Україна. Триває жахлива війна. В окопах, на нулі, перебувають і мої Закарпатські родичі, з березня 2022- го. Плачу... Проклята війна калічить тіла та душі, вбиває наших дорогих українців... Є дні, коли впадаю в депресивний стан відчаю. Від безсилля щось позитивно змінити. Від відчуття, що ця жорстока війна не закінчиться ніколи. Від невимовного болю втрати любимої мною Ірини Дмитрівни Фаріон та її зятя Василя Особи, від болю втрати сина мого брата, від болю за зруйновані українські міста та села... За Бучу, за Ірпінь. Але тут, неначе воскреснувши із попелу, зненацька лине знайома мелодія. Вона домінує над смертю! Це - великий Бетховен. Та виконання цієї безсмертної мелодії оркестром чудових, обдарованих людей. Під керівництвом шановного пана Тараса Демчишина. Ця мелодія - бальзам для моєї зраненої душі, для мого ослабленого негативними подіями в Україні серця... Пане Тарасе, щиро дякую Вам та Вашому оркестру. За красу, за насолоду, яку я відчуваю, слухаючи Ваші концерти. Поки в наших душах є місце для музики, ми є нескореними, незламними! Ніколи не вдасться клятим ворогам нас поневолити, нас зламати! Ми єднаємось, бо ми - горді, незалежні українці! Ми є народом незламної української Батьківщини! Слава Україні! Слава Героям України! Україна - понад усе!!!🇺🇦🇪🇺🇺🇦🙏😥🙏🇺🇦
