Не пам'ятаю ні автора, ні назви. Здається якийсь серб. Загалом цікавий варіянт сюжету. Головний герой - студент з Белграду переноситься в минуле. І непомітно не дає вбити Франца Фердинанда. 1СВ не настає. Колоніальні імперії Європи розвиваються. Конфлікт між ними поглиблюється. Мирний прогрес мчить шаленими темпами і вже через 1-2 десятиліття таки стається СВ. Але в метрополій вже є не лише хімічна зброя і танки, а й атомні бомби. І Земля загинається в атомну зиму. Тож цей студент (Гаврило Принцип) вирушає назад в минуле, у 28/06/1914 і сам вбиває Наслідного принця А-У.... *** Вибухає війна, Імперії руйнуються, світ переформатовується. Змінюється світогляди людей в Європі і світі. Прогрес пригальмовується. Вибухає 2 СВ, але це все без атомної зими - Людство врятоване.
Мені згадався "Кінець Вічності" Азімова. Не найцікавіший твір про подорожі в часі, хоча ідея з науковцем, якого постійно посилали в минуле, щоб він там винайшов "машину часу", мені сподобалась.
Дякую за тематичний огляд. Деякі твори читала, бо в нас ще в дитинстві в домашній бібліотеці були книжки Бредбері та Азімова. І згадувана Вами бібліотека фантастики біло-коралова теж була. Нагадали мені дитинство, дідуся, в якого була величезна бібліотека, можна було приходити обирати книжку, сидіти на сходинках між шафами з книжками або на балконі чи в кімнаті наодинці з книгою. Дідусь ніколи не забороняв брати книгу, яку ти вирішила почитати, не казав, що то для дорослих, єдиною умовою було не виносити від нього книги собі додому. От ми часто суботи і неділі проводили в нього 😀
Шествие динозавров: заброс на погибший континент с собственной цивилизацией, поэтому любые эксперименты не нарушат нашу ветку времени (но это не точно). Боги войны: систематическая помощь от самого себя из будущего. Лем. Звёздные дневники Ийона Тихого, Путешествие VII: "Эй, средовый! - закричал тот, в скафандре. - Не пускай четвергового, помоги мне!" Фильмы: Снова голый, Грани будущего, Исходный код, Boss Level Юрій Сорока - Легіон Хронос Меньшов - Третя терція: то, правда, альтернативна історія України XX ст., а не мандрівки у часі. Як надумаєте читати - просіть у автора додатковий файлик, тому що авторська версія краща, ніж покоцана надрукована.
Чудове відео, дякую. Теж маю слабкість до цього тропу. На мою думку, цей огляд неповний без азимівського "кінця вічності". Можна було б згадати Велса, але тільки як одного з батьків-засновників жанру, бо реально там мандрівка у часі дуже умовна, з таким самим успіхом можна було відправити ГГ на іншу планету. Ну і я б зауважив, що Марк Твен хоч і заснував жанр "потраплянців", по факту випадає з концепції, бо "Янкі" здебільшого є сатиричною повістю, яка використовує фантастичний сеттинґ як інструмент. Власне, цим хороша фантастика і відрізняється від мотлоху на кшталт "попаданців", де цей сеттинґ є самоціллю. Підптсавсь на канал, чекатиму з нетерпінням)
Дякую) безумовно, список(огляд) неповний, я й не претендую на повноту огляду)) але про азімовський цикл геть забула, чесно кажучи ( і якби не написали у коментарях тут про нього, то і не згадала б. Дякую! )
«Мандрівника в часі» закинула, вона мене вибісила ще до 100 сторінки. А от Бен Елтон «Знову і знову» то любов любовна. Не могла заснути, поки не дочитала до кінця.
Одна з найдивніших книг про подорожі в часі, що я читала - це "Як творити історію" Стівена Фрая. Я, власне, сміхуйочків від неї чекала (типу, ну камон, це ж незрівнянний Дживс), тому на початку читання відчувала жорстокий облом, але поступово втягнулась. Там персонаж переміщається в минуле і запобігає народженню Гітлера. Але коли він повертається назад у свій час, то виявляє, що не тільки не відвернув Другу Світову, Німеччина її виграла і в Європі 21 століття панують нацисти. А потім у фіналі з'ясувалось, що вся ця метушня була потрібна виключно для того, щоб герой зрозумів, що він - гей😵💫.
@@AllaKomarova23 ну, не знаю... наші читачі не нарікають. Я особисто проковтнула за пару днів і це був доволі непоганий відпочинок від складних і емоційно важких творів.
А як там з "Омріяна донька", геть жіноча чи є трохи більше фантасичності ? Випадково маю і нічого особливого не очікую, то лежить вже давно, може дарма 🤔
@@himmelbuch нєє, ви не пойняли: я його ТРИЧІ у різні дні вмикала і засинала ) ну, тобто, "так, минулого разу я заснула здається на 20й хвилині, перемотуємо" ) коротше, за три заходи я так і не змогла додивитися до кінця - результат був незмінний ))))
Згадала, що мені свого часу сподовався роман на цю тему Ірен Роздобудько- ''Якби''(на жаль маю російською, бо 2013рік). Молода жінка періодично навідується у часи дитинства, щось там дізнається, а от чи змогла попередити трагедію- не пам'ятаю. Тепер кортить перечитати.
Дякую за відео! Також люблю цю тему і дещо з вашої підбірки читала (Аткінсон ❤). Ще пригадала момент у Крамничка "З легкої руки" Горана Петровича, де герої мандрують в просторі оповіді під час читання однієї книги
Теж люблю цей троп, почала знайомство з ним в підлітковому віці з Машини часу Уеллса. І ще щось читала точно, але зараз крутиться на краю свідомості і ніяк не згадаю. Дружину мандрівника в часі читала вже давненько, пам'ятаю, що не була особливо вражена, але основна ідея мені запам'яталася. Бачила, що зараз по ній серіал зняли. Цікаво глянути як цю ідею в ньому реалізували, може якось ці суперечності нівелювали. Кінга, Аткінсон і Знову й знову планую почитати і вже навіть придбала).
Шкода, що вам не вдалося зрозумыти " дружину мандрвника у часі", сюжет не криво написаний, а майстерно, і чітко. Головний герой Генрі повертався у своє дитинство з чітко визначеною метою, побачити маму, яка загинула коли він був маленьким. І можливо відвернути її загибель. Цей роман не для читання на швидкоруч за кілька днів.
Авторка кілька разів писала, що він не контролює, куди і коли повертатися, а потім кілька разів розповідала, як він навмисно повертався у певні відрізки. Де тут чіткість?
@@AllaKomarova23 Уважно і вдумливо прочитавши роман, помітна і чіткість і всі необіхідні деталі сюжету. Кажу не просто так, я за фахом редактор, і цієї зими перечитувала роман цже в 4- те, Схема переміщень у часі там така: Генрі загалом не контролює момент переміщення, але на Католицьке Різдво він завжди потрапляє у день смерті матері, тому що відчайдушно прагне відвернути загибель найріднішої людини. Мама загинула 25 грудня в автоаварии дорогою в аєропорт. Взагалі весь роман алегорична розповідь про життя людини з епілепсією.
@@AllaKomarova23, я не чоловік, але за даними лікарів певна кількість чоловіків, може відчувати підчас нападу епілепсії, певні сексуальні відчуття. Автор просто не пише історію, він епилептик, вона його кохає. Письменниця створює складнішу, цікавішу канву, де читачеві варто скласти сюжет, як пазл. Я до переміщень сюжету у часі привчена багатьма авторами, тож мені ок
я ж не проти самого сексу, я просто до того, що коли їй треба було, аби було безвольне переміщення, то воно таким і було ) але от до себе-підлітка він бігав свідомо )))) коротше, акуратніше треба бути авторам ))
