Привіт всім! Мене звати Катерина і я вітаю вас на каналі "Читаймося". Тут ви знайдете цікаві факти з біографії письменників, короткий огляд на книжкові екранізації, і, звичайно, аналіз прочитаних мною книжок, а також мою скромну думку про них. Сподіваюся, що мої відео будуть для вас цікавими та корисними :-)
Відео виходять не завжди щотижня, тож підписуйтесь на канал аби нічого не пропустити!
Гроза мене навіть через екран налякала; нарешті, хтось похвалив Мости округу Медісон; я читала цю книжку підлітком, потім дивилась фільм, і вона мене дуже розчулила, а зараз про неї всі говорять, як про якусь фігню :(
Це перше відео на Вашому каналі, яке я дивлюсь, але вже хочу подякувати за цікавезний опис книг та авторів, з яких багато є моїми улюбленими також! Більш того, повністю погоджуюсь з тим, що потрібно час від часу перечитувати книжки, адже ти, як читач, змінюєшься і стара книга подарує тобі нові думки, враження, кути зору, які ти спочатку не розгледів. Враховуючи Ваші враження, раджу почитати твори Ромена Гарі, особливо "Повітряні змії" та "Обіцянка на світанку". Для гарного настрою раджу "Наступного року в Єрусалимі" Андре Камінського, - там повно дуже тонкого інтелектуального гумору. Зараз читаю книгу Улицької (вона публічно пітримала Україну) "Даніель Штайн, перекладач" (в перекладі українською мовою), - там піднімається багато дуже важливих, навіть глибинних питань людського існування та сенсу життя. Ще раз дякую за відео!
Чому кожен раз, коли дивлюсь твої відео, хочеться терміново прочитати все, про що ти кажеш?:) Для мене в топі книги Лондона та Ремарка, а з українських письменників відкрила для себе Кобилянську. Чекаю на продовження;)
Звичайно, цікаво узнати, що у букблогерки в топі :) чекаю продовження :) з вашого списку мене теж Лагідна ніч вразила більше Гетсбі (там бісить головна героїня), згодна про Дюморьє, читала її багато в підлітковому віці російською, це було щось! Назва В когтях у страха (моя улюблена у неї) ,там атмосфера похмурої морокової болотної Англії, і це так описано, що коли я дивилась в вікно, то чекала побачити такий самий пейзаж - от як книжка на мене впливала :) а з моїх улюблених - це теж, те, що прочитала ще підлітком - Ловець у житі і Страх полёта Е.Джонг (нажаль, укр її не видавали)
Чудове відео! Однозначно треба продовжувати розповідати про улюблені твори, але хотілося більше почути про українські твори. Наприклад мене дуже вразила книга І. Франка "Перехресні стежки" з якою я познайомився минулого року
Дуже складно обирати. Хоча я і не так багато прочитав. +- 250 книг. Але, спробую. Моя перша десятка: _ Веселка тяжіння_Пінчон; _ Сліпота_Сарамаґу; _ А є А (третя частина заключна Атлант розправив плечі)_Ренд; - Титан (друга книга з трилогії Бажання)_Драйзер; - Під куполом_Кінг; - Джерело_Ренд; - Братство персня (перша книга трилогії Володар перснів)_Толкін; - Три товариші_Ремарк; - Острови поміж течій_Гемінґвей; - Грона гніву_Стейнбек.
Чекаю на наступну підбірку. Обожнюю Моема. Згадую, як здивувала мене Американська трагедія, ніжно люблю Фітцджеральда та Стейнбека. Чудові книжки! Дякую за відео, згадала про ці твори та свої емоції від них❤
Згодна з вами. Не схоже на те, що автор ставить за мету показати Френка як приклад для наслідування. Він його розкриває як звичайну людину - з гарними і поганими сторони. Разом з тим, оцінити масштаб особистості Френка можна після його смерті. Він створив свій світ навколо себе і здається, домалював людей в своєму житті. Бо після його смерті магія персонажів його життя дуже швидко розсіюється. Найбільш нудна для мене частина - опис індійської подорожі Береніс, вся ця метафізика виглядає чужорідною цій книзі. "Трилогію бажання" часто називають антикапіталістичною, але я з цим геть не згодна. Її також часто протиставляють книзі "Атлант розправив плечі", але як на мене остання всуху ідейно програє Трилогії. Вчора дочитала Стоїка і вирішила подивитись, чи хтось пробував оглядати її українською. Дякую, я згодна з багатьма вашими спостереженнями.
Мені сподобався роман. Цікавий герой, його суперечливі думки, уявлення і те, як вони змінюються з плином часу і подій. Хтось написав, що занадто багато про комунізм, але я вважаю, про цю епоху не тільки писати треба, а волати, розкривати архіви і висвітлювати на весь світ. Я впевнена, ми ще багато чого не знаємо…
"змішаю твою кров з вугіллям" для мене як луганчанина книга стала тригером для роздумів та деяких особистих спогадів. Наприклад про шахтарські міфи або побутові забубони притаманні тому поколінню пригадалося як мені колись розповідав про своє шахтарське минуле мій дід. гадаю деякі соціальні риси населеня та навіть судячи по собі описані доволі влучно. загалом мені сподобався матеріал буду цікавитися інщіми книгами автора.
"За перекопом є земля" - топова книга, якщо є бажання детальніше дізнатись про історію та особливості КРИМСЬКОГО Криму. Особисто для мене було багато різних фактів та фокусів, які спонукали прочитати та прорісьорчити історію Криму та кримських татар (як народу, так і визначних постатей). Окремо, мені сподобалось спостерігати за розвитком і самоідентифікацією головної персонажки, за тим, як вона вирішує внутрішній конфлікт між тим, ким вона є "від народження" (росіянка та онука кдбіста), та ким вона дійсно є і які має погляди. Погоджуюсь щодо сюжетної лінії про її особисті стосунки - я так само не дуже вловила основну ідею, але це взагалі не вплинуло на мої позитивні враження від книги, прочитала на одному диханні, багато нового дізналась в результаті та отримала масу приводів почитати детальніше та викоренити стереотипи в голові. Мені навіть шкода, що ця книга "одна з" в огляді (і що не розповіла історію про те, чому в тебе їх 2😢)
Справа в тому, що мені довелося перезаписувати відео через технічні проблеми. І у першій версії я розповідала цю історію, але коли перезаписувала наступного дня, то забула про це сказати 😐
На мою думку, Леді Чаттерлей - це книга про інфантильну жінку, яка хоче, щоб її хотіли. І вона знаходить прекрасного чоловіка, який "радіє, що вона може какати та пісяти, бо він не хоче жінки, яка цього не може" (як неординарно, яка жінка не мріє, щоб в ній цінували саме це), та який на питання, чи він її кохає, відповідає "я люблю, що можу так глибоко в тебе зайти" (дуже романтично, одразу відчувається глибина почуттів). Можливо, для часу його випуску в цьому і було щось революційне, але наразі, якщо прибрати з роману ці "відверті та провокаційні" сцени, не залишається ні персонажів, яким хотілось б симпатизувати (або хоча б було зрозуміло, чим вони керуються в своїх вчинках та який мають характер та цінності), ні загальної ідеї (зробити пару діалогів, в яких вказати проблему шахтарів або виробництва, як на мене, не достатньо для розкриття проблематики періоду та місцевості). Тому, мені здається, що ця книга вже втратила свою актуальність, бо наврядчи сценами за принципом "увійшов-вийшов" можна здивувати сучасного читача, а чогось іншого, що б вартувало витраченого часу, я не знайшла.
В мене в планах: Селін - "Смерть в кредит", Кафка - "Процес", Томас Манн - мінімум новели, максимум "Зачарована гора" (або Гюнтер Грасс "Бляшаний барабан"), Кундера - "Жарт", Андре Жід - "Фальшивомонетники", Керуак - 'В Дорозі", Стейнбек - "Грона гніву", Орхан Памук - "Сніг", Пруст - "В пошуках втраченого часу", Фолкнер - "Шум і лють". Але в мене так само плани дуууже коригуються по ходу справи)
14:53 - мені найбільше подобається МАКСИМАЛЬНЕ наближення до книжки. А якщо режисер хоче щось своє додати, хай, краще, знімає новий фільм з новою, власною, історією.
Дякую! Коментар на підтримку каналу. Від себе додам, що за тими книжками, що я читав, ще фільмів НЕ зняли. Або зняли НЕ так потужно. То ж чекаю. Можливо колись.
Більшість культових фільмів, дивився ще до того, як розпочав читати книжки. Щоб передивлятися, зазвичай фантастичні та фентезійні саги. Від початку повномасштабного, майже нічого не подивився, навіть не тягне, зате надав перевагу літературі, де познайомився з творчістю багатьох авторів (хочеться звісно ще більше), які достатньо серйозно змінили мій погляд на світ літературного мистецтва.
Цікаво почути вашу думку про Місто, бо майже всі кажуть, що то капець: гг настільки огидний, що деякі бросали читання, а недавно подивилась підкаст Стасіневича і Чиркова, так вони зосереджували увагу на іншому, і здалось, що пересічні читачі шукають сенси не там...
Виділю три основні книги на 2024-й: - Амадока_Андрухович; - Книги Якова_Токарчук; - На схід від Едему_Стейнбек. + Завершити цикл про Дюну (залишилося дві книги).
А я за собою помітив, що, як тільки щось планую чи на вихідні, чи на ближнє майбутнє, то відразу спрацьовує закон підлості, і жодне задумане НЕ вдається втілити в життя. Так що, бажаю, щоб Вам вдалося зробити все заплановане. А закон підлості обійшов Вас стороною.
Щиголь) Якщо будете мати бажання, то можете почитати Том 2 "Лабіринтів американського постодернізму" Максима Нестелєєва. Там гарно прописано про всі три наявні книги Дони Тартт і її біографія
Ну, якщо вже писати граматичні правила під відео, де авторка настільки емоційно розкриває враження від книги через особисті переживання, то писати їх правильно: в українській мові відмінюються тільки чоловічі прізвища на ко. Але в українській багато хто помиляється...:)
Я поки читала лише "Дорогу" цього автора. Мені сподобався твір, тому буду й надалі знайомитися з творчістю автора. "Кривавий меридіан" в найближчі плани не записувала, але не виключаю, що прочитаю книгу в цьому році.
