Благодатний час .....але сильнішим була темна хмара над землею нашою і.....ми лише де-- не-де квіточками проросли,хоч коротким був цей час ....коротким, але благодатним...... ,а десь там, де нині чорт весілля гуляє-бур'яни повиростали,ніхто не полов ,господарі держави --служили не світлу,а тьмі землі цієї....ось і маємо наслідки.....
Є таке означення - діалект, тобто, мова одного народу, однієї національності завжди має відмінності, залежно від регіону проживання, часом навіть у сусідніх селах існують свої говірки. І це чудово, це тільки збагачує мову. До речі, це явище притаманне всім мовам світу. Отже, без паніки!
Сьгодні таке мистецтво не можливе. Не має школи акторської, акторів талановитих, режисерів,письменників.Можливо і кирилиця зникне, свята зникають. Івана купала вже не 7 липня. Укр мова зникає з назв на продуктах, вивіска, все англосакське.
Hutsuls and the Carpato-Rusyns were heavily influenced by Vlachs (Romanians). See their clothing, music, dances - similar to the Romanian ones from Timok Valley (in Serbia), thru Romania up to Ukraine. In some songs, the Romanian-language-lyrics chorus is still kept, while Slavic-speakers don't understand its meaning any longer (i.e. "dorule"). Here are examples of Arcanul in Romania/Moldova: ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-BXcjWdBE7Gw.html ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-dQ_YKuWL7SM.html ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-8RyrUnXeVws.html
@@Elena-bz6gk ”dor” is missing somebody, longing for somebody one loves. "Dorule" is a name one gives to the person he/she is longing for; or to the feeling itself (dor & article, like "dor-the").
І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний, і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним. І повторяє нам прибитим у зривах страчених намарне, що вже ніяк життя спинити і що життя це не казарма. 13 березня 1935
Я не зможу перелічити усіх професійних й аматорських виконавців та гуртів, які побували в колоніях. Але кожного разу це була зустріч з тривалим слідом у пам’яті. Дуже по особливому на в’язнів діяли виступи хорових колективів. Хор Патріаршого Собору Собору Воскресіння Христового, під керівництвом Тетяни Стефанишин, побував у Чернігівській, Менській, Білоцерківській, Кагарлицькій, Ірпінській, Бучанській виправних колоніях та у Київському слідчому ізоляторі. В деяких установах хор виступав кількаразово. Колись під час виступу хору з великодньою програмою в пенітенціарних закладах Київщини я сидів у глядацькому залі й був свідком незвичайної зміни у поведінці присутніх. Зухвалі й цинічні в’язні, які оточили якогось кримінального авторитета, жестами вказували на дівчат з хору. Непристойно жартуючи, вони кпинили. Й ось тут зазвучав преший твір «Світе тихий святої слави» сучасного українського композитора Романа Гурка. Спів розливався залом, стіни резонували. Серед слухачів запанувала тиша. Переферійним зором я помітив як змінюється постава сусіда, а його обличчя мокріє від сліз. Як тільки твір дійшов до кінця, з його вуст несподівано вирвалося: «Опа! Як вони це роблять?». В’язня вразило те, що він не помітив як на обличчі в нього з’явилися сльози. А лише дві хвилини тому він перебував у загальному настрої байдужості й цинічних насмішок. В іншій установі у часі виконання хором кількох творів у залі панувала тиша. Й десь у четвертій паузі між піснями в’язень з останнього ряду встав і тихо в захопленні промовив: «Ви нас вибачте, що ми не рукоплещимо. Ми не знаємо як себе поводити, бо ми боїмося усе оце розрушити».
