Іван Іващенко, філософ і перекладач. Досліджую філософії європейського Просвітництва (Барклі, Віко, Кант), німецький ідеалізм (Фіхте, Геґель), американський неопрагматизм (Селарс і Брендом). Систематичні дослідницькі інтереси: епістемологія, філософія свідомості та філософія мови.
Зараз місто в якому жив і працював Емануїл Кант є частиною найбільшої тюрми народів.а посеред міста стоїть йому пам'ятник. Чи не є це висміюванням його філософії самим життям?
Ну колись було краще, люди все запамʼятовували, а от зараз почали записувати і через це їхня памʼять стала гіршою… Можливо варто експериментувати і знайти яким чином ШІ зможе підсилити викладачів і студентів, знайти його слабкі сторони і показати в яких випадках людина є незамінна? Бо з цього відео здалось що гуманітарні університети перетворились у штампувальню дипломів, бо більше не вміють вчити:(
Погоджуюся, що редукування часу (не тільки через ШІ, а в цілому через легкодоступність інформації) погано впливає на навчання і особливо на пам'ять. Але маю питання, власне як відрізняється "спитав у вчителя" від "спитав в ШІ", якщо питання спрямоване саме на роботу з текстом і викликане радше межами свого розуміння, а не лінню. Я особисто, недавно, читав книгу і ніяк не міг зрозуміти один абзац. Попросив ШІ пояснити і з додатковими запитаннями зумів таки зрозуміти. Доступу до когось, хто б пояснив мені це, в мене немає, а тут виходить свій вчитель
Хороше запитання, дякую! Мені здається, тут вся річ в тому, як ми розуміємо знання. Знання - це просто "об'єктивна" інформація чи все-таки певний, якщо хочете, соціальний статус? Адже джерело знання ми маємо визнавати, щоби уважати це джерелом знання. Під таким оглядом знання є майже на 100% cоціально опосередкованим. І в цій соціальній епістемічній грі беруть участь люди, тобто істоти, які можуть набувати досвід, мають свідомість, тіло, історію тощо. Істоти, які, зрештою, народжуються і помирають. ШІ не може бути вчителем, бо він не має і не матиме історії, досвіду, свідомості, а отже, не матиме соціального статусу, тому він в ґрунті речі нічого не пізнає. Це знаряддя, яким послуговуються істоти, які мають соціальний статус, свідомість, мову і які пізнають. Тому у Вашому випадку ШІ - це софістиковане знаряддя самонавчання, де вчителем і водночас учнем є Ви сам)
@@ivanivashchenko85 Але для мене залишається питанням, чи припускаєте ви, що ШІ може бути корисним в деяких випадках, чи таки варто свідомо завжди надавати перевагу соціально опосередкованому пошуку знань
Я у цьому відео, здається, недвозначно про це висловився (хоча, може, якщо Ви запитуєте, то не так вже й недвозначно!): я вважаю ШІ фундаментальним винаходом людини, який на наші життя вплине приблизно так само, як вплинуло винайдення Інтернету! Але цей винахід вимагає від нас переосмислення природи навчання та освіти. Те, що ШІ дає просто неймовірні перспективи для людства - однозначно! Зовсім інше питання в тому, як людство цим винаходом скористається (я оптиміст - все буде ок, адаптуємось).
І ШІ - це також соціально опосередкований пошук знання (якщо подумати), бо він же генерує вже соціально опосередковане знання, просто подає це не як істота з соціальним статусом, а як знаряддя, яке опосередковує соціально опосередковане знання. Тобто ШІ - це опосередкування опосередкування))
Важливі міркування, безперечно, але необхідність дотримування правил це також елемент роботизації людини, яку людина завжди намагалась подолати через власну екзистенцію. Приклади цьому у мистецтві і літературі. Не можна зводити навчання тільки до повторювання і заучування без відкритої свідомості і готовності до навчання. В академії Платона, яка, власне, і започаткувала сучасну освіту, були і інші навчальні практики, які не зводилися тільки до повторювання. Власне тому академія Платона, як тип античної освіти, і проіснувала майже тисячу років.
Я трохи під іншим оглядом казав про дотримання правил. У випадку людини більшість правил існують імпліцитно, а експліцитні правила, тобто такі, які треба вивчати, щоби дотримуватися, лише вершина айсберґу людської нормативності, тоді як ШІ - це лише експліцитні правила (алгоритми). Ну і приналежність до будь-якої школи вимагає засвоєння вокабуляру цієї школи, а це і є правила)) тож згадана Вами академія не виняток)
ШІ змінює природу навчання. Але проблема не в ШІ, проблема в процесах навчання і ШІ просто їх показує. Якщо учню цікаво робити завдання - він його виконає без ШІ, самостійно. Якщо завдання не цікаве, тривіальне і таке що вже до нього виконували мільйони разів - він звернеться до ШІ сервісів. Це проблема такого ж роду, як реферати в 90-х і поява інтернету. Всі почали завантажувати готові реферати з інтернету і, знову ж, всіх все влаштовувало: формально завдання вважалось виконаним. Але це явище продемонструвало, що самі по собі завдання цих рефератів безглузді, працювати над ними не цікаво. Я можу помилятись, але коли я закінчував школу, ці реферати практично зникли. Можливо так само зникнуть і тривіальні завдання з навчального процесу через поширення технологій ШІ.
Ну, реконструкція арґументації, робота з текстом, взагалі культура читання першоджерел - це ж все ШІ і підважує, бо дає готове резюме, яке знеохочує більшість студентів читати сам текст. Ба більше, якщо уточнювати своє запитання, то такі резюме не будуть одноманітними.
@@ivanivashchenko85 але робота з текстом, реконструкція аргументації - все це інструменти для виконання якогось завдання. Як я зазначив вище, якщо завдання цікаве - з великою ймовірністю учень/студент виконає його самостійно. Те, на що ви вказуєте, це все вірно. Але проблема не в ШІ. Проблема саме в процесі навчання, на мою думку звісно.
Так читання тексту це і є завдання! І проблема, як на мене, інша. Поява інтернету заохочувала шукати та опрацьовувати інформацію самостійно. ШІ - шукає та опрацьовує інформацію за вас. І 99% студентів та учнів, незалежно від цікавості чи нецікавості завдання, скористаються такою опцією. Раніше такого не було. Студенти й учні все одно потребували часу, щоби знайти інформацію. Зараз вони її дістають миттєво.
Обманливі ідеї не відчиняють двері, а часто зачиняють їх, бо обходять питання віри. А віра починається з слів: " Я є двері...". Кант не в ті двері увійшов😂
Чітко і просто пояснено, як людина своєю свідомістю покладає ряд причинностей у вчені Канта про «практичний розум»! Звичайно, детерміністи дня сьогоднішнього наполягають, що і це зумовлено мозком, біохімією, та генами, і жодної свободи волі не існує… ви чудово пояснюєте Канта!
прослухала майже чотири хвилини і до Канта так і не дійшли. але п.ять разів було сказано що 30 хв. то мало - мало для чого для повтору того що мало і для чого простій людині знати коли воно було напечатано. може краще починати не з того що 30 хв. мало а просто з дати народження - якщо ви не бережете свій час то зрозуміло що і чужий вам не дорогий
Причиново-дієвий звʼязок. Важливий момент, про який я кажу, українською каузальність - причиновість, прикметник - причиновий. Причинність - це божевілля (відповідно, причинна Шевченка - божевільна дівчина).
Критика ідей Канта сприйнятих у викладі Івана Іващенка -) Не пізнаваність світу і те, що ми бачимо речі не такими як вони є насправді - не одне й те саме. Якщо Кант стверджує, що органи почуттів людини не здатні сприймати речі такими як вони є, то з чого він робить висновок про будь-які здібності людського мозку правильно обробляти інформацію. Якщо припустити подібне філософія позбавляється всякого сенсу. Ближчою до істини була б теорія обмеження пізнання - нездатність пізнання всього не означає що людина не може пізнати те, що здатні ідефікувати його органи почуттів і осмислити мозок. Бінокль не може дозволити вам побачити атоми, але він дозволяє побачити переміщення ворога. Ворог на війні не скупчення наночастинок - його можна виявити за допомогою бінокля та знищити. При цьому бінокль показує саме те, що може показати, але не спотворює видиму частину. Ворог це саме те, чим він є. Навіщо людині органи почуттів не здатні відчувати. Вони мають обмеження. Це саме ті інструменти якими людина наділена для свого існування в реальному світі з яким вона здатна і змушена взаємодіяти. Коли людина, наївно думаючи що її мозок на відміну органів почуттів ніщо не обмежує, набирається нахабства створювати Теорію Всього включаючи пояснення появи Всесвіту, і лише через деякий час розробляє Теорію Контрактів, життєво необхідну для повсякденної діяльності - ось це наслідки філософії що поставила людину в "моральну автономність" від всесвіту і при цьому на його вершину. Хоча наслідки ці швидше у всій красі виявилися ще раніше у 20 столітті.
Кант не стверджує, що органи чуттів не здатні сприймати речі такими, якими вони є! Я цього не казав! Він радше каже, що наше сприйняття (його мовою - споглядання) речей залежить не від їхньої влаштованості (якими є речі насправді, або самі по собі), а від влаштованості нашого сприйняття. Тобто в обʼєктивній реальності є щось, що не є її частиною і саме воно уможливлює наш доступ до цієї реальності. Цим чимось, за Кантом, є наша свідомість (якщо максимально спрощувати).
А Ви уважно послухайте відео) Я пояснюю, що Кант має на увазі під обʼєктивною реальністю і чому, на його думку, вона залежить від нашої субʼєктивної влаштованості.
@@ivanivashchenko85 Найчастіше людина як соціальна істота жодних ознак автономії не демонструє, більшість людей на планеті живуть чужим розумом і бачать світ чужими очима. У тому числі Канта. Сьогодні правда в Кенігсберзі/Каліненграді живе розумом Канта не багато, частіше як показує життя розумом Путіна користуються там.
Бачите, суть етики Канта в тому, що наша моральна автономія - результат самовизначення. Авжеж, більшість людей живе «чужим розумом». І тут Кант на Вашому боці. Але призначення людини - ось ця автономія, яка не дається, а досягається.
в Просвітництві найцікавіше - перехід від схоластики до науки. Ненавиджу Макіавелі. Локк, Гоббс, Руссо цікавіші. Декарт настільки величний, що про нього треба окрему передачу зняти.
Ви не маєте рації. Німці вимовляють Кантове ім'я Immanuel саме як Імануель. Транслітерувати його ім'я як "Імануїл" - ганебна російська традиція, яка жодного стосунку до німецького ориґіналу не має. Як німецькі рідномовці вимовляють ім'я філософа можете почути тут: uk.forvo.com/word/immanuel_kant/#de
@@ivanivashchenko85 хто вам таке сказав чи де ви це дізнались?..всі україномовні джерела використовують Іммануїл ,Емануель це ближче до французької версії, але можливо ви ви просто хочете виділитись саме такою формою імені? Ну то це інше
Ви, мабуть, просто не читаєте українських перекладів Канта. І німецької мови очевидно не знаєте. Не «всі» використовують. Втім, Ваш грубий тон щось Вам доводити бажання не викликає.
@@ivanivashchenko85 німецьку в школі вивчав. Втім із-за однієї літери розвивати цей фарс не збираюсь. Якщо так принципово пану використовувати саме таку форму це його право. Не ускладнюйте
Коротше ціль лекції скоріше не стільки в викладанні змісту філософської системи Канта, скільки в підкріпленні релевантної політичної тенденції - академічна філософія служниця політики у підсумку
@@ivanivashchenko85 на підставі висновків про автономну суб'єктність державності, втілення такої якості у спільноті Євросоюза - зовсім не обов'язково такі висновки мають випливати на поверхню, так що то є відлуння саме нинішніх тенденцій
Чому ж московське? Ми маємо дієслово висновувати. Висновок - це частина силогізму (виснування), який ще з засновків складається. У відео про це докладно йдеться. Перекладати Schluss як висновок - груба помилка. Цьому відео присвячено. А «заключення» - це росіянізм взагалі і покруч.
@@ivanivashchenko85 нема слова "висновувати" в словнику Грінченка. Є "виснувати" - "вичерпати на основу (нитки)". Грецькі і болгарські (московські) слова страждають на багатоскладовість. Маєте рацію "заключення" - руссизм, як латинізм "конклюзія". Тоді б я взяв слово "підсумок",
А мова з часів Грінченка не розвивалась? До того ж СУМ фіксує це дієслово і прикладами вжитку наведені тексти Івана Франка, Миколи Зерова і переклад Миколи Лукаша. Нема про що сперечатись навіть. sum.in.ua/s/vysnovuvaty
дві філософії, які важко осягнути через важкість викладення авторами - Кант і Гегель. Вони написані суворим канцеляритом, яким зловживають науковці замість простого античного синтаксису. З Кантом ви допомогли розібратися. Колись дійде черга до діалектики Гегеля.Як на мене, то найцікавішим і найзрозумілішим філософом з усіх є Анрі Бергсон.
