АМАДОКА: амбітний роман-загадка із численими відгадками 

перелік різного типу посуду - не найкращий приклад того, що в романі забагато "зайвих слів". це радше художній прийом, зумовлений темою і проблематикою роману з іншого боку, це ще незла метафора, адже у серванті стоїть посуд, що належить різним імперіям, які відійшли в історію та перейшли у вимір атрибутів. як-от срср згадують у контексті ковбаси, олімпійських ведмедиків, фотоапаратів тощо. і це стосується кожної імперії: і австро-угорської, і священної римської

Дочитала книгу і побачила от ваш відгук. В мене були такі ж всі враження від цеї книги. Дуже "смачно" написано, але іноді читати всі ці описи, дрібниці і епітети було важко

Повністю погоджуюся щодо Домантовича ця інформація зайва

Частина про Демонтовича в мене найулюбленіша.

Боже, шукав рецензії на Амадоку та натрапив на ваше відео Ви просто озвучили мої думки, авторка трохи загралася в своєму бажанні НАПИСАТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ. Під час прочитання частини про Петрова взагалі була внутрішня злість, адже таке враженя наче нам просто підсунули цю частину і це при цьому, що я цікавлюся темою Ростріляного Відродження, але якщо я захочу прочитати про нього, то я піду і прочитаю, не потрібно робити вибір за мене. Я навіть передивився багато інтерв'ю авторки і вона там сама майже не говорить про цю частину, 200 сторінок тексту абсолютно інородні, їх можна було б замінити на 5 сторінок і текст тільки б виграв. Ну фінал так, це печаль, нас 800 сторінок підводили до кульмінації при якій герой просто все взяв і забув. Дуже не однозначні враження одним словом

У вас неймовірна харизма! :)

Думаю, синоніми авторка вирішила перераховувати, щоб передати читачам дух Галичини, бо раптом серед того всього переліку хтось впізнає, що в нього є такі мельхіорові ложечки :) А загалом мені подобаються Ваші щирі огляди :)

Ви берете на себе велику (чи не завелику?) сміливість в тому, аби казати іншим, що вони розуміють все помилково, а правильна думка одна-єдина - і вона ваша, тим паче, в такому неоднозначному, багатосенсовому романі.

Кінець відео про Роману 👍🏻👍🏻👍🏻

Довжелезні переліки в книзі - це реверанс у сторону батька, Юрія Андруховича, він любить таким балуватися в своїх книжках. З приводу частини про неокласиків - їхні історії потрібні були для контрасту з історією Петрова-Домонтовича, який вижив, а вони ні. Ну, а історія Петрова зв'язує Віктора-не Богдана з його минулим, дарує йому промовисте ім'я - бо він у якомусь сенсі переможець, як і Петров, обидва змогли вижити. І дача, куди Романа не хоче повертатися, бо далеко їхати і врешті ночує у Професора, а згодом дізнається всі ті сімейні історії, теж пов'язана з Петровим. Без цієї частини пазл не склався б, на мою думку.

Крутий огляд. Дякую!

Теж звернула увагу на багатослів'я у книзі, але сприйняла його як стилістичний прийом і багатство мови. Можливо це здивує, але інтрига для мене була присутня протягом усього роману, бо я не була певна, що той чоловік з лікарні не Богдан. Тому кінець мене приголомшив. А от щодо того що Романи не існувало, що це голос і т.і., то можливо воно й звучить містично і мало б викликати захоплення, але це неправдоподібно. Якби вона тільки говорила! Але вона й робила щось - працювала в архіві, прибирала в професора, розпродала його речі на лікування. Тому, це зайве заплутування, на мою думку, спроба зробити сенсацію. Хоча можливо я помиляюсь, нічого не розумію і сама авторка може це підтвердити.

ой, Бучач це ж моє місто ))) якщо мова в книжці йде про Бучач Тернопільської обл., звичайно

КРУТО! Прослухала і впала на кілька хвилин в "ступор". Романа - це історія, Романа - це дух роману. Аж мурашки по шкірі... Відкрила для себе нове бачення Амадоки. Дякую! А щодо детальних описів - мені вони сподобалися. Іноді бачила предмети наяву, чула звуки, відчувала запахи. Не кожен автор на таке здатен.

цікаво розповідаєте) вперше наштовхнулася на ваш канал) дякую) відгук цінний, навіть якщо у іншого читача інша думка про роман) підписалася на канал)

Зараз дочитала роман і відразу подивилась це відео. Класний відгук! Думаю, використаний аж такий докладний і багатослівний опис посприяв нібито візуалізації. І навіть про Роману пару раз на периферії свідомості проскакували несміливі здогадки. Але в мене залишилось невдоволення від непокараності сєпара. Та може відкриті фінали творів фішка Софії))

Прочитала напочатку карантину і досі не розумію для чого треба було українізувати серапатиста.... може щось не так зрозуміла(

Дякую) поки не було можливості прочитати, але опис дрібничок на поличці вже подарував велику насолоду.

Вміст серванту-це художня така інвертаризація.

для алгоритма

Дякую за таку круту рецензію! Подача супер!

Тітка, коли ти стала старою ;)

Щось подібне інтуїтивно відчувала щодо цього роману. Крутий відгук!

Це капець... 200 сторінок - тобто Ч.2 реально найкращий художній витвір про Голокост у світовій АГА літературі. Начитав я різних піжамок та крадійок і фарбованих пташок... Я зрозумів для чого початок на 200 с. перед Голокостом, але не зрозумів на хріна 400 після цього. Так, було інколи цікаво про Пінзеля-Сковороду-Бешта, ніяк не дуже цікаво про Петрова-Домонтовича - але 400 сторінок далі нічого не припаяли мені без каніфолі та свинця чи олова до перших 400... Триматиму цю книгу, бо люблю прозу С.Андрухович, і за 200 сторінок без сумніву найкращого тексту про нищення євреїв та інших довкола них, інших настільки, що євреї робилися не важливим бонусом.

гарний відгук