"Вир" Григорія Тютюнника: забутий роман забутого письменника 

Друзі, коментуйте під відеорозповіддю про Григорія Тютюнника (може, з чимось незгодні)! Діліться враженням, хт о читав його роман "Вир".

Всі Полтавці ,як вир - талантів ,щирості ,любові й іншої групи крові . Спасибі .

Читала "Вир" дуже давно, а запам!ятала на все життя, чудовий твір.

Пане Степане , дякую!!!

Дякую. Не зупиняйтесь. Я не вчила в школі творчості цих письменників, зараз на шостому десятку свого життя відкриваю їх для себе. Читала Дімарова, як редагували твори таких авторів як Тютюнники. Як можна було витримати таке знущання над своєю працею.

Дякую автору за відкриття для мене Григорія Тютюнника!Я читала лише Григора!Обов'язково прочитаю "Вир"!Тим більше,що цей роман є в особистій бібліотеці моєї мами!

Так само, як роман "Вир" є шедевром української літератури, так і Ваші розповіді є розкішним даром історії нашої літератури, даруйте за тавтологію. Дякую, пане Степане. Успіхів Вам! З Богом.

Так, люди пережили розкуркулення, голодомор, репресії, тому не йшли воювати в червону армію, а сподіваючись на німців, які мали шанс визволити Україну від московської окупації, ставали поліцаями. Дякую, що згадали цього забутого письменника.

Чудесно, що я натрапила на аналіз роману "Вир" тому що вже думала, що цього мало знаменитого письменника уже забуто.А я жила у м.Камянка-Бузька і вчилася у школі, де працювали Олена Федотівна і Григорій Тютюнник вчителями.Чуть пізніше вона стала директором школи а він певно кинув вчителювати і зайнявся письменництвом, бо у школі не з'являвся.Дітей у них не було, тому всиновили хлопчика і десь зразу переїхали у Львів.У Григорія Михайловича одне око було скляне,лице в щрамах а біля серця залишився осколок.Аід цього осколка він і помер. Син Юра ріс і пішов поганою дорогою. Вимагав у матері гроші, піднімав руку. Вона його залишила у квартирі, у Львові, а сама вернулася на Полтавщину.Оце в усе, що я про них знаю.Були дуже добрі люди.Царство їм небесне.

Надзвичайно потужна розповідь, цілковите захоплення у Вир! Лише Степан Процюк зі своєю потужністю і емоційністю здатен написати роман про Григорія Тютюнника! Сили і натхнення на цю непросту, важливу працю!

Щораз, як переглядаю Ваші відео-лекції, відчуваю велику вдячність за Вашу працю. Особливо гостро відчула це саме після перегляду цього про "Вир". А ще, прийшло якесь декаданське усвідомлення того, що в Україні потрібно більше таких інтелектуалів. Слово з Ваших вуст, про забутих письменників та їхні романи, стає живим і живильним. Стимулює і побуджує до дій. Бо все потребує енергії. Навіть то зворушливе чекання вашої бабусі...я пам'ятаю таких стареньких, дивних жінок із мого раннього дитинства в м. Кам'янці-Бузькій, що були прикуті до вікон, вдивлялися у кожну чоловічу постать, в кожен силует...яке виснажливе може бути таке чекання. Наснаги Вам на Вашому шлясі. Надійних подорожніх! Спасибі уклінно.

Дякую, шановний п. Степане, за Григорія Тютюнника, за натхненне повернення світлої пам’яті про нього. Він того вповні заслуговує. Багато років листувалася, товаришувала з Оленою Федотівною. Дуже шкода, що не судилося їй побачити видрукованим без цензури “Вир».

Така натхненна розповідь про письменника, його добу, його роман! Відчувається, що Ви, пане Степане, зараз живете цим матеріалом і живитеся словом Григорія Тютюнника! Бо про життєдайність Тексту можна говорити лише тоді, коли відчуваєш цю енергію, що йде від твору і від постаті автора. Вдячна Вам за Вашу подвижницьку працю, пане Степане! Зичу здоров'я й сили подужати шлях, на який ступили (написати художній біографічний роман про Григорія Тютюнника)!

Ви кращі. З мене підтримка та вподобайка для розвитку каналу. А Вам, пане, здоров'я, натхнення, успіхів.

Давно читав, мало що пам'ятаю, хіба що його чарівну мову... На той час, коли читав, я ще був далекий від усього цього. Не міг повною мірою оцінити. Ба більше - я навіть багатьох слів не знав. Треба перечитати, зараз, напевно, мій лексичний запас достатній. А от Григора перечитав від А до Я. Він простіший, хоч і не менш геніальний. З нетерпінням чекаю і на випуск, і на роман про нього

Дякую за цікаву розповідь. Ваша правда дух, музика мови втрачається у сучасних творах. Тому так важливо читати тексти, не поточені шашелями суржика.

Якраз нещодавно перечитував ,,Вир,, а зараз читаю ,,Інфекцію,,)))

Ви так гарно розповідаєте, що аж захотілося прочитати роман.

Дуже цікава росповідь.Дякую.

Добрий вечір. Бажаю натхнення й сил для написання нового роману. Кременчужанка Ніна Данько теж багато зробила для збереження пам'яті про Григора Тютюнника. У селі Мануйлівка письменниця зібрала багатющий матеріал від своїх земляків. Почитайте есе "Григір Тютюнник і Мануйлівка" та збірку "На Тютюнниковому Лелечому кутку". Сподіваюся, стануть Вам у пригоді!

Там, у романі, повно слів мого роду, мого коріння і я слухала їх серцем, бо Ви розказали про нього серцем. Як мені жаль, що роман забутий, і яка я щаслива, що Ви говорите, пишете, читаєте. Щаслива, що збираєтесь писати роман про Григора. Пишіть! А ми читатимемо і багатітимемо Духом і Словом.

Вдячна Вам за цей випуск!

Читала дуже давно але цей роман вразив мене на все життя Так хочу прочитати знову а де взяти цю книгу

Щиро дякую,пане Степане,за дуже цікаву і потрібну всім нам розповідь про Григорія Тютюнника.Зараз читаю ваш роман про Григора Тютюнника,тому це відео додає ще більш нюансів до теми ціх братів.В мене є питання.Де у Львові був дім письменників?Ще раз красно дякую за розповідь.

"Бути більшим католиком від Папи Римського " - це прекрасно)) Записала собі у зошит)) Дуже соромно - за себе, за всих нас, що такої якості культурний продукт мусить збирати по крупинці на себе.. Ми мали би в черзі стояти за квитками на такі лекції...

ЧИТАЛА " ВИР" ДЕКІЛЬКА РАЗ.

Випадково видалив один гарний коментар -від ІО , даруйте) Можете подати його ще раз, при бажанні.

Прочитав. Роман. Вир. на. одному. Диханні.

Да , а вот Я перечитал роман - ВОДОВОРОТ на Русском и Украинском переводе ! Но мне кажется - ВЫР ,не законченый роман ? И еще , очень точно описано природные явления !

ЯК ПОДИВИТИСЯ ФІЛЬМ?

Слушно щодо Гончара.

А чого це він забутий? Тупаками так.

Декілька раз перечитував (ВИР) Григорія Тютюнника і завжди був у захваті від цього твору