Я сам з села і зараз тут і живу, мені 25) Черкаська обл. Самий центр України, звідси і Шевченко і Хмельницький і Чорновіл… сьогодні 9 квітня 2024 року, тільки зайшов в хату бо дуже довго слухав як жаби за селом в ставку квакають і така тиша одночасно і щей зірки на небі. Просто обожнюю. Цінуйте люди ось такі моменти, це і є справжній смак цього короткого але такого прекрасного життя на цій чудовій планеті, та щей в любимій Україні❤
село - це коли качки вранці пішли на річку... а ввечері самі прийшли додому... коли корова ввечері прийшла додому... ворота зачинені... вона,трохи подумавши, перестрибує огорожу (кам'яний мур) магазин (сільмаг, лавка), пошта - у центрі, за кілька кілометрів... величезні кавуни без поливу у полі... великий город, колодязь, насос... органічні добрива........ дід... завзятий рибалка... сітки, вудки, парашут... садок вишневий коло літньої кухні.... сінник десь у кутку двору... великий собака невідомої породи.... усіх впускає, нікого не випускає... ось там заросло все двометровими будяками.. стара напіврозвалена землянка.... якась бабуся там жила...родичка автобус у райцентр... радіоточка на підвіконні... телевізор... у сусідів...
Ластівки, які щебечуть з самого ранку.. Дідусь, який читає новини з газети вголос, коли поштарка принесла.. Очікування тої самої поштарки, бо вони крім пенсії завжди носили 2 картаті торби з всякою всячиною, і бабуся щось добреньке та й купить.. Магазин в кінці села, в якому було все..ну просто все що хочеш) Там же неподалік поштова скринька..в неї закидали листи, і потім з нетерпінням очікували відповідь від подруг.. Автобус, який проходив 3р/день, і знімав величезну хмару пилюки.. Лелеки, які цокочуть дзьобиками.. І звісно бубуся з дідусем.. найтепліше біля них😔
@@andriysogor5054 найкращі моменти складно сфотографувати, тому що відбуваються дуже швидко... якийсь звук за спиною... озираюся - по дорозі, майже її не торкаючись... майже летить... заєць... за ним - мій дурний пес.. не наздогнав...
Мені 33 роки я з Київщини, живу все життя з народження в місті. До 18-ти років кожне літо проводив у бабусі на Черкащині. І кіз кормив, і гусей пас і все решта. Раніше мріяв про квартиру. Все ж купив. Але от мабуть вже вік дається взнаки що тягне в тишу, на свіже повітря. Маю будинок в селі від бабусі, збираю кошти і потихеньку його реставрую. В майбутньому планую переїхати в цей будинок. Невеличкий город, фруктові дерева, поряд річка. Скоріше б перемога і здійснити все заплановане.
я з народження квартирна людина, наразі живу під києвом та з літа 22 почала їздити як волонтерка на відбудову чернігівщини, у села. не маю рожевих окулярів щодо села, там справді є свої мінуси та челенджі, але) тепер у вихідні без села в мене ломка, бо такого нереального повітря, таких щирих працьовитих людей, таких яскравих заходів сонця, того домашнього молочка і мирної тиші ну де ще знайдеш? ніде🤞🏻 і сон! сон в селі після важкого фізично дня - просто скарб. мрію, щоб наші села знайшли свій розквіт, бо вони неймовірні!
Cело - це простори, гарні хатки, насичені аромати, стежки, зоряне небо, співи півнів, городи, прогулянки до сусіднього села, велосипеди, вітання з кожною людиною, манюній магазинчик де є все, святкування свят у центрі, тісне ком'юніті де всі всіх знають, і ще купа всього що обожнюю. І як довелось побачити за кордоном, цю всю красу можна зберігати лише додавши зручиний та швидкий транспорт до міст де є все необхідне, навіть якщо в самому селі чогось нема.
Я селянка. Село мого дитинства і теперішнє - це різні світи. Навіть порівнявши своє житло, а живу в батьківській хаті, тепер наша оселя більш сучасніша. Не уявляю свого життя в місті. Дякую Вам за україномовний контент.
Ох, як приємно почитати розповіді чудових українських людей, які ще знають у чому полягає сутність щастя цього життя !!! Бажаю вам усім донести доброту ваших сердець наступним поколінням нашої квітучої України !!!
Село для мене - це про тишу без тривог, простір, свободу, свіже повітря, гуркіт тракторів та косарок, "му-у-у" та "мяу -гав" для дітей))), це сила роду, смак пирогів, важка праця на городі , але при цьому це полуниця з грядки, шовковиця, огірки, їжа всюди) - це справжнє життя, але на сьогодні я бачу велику перспективу в селі. Тільки треба побачити це. Захоплююсь людьми, які створюють щось особливе, автентичне в селі, оживляють його, роблять сучасним і при цьому зберігають традиції! Село спасало багатьох у війну ! Натхнення усім, хто оживляє наші села та дає йому друге дихання! Хліб у вас неймовірно гарний! Уявляю, як смакує скоринка! В дитинстві дужже любила вигризати саме оті хрусткі виступи на хлібі)
Людям треба створити сучасне село, рівномірно розселитися по країні, тоді зникнуть негативні враження, що немає доріг, інфраструктури і магазинів і тоді люди стануть добрішими, психологічно стабільнішими і не буде такого напруження в містах
Мені дуже імпонує ваш погляд на село як на дещо сучасне, де можна займатись не лише сільським господарством, а просто жити на землі в своєму будинку і вирощувати трохи чогось собі в задоволення. Звісно головне питання це створити собі умови для стабільного заробітку
Всім мирного неба над головою . Я виросла в місті і на балконі і на асфальті , Івано-Франківськ . Поїздила по Європі , жила тільки в великих містах там . Вдова поляка -варшав‘яка . Мені 58 , у віці 53 прийняла рішення купити будиночок в селі ( дачу ) . Сподобався 15 км від Франківська , с м т Єзупіль , глиняна хатинка шевченківського типу . Під час короновірусу переїхала сюди на 2 тижні і зрозуміла , що хочу тут жити . Перекрила дах , обліцувала хатинку , прибудувала ванну і вуаля Я сільська жителька і дуже мені подобається . Але мені 58 . Якщо б мені хтось сказав в 40 років , що я житиму в селі , то я б відповіла - закусуй 😂
Гарний вибір, та саме в цьому і проблема теперішніх сіл. В них переважно люди пенсійного віку, які приїжджають доживати свій вік, залишая квартири у містах дітям. І для молоді не дуже прикольно жити тільки серед дідусів і бабусь.
@@АнастасіяСолтисяк 15 км від обласного центру, це, як казала Іванка, "за містом", тобто передмістя, а не повноцінне село. Тож не коректне порівняння. У випадку з Києвом і 30 км це рахується біля міста.
Нема ніякої складності життя в селі.Весну чекаємо з нетерпінням 😊 починається двіжуха😊 життя розквітає не тільки в природі,але і в душі 💙💛Ми живемо від району 30км біля лісу і ставку,красотіща😊а саме головне нема щільності населення.Наша хата одна на всю вулицю,до блищого сусіда до одного км.Свободааа😊Всім бажаю щастя і добра 💙💛
Для мене село це екологія та простір, відсутність шуму і заторів, а також брудних підʼїздів і перфораторів за стіною (це те що найбільше дістало в містах). Також можливість тримати тварин без постійних конфліктів і пошуку місць для культурного вигулу. Ще мене в місті розчаровувало сильно те, що коли я намагався зробити благоустрій біля будинку (дерева, кущі, квіти, лавочки і т.п.), вкладаючи купу праці, якісь вандали то все постійно ламали. Хотілося свій власний простір, який ти можеш робити під себе. Ще для мене село це про можливості, які дає простір - хочу я майстерню, виділив на ділянці місце і організував. Хочеш теплицю - зробив. Хочеш 4 машини поставити - маєш де поставити. Любиш свіжі яйця - завів собі кілька курочок і щодня маєш свіжі яйця. Любиш рибу - можеш викопати ставок. І т.д. Є простір для творчої реалізації. Село - це ходити босим по росі і дихати різнотравʼям. Я не ідеалізую, є і виклики. Кульутра поводження з відходами потребує розвитку. Це мабуть найперше, що хотілося б змінити. Іноді міський перфоратор може замінити бензопила, трактор або мотокоса ))) Але це значно менше зло ) А якщо казати в метафізичному плані, відштовхуючись від того, що людина задумувалася за образом та подобою Бога, а зроблена була лише за образом, а подібність людина може здобути сама у своєму житті, займаючись творчістю - стаючи подібним Творцю, то село дає тобі простір і "глину" для творчості, де ти можеш творити свій світ, і бачити "що це добре" )
З появою інтернету змінилося і надалі змінюється все. Міста і села зокрема. Я завжди теж вважала, що село - це для стареньких і мене туди ніколи не тягло. Зараз я маю за плечима 20 років роб.стажу з людьми. Я так втомилася психологічно, що тепер дуже хочу будинок в селі. Щоб тільки моя сім'я і природа. Ще задумалася над Вашою фразою про те, що лиш виїхавши з села, побачивши світ, ще й змінившись самому можна вже свідомо обрати жити серед природи. Я проаналізувала свій досвід - так і є. Дякую за це чудове відео.❤
Ви така гарна дівчина незнаю чи у вас є друга половинка у житті бажаю вам щоб ваш хлопець допомагав вам у всіх починаннях живу в селі і ніколи не проміняю на місто і в селі можна добре жити
Треба підіймати українські села, розвивати , створювати сучасні умови . Села повинні бути з високим рівнем розвитку. Для цього потрібен високий рівень життя людей. Україна обов'язково до цього прийде. ❤❤❤❤️❤️🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Згідна з вами на 100%.Подорожуючи і зустрічаючи різних людей ти розумієш,що світ різний.Село-це релакс,але світ не стоїть на місті,тому вік живи-вік учись.Для молодого,думаючого покоління,які хочуть внести гармонію в своє життя -село має бути присутнім в тій чи іншій мірі в житті.А взагалі Україна - найкраща країна будь то місто чи село,бо здебільшого в нас добрі люди, щирі і справжні.
Чудове затишне відео) я ніколи не жила в селі і не мала там бабусь…тож досвід взаємодії з природою у мене дачний. Маємо ці трохи більше 5 соток землі і я їх обожнюю. Городи це теж не про мене. Ця діяльність мене не приваблює, мої овочі я зберігаю на ринку і супермаркеті)) максимум- зелень, петрушка, руккола, зелена цибулька)) решта у нас газони і квіти. Сад вже молоденький, дачі понад 30 років, і я вчусь обрізати дерева. Кілька годин тому повернулись звідти… в тілі приємна втома, в настрої- відчуття радості від краси, від зробленого сьогодні, хоча до малини у нас сьогодні не дійшов хід))) Дякую, Іванко!
Вітання з Кропивницького! Іванко,за вами молоддю майбутнє! я виросла в невеликому містечку в будинку,часто ціле літо гостювала в селі у бабусі-знаю що то за робота...тяжко але все одно хочу в свій будиночок-полюбляю городину..,вирощую і на лоджіі перчики,томатики,огірочки але село то щось інше набагато гарніше...дивлюся як повертають життя старим будиночкам молоді люди і душа радіє..Знімайте відео про своє село-думаю, ще кого надихнете до себе оселитися!Західна Украіна Карпати та Закарпаття то щось особливе,я б і сама там оселилася...багато поіздила до війни....Миру моі украінці!Дякую Іванко ,за ваші відео...
Дуже цікаво, Іванна! І зразу накрили спогади.Мій покійний батько з Черкащини, які там красиві місця! Які живописні села! Чудові люди там живуть.Вони багато працюють, чисті, охайні подвір'я в більшості селян, допомогають одне одному. Але є проблеми, з якими селяни не можуть справитися самі.Одна з них - вивіз сміття. Пластик складають у ями, багато чого спалюють.Повна безпорадність, байдужість місцевої влади
Моє бачення села на сьогодні (раніше були інші) це близькість до природи, відчуття,що ти господар, можливість жити незалежно від зовнішніх обставин, якби не війна . З важкого в селі завжди є фізична робота, але її менше з кожним роком, якщо жити не один рік і прикупити техніку, яка полегшує життя. А ще село це близькість не тільки з природою, але і з людьми. Це мої стереотипи і мій досвід. Моє село мене надихає але не дає заробіток. Дуже близький ваш підхід і подача . Щаслива,що зустріла вас
Мій шаблон села розірвався, коли в селі провели оптоволоконний інтернет. Все!)) Тепер можна жити і працювати в селі, якщо професія дозволяє)) Не лише робота на землі та з тваринами
Іванка -ти велика молодчинка. Найбільше мене захоплює у твоїх відео як ти самостійно за все берешся ,навіть за чоловічу роботу. І ще раз демонструєш ,що нашим жінкам все під силу. Ти мене надихаєш,бо живу у селі з народження , і добре ,що вже позаду великі городи,корови і свині , і тепер село з налагодженим комфортом, водичкою з криниці, травичкою на подвір'ї, котиками ,курочками -це маленький кайф. Але працювати треба, і все-таки добре як чоловік не лінивий і рукастий . Всіх благ тобі ,дорогенька!
Село це просто бомба, особливо в квітні - холодно, паде дощ, купа болота. Сусід палять всяку х... на городі яка димить увесь день. Фермер розкидає по полях лайно яке смердить. Будьмо ініціативними.
Мегапозитивне весняне відео! Успіхів Вам, Іванко! Я живу в місті, на периферії, в мене біля хати 0.22га саду, 0,23 га городу. Сад вже майже весь в цвіту, город садиться. Не важливо, де живеш, головне вміти жити!
Сподобалися ваші відео,ваша робота - все дуже легко із зацікавленістю сприймається, так як сам виріс у селі. Бажаю розвитку та процвітання вашому каналу 😊👍🪻
Проект виходить на новий рівень. Філософський.))) Руралізація проти урбана. Ведуча неймовірна. Собака гарна. Кішка дурна бо молода. Сприйняв відео як терапію від стресу. Дякую. Наснаги.
❤ а моє дитинство , а точніше всі канікули я проводила в селі на Хмельниччині. І це найкращі мої спогади..... Люблю землю, працювати на ній, люблю тварин с/г.... Люблю все, що пов'язане з селом!!!!! Величезний простір для душі..... Дякую Вам за цікаві відео.
Для мене село це для працьовитих людей і готовність вкладатись немало фінансово. А ще це місце де отримуєш задоволення від можливості відчувати як ти потрібен цій землі. Все навколо оживає, коли я навожу порядки на ділянці. І ось тут починається гармонія.
Дуже люблю ваші відео - якось випадково натрапила, але майже всі передивилась вже :) В мене не було "села" традиційного, але все літо в дитинстві ми з бабусею 6 днів на тиждень проводили на дачі, де був і город і квіточки і всілякі ще штуки... і природа. Потім бабусі не стало і не було можливості постійно бути все літо там. Тому зараз кайфую, коли зʼявилась земля, де можна садити знову рослинки і бачити, як навесні вони пускають листочки і оживають і дають надію на те, що життя відновлюється, навіть після холодної зими. Коли піклуєшся про шось і бачиш реальні буквальні плоди))))
Іванко ти Молодець.Дай Бог тобі Здоров'я роби те,що ти робиш.Я бував у дуже багатьох селах України і всі села мені подобались.Кожне село по своєму гарне у Закарпатських селах трошки важкувато але люди тут живуть дуже непогано
Село - це робота за мінімалку, або трохи більше. Це - робота, яка передається у спадок від батьків до дітей, від кумів до кумів, братів, сватів і т.д. А ще це природа, свіже повітря, власний садок, свій шматочок "раю". А черга не стоїть до заїхавших роботодавців, зазвичай, не тому, що люди ліниві в селі, а тому, що роботу вони пропонують по 10-14 годин за мінімалку.
Мені б дуже хотілось, щоб розвивалась децентралізація. А це означає, що кожен населений пункт ( і містечка і села) - повинен мати зручне сполучення, школа, садок, гуртки для дітей, спортзали, велодоріжки, кафе, піцерії, бібліотеки, мистецькі центри ітд…. Тому, я вважаю, що ваш блог - це частина такої децентралізації. Класно, коли люди переїжджають з міста до села із певним досвідом, відкривають книгарню, кафе тощо., створюючи цим і робочі місця і провокуючи цим самим освіченість і розвиток
оте відчуття... розсадо-посадкова хвороба... кураж... там щось пов'язано з ендорфінами... а коли є результат... маленькі перемоги... здається, серотонін... гормон щастя )
Для мене село _ це місце, де живуть мої родичі, до яких я приїжджала в гості. Це хати, дерева, поля, луги, канави (річка), ліс _ одним словом простір. Це тепле молоко з пінкою, фрукти на деревах, ягоди і гриби з лісу... Дякую за спогади!
Іванка ти велика молодець, я сама живу в місті і переглядаючи твої відео все частіше замислююсь про придбання занедбаної хати, так саме занедбаної!!! Привести її до ладу і пишатися собою. Дякую тобі що надихаєш
Для мене село це простота устрою життя. Життя в гармонії з природою і з собою. Це відсутність мішури та постійної гонитви за брендами та стандартами міста. Це безмежний простір дій для дітей і дорослих. Теж живу у своїй бульбашці і не маю розуміння серед свого оточення. Але мрію, мрію про свій будинок і життя в селі!
Дякую за відео ☺️. Думав, буде трохи монотонним, але ні - вийшло круто. Дуже сподобалася ідея робити щось і розказувати. Багато гарних кадрів, добре підібрана музика. Вдячний за вашу справу і мабуть таку місію по популяризації іншого села, свого села. Бажаю розвитку вашому каналу, нових творчих ідей та експерементів з форматами 😉
Земля тягне!По молодості я точно знала що ненавиджу село а зараз вуаля і я вже маю 12соток з будиночком біля моря і кайфую від того.Мабудь це не для всіх але ж кожному свое!Для мене рух це життя ,квіти,городина-це задоволення,а ремонт це пекло але він колись скінчиться😂 і тоді я доберусь до моря❤❤❤
я жив деякий час в місті і з досвіду можу сказати , що в місті значно вищі витрати і мені не вдавалось відкласти із зарплати якісь кошти . Зараз живу в селі і вистачає коштів із пенсії і того що можна продати із вирощеного на землі .
Блін все життя робив абсолютно все щоб вирватися з села і не порматися в городі. А тут роки ідуть і було б непогано вже мати кусок землі без сусідів за стіною і можливістю працювати з дому маючи лише інтернет 😂😅
Мені 60+, мала досвід проживання вселі.В 70-80роки приїзджала до бабусі в село.Допомагала по господарстві.Про село в мене найприємніші спогади.Дякую за чудове відео.Бажаю успіху.
Сьогодні відкрила для себе вас, Іванка ❤ Подивилася вже 6 випусків і просто залипла 🥰Дуууже подобаєтеся тема вашого каналу, адже я обожнюю села і мрію придбати хатинку у одному з них. Дякую за вашу роботу і натхнення🙏
За містом село як місто, забудоване, шалене, багато людей, машин, мало землі, повітря інше, не має тиші, але краще а ніж у місті по кількості зелені та квітів , не враховуючи парків звісно, квартира, це як клітка, зайшов, сховався і нічого не бачиш, у селі душа розкривається, багато роботи, повітря, природи, все своє, лелеки, річка, спокій
Ваші відоси бомбезні і ідея життя в селі- це круто. Думаю багато хто подивився ваші сюжети і так само або хочуть, або мріють про село. Було б добре зробити рубрику на каналі про продаж будинків в тих селах де ви знімали відео. І людям які хочуть продати допоможете і тим про кого знімали допоможете обзавестися свідомими односельчанами.
У мене отой нескінченний город, дуже доглянутий, бо бабуся феноменально вміла ним обходитися. Багато будівель на подвірʼї - дровʼяний сарай, літня кухня, комора, курник, свинарник. городами можна прийти до двоюрідних бабуся і дідуся, а далі там тітчин будинок. У всіх багато землі. Дуже тихо, вночі дуже темно, тільки траса світиться віддаля.
Вітаю Іванка. Перш за все дякую за роботу, в тебе чудовий канал, гарна тема. На мою думку життя в селі обирають волелюбні люди, більш самостійні, ті хто хоче жити на природі. Село в сьогоднішніх реаліях, залежно від області України десь зберегло свій колорить і процвітає, а десь навпаки втратило його і зникло з карти. Де скуповують хати за безцінь, заради городів щоб обробляти землі. Для жителів сіл зараз роблять все щоб вижити їх з сіл, чого варті плани влади по закриттю шкіл, восени цього року закриють школи де вчиться менше 60 учнів, наступного ті де менше 45 учнів, освіту знищили, до цього знищили медицину, пам’ятаєте були колись ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти). Від віддаленості до міста теж багато чого залежить, якщо село в глибинці куди дістатися важко, ні дороги, ні інтернету, ні магазину найближчий за 8 кілометрів. Тому й кажу що в селі залишаються волелюбні, сміливі, працьовиті , самостійні в більшості своїй люди, що сподіваються тільки на себе. З роботою в селі скрутно, особливо зараз, та й роботодавці якщо є один. то й той хоче щоб якомога менше заплатити, тому сподіваєшся на себе. Що ж до міста куди селян вигаяли, бо там робота, як тобі сказати - перспектива працбвати все життя в тому ж Києві, Житомирі, Полтаві, Чернівцях,... купити квартиру в кредит виплачувати її все життя і боятися дітей випустити на вулицю, бо те в що перетворилися міста і в цьому винні самі - соромно навіть говорити (рівень злочинності, ціни, за все плати). В місто приїхати на пару днів, чи по можливості подорожувати. З іншого боку в селі моложі немає, а дівчину яка згодиться вийти заміж в село, спробуй знайти. Знову ж таки не скажу за всю Україну, бачу таку ситуацію на Сумщині, Чернігівщині, Полтавщині,.. Незважаючи на все це місто не варте того щоб в ньому жити, люди стали вовками і самі в цьому винні, а Україна суцільна руїна, війна її добиває. Українці вимирають і виїжджають, тікають, нас далеко не 52 мільйони. В місто не хочеться їхати, в селі краще, ближче до природи, безпечніше. Погляньте в історію, в графів, князів, панів - у всіх була земля, були села які їх кормили і всім забезпечували. Місто тільки дітей на навчання після школи, якщо ця освіта ще буде, але спочатку потрібно одружитися, потім діти і тільки потім думати про їх освіту. Любіть і шануйте село. Іванка, тобі лайк і Величезне Дякую!!!
Село ::це супер::::але роботи непочатий край::::і коли в дитинстві ти наробився як віл:::то це важко:::село оцінюється вже пізніше::з роками:::коли ти мариш тими стежками ::коли бігав бісоніж::: ІВАНКО,ДЯКУЄМО ЗА ТАКИЙ ЦІКАВИЙ РЕПОРТАЖ:::Люди :де супер::: сільська людина це трудівниця:::це бджілки::::Село :це життя:: там живуть дуже цікаві люди:::Слава ЗСУ Все буде Україна
село для мене - це й справді асоцівції з прабабусею та дитиинством. Багато пригод, походи в ліс, смак печеної на вогні кукурудзи, яку самі ж наламали в полі. Це важка праця, але ніколи не бідність чи малосвіченість. Камон, стільки всього треба знати, щоб щось в тому городі виросло. В моєї прабабусі була велетенська шафа з книгами, парфуми і гарні сукні.
Привіт, дякую за твої відео. 😊 Цікава ідея про різницю слів «за місто» і «у селі». Формат спільного обговорення ідей, про які давно думав не один рік, вважаю дуже цінним.
Для мене з дитинства село асоціювалось з коровою, гектарами городу і важкою фізичною працею. Я народилась і виросла в місті. В мене також не було села в класичному сенсі слова. Дідусь і бабуся жили в районному центрі. І мали просто приватний будинок і кілька курей. Років 15 тому мої стереотипи про село зламали сусіди дідуся з бабусею. Які купили поруч будинок і облаштували його останніми новинками зі світу технологій: відеонагляд, сучасний інтерʼєр, найновіша побутова техніка, останні моделі айфонів, постійні подорожі і з домашніх тварин- лише дорогущий кіт). Тоді я зрозуміла, що можна жити ближче до природи, не змінюючи стиль життя. Можна жити в селі і працювати не фізично, а головою. Тому переглядаючи ваші відео, Іванко, вкотре впевнююсь в різноманітності людей і способу життя❤.
Привіт з Харкова! Іванко, ти розумничка, мені подобається твоя творчість!! стосовно села: у мене асоціації хіба що засновані на словах людей звідти, бо сама там була раза два-три за все життя (мені 34) - і то проїздом. Отже: так, я чула, що в селі важко з роботою, що там немає перспектив для молоді і що жінки в селі старішають швидше, бо пашуть з ранку до ночі. Мій чоловік мав більше нагоди попрацювати в селі і жив там на час відряджень. Так от у нього асоціація - це проблема туди дістатися (громадським транспортом) і проблема звідти вибратися, важко або неможливо купити те, що треба для роботи, нема розваг.
Я дитина асфальту - народилася і виросла на 5-6 поверхах. В ранньому дитинстві їздила до діда в село - досі памʼятаю запах мазанки, загадковість горища, де сушилися вʼязаночки трав і стояла стара прялка. Літня кухня із вуличною піччю (там іще вкладанням/витяганням металевих кілець регулювалась «інтенсивність вогню») то взагалі якесь чарівне місце було. Виходиш за тин - балка із колодязем, корови пасуться❤ Потім в шкільні роки на канікули їздила до тітки, але вже не в справжнє село, а радше таке собі котеджне містечко, але з городами. Коли реально виходиш з хати і їжа всюди. Їси все прям з грядки. А коли тебе, як саму малу заганяють на черешню чи абрикосу з бідончиком на шиї 😍 Три штучки в рот - одну в бідончик😂 Наразі мені 40 живу майже у селі, але до свого справжнього городу ще не дозріла. Тільки грядочки на салат. Але відчуваю, що скоро заведу і город і пару курочок 👀. Та найголовніше - що в мене за парканом - поля, луки і сади до самого горизонту ❤ Село - це простір, це горизонт і особливі звуки❤❤❤
