В часи хрущовської відлиги 1958 року поет Олекса Різників разом із приятелем з первомайської літературної студії Володимиром Барсуківським, вражені розвінчанням культу Сталіна, окупацією Угорщини та важкою працею людей в колгоспах, вирішили боротися з системою. На березі річки Синюхи у Первомайську на Миколаївщині вони уклали текст, а на машинці харчокомбінату, де працював Володимир, надрукував пів сотні листівок. Їх хлопці розповсюдили в Кіровограді (Кропивницькому) та Одесі. Друзі підписали їх як “Обращение к народу” та розмістили такий текст:
"Довольно раскалывать мир на два так называемых лагеря! Долой атеистическую пропаганду! Дайте свободу народу! Долой фашистскую диктатуру партии!".
В авторстві листівок вказали «Союз борьбы за освобождение народа (СОБОЗОН)». Та деякі громадяни позривали і негайно занесли листівки в КҐБ.
Хлопців заарештували, слідство тривало три місяці, але не побачило в їх «антирадянській агітації» національного моменту, оскільки листівки були російськомовними, а на питання слідчих про вбивство Бандери в Мюнхені хлопці відповідали байдуже. Військовий трибунал Одеського військового округу засудив їх до 1,5 року мордовських таборів.
Але під час слідства друзі перейшли на українську мову, багато обговорювали події на західній Україні та читали українську літературу. Вже в ув’язненні їх погляди набули національно-визвольного характеру.
«На зоні було 1500 тисячі воїнів УПА. Вони сміялися з нас: Півтора роки? Ми тільки на параші сидимо стільки з 25-ти, які нам дали», - згадує Олекса Різників про свою першу судимість.
Вдруге Різниківа засудили 1972-го під час операції «Блок», коли радянська влада влаштувала так званий генеральний погром української інтелігенції. За «антирадянську агітацію і пропаганду» він був засуджений на 5,5 років і відправлений до Пермського табору №36. Окрім важкої щоденної фізичної праці на зоні, Різників встиг вивчити польську, литовську та латинську мови, щодня писав вірші.
Після ув’язнення Олексу Різниківа етапували до Миколаєва та примусово поселили у Первомайську, де він два роки працював електриком в пологовому будинку. Десять років його ніде не друкували. 1980-го він влаштувався в допоміжну школу для дітей з ментальною інвалідністю, де пропрацював до 1990-го.
Зараз чоловіки на пенсії, мешкають в Одесі. Олекса Різників брав участь у створенні Народного Руху та товариства «Просвіта», довго був головним редактором журналу про радянських політв'язнів «Зона», який перестав виходити через брак фінансування. Зараз він пише книгу спогадів «Багатокрилість». Разом з іншим одеським дисидентом Павлом Отченашенком підготував і видав семитомний альманах про дисидентський рух Одещини «Одеська хвиля».
Tik-Tok проєкту: / facesofindependence
Зворотній зв'язок:
Email: facesofua@gmail.com
FB: / daria.hirna
Instagram: / darkahirna
Twitter: / darkahirna
Підтримати канал можна тут:
/ facesofua
PayPal: facesofua@gmail.com
4149499372511467
Підтримати ЗСУ можна тут:
Фонд "Повернись живим": savelife.in.ua/donate/
Фонд Сергія Притули: prytulafoundation.org/uk/home...
Госпітальєри: www.hospitallers.life/needs-h...
6 сен 2021
