Добрий вечір. Не знаю хто контролює Тищенко. Напевно конкуренти. Такі самі депутати. Бо простий люд не пам'ятає навіть президентів. Наприклад: Ющенко скоротив армію, при його каденції розбирали навіть воєнні аеродроми ( Полтавський) при Порошенко підірвали навіть 4 військових склада зі зброєю. І ніхто не поніс покарання. Також не був збудований паркан на кордоні з Росією, а війна почалася ще 2014 році. Де мінування кордонів? Де зуби дракона? Люди забули всі обіцянки президента Порошенко. А те що українці пам'ятають Тищенко, то це дивно виглядає. Бо він покинув країну дуже давно. Пам'ятаю лише те що він любив коней. То це все роблять політики які хочуть подивитися на реакцію діючого президента Володимира Олександровича. Підкреслюю це роблять політики, народу пофіг. Злочини президентів не пам'ятають, а то якогось Тищенко.❤ 😊
Сегодня ШЕЙТЕЛЬМАН у себя на канале рассказывает, как он полюбил Гордееву, ВАУ, она взяла интервью у Монеточки. Героиня, только за это ее стоит полюбить! И Арестович молодец у Гордеевой, давайте его полюбим снова! А завтра будет говорить - ооо, Собчак, Соловьев....т,д, они же взяли интервью у Монеточки, давайте им простим, ну заблуждались...., ну времена такие были...)))) Добренький Шейтельман, он всех готов полюбить и простить !
Ну как это? Учкуевка - это был всегда общественный пляж. И я там всегда загорал, когда отдыхал в Севастополе. Правда было это при законной украинской власти, а сейчас может быть там всё закрыто. Там вокруг много частных домов отдыха... опять же было. В любом случае вины Украины в подрыве ракеты нет. Так же как нет ее вины в разрушении у нас, в Луганске, 16-ти этажного дома на Восточном рынке...
Такая же фигня! Я там в Билле жил (это мини отель такой). А в Любимовку на винзавод ходил. Это практически на аэродром Бильбек. Но! Курбановой кто-то сказал закрытый пляж, значит ЗАКРЫТЫЙ!!!!
Найсвятковіший день (Нові вірші із Криму! Присвячую усім повернувшимся на рідну землю після 2 років полону...) Вже третій рік в Країні нашій свят немає, - Окрім одного! - Замість «Нових років» дітям сниться, Довгоочікуваний, вимріяний всім Вкраїнським Краєм: Той день, коли рф-ія із мороку полону повертає Захісників - нам наших - й Захісниць - нам!.. Cпустошені душей, понівечені, схудлі, Там! - стерплі - всі нестерпні! тортури, - За несинітні всі - «режими київські» і «хунти», - Від ненаситних «миротворців» - миролютних!.. Але в ослаблих тілом не ослабла - Волелюбність!.. І своїм Духом, як раніше - то могутнії тури!.. І як би хто іх не випробував на міцність, І як би хто із них - «канатні» нерви - не тягнув, - У їх очах все сяє Життєдарна Гідність, Й затверджується жит - вкраїнських - Стиглість! - В надійних Поглядах Захісників і Захісниць - нам!.. Занебокрайно кожен! погляд - огорнув!.. І зараз ці! Бійці, немов повернуті із Пекла, Із потойбічних тих! - рашистських тих! - світів, - У соняшних обіймечках - рідненьких, - Як особливо-нерозлийвода з своєю Ненькою, І - нерозривсвобода - навіки-віків!.. І звільненії жіночки так неосяжно квітнуть - Над неосяйвом рідним - рідних кольорів! - Не по жіночому - катовані і биті… Але не стратили - Жіночість! - в них - бандити, - Украіночість виключну, несамовиту, Яку прекрасили - букетами жовто-блакитиними Ті, хто чекали - Так! - вас, - так Надієй «квітнули», - Довгоочікування Світ - шляхи розмайорів!.. О, як стрічають вас! - Це просто Щира Пісня! - А може ні? - Співучість Щирості Вкраїнської віта! - Крізь Гучність всю - Скаженої Буденності - всю Грізність! - Співучість лине - в Вичарно-Майбутнії Літа!.. А значить - в сльози Захісниць, що розсіялись, В тугу Захісників, що перед рідною землею - ниць! - І всюди, всюди - Надсвяткова Радість, Не зна стін, меж, кордонів і границь!.. І весь цей вірш написаний моїми - сяй-сльозами, Що я перетворив в незгаснії слова -привітні!.. Я був - блакитним розчерком своєї ручки з вами, Сонячним розчерком - най-життєстверджуючого з піїтів!.. І хоч в Країні святкуваннь вже третій рік не чутно, Я життє-стверджую: вже скоро, українці, - Очікує нас Свято Головне - Майбутнє, Коли із - мрічного! - полону всіх-всіх повернуть вже У - вічну! Україну - наших і Захісників, і Захісниць - нам!.. (10 червня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Вірші скорочені на строфу, під розмір коментаря. Містять авторські оказіоналізми.
Благодарю Олена вас и Михаила Шейтельмана за аналитику текущего времени 👍❤️💙💛 Респект вам обоим ребята за проделанную работу 👍 Благодарю Олена за выпуск 🙏 Героям Украины ❤ Слава... Бельгия конечно стильная команда, но я считаю, что сборная Украины по футболу не должна пасануть и показать хороший результат 🙏 Буду болеть за Украинских футболистов ❤🙏💛💙
АЛЕНА, здравствуйте, Санкт Петербург вас приветствует, вы вы красивая, умная, остроумная, и вообще обаятел ная и првлекательная, держитесь,всех вам благ
❤💛🩵 Україну!!! Слава Богу живому в ім'я Сина Божого Ісуса Христа!!! Невмируща Україна і слава,і воля,вже нам браття-молодії усміхнулась доля,гинуть наші вороги,як роса на сонці.Тож пануймо вдячно браття у своїй сторонці!!!
Нові вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в - Українському Криму - знаходжусь, Я не - чекаю - Україну тут свою!.. Я - не чекаю, ні! - веду! - Її - рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них - Її! - Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! - ані на крихть! - Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами - Із тими, хто вдень і вночі - «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! - із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я - десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я - не вершник, я - вірштант! - у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда - не в покинутих містах!.. Ні! - це здається вам!.. Я був поетом-братом! - Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали - самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму - з безпорадними, - Я був, я був - із мирними і ратними!.. І творчість ця моя - суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! - там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я - вкрай-безпримарно плачу, Я - на зло ворогу - к вам - животвірно - «плачу»! - Живопишу - вкрай-відчайдушно! - вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! - ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! - Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! - на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! - У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я - із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція - 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Щоб уникнути непорозумінь, хочу звернути увагу, що слова та словесні конструкції «сво-збродний», «рос-Пекло», самостратно, крихть, мрієтворний, вірштант, надгероїчний, стілові (по аналогії - з «тилові»), жах-цвинтар, животвірно, безпримарно, остатньо-мрійний - це авторські оказіоналізми. Вираз «на Ви!», «іду на Ви!» належить київському князю Святославу - ім він попереджував ворогів, що йде на них з війною… Сьогодні представляю вашій увазі зовсім новий вірш, над якими я працював доволі довго… Я вважаю, що це, безумовно, одне з найважливіших моїх поетичних звернень до мого народу, до вас, дорогі співвітчизники!..Ідея цього твору народилася у мене декілька днів тому, після перегляду фільму-репортажу прекрасної, дуже сміливої журналістки Андріани Кучер із зруйнованої Авдіївки… Я звичайно розумів, що від Авдіївки майже нічого не залишилось, але коли ти бачиш ці зруйновані будинки, а, головне, людей зі зруйнованими долями, які ховаються по підвалах, які сприймаюсь смерть вже просто як буденість, коли бачиш ці жахливі авіаудари, у душі - зовсім інші почуття, ніж коли просто сприймаєш «зруйновану Авдіївку» як жахливий, але більш-менш абстрактний, сухий факт… Ці жахливі картини Авдіївки ніколи не можна забути… І думаю, що в моїх подальших прикрих віршах на тему війни вони так чи інакше будуть знов і знов виникати… Україна обов’язково переможе і «віддячить» ворогу за цей суцільних Жах, в який перетворили орківські танки наші міста!.. Я у цьому ні краплі не сумніваюсь!.. Сподіваюсь, що і мої вірші теж, хоча б морально, допомагають і будуть допомагати на цьому шляху!.. Велика подяка Олені Курбановій і Михайлу Шейтельману за їх невтомну, яскраву, професійну, цікаву, корисну та надважливу працю на благо нашої України!..
Пані Оленко ви ніби «молодець» , даєте ради собі в життєвому нашому театрі, але коли ви ведете спілкування з паном Михайлом то можете вести розмову українською він розуміти то розуміє хоча ще не вивчив української , але вам буде респект як патріотки бо рускоязичних в Україні є , немає потреби їх розмножувати . Щось почніть робити для українців а не тільки для руськоязичних! Памʼятаю ,що в один час Раміз Юнус мав бажання вивчити українську! І не буде великої біди коли ви задаватиме питання своїм співрозмовникам українською а вони хай відповідають якою бажають! Але ви станете пропагандистом українським! А пан Михайло якщо хоче бути належним громадянином то вивчить українську !
Нема там ніяких українців. На пляжах тільки відпочтваючі з оркостану. Наші туди не їдуть, всі місцеві хто підтримує Україну , вони сидять дома. Місцеві на громадьські пляжі не ходять, тим більше на Учкуєвку, місцеві їдуть подалі від цього стада, як мінімум Фіолент. А ті місцеві які працюють на цих пляжах, вони підтримують анексію.
На Фіолент їдуть із Севастополя! На учкуєвку ідуть з Голландії, та північної сторони. А ще... Це єдиний пісчаний пляж в Севастополі, а я знаю людей, які на скелях не можуть, їм пісок потрібен. Хоча, ви праві.. місцеві взагалі на море не ходять 😀.
@@alienir Можливо ми і не праві... Громадяни окупованої території, тим не менше є громадянами країни, територію якої окупували. Навіть якщо їм окупаційна влада видала свої аусвайси. __Інша справа, що навряд чи такі пішли б балдіти на пляж, який знаходиться впритул до військових об'єктів окупантів.
Когда мы жили в метро,была следующая история.Харьков.Начало марта.Курим И тут ,сверху припёрся бурят...Да ,бурят!в гражданском.Я, спросила у него что он тут забыл.а потом,наши мальчики рассказали ему где раки зимуют
