Фантастична пісня моєї юності. Нині виконавець цієї пісні боронить Україну від московитів, мільйони українців виїхали за кордон, хто тікаючи від війни, а хто шукаючи кращої долі, а ми - скупий залишок - віримо у перемогу, донатимо та нашорошуємо вушка, коли повітряна тривога. Україна у вогні, але незламна й сповнена любові.
Пісня, яка познайомила мене з гуртом "Бумбокс" і він лишився у моєму житті назавжди) Дякую вам за пісні, за громадянську позицію, за захист! 2023 грудень.
Пів року назад приїхала із Греції назад до своєї рідної України - тепер коли слухаю цю пісню кожен раз плачу. Там Закордоном зрозуміла як сильно люблю свою Україну і скильки сиутку в цій пісні по Рідній Країні😭😭😭❤❤❤💔💔💔
Живу в Канаде. Сам из Беларуси. Когда Первый раз услышал песню - еще минут 5 сидел шоке. Каждое слово - моя жизнь. Просто жесть как песня проецируется на меня, на "Миллионы в Израиле, в Канаде, на Крите." Сколько нас, кто Заблукали у свици?
@@user-nd8uv4bw9h Я такого відео не бачила ніколи.Це не постановка,,не кіно,це неперевершене,народне.Наші юність,наша історія .Чудова пісня,виконання,гама почуттів.Дякую ,Андію!
Плачу... кожне слово - моє життя. Зараз на навчанні в Штатах, і рахую дні, коли повернусь додому. Завжди слухала і любила цю пісню, але ніколи настільки глибоко не переживала її, як зараз. Я скоро повернусь, залишився ще 321 день...
Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі Таких не так багато є в світі Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки назавжди любити. Будиночок на розі двох вулиць Паркан плющем осіннім завитий Здавалося дощі схаменулись Здавалося завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти Повіяло теплом з-за кордону А одже неодмінно летіти. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. І раптом все змінилось навколо Проблеми, ціни, сни сподівання Роз'їхалися як діти в школу Що першим було стало останнім. Їй у Варшавські спальні райони Йому Москву бетоном залити Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Не обіцяй кохати завжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти.
Пісня чудова, одна з найкращих у Бумбокса. І слова її актуальні сьогодні, навіть дуже. Наскільки побільшало розлук, розділень об'єктивними обставинами...
Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти Відчинені серця, щирі очі Таких не так багато є в світі Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки назавжди любити Будиночок на розі двох вулиць Паркан плющем осіннім завитий Здавалося дощі схаменулись Здавалося завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти Повіяло теплом з-за кордону А отже неодмінно летіти Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе І раптом все змінилось навколо Проблеми, ціни, сни сподівання Роз’їхалися як діти в школу Що першим було стало останнім Їй у Варшавські спальні райони Йому Москву бетоном залити Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Залежить час найближчий Та не завжди від тебе Не обіцяй кохати завжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти Перевести на русский
Слухула цю пісню більше 10-ти років назад. Сьогодні скинула її мамі, хай теж послухає. Зігріли душу сьогодні🤍 Хливнюк заслужив на повагу👍🇺🇦: популяризував ,, Червону Калину" на весь світ💪💙💛, зробив і робить багато для поширення укр музики"🇺🇦🎤Респект йому і ,,Бумбокс".👍💙💛
Бумбокс - это навсегда в 🤍 неважно, откуда ты. В свое время украинский начала учить, чтобы понимать и подпевать. Много лет прошло, а я все ещё пою вместе с ними)
Эта песня всегда заставляет меня пустить слезу, сам в такой же ситуации, по учебе пришлось поехать на другой конец земли и девушка осталась, обещали ждать друг-друга, вначале все было легко, но чем дальше шли дни тем сложнее было нам обоим. Так пролетело 2 года, вроде общаемся еще но я чувствую какую то отстраненность и отдаленность, как будто то время осталось далеко. Через месяц защита диплома, и наконец-то вернусь назад в Украину. Слушаю песню и в сердце надежда что все страдания были не напрасны, что где то там ждет меня моя любимая, что мы сможешь вернуть отнятое у нас время и теперь уже "навсегда быть вместе".
Andrij, dziękuję za piosenkę na koncerci pamięci Kuzmy...słuchałam znowu dziśiaj...pokochałam Ciebie, kak usłyszałm WAFTIORAM...dawno to bylo....SPASIBO, ANDRUCHA...
Как же я люблю песни Бумбокса!!!! 😍😍😍🥰🥰🥰🥰😘😘😘😘Пожалуйста, вернись, пиши , твои песни шикарны!!! Слава Україні!! Перемога вже скоро!!! Ці пісні - моє спасіння від ракет… Пиши пісні , повернись з фронту… Найкращий!!!!😍😍😍😘🥰🥰😘😅😀
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе.
@@policemanoftheworld14 полностью согласна. А так же правительство нашей страны. Очень жаль, что люди Донбасса не защищены. Со стоим горем один на один.
@@user-kr2ue4jg2e не понимаю суть вашего комментария. В чем мне себя винить? Я не ходила на референдум, а занималась работой и семьёй. Или легче тыкать пальцем и винить кого нибудь
Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди…💔як боляче🙏🏽
Тільки живіть,перемоги і відвідати концерт Андрія в Вільній Україні.Хай Боже береже Вас і всіх наших мужніх хлопчиків кожної секунди.Наші золоті діти,як шкода,що вам дісталась така страшна доля.
Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі, Але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі Таких не так багато є в світі. Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки назавжди любити. Будиночок на розі двох вулиць, Паркан плющем осіннім завитий. Здавалося дощі схаменулись, Здавалося завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти. Повіяло теплом з-за кордону, А отже неодмінно летіти. Не обіцяй назавжди, Не обіцяй навічно. Де твоє-моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе. І раптом все змінилось навколо: Проблеми, ціни, сни, сподівання. Роз’їхалися, як діти в школу Що першим було стало останнім. Їй у Варшавські спальні райони Йому Москву бетоном залити Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Не обіцяй кохати завжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе. Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти.
Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро, мов діти. Відчинені серця, щирі очі, Таких не так багато є в світі. Лилися сльози щастя що ночі, Обіцянки на завжди любити. Будиночок на розі двох вулиць, Паркан плющем осіннім завитий. Здавалося, дощі схаменулись, Здавалося, завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону, І варто тільки їм захотіти, Повіяло теплом з-за кордону, А от же, неодмінно летіти…. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе. І раптом все змінилось навколо: Проблеми, ціни, сни, сподівання. Роз’їхалися як діти в школу: Що першим було, стало останнім. Їй у варшавській стальні райони, Йому Москву бетоном залити. Але кохання у таксофонах Приречене на довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги? Чому ви заблукали у світі? Вас сотні, тисячі, вас мілліони В Ізраїлі, Канаді, на Криті. Є спогади про те, як було все. Надія є на те, як все буде. Нас доля стрімко течію несе, Бо ми є не титани - ми люди…. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе. Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе. Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро, мов діти.
Раніше не вслухалася в цю пісню. Моя донька та її хлопець живуть в різних країнах. За останні півроку зустрічалися три рази на кілька днів. Чомусь я вірю в їхнє майбутнє. Хоча багато хто вважає, що це мине. Але я не бачилася з чоловіком 10 місяців. Та ми все одно сім'я і чекаємо на завершення війни і спільне майбутнє. На щастя, зараз інший час. Технології допомагають будувати стосунки