8 типів токсичних матерів | Частина 2 | Токсичні батьки | Дитячі травми | Правильне виховання дітей 

Дякую, Юлю, за те, що перейшли на українську. Це дуже вартісно в цей час війни. Дякую за ваші відео!

Дуже не хочу бути токсичною мамою для свого сина тому дивлюсь подібні відео і читаю інформацію. Дякую❤

Моя мама - жертва і це дуже важко. Важко себе відбудовувати після виховання у цій тотальній " жертовності та несправедливості світу"

В мене мати перевертень і нарцис. 😢Завжди не могла зрозуміти чому мені так погано в мене така ж "ідеальна " мати.😂. Дякую

Боже! Таке враження, що в мене всього поганого по-трошку 🤔 Дякую за пояснення! 🙏

Нас четверо дітейу батьків. І от всі 8 типів, я бачила, чула та відчувала. 7й тип, трохи по іншому в неї розкрився. Мама просто брата віддала бабці. Чому бабці, бо нарцис відверта і мії брат був для бабці, як п'ята нога собаці.🤔 Я навіть ходила до психіатра і була готова, що з такою матір'ю в мене точно є багато діагнозів. Аое психіатр порадував мене в мої 18 років, що зі мною все нормально. Я ридала декілька днів, радіючи з того, що я нормальна людина і не причиню людям стільки болю, як зробили мені батьки.🙂 В 11 років пішла на гуртожиток з психології. Мама те і робила, що цькувала мене тим, що я тій тітці психологу все розповідаю, а їй - ні. Насправді, якщо я б розповідала все, мене б забрали від батьків. Але мама не переживала за мої почуття, вона переживала що явсім розповідаю про неї "якусь гидоту" та найстрашніше для неї було, що я "виставляєш мене ідіоткою та дурою".😬 На що явідповідалла, що її вчинки її виставляють. І отримувала свою дозу морального насилля, тиску або побоїв. Сепарація була матом, криком та посиланням всіх на*! Тоді влна дуже на мене образилась і поки вона мене ігнорувала, я скористалась цим наказанням та склеїла себе по шматочках. Сьогодні спокійно все це згадую. Без того болю та сліз. Я щаслива людина, яка не дозволяє своїм батьками, свій ад випьоскувати на мене. Вони його випльоскують на мою сестру, брата, на один одного. Але, всі живуть як хочуть. І якщо це "щастя" для них, то хайв ньому живуть. Але, без мене. Так, вони мої батьки. Так, я вдячна за життя. Так, я інколи з ними спілкуюсь, але.. це перестало мене розрушати. Це бісить моїх батьків. Та якщо перераховувати все, що їх бість, це краще перерахувати, що не бісить. Зібрати себе важко, але це варто того, щоб це зробити. В цьому обов'язково потрібна допомога іншої людини, яка мала довід і змогла. Бо от та установка "все сама", це круте піке в тортури знущань з зебе над собою. І в першу чергу, це все треба признати як свій досвід.🌾 Він вже Є!🤷 Адський досвід, який дав смак життю, як цінність самої себе та інших.🤗 Такою ціною, але смак життя зараз дуже яскравий та барвистий! З вівтінками.. та полутонами.🖍️ Написала так багато, бо добре пам'ятаю свою впевніність в свої 18 років, що в мене ніколи не буде нормального людського, а тим паче жіночого, щастя.🙈🙉🙊😱😭😭😭 Як я боядася стати матір'ю, бо вважала що з помсти своїй мамі, задушу дитину чи прибью.😬 Думки, що я буду нормальною мамою для дитини, взагалі не було. Але це неправда! Тільки коли я навчилась захищати себе та піклуватись про себе (і вчусь до сьогодні цьому, бо це шлях і він вартий того) думка про дітей змінилась.🐣 Так, в мене є "сліпі зони". Але я навчилась чути про них від інших і порівнювати зі своїми почуттями, щоб розуміти наскільки вони отруюють мені чи іншим життя. Хоча, якщо іншим, то 100% і мені самій. Навчилась довіряти своїм почуттям особистим. А не кидатись з головою в прірву під назвою "ну так це ж сказала аона/він.. значить".. Нічого це не згачить. В мене є тільки я, за яку я знаю, або нічого не хочу знати. І це тільки мій вибір, все що стосується себе. Раніше я настільки соромилась всього цього, що мовчала і тема про маму була в любих розмовах - табу. В той час, коли маму хвилювало лише те, що я її позорю. А я в цей час мовчала, бо соромилась саму себе що я "херова дочка" і говорила про неї тільки хороше. А воно теж було. Просто дуже дефіцитне і я вигадувала про неї щось хороше чи додумувала і розповідала іншим те, що самій було приємо про маму чути. Сьгодні всім підрят, та з плакатами я не ходжу і не обговрюю. Але знаю, наскільки важливим для мене було чути, що хтось вийшов з ада і почав жити щасливо не в уяві, а на яву. В тут і в зараз. Прямо тут, і прямо зараз. Коли розумієш що досвід може допомогти іншим, як одного разу допоміг мені зрозуміти цінність свого життя.💝

Вітаю, Юлія. Моя мати була перевертень. Я дуже рано подорослішала. З дитинства була свідком постійних сварок з батьком. Розповідала про свої стосунки з іншими чоловіками. Я була в ролі подружки або психотерапевта. За прибирання та приготування їжі, або інші побутові справи завжди хвалила, а коли я намагалась розвиватись сама- це або не помічали або говорили про це із сарказмом. Коли з'явилась молодша сестра, згодом я стала їй за маму, постійно приглядала за нею, ходила за батьків на батьківські збори, влаштовувала в університет. Виросла таким собі "рятівником"- до мене це підходить. Перший чоловік алкоголік, якого я рятувала всю свою юність. З другим, теж не все просто, виявляється , що він аб'юзер. Я тільки зараз це зрозуміла, в тому числі і з Ваших відео. На прикінці життя я виконувала роль лікаря, психолога та медсестри для мами. Але вона ніколи не грала в мовчанку, в дитинстві мала багато психотравм, починаючи з голоду. Всього цого тоді я не розуміла. Очі відкрились вже коли її не стало. Ось така моя історія. Дякую за відео.

Дякую, перевертень це моя. Все життя найголовніші люди в її житті, це подруги( для них готова останнє віддати і віддавала, ще з малечку пам'ятаю). Скинула з себе всю відповідальність, а я з 9 років стала дорослою. Куховарення, доглядання за домогосподарством, саджання городу, навіть подарунки її подружкам купувала я. У мене немає свого життя, переїзджала в іншу частину міста від неї, але це не допомагає. Піклуюсь не про те, як собі щось купити, а яку косилку їй придбати щоб спину не гнула, чи як крапельний полив зробити щоб шланги не тягала. Заміж не хочу, дітей також. Я для неї як золота рибка, від неї - бажання, від мене дія. Хоча щоб я не зробила чи не привезла їй, - " а що, другого не було?". Є ще в неї така риса, як зламати створене мною, або там де я прибрала,- накидати купу хламу. Коли починаєш щось казати, одразу ж -"виростила на свою голову"( так не виростила, я сама росла як бур'ян, вона постійно була на роботі, хоча робота коштів не приносила, а ховатись за роботаю було зручно зручно).

Моя мама завжди мене карала мовчанням і казала "все! я з тобою не дружу і не розмовляю!" а я маленька бігала за нею плакала і казала "вибач", а мама казала "ні!" Було дуже боляче і важко. Коли я підросла я зрозуміла, що це маніпуляція і більше ніколи в неї не просила вибачення. І вона так перестала робити. Але моя мама ніколи не визнає своєї неправоти і ніколи не просить вибачення. Коли я їй кажу, що мені не вистачало любові, тепла, турботи, підтримки вона каже, що я невдячна, бо мене одягали і годували і пилинки здували.😂

Читири типи-це моя мама у всій красі, я вирвалась із дому просто тікаючи, як вижата ганчірка, зараз дуже багато психологічних проблем на фоні цього, неможливість поставити, кордони, сказати "ні", розвиватись, біжу по життю на супер швидкості, не можу зупинитися, відпочити,на вихідних почуваю провину за безцільно витрачений час, мені 38, маю двох дітей, не хочу виховувати їх так само, але відголоски та вивчена поведінка мами дає про себе знати, з нею стараюсь менше спілкуватись, вона переключилась на тата, сестру не чіпає(для неї вона ідеальна),дуже важко...Приємно, що люди про це почали говорити та писати, я була впевнена,що це зі мною проблеми все життя.

вельми дякую за україномовний контент!💕

Моя мама 1 і 8 тип, плюс мене жорстоко били. А тому в мене межовий розлад, біполярний розлад і дисморфофобія. Діагнози мені психіатр поставив, якщо що. Зараз у нас класні стосунки, але мене бісить, коли вона поводиться, ніби ми були щасливою сім'єю.

Моя відноситься майже до всіх 8 типів 🤣🤣🤣, крім відкритої агресіі і фізичного насильства. Агресія зʼявилася, коли я її викрила і почала читати іі, як відкриту книгу 😅💙💛💙💛 Все життя називала мене рятівницею. Для мене нарцисизм- це мінішизофренія, нажаль. Зараз я відношусь до неї з посмішкою, філософськи, ми ж не ображаємося на хворих ☺️ Мій племінник каже, що таких бабусь половина, я так це і сприймаю. Завдяки їй я самостійна, незалежна, успішна, навчилася читати людей і довіряти своїй інтуїції. А коли все зрозуміла, стала ще й філософом, який радіє кожному дню ☺️💛💙💛💙 Я називаю її великою акторкою. І кажу своїй дитині- бабуся просто акторка, таких людей багато, треба їх розпізнати і тримати просто дистанцію. Якщо дистанція неможлива, ставати сірим камнем.

Все іде по по поколінням. Я була виховна такою самою,сама стала такою,а зараз бачу,які помилки робить моя дитина у вихованні своїх дітей. І її чоловік теж такий самий токсичний батько. Дякую за знання,вони можуть змінити уявлення і тоді почнеться робота над собою.

Я з багатодітної сімʼї, мені пощастило що ми були один у одного і гумор. Але тільки зараз з психологом і такими відео я усвідомлюю наскільки все було жахливо, виховували мати, бабуся і дідусь- це було пекло від трьох дуже токсичних по-своєму людей. Мати алкоголічка, інфантильна і все заради чоловіків, нас сприймала як ресурс у різних значеннях. Дідусь- тиран який нас сприймав як рабів і теж алкоголік, все дитинство працювали як скажені, навіть сусідам нас було шкода. Бабуся- сірий кардинал і теж моральні гойдалки: пожалію- побʼю, часто дідуся налаштовувала проти і він міг і вдарити. Всім вже за 30 але ніхто ( з дітей) не хоче мати своїх дітей, бо травми дуже глибокі і самим дуже важко, не те що десь брати сили на те щоб виховати здорову щасливу людину. У нас не було дитинства- у нас його забрали і тепер ми дорослі люди не готові стати відповідальними за дітей, хоча я дітей люблю і виростила молодшого як свого сина, він навіть один період мене мамою називав. Це страшно, дуже сумно це усвідомлювати і боляче, але принаймні ми не стали алкоголіками, не наробили собі проблем і не покалічили своїх дітей своїми травмами. Також нажаль оточення дуже важливе, якщо дитину оточують тільки токсичні люди- вона стане психопатом, немає сумнівів. Але завдяки тому що ми один одному допомагали, часто аналізували і підтримували, якось ми зберегли свою психіку.

Мені здається,корінний тип у моєї мами - жертовний, але має деякі властивості від інших типів. Вона не могла сказати мені фразу ''я тебе люблю'' і взагалі важко передавала вербально емоції любові до мене,хоча я відчувала її любов. Вона могла через непомиту чашку закатати сварку, а потімчерез 5 хв ніжним голосом спитати чи буду я з неї пити чай,ніби нічого не було, і мене це дизорієнтувало. Цікаве спостереження: мама мене завжди сварила,що я неохайна і дуже розхлябана-я приїжджаю додому погостити і в мені вмикається режим "мені тут все не подобається, я буду прибирати..."

У мене не мама, а тато перевертень. Не абсолютно всі критерії підходять, але він велика дитина. І я все життя вислуховувала його невдоволення життям, обставинами і т.д. А ще він постійно знецінює моє життя і досягнення. Завжди знає на що надавити, щоб було дуже боляче. Я його одного разу попередила, що в якийсь момент моє терпіння може лопнути, і я просто припиню з ним спілкуватися. Так і сталося. Вже майже 2 місяці не спілкуємося. Він не привітав мене з днем народження. І вважає, що це я його образила і він мені не потрібен)) А у мене вже просто елементарно немає сил миритися і терпіти його жахливу поведінку. Навіть не знаю коли зможу піти на примирення з ним і чи варто це взагалі робити. Бо він не зміниться і його поведінка також.

Дякую.На мою думку,чистих типів не буває і люди мають комбіновані характеристики.Дуже не хотілося би бути впізнаваною у цих типах особисто та з погляду моїх дітей... Проте,правда є правда і думаю,що не тільки риси своїх матерів можна впізнати у цих типах,а й особисті риси,притаманні для себе.Це теж корисно,бо тоді можна зробити висновки та коригувати свою поведінку.

Дякую і дякую і багато разів дякую ... Мені дуже тяжко...мама мені казала фразу, що краще б тебе не народжувала...... Це дуже боляче....але, коли чую як ви коментуєте, чомусь мене це заспокоює....не я одна така....ексклюзивна.. Крім того, мама все життя мене звинувачує у своїх і татових проблемах.... Це досі триває.. навіть не знаю, як це на мене вплинуло... В мене дуже низька самооцінка, тривожно-мнітельний тип, мені здається, що я нічого не досягла в житті.....

Моя перевертнем була в дитинстві (робота, за копійки аби не вдома і подружки🫣🫣). А зараз стала жертовною, вона живе за для нас, а я така невдячна....

Здається, моя мама мікс декількох типів

Ви даєте потрібну інформацію, яка допомагає розібратись в деяких питаннях минулого

В багатьох видах побачила свою маму. Але розумію, тоді моя мама могла дати мені все, що вміла і що вона мене любить

А у мене була мама-пофігістка;) Саме так, вона не була байдужою до нас. Просто їй було пофіг на все, від домашнього хазяйства, до того, де зараз жонька. Згадає про дитину ввечері і т.д. Дякую за Ваш канал.

Юлія, дуже дякую за таку важливу інформацію. Впізнаю помилки мого виховання і роблю для себе висновки.🙂👍

Мені не раз паогрожували здати в дитячий будинок... Мама навіть до психолога ходила, намагаючий вивідати, чого її дитина хоче її вбити. І завжди все не так, не така. Результат -- психотерапія зарах, розгрібаєммо завали. Проблема в тому, що на фоні всіх цих радощів , у мене неповорротні зміни в оргагнізмі (дисплазія, з зубами проблемпи, дітей мати не мможу, щитовидка). Питання в плані комфорту з собою я вирішу, але боляче, що відкрутити не можна. Для прикладу, зуби коштуватимуть більше половини мільйона гривень, нога під 40000 (і це не все, але мушу зробити, бо хочу своє життя жити, і хочеться жити на 100%).. Емоційний абюз може коштувати більше, ніж просто психологічні травми... Всім внутрішньої гармонії!

Вітаю! Я новенька на вашому каналі. Подобається ваша подача матеріалу. У мене холодний тип матері, але мене ніколи не били. Але все так, як Ви кажете, все життя почуваю себе самотньою хоч є своя сім'я.

Таке відчуття, що нормальних матерей нема, і ми мабуть, як матері також не дуже нормальні.🙃

😥Боже. Кожен раз плачу, слухаючи про виховання. 8 з 8 моя мама. Щонайменше половина - я. Дізнаюсь щодня багато нової інформації. Все розумію, але не можу змінитись і нічого не роблю для цього! І не зроблю. Найбільше моє бажання, це не зруйнувати життя свого сина... але погано виходить 😓

Дякую Вам, цікаво. Все було… і зі мною, й я своїм дітям токсичила. Але ми не стоїмо на місці, працюєм над стосунками, завдячуючи Вашім відео також❤

А можна ще відео з ознаками добре, щасливо вихованої дитини?

Дякую за таку вдалу подачу інформації♥️

В мене жертовна матір. З роками вона стала прикладом для мене і навіть моїх дітей як не треба робити. Токсична навіть для онуків, весь час жаліється.

Дуже дякую за інформацію❤️

Мама - перевертень з рисами нарциса. Сумний досвід.

до останнього не могла визначити тип своєї опікунки, бо в половині з попередніх підходили деякі пункти, але таки тип жертовної матері підійшов ідеально)

Моя мама все життя ображалася на мене,а потім і на моїх дітей.І все це було до її останього вдиху.Все своє дитинство я слухала,що вона віддасть мене з братом в інтернат.А коли вона стала старою,говорила,що забере нас із собою і,що краще б нас не було.

Таке враження, що в мені щось є від всіх типів і це жахливо... буду дивитися більше ваших відео і старатися виховувати себе

Дякую за якісний контент! Дуже корисно та інформативно. Нехай квітне український ютуб! Мене мати гіперопікою душила, приходила зненацька перевірити в навчальному закладі, з ким я і що роблю. Обшуки, шантаж, істерики, відсторонення час від часу і абсолютне несприйняття і нерозуміння. З найкращими намірами, бажаю добра. "Дитина повинна бути з матір'ю", ніяких компаній і т.п. + фанатична віра мамина в Ісуса... наслідки - могло бути набагато гірше. Вирвалась, наразі я доросла балансую між допомогою мамі і збереженням власних кордонів✊

Дякую вам Юліє за чудове роз'яснення з прикладами. Визначити тип своєї мами однозначно не можу. Скоріш за все жертовна мама, але є присутніми і риси інших типів.

Моя мама подібна до перевертня. Дуже часто мене ругала за безлад в домі , поки не по прибираю не випусте погуляти, а коли я щось не виконувала вона ображалася, навіть уходила з дому і часто казала що мама для мене ніщо, і що я маму не люблю, тай грала в гру мовчанку… І навіть з моїм сином так вже встигла погратися і уходила і казала що бабусю він не любить і бабуся не потрібна… А в мене із за невміння вирішувати деякі ситуації проявляються такі ж реакції як мовчанки , та й образи … або можу нереально накричати… намагаюсь вчитись контролювати себе але не завжди виходить… і дитина стала травмованою і чутливою…

Дуже дякую за україномовний , корисний та актуальний контент)

Юлія, щиро дякую Вам за якісний україномовний контент!!! Я навіть не знаю як одним типом визначити стосунки з мамою. В моєї мами авторитарний тип виховання. Водночас вона умілий маніпулятор, критик - це просто жах. Я ніколи не дотягувала до достатньо хорошої дитини. Мене вона дуже рідко хвалила.. Каже що вклала в мене море зусиль, фінансів (це не правда, я багато досягала сама). Вона карала за сльози, казала "буду бити тебе доти, поки ти не перестанеш плакати". Це була така нестабільність від неї - то ніби любить, то карає і невдоволена. І такі гойдалки в її настрої та поведінці до сих пір. У мене порушена прив"язаність з нею. Коли я стала жити окремо, я ніби ковтнула океан свіжого повітря))) Але зараз я мама двох маленьких дітей. Дуже стараюся працювати над собою, щоб залишити цей "багаж" позаду. Часом прошу мамі допомогти мені, посидіти з дітьми. То вона завжди критикує, що я за мама, що діти собі багато дозволяють, що їх суспільство не прийме, що вони як дикуни((( Кажу, що я її почула , але це мої діти. Мама каже, що мені потрібен психіатр :) От не знаю, який в тип токсичної мами, це мабуть мікс))

У мене щось між мамою перевертнем та розколюючою

Мабуть, типологія умовна, бо на прикладі своєї матері і інших бачу риси кількох типів. Моя мати вороже і байдуже відноситься до мене, жертовна і транслювала протиріччя, але й вдочеряється постійно, тільки ділячись своїми проблемами і слухаючи поради вона транслює тепло. Дякую, Юліє, за вашу працю, ви дуже допомагаєте нам всім, сподіваюсь ми виростимо психологічно здорових дітей завдяки таким усвідомленням і знанням ♥️ ваша праця то благо і для майбутніх поколінь

Добрий день,почала дивитись ваші відео не так давно ,але багато в чому знайшла для себе відповіді ,особливо на тему (Стосунки з Нарцисом ,хто такі Абьюзи і чому приходять люди до того щоб перебувати з такими у стосунках) Стосовно теми мами ,я досі памятаю яка поведінка в неї була і відношення до своїх близьких-особливо мами і до мене.Вона всі мої 17 років була незадоволена життям,жила образами на маму свою в ненависті в душі ,більше як дитина вимовляла ті образи і злість,так і у прояві у віднолення до мене,холодна ,стримана в більшості стосовно прояву доброти,любові.А на людях -як Нарцих,біла і пухнаста останне відасть ,всі її любиди і знали як добрішу людину ,а вдома піклувалась також але як -по должному більше,таке відчуття було всі роки,бо ємоційні гойдалки і розмови на підвищеному тоні це було нориою,фізичне насилля якщо щось дратує чи не поїї ,чи задів її раптом не хотя,все ,одним поглядом яерез котрий,я її родуміла і без слів що мені дістанеться зараз тому я боялась по більшості її,але декілька разів від того що не витримувала такий тиск від маніпуляцій ,фізичного тиску і морального кахала їй(Я ніколи не буду такою як ти,і так не буду ставитись до тих кого люблю і взагалі людей) Так і є,я багато що від неї перкйняла ,на жаль,її наївність,доброту,котрою користались не раз у стосунках близьких ,жертвою що визнаю давно була я,правда раніше цього не розуміла..чому так зі мною..Чому,я токсичних зустрічаю,коли для людина на все,не маючи своїх кордонів,не рокзміючи,як піти від насилля коли тоді погаго в тих стосунках,терпіти,як маму..Навіть,коли почала розуміти це все завдяки читаючи багато психологію і ходила до психологів сама,але досі хцстріяаю абьюзивних людей,майже такої поведінки яка була в мами..колись ,мені подобались ємоційні люди ,без ємоцій,мені було сумно ,і здавалось що не ок з такими,але тепер розумію , що то мене вбиває наспрвді,і треба щось робити

Мама - і жертва, і псих-маніпулятор… і інфантильна в цілому (хоч так і не вважає, бо «героїня»)… Мама, яка вважала, що вона подружка (і в 5 років, і 10, і 20…); вона і жертва (але це маніпуляція, так, і коли їй треба) - у дорослому віці (і здавалося іноді- типу нормальна; але в дитинстві бʼє, а потім дорікає)… І потім скаже, що пишається(але це вже не треба).

Дякую, дуже інформативно!

Дякую!

Вподобайка однозначно👍

Я зі своєю матір'ю пройшла всі ці типи на різних відрізках сумісного життя. Іноді дивуюсь як я взагалі вижила.

Дякую❤❤

Дуже дякую Підписалась

Дякую дуже!

Дякую Вам 🌺

Дякую за тему

Дякую

Дякую за інформацію💛💙

Дякую, дуже було цікаво послухати .

Як не виховуй дітей все одно знайдуть, що розказати психологу 😅 це трохи знижує рівень тривоги, коли замислюєшся якою мамою бачать мене мої діти🙈

Дякую, дуже дуже цікаво і корисно

Дуде корисна інформація.Дякую. ❤

Дякую за ваші відео! В кожному з 8 типів впізнала свою маму 😄

Дякую за ваш супер цікавий україномовний канал ❤

В мене була мати перевертень. Вона зробила з мене свою подружку і розказувала бридкі речі про мого батька. Я зненавиділа чоловіків . я не старалась завести подруг бо в мене була мама подруга. І я помічаю що я стала такою ж мамомою. І тепер буду старатись з цим боротись

Ох, в мене виходить мама 8 в 1 😂😂😂 Дякую за вашу роботу - дивлюсь вас щоб не стати такою "мамою" для своєї дитини ❤

Дякую. Здається, себе не знайшла і це мене радує

Моя мама дуже хотіла бути моєю подружкою. Вона могла вивідати в мене щось, а потім розтеревенити всім на світі. З того часу я їй нічого не довіряю. Мені ж вона розказувала, що в неї болить живіт якимись евфемізмами. Тому, коли в мене почалися менструації, я не зрозуміла, що це

Батько-нарцисс, мама -перевертень. Що я отримала.....самооцінка на рівні нуля, я служка, я лікар, я психолог, я 911 для своїх батьків, бо я ж одна-єдина а вони "бідні і нещасні" ,але коли мені потрібна підтримка тоді мене за людину не вважають на мене дивляться як на нло, я річ десь на рівні шафи чи дверей. А дверям- підтримка не потрібна. Я не змогла створити сімю. Страх що стільки років перебуваю з токсичними людьми наклалось на мою свідомість і я знаходжу людей схожих на батьків, мені страшно народжувати дітей бо не хочу щоб вони проходили те через , що перейшла я. Я розумію що моє ментальне і психологічне здоров'я не в кращому стані. Ударні дози заспокійливих таблеток, суіцидні настрої і зневіра, все що я отримала від люблячих батьків. Мене лише одна порада для тих у кого токсичні батьки......ТІКАЙТЕ...тікайте коли є шанс, навіть коли життя треба починати з нуля а земля з під ніг....тікайте від таких людей, бо нічим добрим це не скінчиться.

Знайшла в собі риси всіх восьмох, але більш за все, мабуть , розколюючої матері. Бо сама нарциссична/ворожа/перевертень/гелікоптер/непослідовна і т.д., а від книжок знаю, що так не можна і намагаюсь бути іншою. Не виходить... І сини різні: один жертовний,який все чекає, "що мама виправиться його любов'ю', а старший - агресивний, який заперечує все, що для мене цінно, мріє про кримінал та романтизує його, навіть має схильність до саморуйнування. Все це дуже болить, але я не знаю, що з тим робити. Дивно, бо в мене самої гарна мама. Ну, трошки нещаслива, але вона ніколи мене в цьому не звинувачувала, завжди була доброю, набагато більш врівноваженою, ніж я.

Юлія, чи можете зняти відео про РДУГ у дорослих? Як тим впоратися у дорослому віці, бо хаос думок, неуважність, імпульсивність, забудькуватість дуже заважають.. Щиро дякую!

Довго не могла зрозуміти хто ж моя мама - а вона виявляється жертовна😂😂 Ну зараз вже вона трохи попустилася, коли зрозуміла шо це не працює😂😂

Я ці дві частини побачила пізніше від розбору конкретних типажів мам. І тут мені стало стрьомно,бо в моя схоже тип мами "мама спліт" бо усе підходить,так деякі типажі в різних пропорціях але я знала кожу з них...

👍

Мені здається, що якщо в людини депресія, то вона в таких лекціях знаходить власні погані риси, а якщо жаги до життя більше, то знаходить привід маму засудити. Напевно, треба просто радіти життю , навіть із травмами. Якісь із них(травм) спричинили розвиток, інші - тільки зламали. Але ми живі, значить є можливість построїти те, що самі бажаємо.

👍👍👍👍👍

Посилаю квіточку🌹

😊

А можна відео як не бути токсичною мамою що треба для цього зробити. Бо це знаеш сама а що робити не знаю.

В мене хороша мама :)

👍❤️

❤❤❤

О, моя матінка - шизофреногенний перевертень 🎉 Взагалі не знаю як я з нею вижила, плюс ще папаша… 🫣 Якщо б не моя бабуся, я б мабуть кукухою поїхала б 😅

❤

В мене жертовна мама. Я росла з бабусею, мама працювала закордоном, а тепер я вислуховую, зо це все було заради мене. «Я вивчила тебе» а ти тепер мені винна. Також «ти була жахливою дитиною» «я не можу більше з тобою спілкуватись» а потім через деякий час дивується чому я не хочу спілкуватись і питає «щось не так?» а коли я кажу що не так, то вона знецінює все що я кажу, каже що це фігня і нічого такого в цьому немає. Це дуже боляче, не зважаючи на те, що я вже доросла жінка.

N 7. І дійсно, самотність - моя доля

❤️❤️❤️❤️

У Мене, мати набрала всі типи,окрім опікаючої 😂😂😂. Я вже доросла, але коли згадую свое дитинство ,виникае жах,коли я була маленькою, Я мріяла що коли виросту, я їй помщуся, а тепер ще піклуюся про неї, хоча розумію що вона нам с братом зламала психику. 😢❤

Скільки себе пам’ятаю , мама змалечку ображалась на мене і не розмовляла зі мною. Потім приходив тато і змушував мене звинятись перед мамою, до поки вона не знімала свою образу . І я ніколи не сприймала то, як покарання . Бо не знала іншого.

У мене нажаль в дитинстві була така мама. Я знаю , що ти відчуваєш, краще за тебе. Не дай бог буду плакати, огли за це і побити. Чим більше плакала тим більше получала. Я зрозуміло, що плакати то дуже погано. І мені 32 роки, але мені досі важко повірити, що мене можливо кохати. Ну бать взагалі був алкоголік І да я чула не раз в динстві, що вона жалккє що вона мене народила. Особливо від мого батька.

Таке враження що нормальних не існує Як то кажуть "здорових немає, є необстежені"

О, а моя мама це мікс з тіх 8) як моє життя зараз? Дуже чудово, я не спілкуюсь з нею)

А буває поєднання гіперопікаючої бабусі та матері-перевертня. Мені здається, що взагалі радянська одностатева сім'я (мама+бабуся) надодачу була пронизана фльором легкої інцестуозності...

О, виявилося, що моя мама належала до якогось змішаного типу токсичності. Бо до основної ''гелікоптер'' мала деякі яскраві ознаки від інших типів

Цікавий канал! Дякую)

Бувають комбінаційні типи? Бо здається, деякі мами ставали мамами бо в радянські часи тиснув «вік» , потім нещасні у браку (бо треба було народжувати) віддавали всю себе шукаючи любов.. а потім гойдалки ненависті , любові, вимог, порад.. плюсом ще нещасливий власний досвід зі своїми матерями , коли діти виховували дітей і вели господарство, ставали рано дорослими 😢

Виросла з 7-м типом матері. Ще й запотилочники отримувала постійно, за коси смикала, говорила весь час злі гидкі речі, принижувала... Турбота була лише формальна, купувалося необхідне, аби голою не ходила.. А я своє роздратування й невдоволення в житті теж зривала на дітях, зовсім не розуміючи, чому це робою. Потім зрозуміла, але доньки ж того не простили.

Я не знаю як назвати мої стосунки з мамою ,але щось з нашими взаєминами не так.Мені не хочеться кликати її до себе у гості тому що у мене для неї все не так,і моє чисто для неї брудно ,і мої діти якісь не такі,і я не така.От наприклад вийшла я заміж і була у мене чудова свекруха яка любила мене як своє дитя(,вперше в житті а тоді мені було 18 я почула як мене назвали донечкою, тільки ці слова були від свекрухи) от мою матір почало "коробити " що моя свекруха до мене добре відноситься і мати почала нас по трохи розводити з чоловіком.З годом добилася свого.Далі я виходжу заміж другий раз,народжую дитя і почалося: -"дивися в дитини щось не те ,він з кривою шиєю(хоча все було супер,при чому що чоловік сам лікар)вона не злазила з мене доки я її не взяла за руку в ми не пішли до лікарів ,де він нагримав на неї що вона вигадує і роздуває паніку ,але я вже через нерви втратила молоко.Друга дитина народилася і почалося -"подивися у нього дисплазія він каліка,(хоча все було добре) його треба по лікарях показати це щось не те і т.д....знову пропало мое молоко ,бо це все треба витримати ви не уявляєте який тиск від неї. Родила третю дитину знову.... -подивися ,дитя глухе (хоча дитина добре чує) їй щось є вона якась не така...бо вона спокійна посидюча дитина,а треба щоб була непосидюча дитина вредна . І саме головне що вона бачить моїх дітей один раз в пів року якщо не рідше,хоча живе на сусідній вулиці.Про мене вона говорить так:подивися яка ти не гарна не те що я,і руки твої як лопати ,і висока(173см)як дилда,і яка я тільки не є,і що вона мене ненавидить бо я схожа на батька,і щоб я відчипилася від неї на віки вічні,і що вона стільки мені в житті зробила ,а я свиня неблагодарна(бо я поставила шафу в кімнаті не там де вона хотіла),і щоб за її гробом я не сміла йти, і що свою квартиру вона подарує чужим людям,і плеще на все наше маленьке містечко про те яка я погана. Були в мене співробітниці віку моеї мами і мені з ними не можна було спілкуватися ,а якщо я не слухалася і спілкувалася ,то кричить що я її ні за що не маю, бо завела собі ще мамок.Я не маю права не взяти телефон коли вона дзвонить,,вона починає дзвонити до моїх синів випитувати що робить і що робила мама ,що давала їм їсти,чи свариться мама з татом.Якщо я візьму трубку розмовляємо(ні про що,з пустого в порожнє)про поганих сусідів з якими вона свариться про коханця який теж не такий ,про те що мої діти не такі я не така,і не доведи Боже якщо коли я з нею розмовляю мене щось спитає дитина все вона шипить як змія ,від того що хтось їй хтось заважає говорити.Все начебто наговорилися,ні через годину те саме:-поивіт що нового? Що робиш??,і так цілий день.Вона не розуміє що у мене є повно дітей яким треба приділити час,у мене є хатня робота у мене є чоловік ,їй все байдуже ,її не цікавить по суті моє життя.Вона постійно на когось ображається, з кимось свариться,всі не такі,а от вона сама сама...Блокує мене в вайбері, месенджері.Постійно тицяє от дивися які другі діти ,для них мама на першому місці а я тобі ніколи була не треба і в такому ритмі.Хоча коли я була дитиною вона влаштовувала своє життя,я їй була не потрібна,я навіть з 13 років жила сама,зовсім сама.Ходила до школи інтернатного типу де годували і одягали і ще я отримувала аліменти від батька,а тепер вона мамою дуже стала.Ніколи не було такого щоб вона мене обняла чи сказала що любить .Коли я з нею не спілкуюся то у мене відчуття і свободи (якоїсь душевної,як наче щось тяжке з плечей впало) і в той же час відчуття огиди до себе яка я погана дочка.Я вже не можу з цим справитися ,у мене почалися панічні атаки,у мене мокрі долоні,я сплю зціпивши зуби і кулаки,мені страшно за свій психічний стан бо в мене троє малих дітей а мені вже 43 . Дякую за ваше відео,тепер я розумію що не все залежить від мене.Дякую за українську мову,це так приємно.❤

Може бути всі типи в одній людині? У моїй матері здається що е всі 😨

Могу сказать только ОДНО -- в мире очень мало нормальных матерей, а потому мало счастливых людей...худо-бедно средненькие, которые выполняют свои обязанности не вымещая свою злость и неудовлетворённость на детях...Моя например не "положила" свою жизнь для и ради меня, а наоборот на меня "положила", но тем не менне глубоко уверенна в том, что я ей ЧТО-ТО должна и это что-то -- это вся я вместе со всем, что я имею...Просто поразительно.