"10 запитань історику" від команди "Історія без міфів" - це інтерв'ю з найкращими фахівцями про історично важливе, ціннісне та суперечливе.
Експертами наших програм є професійні історики, ретельні дослідники минулого, носії історичного знання.
Мета проєкту - спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу, сприяння консолідації українського суспільства, формування позитивного іміджу нашої нації та країни. Історичні знання - це наша головна зброя в інформаційній війні.
Всій команді "10 запитань історику" і Євгену Мочалову, дякую Вам за Вашу просвітницьку роботу!!! Окрема подяка Радомиру Мокрику за його працю і вклад в українську свідомість нашої нації !!! Слава Вам!!! Слава Україні!!!
Один з найкращих випусків на каналі. Гість надзвичайно цікаво розповідає про такі важливі речі. Те, що зробили шістдесятники, а також розстріляне відродження, для сучасної української культури в умовах тоталітарного режиму, важко передати словами. Свого роду пророки, які боролися проти радянської пропаганди та які внесли надзвичайно важливий вклад для становлення сучасної української ідентичності.
Дякую за тему! Виважена розмова про необхідне і актуальне. Попри наявність значної кількості досліджень в навчальних закладах про Розстріляне Відродження, шістдесятників і дисидентів розповідають вкрай мало і дуже поверхово. А потрібна акцентація на тому, що радянська влада спеціально знищувала українську культуру і літературу, мову, і це було увесь період існування рад.союзу, це є зараз.. взаємозв'язку між тотальною русифікацією і планомірним винищенням нашої інтелігенції, що в 1930-ті, що в 1960-ті і 1970-ті, бачить небагато людей.
Як і під час першої, так і під час початку (та і впринципі кінця) другої Чеченської воєн, я ще не був народжений на світ. Тому й думки тоді не було) Але зараз завдяки вам та багатьом іншим освітнім канал, я покрихтах отримую інформації. І як же багато чого сталося, як все насичено, і скільки нюансів. Дякую вам! Дякую за все. Чекаю двохтомних по цих війнах)
Мене часто люди навкруги питають: ну, ось, чого добилися ті або ті, заради чого вони страждали, загинули, піддалися репресіям їхні сімʼї? Який був сенс? На що я давно вже знайшов для себе відповідь - вони пронесли скрізь темні часи вогник українськості, по суті, вони принесли нам в сьогодення нашу Україну. Якщо б не було їх, ми б вже давно жили в одній великій московії, а наші діти зі зброєю в руках вже б закінчували досягнення мрії всіх московитських царів про росію від Ламаншу до Сибіру. Тому щиро дякую всім шестидесятникам, дисидентам, воїнам та іншим патріотам України, які, як тоді, так і зараз роблять можливим існування нашої неньки. І дякую вам за вашу працю! Слава Україні!
Деколонізація це точно крок до плавної українізації. Пан Лозинський толкує чудові наративи про тяжкий болючий спадок совка та як з цим боротися, прозорість та лояльність народних депутатів, а про "грибковість та запліснявілість" нашої влади, то що ж сказати, коли нас чекає великий перезапуск при нашій маленькій перемозі.
Відверто кажучи, по закінченню школи (вже за часів незалежності) я більше знав про декабристів, ніж про шестидесятників 😓 Тому із величезним задоволенням надолужую й безмежно дякую за Вашу роботу! 🙏
Я чомусь вважав що формалізмом недолугі диктатори називали мистецтво, де перше що ти бачиш - то не зміст, а форма, образ, за якими ще треба подумати міцно так, аби розгледіти той самий зміст. Ще й кожен в міру свого розвитку міг різний зміст знайти. Або й жодного. При чому той самий Хрущ був досить довго при владі аби розбиратися або хоча б бути усвідомленим про напрями мистецтва в світі. Навіть ходить думка що дружина його вдягалася в совку публічно як сільська баба, а в штатах з Жаклін Кенеді мірялися ціною вбрання. Тож може це й не найточніша версія що формалізм - то все що не подобалося. Але розповідь пана гостя досить змістовна й цікава. Дякую
Я навіть уявити не можу, яку силу волі, сміливість, високий рівень української ідентичності, тверду громадянську позицію потрібно було мати, щоб у ті часи піти проти імперії, проти диктатури, проти системи, враховуючи той факт, що мабуть з самого початку своєї боротьби вони розуміли, що репресії неминучі, що втекти з країни-тюрьми народів не вдасться, що вони стануть ворогами для державного апарату назавжди. Дякую пану Мокрику за цікаву розповідь.
