Існує різниця у правовій природі інституту представницва у матеріальному праві (представництво у цивільному праві) та інституту представництва в процесуальному праві (представництво у цивільному процесі). Зокрема, специфіка процесуального представництва проявляється у можливості одночасної участі у процесі як учасника (наприклад, особи - відповідача), так і її представника (наприклад, адвоката). У цивільному праві такій формат взаємної участі не передбачений. Поясню на прикладі, при укладені цивільно-правової угоди (наприклад, договір купівлі-продажу нерухомого майна) через представника, саме представник виступає учасником правовідносин, який діє від імені довірителя. Саме це малося на увазі.

Безумовно, треба виходити з того, що справа справі рознь. Але якщо вималювати грубу модель послідовності доказування за позовами про порушення прав інтелектуальної власності, то вона буде мати таку структуру: 1. встановлення факту наявності права; 2. встановлення факту використання; 3. встановлення факту порушення. За наведеним прикладом для позивача немає значення, хто (або що) є джерелом обєкта права, який було використано. Тобто неважливо, чи є взагалі хтось третій і чи є з ним договірні звязки. Інакше кажучи, воля порушника тут не приймається до уваги. :-) Важливо те, що факт використання був зафіксований за Брендом з усіма витікаючими звідси наслідками (біг-борд, де фоном для торгівельної марки Бренду була фотографія позивача). Але ж цікавим тут є крітерій, за яким позивач обирає відповідача. І цей крітерій - гроші (і репутація), яких, зрозуміло, у Бренда набагато більше, аніж у Дизайн-агенції. В разі програшу Бренд завжди має право ініціювати регресний позов.

Дякую за відповідь)

Ми з Вами розуміємо, що роль Укрпатента полягає у здійсненні реєстраційної дії в разі, якщо заявлений результат технічної творчості відповідає вимогам патентоздатності. Це означає, що власне воля Укрпатенту - на відміну від заявника (особи, яка реалізує право на патент) - ні в якому разі не направлена на порушення права справжнього винахідника. Крім того, в разі задоволення позову справжнього автора позбавлятися права буде саме негідник-заявник, а не Укрпатент, елементарно тому, що в Укрпатенту ніяких прав в результаті видачі патенту не виникає. Як наслідок, Укрпатент за визначенням не може виступати в якості відповідача за позовом про визнання патенту недійсним через видачу патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Разом з тим слід зазначити, що за сьогодняшньою судовою практикою Укрпатент у переважній більшості справ про визнання патенту недійсним зазначається як відповідач, що в цілому їде в розріз із змістом норм ЦПК, наприклад, викладених у ст.ст.50, 51 та 53 ЦПК, оскільки Укрпатент не має інтересу в збереженні чи скасуванні патенту у даному випадку. Якщо ж мають місце інші підстави для визнання патенту недійсним (ст.33 Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"), то в такому разі, в залежності від фактичних життєвих обставин, Укрпатент може виступати і в якості відповідача через відведену йому роль у реалізації права на патент.

@@Sergio67755 Дякую за розгорнуту відповідь :)

Це не буде порушення норм ЦПК до моменту введення інформаційної телекомунікаційної системи . Поки що діють перехідні положення до ЦПК України