір
Мені вуха прокололи років в 6. Мало того, що від тих гвіздків в мене постійно були ранки і запалення, так ще й з віком проколи мігрували, і тепер вони трохи зависоко розташовані, не всі сережки добре виглядають через те. Зате коли я в 20 років проколола собі ніс, батько зі мною тиждень не розмовляв)
О, ви прям мою ситуацію описали) в 5 років мені пробили вуха, дирки не рівні стали, як виросла) Але коли в 12 я пробила ще одну дирку на мочці, то таких люлєй вихопила)) Зараз спитала моїх нафіга вони це зробили - бо я хотіла😅 ну-ну, в 5 виходить я хотіла, а в 12 шо?) Пару років назад думала псіханути, щоб рівні проколи зробити, і піти десь до майстра, але сказали, що не варіант(
Як я вдячна своїм батькам, що вони теж вважають колоти вуха дитини/немовля так рано - на грані маразму. 17 років, вуха не проколені і не планую зараз🫡. От як говорили: "Якщо дитина в майбутньому захоче, от і у майбутньому зробе."
мені 38, досі не проколоті, та щось і нема бажання. Тим паче, що я дуууууууже рідко вдягаю якісь прикраси. і яйця з хріном не виросли чомусь від такої поведінки )))))
Мені дуже подобається, що в ваших відео є таймлайни навіть на рекламу, мені подобається, що ви виділяєте її в такий же окремий розділ відео, як і будь-які інші розділи. В мене особисто це відбиває бажання перемотувати рекламу, зважаючи на те, що я знаю, скільки вона триватиме, а також мені дають право на визначення чи цікава мені ця реклама чи ні. І дуже часто я дослуховую такі рекламні інтеграції і, якщо мене зацікавило щось, то я переходжу. Відео, як завжди, дуже цікаве та інформативне, дякую за ваш час та роботу!
Дякую за відео) В мене донька, 6 років) Тому я частину цього всього лютого крінжу вже пережила і проживаю зараз. (я про одяг, стереотипи, недоречні зауваження оточуючих і т.д.) З народження в доньки був темно синій візок) і її улюбленим кольором +- до 5 років був синій) А улюблений мультик - Тачки) Гралась чудово і машинками там м'ячами, так і ляльками... Прокололи вушка їй десь після 5 рочків і тому що вона просила (зокрема через те що всі дівчатка в садочку вже мали кульчики. Єдине що мене втішило що вона розуміла що буде боляча, і раділа коли прокололи, без сліз.) Все своє материнство чую від когось чужого і часто від свекрухи, що треба її в платтячко вдіти а не в шорти/футболку, чого вона так бігає і по деревах лазить як хлопчик... І хоча останній +- рік її вподобання змінюються в сторону "рожево-фіолетово-дівчачих" речей я дуже рада що в неї ось це бажання до пригод, дослідження і ще поки вона не поводиться згідно тих всіх всратих стереотипів. Буду старатись щоб так було і надалі)
Мені 33 роки, і в дитинстві я була такою самою, як ваша донечка 😊 У 5 років закомандувала проколоти вуха, досі пам'ятаю, як цього хотіла і як раділа цьому. Але ніколи не була дівчинкою-дівчинкою: гралася з машинками, пістолетами, робила собі лук із палки і резинок, стріляла по пляшках, і коли всі дівчатка хотіли Барбі, я хотіла машинку на радіокеруванні (вони тоді тільки почали з'являтися). Лазила по деревах. Хоча іноді мені могло щось стрільнути, і я починала грати лялькою, але недовго. Із дівчачого я любила тільки плести з бісеру (до речі, іноді досі роблю собі прикраси з бісеру, але тільки коли є натхнення та бажання). Якщо й уявляла себе принцесою, то тільки принцесою-воїтелькою, яка рятує світ 😋 Плаття терпіти не могла. Потім у підлітковому віці все трохи змінилося: я відростила волосся і іноді навіть сукні носила, і обов'язково підбори. Мене на них так попаяло, що стягнути неможливо було. Я на них навіть бігати і стрибати могла. Але захоплення все ж таки залишалися більш "хлопчачими", хоча любила також романтичні книжки і фільми. Коротше, я не була пацанкою, але й стереотипною дівчиною ніколи не була. І знаєте, це ніколи не заважало мені в житті. Я була щаслива тоді, щаслива і зараз, коли в мене вже є своя сім'я і дитина. Хоча все своє життя чую від інших оце "ти ж дівчинка"(не від батьків,звичайно, вони в мене чудові і завжди дослухатись до мене) І це чудово що Ви не даєте тиску родичів і інших людей впливати на свою доню. Ви молодець що прислухаєтесь до бажань свої дитини. ❤ Я впевнена вона буде Вам так само вдячна за підтримку як я вдячна своїм батькам 😊
@Nadezhda1986 у цьому я була професіонал. Бо жила в приватному секторі й постійно забувала ключі від хвіртки, тож щоб потрапити додому, мені частенько доводилося лазити через паркан (який, доречі, був сантиметрів на 20 вищій за мене)😁 і, звісно ж, робила я це не знімаючи взуття)))
Дякую вам, пані Насте, за чергове чудове відео! Ковток адекватності в буремному сьогоденні з купою стереотипів. Остання частина дуже відгукнулася, бо самі постійно стикаємося зі здивуванням і плутаниною від оточуючих. У 7-річного сина довге, до середини спини, волосся. Спочатку рівняли по плечі, бо йому гарно було, а як підріс, то почав сам говорити, що любить своє волосся, і хоче, щоб воно було довгим, і навіть просив залишати довжину. Скільки б його не питали родичі чи сусіди, чи не хоче він підстригтися, син відмовлявся. А ми з чоловіком чітко усвідомлюємо, що без вагань підтримаємо дитину в його рішенні, якщо він захоче змінити зачіску....або не захоче. Зараз ходить в школу з поголеними скронями і довгим хвостом, закрученим в петлю. І я бачу, наскільки дітям навкруги байдуже, довге в нього волосся чи коротке. За весь час тільки один хлопчик вирішив кепкувати і дражнити "дівчинкою". Це тривало лише один день, і далі забулося. А син тоді вперше прийшов засмученим і попросив його підстригти. Та коли почали розмовляти з ним, чому такий сумний і роздратований, виявилося, що саме через цей булінг. Ми пообіцяли, що зараз же запишемо сина до перукаря, якщо він дійсно цього хоче. Та дитина подумала і сказала, що ні, він любить своє довге волосся, і не хоче зрізати. Був привід проговорити відстоювання власних кордонів і захист власних інтересів. Але ж скільки за ці роки було непроханих порад від дорослих! Найбільш неввічлива - від перехожої, яка, дізнавшись, що моя мама гуляє з маленьким хлопчиком, видала: "Вам слід терміново його підстригти!". От наче світ схлопнеться, якщо нє. Або люди здивовано задивлялися, як чоловік грав із сином в футбол. Коли дізнавалися, що це хлопчик з хвостом бігає, посміхалися: "А то думали, невже це дівчинка так жваво і завзято у футбол грає!". А невже дівчинка не може цього робити?
7:00 до усієї теми з сергами - мені майже все дитинство дуже хотіли проколоти вуха усі родичи, крім батьків. але я не хотіли. ітог? я десь подивились якийсь фільм, де дівчина яка не хотіла коритися батькам полізла у вікно. і я подумали що то дуже гарна ідея, бо коли мене вже потягнули у салон, я підішли до вікна зі сльозами і ультиматиумом ось таким. про серьгі вже не заікається ніхто більш. ніхто не заікався про те щоб заставити мене носити платя, бо самі батьки мене вчили стояти за себе усім чим я можу. згодні, це було кріпово від дитини, але спрацювало.
Я в дитинстві боялась проколювати вуха. Тому в 4 роки мама просто проколола мені їх вночі вві сні. А потім я боялась вставити сережки, і мене просто насильно тримали поки я кричала і відбивалась 🙂 Мамі досі здається, що все ок
Щодо взуття для дівчат це прям реально ситуація. Було таке Дякую, Настуся, що так відзивається про батьківство. Я виховую свою доньку і вкладаю в неї всі свої можливі ресурси, до цього треба ставитися з розумінням і повагою. Адже зараз виховується нове покоління, кращих людей! ❤
Насправді Ви просто неймовірна людина, яка підіймає досить важливі теми. Часом від таких відко плакати хочеться, бо цього занадто багато в нашому світі. Я повна дівчина і, на щастя, мене за це не травили, аде деякі фразочки були і це зовсім не прикольно. Пам'ятаю як один хлопець взяв мене за моє бедро( навіть не спитавши) і висказав свої "дорогоцінні думки" про те, що у мене дуже великі бедра, я досі не розумію, що він хотів почути від мене, бо я навіть не з ним спілкувалася, а з подругою, просто шик. А ще найбільше Ви правильно сказали, що дорослі закладають це в дітей, бо інколи людям байдуже, а батьки присвоюють комплекси зі словами " а хто тобі ще правду скаже". Це насправді так неприємно, коли ти кожен день чуєш від рідних людей те, що то живіт виликий, то груди без носіння бюстгальтера обвиснуть ( що дійсно відчувається як тортури) А ще бонусом я ненавиджу голитися, бо пвсля цього мої ноги, ніби не мої і я фактично ними нічого не відчую, бо волосся бляха для цього і потрібне, щоб відчувати будь-що навіть вітер. І знаєте як боляче чути кожен день, що треба голитися, бо як ти будеш жити? Ото будеш як ведмідь?? Я не розумію чому волосся на чоловікові це круто і інколи сексуально ( як кажуть люди), але на дівчині це просто жах і як так можна? Просто шикарна логіка, дякую просто Дякую за ваші відео, ви висвітлюєте необхідні теми, які треба підіймати, якщо ми хочемо жити в кращому світі. Ви фантастична, дякую 💞
Я ще з дитинства збагнула що всі ці комплекси, пов'язані з тим що дівчина недостатньо тонка і недостатньо гарна вказують на те, що від жінок вимагають бути фізично слабкими і нездібними, натомість натякаючи, що єдина їх цінність це краса, щоб бути привабливою для хлопців, бо це ж найважливіша складова "жіночого щастя". Такі стандарти небезпечні бо роблять з жінок гарні предмети для споглядання, а не людей, яким безпечно не зкидати вагу, а навпаки набирати м'язову масу, щоб в разі нападу захиститись або ж просто швидко втекти (що, до речі заважають зробити підбори, які теж вважаються "жіночими" бо обмежують свободу). Жіночу стать вважають прекрасною, і це найпринизлівіша річ, адже про тебе судять як про гарний предмет, яким приємно володіти. І зрозумівши контекст, мене воротило від усього "жіночого", я ненавиділа свою стать і людей, які з поблажкою ставляться до мене, та з доволі малого віку намагалась демонструвати те, що глянтье, я не гірше за хлопця, я сильна, я смілива, я агресивна, і робила якусь дурню часто ризикову для життя. Мені досі важко прийняти той факт, що я не чоловік, і до мене, мабуть, все життя ставитимуться зі зневагою, оцією огидною приязню, коли тебе не сприймають серйозно і можуть ставитись як завгодно, причому не просто незнайомці, а наближчі люди, іноді підсвідомо. Краще б вже мене цькували за те, що я слабкий хлопець, бо від них вимагають бути сильними, їх бачать такими, а жінці нормально бути просто красивою.
Насте, дякую за висвітлення такої теми. Цього разу після випуску якось особливо сумно, але компенсую це тим, що в коментарях, та і підписники каналу загалом, - це свідомі люди. Це тішить і зігріває на противагу тій іншій реальності. Дякую
Я так вдячна своїм батькам за те, що вони не прокололи мені вуха і вирішили що зроблять це коли я доросту хоча б до того, щоб сформулювати таке бажання. Я попросила про це в 9 років і жалію лише про те, що тоді у мами не було інформації про те, що пістолети для пірсингу продавлюють усі тканини, підвищуючи ризик запалення та інфекції. Взагалі не розумію чому ними досі користуються. Усі нормальні майстри з пірсингу використовують для вух голки, так саме як і для інших частин тіла.
Мені прокололи вухо в рік. Потім воно заросло і мені прокололи його заново жесь в три-чотири роки. І це одна з моїх найперших згадок про дитинство. А тут виявляється комусь ще раніше роблять
Я щаслива, бо мама дала мені свободу вибору в питанні проколюванні вух. Зараз мені 15, досі не захотіла цього. Та й мама теж проколів у вухах немає. Дякую Насті за працю!♡
В моєї сестри дочка 9років, і в мене буває шок від почутих діалогів "Скільки ти можеш їсти,дивись на свою ж@пу,яку від'їла" і щось типу того. Я в дикому ах@ї!
За відео хотіла під кожною темою поставити лайк... Прикро, що не можна, сама згадала своє дитинство і "дівчачий одяг". Мене тішить тільки те, що хтось мені в голову зміr тоді донести установки про комфорт одягу, тому на мене натягнути плаття було не можливо, боролася за свій комфорт як могла :D
В моїх +-15 років мій тато сказав " Подивись в 15 в тебе жопа така як в твоєї мами"Цю фразу я пам'ятаю до сьогодні і напевно ніколи не забуду. Ці не одноразові "жарти" в сторону мене і мами на його думку були не злі і не приносили ніяких комплексів,але це була образа і для мами ( хоча в неї дуже гарна фігура)і для мене.Кожна з нас завжди переймається своїм виглядом і це призводить до безлічі наслідків і дискомфорту. Надіюсь у всіх дітей будуть свідомі, люблячі батьки❤
Мама моєї подруги все життя каже їй, що вона товста, хоча вона взагалі не товста. Просто тому, що вона генетично не така тонка як мама. Подруга тільки нещодавно почала наїзжати у відповідь і її мама трохи попустилась. Але все одно як скаже щось. От нещодавне: "ну, ти не винна, у тебе просто кістка широка". Сказала так, наче моя подруга погано виглядає через те, що не худа. Дівчина справді дуже гарна, користується популярністю серед хлопців (кажу просто щоб підтвердити її привабливість) і взагалі не товста. У моєї подруги через це травма і вона переживає, коли набирає кіло
Як же змінилися стереотипи. В моєму дитинстві більш старші родички називали мене глистою( я була висока 173 см.і худенька)і вихвалялися своїми пухкенькими невисокими онучками. А мене, мол, ніхто заміж не візьме. І тільки на сторінках журналу Бурда я бачіла красунь, схожих на мене і розуміла що дуже гарна. Зараз мою доньку вважають справжньою красунею і в неї немає моїх комплексів.
@@НаталіяСитник-г2м моя мама була високою і худою. Бабуся дуже соромилась, бо люди типу думали, що вона її не годує, чи їй так казалось. І намагалась силою відкормити, а маму рвало, коли вона їла більше, ніж лізло. У бідної була травма
Я б подивилася у Вас відео з історіями жінок про вагітність, роди і материнство, щоб розвіяти міф що бути мамою це виключно шастя, дорога в квітах і пташечки співають в голові кожен день😔
може розумно було б ділитися позитивним досвідом материнства, а не слухати історії якихось нещасних жінок, які не справилися, шкодують і тому подібне. Що корисного такі історії вам особисто дадуть?
Краще вчитися на чужому негативному досвіді, ніж на своєму. Якби мені розповіли про "підводні камені" материнства, я би краще підготувалась до них. Особисто для мене в далекому 1999 році шоком стало те, що біль при родах ніщо в порівнянні з біллю в грудях на початку годування. Я не була готова до такого і ледь не втратила молоко. І вираз "кров з молоком" для мене має геть інший сенс😢 З другою дитиною була готова і все пройшло значно легше.
Поділюся своїм досвідом: мене завжди тягнули в секту "пацанов, братви" тощо. Я розумію, 90-ті, совок, московія на це вплинула, на жаль. Але, я дійсно не розумію. Чому мене туди тягнуть? Бо якщо я не вважаю себе "пацаном", то я не "пацан"?))) Це реально дивно. Я представник інтелегенції (особисто так вважаю). І оце бидлоство, братва, кенти й все інше - немов людина себе самопринижує, під словами, що інші "лохи". Мені реально це не зрозуміло. Реально, що треба вчити (і своїх дітей теж, незалежно від статті) - це вміти битися. Бо, на прикрість, ми живемо в світі кончених людей. І хочемо чи не хочемо, але битися прийдтеся. Принаймні, або хтось вас, або ви когось (у сенсі дати відсіч, ви не подумайте злого).
2:17 тому що люди спочатку лякають маленьких дівчат тяжкою жіночою долею, а потім дивуються, чому вони відчувають таку відразу до всього жіночого. і ця фраза "а як ти народжувати потім будеш"... фу, у мене свої жахливі спогади про цю бридоту
@@singularity1030 я зазвичай плакала і бурчала ту саму відповідь собі під носа, але серйозно, чого батьки очікують від шестирічної дитини при згадці ахуєть якого болючого процесу на який ти *обов'язково* приречена, якщо народилася дівчинкою? ні, дякую, я не збираюся добровільно брати в цьому участі
Моя мама декілька років тому спілкуівлася з однієї жінкою (це була мама друга мого молодшого брата) і вона була прямо самородком стереотипності і обмеженості. На момент їх з мамою спілкування її сину було років 4-5, але вона вже ТОДІ закладала йому думки по типу: "От виростеш і буде тебе дружина годували, прасувати і тд", "От ці чоловіки, нічого по хазяйству не вміють. Ну нічого, БуДе В тЕбЕ жІнКа-" і все це було приправлено неймовірною кількістю гіперопіки і наглядом (недавно її знову бачила, її сину вже 9-10, а нічого так блять і не змінилося). Найбільше мені запам'яталася ситуація, де вона з моєї мамою стояли розмовляли на майданчику і то чи вона це про мого брата сказала, чи про якогось іншого хлопчика, не пам'ятаю, але сенс був такий: Боже, я оце не розумію, про що думають мами, які дозволяють своїм синам мати довге волосся??? Вони ж тоді геями всі повиростають, з таким-то вихованням!!!". 😅 Сказати, що ми з мамою були в шоці - нічого не сказати. Незадовго після цього вони (на щастя) припинили спілкування, бо ця тітонька стала давати регулярні поради по "вихованні справжнього чоловіка!"
Ми з татом колись пішли купувати мені взуття зимове, і в магазині після запиту від тата «підібрати взуття для цієї дівчинки» запропонували височенні ботфорти на шпильці і з гострим носиком. Мені було 11…
Я вчителька англійської в початкових класах. І були моменти,коли один хлопчик постійно ліз до дівчат з поцілунками. Особливо до однієї дівчинки, якій це не подобалось. Реакція їхньої вчительки: ну, ти йому подобаєшся. А я така дивлюсь і: і що????? Якщо йому подобається,то він має право лізти до дитини? Спочатку я робила зауваження,відганяла, в 4-у їхньому класі вже не витримала і півуроку проводила виховну бесіду з усіма дітьми. Ніби дійшло, не знаю чи надовго.
ОООО цей момент з пробиванням вушок немовляті, чесно, я помню як мені це робили, а була геть малою десь років може 1-2. Помню як то було страшно, боляче, криво, заживало пів життя, і да, я рвала собі мочку не раз, такий собі експіріенс.
Ситуація з дитячим взуттям, можу сказати, завжди була такою: хлопцям щось нормальне, міцне, комфортне, а дівчатам - красиве, але зовсім не практичне. Говорю з власного досвіду, бо десь з дитячого садка і всю молодшу школу батьки купували мені лаковані туфлі, босоніжки з якимись бантами, паєтками і стразами тощо. Вік такий, коли діти скрізь ходять, бігають, гуляють, досліджують. І ти зовсім не думаєш, що у тебе одяг чи взуття не підходить. Тому мої лаковані туфлі дряпалися та стиралися, а за кожну подряпину я вислуховувала від мами щось типу "Де ти постійно шляєшься?! Де ти грязюку знайшла?! Ти взагалі можеш ходити акуратно?!". Як бачимо, роки йдуть, а переважно нічого не міняється. Якщо народилась дівчинкою, то на тобі босоніжки на танкетці, але будь добра пурхай як метелик, а не ходи як нормальна людина
Боже, буває книгу доньці читаю, і бачу шо там якась хрінь, то навіть читати їй не буду це. Або ж обов'язково поясню шо там написана хрінь, і що це не правда. Наприклад десь мені попалась казка, що прикраса дівчат - це бантики і косички, а прикраса хлопців - сила і мужність 🤦🏼♀️🤦🏼♀️ Все вони запам'ятовують,причому підсвідоме з першого разу, тобто те, що ми не проговорюємо а дитина бачить наші дії. Моїй доньці 3,5 ,і вона вже говорить фразами, типу:" зі мною так не можна ! Мені це не приємно " і тд . І це чудово 🙏 Хоча вона в нас високочутлива , і часто в стресових ситуаціях лякається і не може нічого зробити чи сказати, але я завжди поруч, якщо вона не може сама, то я обов'язково захищу її. Але на триріччя доньки, свекруха казала щоб ми прокололи вуха їй і вони типу сережки подарують. Я запитала в доньки, вона сказала що не хоче. Свекруха каже, що я налякала доньку, через це вона не хоче. Ну мені донька в 2 з чимось сказала що хоче собі сережки, питала за мої сережки і тд. Я сказала їй що ,якщо захочеш то ми проколемо і купим сережки тобі, але ти маєш знати як це роблять і бути готовою до цього. І показала як проколюють вуха. (Якщо буду проколювати доньці вуха то лише в майстра ,який зробить це голкою, а не пістолетом) . Ну і звісно що донька не захотіла ,щоб її кололи голкою у вуха 😅 Ну але сережки вона хоче. Я не хочу брехати і вигадувати. Це як вакцинація. Я кажу куди ми йдемо і що робитимем, вона знає, що буде боляче, але не довго і далі все буде супер. Це довіра 🙏 І знаю, як вона буде готова, то зможе витерпіти 2 прокола в вуха. Хоча це така штука, що вона скоріше за все хоче, бо в мене є сережки. Взагалі часто доньці наголошую, що чоловіки теж носять сережки і макіяж і манікюр і довге волосся. Але ми таких чоловіків бачимо рідко, тому їй важко сприйняти це.
В мене донька теж захотіла серіжки, "як у мами" в 4 роки. Вони вже з року лежали подаровані. Я їй сказала, що може бути трохи боляче, не вдаваючись до подробиць.. Вона все одно хотіла. Коли в салоні проколювали пістолетом вушка, вона навіть не скривилась і сказала, що не було боляче. Але вимовила жаль, що не можна одразу вдягнути ті, подаровані серіжки, а доведеться місяць носити гвоздики. А ви дійсно налякали дітину і, мабуть, дійсно, не хочете їй проколювати вушка через власні упередження. На то ваша воля, ви самі відповідаєте за своє дитя. І на вакцинації чи аналізі крові мої діти ні разу не плакали, тому що я не робила з цього проблему і відволікала увагу( у маленьких) чи пояснювала, що треба трохи потерпіти і що це зовсім не больно, якщо тільки трішки. А після уколу завжди хвалила і казала донька( чи син), вже зовсім доросла і смілива дівчинка.
Моя доця також ще в садочку захотіла проколоти вушка. Хоч я попереджала, що це болюча процедура, вона усе одно хотіла. Першу дірку пробили легко, другу вже боялась, бо було боляче. Домовились, що потерпить за пару Кіндерів - по одному за кожне вухо😂 Десь рік носила сережки із задоволенням, навіть загубила одну золоту😢 Але в молодшій школі раптом передумала і перестала їх носити. Шкодувала, що проколола, бо пам'ятає, що це було боляче (вона дуже боїться болю). Йшов час і раптом у 14 років їй стрельнуло - хочу носити сережки! На диво, дірочки не заросли, тож тепер носить і радіє, що проколола😂 Я до чого веду - діти мінливі. Їхні бажання можуть змінюватися з часом. І враження про минулі події так само. Тому я не переймаюсь - дірки є. Можеш носити сережки, а можеш і не носити 🤷
Так, це жесть якась - знущатись над немовлятами. Я так своїй дочці і пояснила, чому в подружки є сережки, а в неї будуть, якщо вона свідомо цього захоче
@@alexfranko8949 не факт, що вона колись захоче прокол) А про відчуття нетакушності... Діти всерйоз питають, а чому в когось з друзів інший колір волосся... Це ж діти, їм справді цікаво помічати такі речі та розбиратись в причинах
@@alexfranko8949мені батьки не дозволяли в дитинстві проколоти вуха, хоча я дуже хотіла цього. В 16 років сама пішла в салон і проколола. Ні разу не пошкодувала про такий вчинок батьків, до своєї доньки я вчиню так само, бо взагалі не розумію проколоті вуха в дитини. Діти часто лазять десь і можна травмувати вухо цією сережкою. Краще хай моя донька в дитинстві бігає, лазить по деревах і грає в ігри, а не буде пародією на ляльку Барбі
@@alexfranko8949 та ні. Вона якраз себе відчуває дуже такою. Такою, якою захоче. Вміє в свої 9 робити вибір і розуміти його наслідки. При тому знає, що будь-якої мрії можна досягнути. Та я б будь-якій дівчині не залежно від віку побажала б бути такою життєрадісною, дружелюбною, емпатичною та на стільки ж цікавитись життям🤗
Мені прокололи вуха у віці приблизно 4-6 років. Опісля я до років так 9 спала щільно притиснувши долоні до вух, мої близькі були впевнені що я типу просто не любила шум, про свої почуття маленька я говорити не вміла :/ Сумно, в ці часи мені та маминій молодшій сестрі пробили вуха тільки щоб показати "статус" начіпивши на нас якісь золоті сережки, типу вах дєд на заробітках дивіться які в мене діти мажорчики і ми всі взагалі з вищої верстви.... Гидотно, чесно. Хочеться погладити по голові ту бідну дитинку яка так сильно боялася того сраного проколу вуха з пістолета. Я не хотіла сережок, вони мені абсолютно не подобалися але їх потрібно було носити щодня не знімаючи щоб не дай боже не загубити, зараз я маю періодично проблеми з вушними проколами, часто отвір на одному з вух загниває і вся мочка пухне. Дякую за приємний досвід рідним короче
@@paulamersy з того пістолетика так, було дуже боляче, але я радше боялася повторення цього всього, що зі мною знову можуть таке зробити. Коли нас вели на "процедуру" сказали що це буде дуже класно. А вийшло щось трохи не класно. Гадаю що це була досить глибока емоційна травма для дитини якщо я прикривала вуха так довго
моя мати почала казати, що я товста, десь в 14 років і 53 кг. до неї доєднювався вітчим. потім до слів додалось ховання деякої їжі, як от хліба і солодощів. вона підтримувала мене в спробах сидіти на голоді, і інших екстремальних дієтах, які я називати не буду. це переросло в КП, анорексію, дуже швидкі перепади ваги. мені 27 і досі найболючіша тема для мене це їжа. я маю гастрит, і всі ознаки недоїдання (дефіцити вітамінів не дають вилізти з депресії), я перестала ходити в гори бо не маю сил, багато їжі здається мені бридкою (так працює тривожність).
До приходу християнства на території Україна вважалось, що чоловік з шикарною гривою., Яка була максимально густа, довга і доглянута - була одним з еталоном чоловічої краси і ознакою здоров'я. І честно кажучи. Теж вважаю, що чоловіка довгі волосся личать так само, як і жінкам. І терпіти не можу коли на довгі волосся у чоловіка одразу починається "ТИ ШО НЕ МУЖИК", тфу
Моя старша двоюрідна сестра все життя мала вагу трохи більше середньої. За що буквально усі в нашій родині цькували її, казали схуднути, а особливо наша бабуся. Вона щодня сварила її за те як та багато їсть, а потім накладала її величезну порцію їжі (більше ніж навіть дідусеві). Вона в одинадцять намагалась сидати на дієти, за що з неї теж сміялись. Я спостерігая за цим тепер теж боюсь набрати вагу. Я не сиджу на дієті чи щось подібне... Просто не їм більше разу в день
Оо, посестра) я теж їм 1-2 рази на день (дай боже сніданок + обід плавно переходящий у вечерю + перекуси) Насправді мені було б непогано налагодити регулярність основних прийомів їжі 😢
О, це і моя історія. Мене завжди сестра гнобила, що я грубша за неї. А коли я починала бігати чи слідкувати за харчуванням - сміялася з мене. Мама була на її стороні. І тільки чоловік мене підтримує, але поки він з'явився...
Щодо останнього відео. У мене син, у нього "хлопчача" зачіска. І часто я чую від оточуючих: ой, яка гарна дівчинка! Я виправляю: це хлопчик. Як це хлопчик? Такий гарний, милий, прямо як дівчинка. 🥴😒😖🤦🏻♀️
Дякую, що ви існуєте. Дякую, що висловлюєте адекватну думку 💞 Дуже рада, що у вас багато підписників, а то я вже трохи розчарувалась у тупості суспільства
Мені було 10 років коли моя тренерка з художньої гімнастики заставила встати на ваги та потім довго кричала на мене при всій команді тому, що я набрала 1 кілограм (для уточнення я важила 38 кг при рості 156), памʼятаю як після цього я прийшла додому і довго плакала і відмовлялася їсти, в мене почався жахливий страх їжі, я могла голодувати по декілька днів. Зараз все стало краще, але я всеодно досі відчуваю провину за кожен лишній зʼїдений шматочок
Це дуже недоречно. Діти ж ростуть. Що, якщо цей кілограм пішов у зріст? Я не розумію для чого дітей страшити вагою. Жодній людині на Землі, яка розвивається за законами природи не вдалося зберегти вагу 3 кілограми, яку вона отримала при народженні. У дітей ріст змінюється постійно, а разом із ним має змінюватися вага. Робити якісь висновки про підтримування ваги варто у віці, коли зріст стабільний.
Моя донька, якій нема ще й трьох років, не так давно відлупила та вкусила хлопчика-однолітка. Коли я запитала в неї, чому вона так зробила, почула відповідь: "А він мене цьомає! А мені не подобається! Я кажу: "Но-но-но, Марко!", а він все одно цьомає". Поговорили з нею, що вона молодець. Кусатися заборонили, але відстоювати своє право не погоджуватися на те, що не подобається - то святе
Моя донька гуляла знашою собакою, породи мопс. До неї сусід, років 70+, каже, щось ваша собака дуже товста. Моя донька йому відповіла, що вона нормальна, і ми ходимо до ветеренара, вони кажуть, що вана в нормі. Це чучело далі каже, я подивлюсь в Інтернеті, скільки має важити мопс. Моя дитина каже, вам немає чим зайнятися? То подивіться,скільки маєте важити ви. Він сказав, що вона дуже не ввічлива. Вже собака, має бути на дієті у таких істот.
9:34 десь з 6 років мать нав'язала, що я пухла та тд. З 6-8 мене це не сильно тривожило. Але з 9 до 12 років я починала жоско тренуватись та менше їсти, авжеж там не було пп, там анті калорії і все. 13-14 років повний пік, кожну ніч відчуття провини за з'їдене, істерики а іноді і тренування вночі. Тоді теж без ПП, але +поганий сон та нестабільний настрій через це. Про місячні нічого сказати, бо вони були відсутні від такого мого приколу. Зараз мені 15 і мені якось ніби і пофіг, але я вже рік не купалась в купальнику і відмовляюсь ходити у басейни. Ніхуйовий жарт, мама😻😻😻😻
@@ChuchiMuchi-p9l так шкода читати, що мама не думала. Якщо не йдеться про наслідок хвороби, яку треба лікувати, то прийміть, будь ласка, себе такою, як ви є. Тим більше ваш організм і ви сама ще тільки формуєтеся
Моєму синові частенько кажуть що він дівчинка, тому що в нього досить довге волосся і гарне обличчя. Але в нього такі гарні кучері що в мене рука не піднімається це під машинку зрізати, хоча іноді питаю чи не хоче він щоб ми йому вкоротили волосся чи якось по іншому зробили зачіску. Така краса що багато людей не можуть очей відірвати в постійно роблять йому компліменти. В садочку він єдиний не під машинку.
Коли я була мала, я якось неправильно розуміла гендерні стереотипи, бо коли я пішла до школи, я була тією, хто «добивався» хлопців. Згідно з моїм тодішнім світосприйняттям, якщо мене не добиваються, то я маю добиватись. Стільки крінжі в молодших класах натворила, порушуючи кордони моїх однокласників і обираючи, кого буду добиватись щороку😭 Але я думаю, що це було дуже демонстративно і чудово відображало неадекватну поведінку, яку закладають дітям
5:42 Розвага батьків, біль дітей. Я доросла, якій прокололи вуха в 6 років. Я так кричала, що пішла кров з мочки вуха. Зажило невдало. Я вже доросла проколювала вуха (і навіть хрящ) і не те, щоб страждала. Йшла на це свідомо і свідомо доглядала за проколом. Ось і висновок) 29:41 що означає ця поза. Те що я піду і напишу на вас заяву в поліцію, що ви вкрали мою річ. І це зафіксовано на відео, як ви відмовлятись її повертати.
Я дуже рада, що у плані проколювання вух моя мама адекватна була. Ніхто і ніколи в нашій родині не тиснув ні на мене, ні на сестру. В дитинстві була свідком, як проколювали дитині 1,5 річній. Це був жах. Мені 34 і в мене не проколоті вуха, сестра зробила це в 27.
історія з пірсингом завжди буде доводити мене до трясучки. мені теж прокололи вуха в дитинстві, ще до садочку навіть. і стригли налисо років до трьох, бо «так волосся потім краще рости буде». зате коли в 22 я сказала, що хочу пробити крило носа, то реакція батьків, зокрема мами, була не найкращою. бо принаймні з моїми татуюваннями вона вже давно змирилась, а от пірсинг носу це щось заборонене. при тому що сережки у вухах на постійній основі я не ношу років з 16ти, хіба що коли настрій такий є. а проколи пістолетом це взагалі страх страшний, будь-який майстр пірсингу про це скаже
Знаю дівчат що шкодують що в ниїх проколоті вуха - сережок не носять з дитинства, а дірки не заростають і їм не подобається це візуально... ЯК Я РАДА, що мати в дитинстві ані мені ані сестрі вуха не проколювала (хоча в самої були проколоті) - ми виросли і НЕ ПРОКОЛОЛИ вуха - тож фораза "потім сама захоче" - то фігня з під коня. Пам'ятаю спитала маму чому у всіх проколоті а в нас ні - вона сказала що сама проколювала в дорослому віці і ми, якщо захочемо - зробимо це в дорослому. Але ми не схотіли)))
