Заброшки мій дім коли до нас ходили гості я там в прямому сенсі жила. Але в мене теж є історія… Ну я пішла з лп на заброшку і що Раптом ми десь на 2 поверсі до нас вибіг бомж який ледь нас не схопив але ми втікли Це не кінець Потім коли ми ходили гуляти цей самий мужик декілька разів нам махав Дивно так Але потім ми пішли знову туди ми побачили цього бомжа mertvogo або він просто випив і спав. Після того там нас не було. Наступного місяця там зникла дитина і її знесли…
Ти така класна. Продовжуй знімати такий цікавий контент❤ ❤❤❤❤❤❤❤. Вже іду заварювати чайок з смаколиками і дивитись нове відео Тані❤.. Дякую тобі Таня за стороною❤❤❤❤
Історія від мене❤ Я живи в Рівненській області, в нас є потяг Кукушка. В моє селище він їхав само частіше. І кароче там був такий міні вокзал. І як Кукушка перестала їздити то цей вокзал заборонений, там подряпані стіни вхід в вокзал перекритий досками але чому його перекрили це не відомо. Як двері перекрили то ми лазимо через вікна, там вікна вибиті але залізти туди важко тому, що вони високі. Мені було 7-8 років зараз мені 10 і я пам'ятаю кожний рух. Кароче в нас було така кампанія 6 людей, я 2 мої сестри 2 подружки та брат. Ми вирішити сходити прогулятися до колєйки тобто до вокзалу, і ми зробили багато смішних фото. Ми вирішили зробити фото на вокзалі... Хтось з нас снімав відео чи мій брат чи сестра чи я нас було багато тому я не пам'ятаю..... Ми по рофлу залазимо через ті вікна, спочатку залазить брат він дивиться в ах#є я залазю і начинаю кричати пищати я тоді в салась... Там в кутку лижить собака дохла собака в неї немає очей і там стоїть тєлік посеред вокзалу стоїть тєлік. Я ходжу до колєйки але туди я не ходжу 3 вже майже 4 роки. Ми з той компашкою називаємо це місце проклятий вокзал... Тому, що собака не може здохнути і викулупати собі очі та я не думаю що це людина захотіла зробить. Ми сразу по дамам 2 подружки додому а ми я та 2 сестри і брат пішли до одной із сестер ми разказали все батькам а я досі пам'ятаю це..
Я когда в детстве лежала в больнице, у нас в городе больница делилась на 2 корпуса, старый и новый и как будто 2 разных здания, и попасть из одного корпуса в другой можно было тремя способами, поцеэнты знали 2 способа это или через улицу, или нужно поднятся на 3й этаж и и там был большой коридор объединяющий 2 здания. Так вот, детское отделение у нас находит в старом корпусе на первом этаже, а буфет был как раз токи на нулевом этаже в другом корпусе но именно к буфету вела лестница, там открываешь дверь, попадаешь в маленький квадратный коридорчик ухоженный и там дверь в буфет, но там была как раз 3я дверь как раз ведущая в коридоры больници нулевого этожа, так вот когда я с другими детьми ходили в буфет, как-то подниматься с первого на третий этаж искать коридор что бы попасть в другой корпус как раз через этот длинный коридор, потом с третьего на нулевой этаж спускаться было влом, идти через улицу было очень холодно так как была зима, а вот идти через нулевой этаж (как раз третий способ попасть из одного корпуса в другой) было и быстрей, и плюс как раз обстановка там была очень прикольная и стрëмная одновременно, что надо для подростков, там как раз было всë обшарпанно, свет был полу мрачный как свет в подвалах часто используется так ещё и постоянно мегающие лампочки, и там были палаты, там были двери где над ними написанно палата номер 7, палата номер 8 и т.д. по порядку, а на дверях были решëтки как в тюрьмах, мы ещё обсуждая с другими детьми, поняли что всем пришла мысль, что ощущение как будто попали в какуето заброшенную больницу, а это палаты буйных больных, но это врятли, ещё один из мальчиков говорил что здесь в на нулевом этаже есть морг, это было не правда, но это добавляло больше жути, так ещё что бы дойти от одного корпуса в другой, ты проходиш по этим жутким коридорам и попадаешь в туннель, это был именно туннель не квадратной а круглой формы с белой побелкой, там уже свет был яркий но было страшно, жуткий сон клаустрафоба, потому что длиный туннель ты едëш по нему и ощущение из-за страха и потому что ты далеко не сразу видеш дверь на выход и вокруг тебя только белый круглый туннель, он как будто не заканчивается, и кстати там ходил персонал и явно этот нулевой этаж для чего то использовался в больнице, но и нас не кто не выгонял, как мы потом узнали от медсестëр что они знают что пациенты отделений так ходят в буфет, поэтому для персонала это норма, но короче к чему я это всё писала, хоть мы так чуть ли не каждый день ходили этим путëм в буфет местечко там было жуткое
Один раз я пішла на заброшку, там просто одна МАЛЕЕЕЕНЬКА кімната, ввдкриваю шухляду.. а там лежить ніж і кришечки від пива та газети з 2016-2014 вони вже всі вицвівщі, а швидко втікла. А прикол втому що ця заброшка за 1 км від мого будинку
Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю Я тебе люблю I LOVE YOU ❤️❤️❤️❤️
У мене було таке мені 11 років я пішла зі своїми подругами в сельску школу забрати двоюрідну сестру але пішла я раніше на 30-50 хв і там були сходи в верх і в низ мені з однтю подругою треба було до туалету але ми не знали де він я подумала якщо в моїй школі він на нульовому поверсі може тут теж алет там ну були двері деревяні і нк було світла але двері відчинені були і ми зайшли то ми побачили тупо чорну чорну завісу і не приємний щапах нас це не зупенило ми відкрили і там ловгий чорпий коридор не в найкращій якості і ми піоли далі бо те що на той момент мені було всього 8 з половиною це нічого ми ідем ідем і чуємо звуки пабіру пакета та крики ми злякались а заду до нас підходять якісь тихі кроки ми не повертались але побігли кроки теж потім там кричать заду дівчата обережно вам туди не можна там був якись мужик в масці ми дивимось на нього але не в перед і добре що я повернула голову бо ще б 2 кроки і ми б упали б в величезну яму жо нас підходять знімають маску і він сказав що він директор школи він зказав що тут іде ремонт а дірка для труб ми пішли назад але через інший вихід ми такі ну добре але вихід на вулицю був ми вийшли а там чоловік і каже хто ви такі і викликав поліцію це виявився якийсь злочинець який потрапив до школи через вихід якого шукали місяць бо вкрав він вже 4 дітей як нам пощастило тоді що там стояв директор та вчитель візкультури. В цьому селі дуже багато забудов вже скоро це буде продовження Києва а не якесь село невеличке посеред Києва. ДЯКУЮ ЩО ЗНІМАЄШ ТАКІ ВІДЕО МОЖЕШ ПО ЧАСТІШЕ ТАКЕ СНІМАТИ БУДЬ ЛАСКА БО ДУЖЕ ЦІКАВО ❤❤❤❤❤❤ЛЮБЛЮ ТЕБЕ !!!
Скоріш за все та людина в кутку то був маникен і в темноті вона собі на придумувала в голові що то якась потвора це фантазія ну це моя думка можей це не так
