Пісні мого дитинства... Спогади... Зараз слухаю голоси незабутніх Д. ГНАТЮКА,. А. МОКРЕНКА, ПОВЕРТАЮСЬ ТІ ДАЛЕКІ РОКИ. ДОБРЕ, ЩО Є ЮТУБ І МОЖЛИВІСТЬ СЛУХАТИ ТАКІ ЧУДОВІ, МИЛІ СЕРЦЮ ТВОРИ.
Анатолій Мокренко - мій земляк. Родом із Тернів, Недригайлівського р-ну, що на Сумщині. Цікаво, що Мокренко закінчив Київський політех, а вже потім - консерваторію. Смайлик «smile» Геніальний співак і патріот (найвідоміші його оперні партії - саме українських творів). Він виконував партії Султана («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського); Миколи («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка); Остапа («Тарас Бульба» Миколи Лисенка); Івана («Катерина» Миколи Аркаса); Тугара Вовка («Золотий обруч» Бориса Лятошинського) тощо. Довгий час керував Національною оперою України. А ще Мокренко Анатолій Юрійович - один із фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.
Дякую. Ярино! Вітання з Одеси! Довелось перетинатися із Анатолієм Мокренком у Москві. Це значна постать у музичному містетцтві на пострадянському прострі!
Коло рожі на сторожі Сім дощів пасеться, А на восьмім їздить осінь В полі половецькім. Ой, ти, осінь, кінь твій восьмий, В мене кінь дев'ятий, А копитцям не напиться | Зеленої м'яти. | (2) Бо у мене мідь-стремена Ще й вузда сріблена. Я ту рожу обгорожу, Дощ припну до клена. Обминай поза млинами, Чорна половчанко, Доки коні на припоні, | Доки не помчали. | (2) Доки стебла тії стелять На стежки і луки, Доки райдугами грає Мускулястим луком. Сім дощів, сім ллють по очі, Ще й дев'ятий пуха, А на восьмім їздить осінь | През зелені пута. | (2) Коло рожі на сторожі Сім дощів пасеться, А на восьмім їздить осінь В полі половецькім. Ой, ти осінь, кінь твій восьмий, В мене кінь дев'ятий, А копитцям не напиться | Зеленої м'яти. | (2)
С раннего детства слушаю песни в исполнении анатолия юрьевича мокренко.прекрасный голос и великолепный исполнитель но к сожалению это прекрасное время ушло.их заменили бездарности ремесленники от искуства
Коло рожі на сторожі Сім дощів пасеться, А на восьмім їздить осінь В полі половецькім. Ой, ти, осінь, кінь твій восьмий, В мене кінь дев'ятий, А копитцям не напиться | Зеленої м'яти. | (2) Бо у мене мідь-стремена Ще й вузда сріблена. Я ту рожу обгорожу, Дощ припну до клена. Обминай поза млинами, Чорна половчанко, Доки коні на припоні, | Доки не помчали. | (2) Доки стебла тії стелять На стежки і луки, Доки райдугами грає Мускулястим луком. Сім дощів, сім ллють по очі, Ще й дев'ятий пуха, А на восьмім їздить осінь | През зелені пута. | (2) Коло рожі на сторожі Сім дощів пасеться, А на восьмім їздить осінь В полі половецькім. Ой, ти осінь, кінь твій восьмий, В мене кінь дев'ятий, А копитцям не напиться | Зеленої м'яти. | (2)
