Ця пісня - як такий собі внутрішній монолог філософа, що прокинувся зранку, глянув на годинник і подумав: “Ого, життя йде вперед, а я досі не став знаменитим!”. Ну і пішов глибоко рефлексувати: про час, спогади, думки, які чомусь поводяться небезпечно, як розкидані шкарпетки по квартирі.
Але найсмішніше те, що після всіх цих роздумів про минуле й майбутнє, приходить несподіваний висновок: “Слухай, та просто повір у щастя, і все буде ок!”. Ніби в розмові з собою звучить: “Та не парся, будь щасливим - це ж не ракетобудування!”. І ось цей світ, який вже зовсім не той, як колись, можна просто взяти і викинути разом з сумними думками, бо все одно всі почнуть тебе забувати, якщо ти сильно зациклишся.
Секрет у тому, що кожен день - це маленьке життя, і тут важливо не забути головне: живи класно, і тоді, може, насправді станеш тим, хто робить краще, ніж всі інші, поки вони ще вигадують.
27 сен 2024
