Я полюбив Тебе давно, Ще перш, ніж світ цей утворився. Я бачив все твоє єство. Я чув, як вперше ти молився. Я йшов на хрест і згадував тебе, Що кожний цвях несе тобі спасіння. Заради тебе Я зійшов на хрест І витерпів знущання від свого творіння. Свист батуга. І кров в Мені холола. - «Розіпни Його!» - народ увесь кричав. Ні краплі співчуття довкола, Та Я терпів, бо це за тебе, знав. Болюча зрада. Серце обірвалось, Коли Іуда лицемірно цілував, Коли жорстоко били, насміхались, Тоді про тебе я згадав. Ти вирізьблений на Моїх долонях. Це римський цвях твоє ім’я там записав. Це все за мене билися у скронях. Так, мій Господь за мене постраждав. О! Ісус, невже я того варта? Невже моє життя для Тебе цінне є? Життя, що схоже на стареньку карту: Нікому непотрібне, сіре і незмінне. Я знаю, що не варта і сльозинки З Твоїх прекрасних, лагідних очей. Ні жодного рубця і крові жодної краплинки, Не варта я усіх Твоїх страждань. Чому ж Господь про мене пам’ятаєш? Чому Ти на хресті мене згадав? Коли від Тебе відверталась я - не знаю. Чому й тоді мене не покидав. Не заслужила Твою милість, Боже, Що Ти дитиною мене назвав. Ще й досі зрозуміти я не можу, Чому Ти спас мене і оправдав. До Тебе Боже помолюся І на коліна з вдячністю впаду. Я буду прославлять мого Ісуса, До ніг Його пробитих припаду. Бо я - ніхто, перед Великим Богом. Я - просто порох із землі. Та Він побачив всі мої тривоги, Мої страждання у гріховній млі. Він полюбив тебе давно, Ще перш ніж світ цей утворився. Він бачив все твоє єство. Він чув, як вперше ти молився
