Життя довжиною в 57 років ( +3,5 роки переписки і короткіх зустрічей ) .Наша сповідь була б попереду , аби не третій інсульт чоловіка ...Не судилося. Він втратив пам'ять.. Дякую , мила, за вашу працю , Ви дуже талановита. Радію за Вас, як за рідну донечку. Дай Бог Вам наснаги , побільше гарних людей навколо , які б цінували Вас і Ваш талант. Щастя Вам великого ! ❤ З повагою , пані Наталя .❤
Пані Наталю, я дуже дякую вам за такий коментар! Співчуваю вам! Це, мабуть, неймовірно важко жити та бачити, що людина, з якою прожив стільки років, не пам'ятає спільного минулого. Господь полегшив його душу, давши змогу забути все погане ціною хороших спогадів. Тримайтеся, бережіть себе й чоловіка! Українські жінки зажди були та є сильними. Обіймаю вас подумки! ❤️
Чудове оповідання, чудово прочитано, дякую ❤я аж, наче, аж підпригувала від її сповіді - стільки було емоцій! Дуже життєво. Чоловікам дуже подобається так жити - сам роблю що хочу, а жінка ні на що не має права. Ще раз велике дякую🎉
Як казав мій вітчим: кожен судить по собі. От чоловік і судив по собі.Цікаво виходить- йому можна зраджувати, а їй ні в якому разі. З чого б це? Дякую за начитку!
Як написала в коментарі одна з моїх читачок: у деяких чоловіків дуже диференційоване поняття зради. Коли зраджує чоловік, він захоплює чужу територію, а коли жінка - хтось захоплює його територію. Виправдання герою немає, однозначно. Він просто жив з впевненістю, що грішний, а Ніночка - свята. І ось раптом виявилось, що ні. Крах віри. Ніна дуже тонко, обережно та красиво взула його у свої капці.
Це реальна історія, яку я почула з перших вуст двадцять років тому. Весь цей час вона зріла в мені та от вилилась в слова. Випадково. Просто відчула величезне бажання її розповісти, попри те, що далеко не всі розуміють сенс.
Що тут скажеш? ,,життя прожить- не поле перейти''.і радість і біль разом якось живуть в сім'ї .мої емоції спонукають мене переслати цей твір чоловікові.але чи я це зроблю?..
