Schmalgauzen на Muzvar Awards 2023 Премія проходила 26/09/2023 телетрансляція премії пройшла 31/10/2023 Текст: Микола Вінграновський Музика: Schmalgauzen
Це шедевр. Який прекрасний вокал у піаніста і шикарний тембр у літератора. Талановиті хлопці. Це найбільше мені сподобалось у сучасній творчості. Поки не відкрила вас для себе, слухала Dakh Daughters, теж творчі дівчата і пісні зі змістом. Але ваш колектив - це знахідка. ❤
Була на Музварі. Чула і бачила вас вперше. Цей номер - це космос. Ви мене просто приголомшили. Весь ваш виступ я майже не дихала. Дякую за вашу творчість.
Вінграновський- голос південної України. Особливо глибоко звучить зараз, під час війни. Співаймо такі глибокі і філософські поезії, співаймо на радість Україні. Дякую
Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче, І солодше любити знов… Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке любов? Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми - Та заверни мене з дороги, Ти хочеш! можеш! - заверни! Невже нам дітись де немає? Хіба ти в мене не одна?.. Ти б завернула, та немає, Ні слів, ні голосу нема… І замалий, і неширокий Світ без берега і меж, З ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи волога У сніголет чи в дощосіч, Але порожня йде дорога З гори під гору, з ночі в ніч. Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми - Та заверни мене з дороги, Ти хочеш! можеш! - заверни! Невже нам дітись де немає? Хіба ти в мене не одна?.. Ти б завернула, та немає, Ні слів, ні голосу нема…
ХЛОПЦІ, ВИ - щось нове і неповторне! Сцени України , Європи і США для ВАС! Творіть! Україна і її пісня зараз в тренді! Виходіть на велику сцену! Дякуємо за Вінграновського🎉
Як ковток мого рідного півдня. Колись такого счастливого, а зараз понівеченого... Як я сумою за Батьківщиною, ви доторкнулись до самих глибинних почуттів. Дякую.
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи волога У сніголет чи в дощосіч, Але порожня йде дорога З гори під гору, з ночі в ніч. Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми - Та заверни мене з дороги, Ти хочеш! можеш! - заверни! Невже нам дітись де немає? Хіба ти в мене не одна?.. Ти б завернула, та немає, Ні слів, ні голосу нема… 1980
дуже сумно ,що ми знаємо замало таких колективів... а ще сумніше , що не знаємо нашої поезії... шкільний курс занабто замалий для Всоьго Цього, а нам дорослим не має часу...
Останній раз була Ліля та кожен дасть мені своє імʼя. До цього Тельнюк сестри з нічними метеликами. Це щось сакрально українське, крик через роки, і поєднує в собі ось оте все: тугу, журбу і так далі. Велике дякую за тремтіння душі, за той ток, що зараз є у тілі.
Це найкраще з того, що я чула за останні роки. А! Останній раз такі мурахи бігали, коли в 9му класі потрапила на виставу в театр Франка. У них був ремонт, нас сиділо кілька класів та з десятка два глядачів, а на сцені творилась Магія.
І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи волога У сніголет чи в дощосіч, Але порожня йде дорога З гори під гору, з ночі в ніч. Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми - Та заверни мене з дороги, Ти хочеш! можеш! - заверни! Невже нам дітись де немає? Хіба ти в мене не одна?.. Ти б завернула, та немає, Ні слів, ні голосу нема…
Років, так 30 тому.... Микола Степанович завітав до нас на відкритий урок з української літератури. Чомусь запам'ятався вірш його про наше місто- Первомайськ: Первомайск-жемчужина у Буга, Край вишнёвый в дымке голубой, О твоей красе поёт Синюха, Ольвиополь, Голта, Богополь... Можу помилятися. "Сеньоріта Акація"- шедевр.
Дуже талановиті хлопці. Їхній проєкт - це щось неймовірне, проникливе, щемне, незабутнє! Вже кілька днів під враженням від почутого, побаченого, відчутого. Вони говорили, грали, співали, а у мене було таке відчуття, що нас допустили доторкнутися до душі акторів і на дуже високих енергіях протримали до фіналу. Здавалось, що великий зал, повний людей, не дихав і разом з тим у паузах завмирав одночасно з хлопцями на сцені. Браво!
Дуже хотіла б потрапити саме на такий концерт - на великій сцені з класним звуком. Бачила фрагменти виступів з маленьких клубів, і знаю що в цьому є свій кайф для виконавця, але я б хотіла подивитися ваш виступ затамувавши подих, а не так, щоб натовп навколо вигукував всі ваші слова за секунду до вас і несамовито голосив, розмахуючи телефонами, на будь який знайомий акорд.
Сходіть на їхню виставу Avgusto&Gustav, там всі тихо сидять у великих залах театру або філармонії, це виконання вірша також є в програмі, на цій виставі ви будете сидіти затамувавши подих і забувши як дихати. Тта і взагалі ця вистава залишається в серці ще на дуже довго❤️🔥