Все про ПАНІЧНІ АТАКИ! Як опанувати тривогу? | Клятий раціоналіст 

Важливе уточнення: я чомусь сказав, що "у більшості людей трапляються панічні атаки". Я хотів сказати, що про потенціні атаки, але невдало сформулював. Насправді, оцінки поиширеності панічних атак коливаються в доволі широкому діапазоні, за оцінкою 2006 року для США це було 22,7%. 🔥Задонатити на армію: savelife.in.ua/donate/ prytulafoundation.org/#f3a70b6ac0224d5c8063ac7779e75151 💥Підтримати мене можна тут: Patreon: www.patreon.com/rationalist PayPal: artemalbool@gmail.com Картка ПБ: 4149 6090 0223 1688 Албул Артем Олександрович Монобанк: 5375 4141 1793 9578 або за посиланням: send.monobank.ua/jar/scxvoUMXw Спонсорувати: ru-vid.com/show-UCioz7pLeEpBNrFfwHb2m-pAjoin

Яка ж я щаслива, що в моїй країні популярні такі канали... Інтелектуальний, якісний та корисний контент. Сподіваюсь, що Ваш канал буде й надалі розвиватись, рости й ставати поширенішим серед мас. Спасибі Вам і таким як Ви!!!

Артеме, нам потрібне відео не про те як боротися з панічними атаками, а як їх створювати та експортувати на схід (і трохи на північ) від України.

У моєї дружини була панічна атака у бомбосховищі у Чернігові під час обстрілу. Мене не було поруч, але люди дали їй у руки кішку, і це допомогло! Вподобайка!👍

У мене генералізований тривожний розлад, і дуже допомагає т.зв. "квадратне дихання": 3-4 секунди глибокого вдиху, 3-4 секунди затримки дихання, 3-4 секунди максимального видиху і знову 3-4 секунди затримки дихання. При дуже сильних панічних атаках мене особисто заспокоює на відносно тривалий час))

Пане, ви робите дуже корисні відео, я впевнена що воно багато кому допоможе. Велике дякую вам за вашу роботу. Успіхів у подальших проектах.

Я років близько двадцяти тому мав період, коли мене переслідували панічні атаки (після гіпертонічної кризи, яка сталась в транспорті). Вони справді були подібні до агорафобії, але проявлялись хитро, а саме тоді, найчастіше, коли я мав їхати досить довгу зупинку в транспорті, який не міг зупинитись будь-де за моїм бажанням і я не мав, відповідно, змоги вийти (хоча б теоретично). Наприклад, їдучи тоді ще трамваєм з Подолу на лівий берег Києва, я мав виходити перед мостом Патона і переходити Дніпро пішки, бо зупинка через міст була аж надто довга, а вийти в середині її навряд чи я б зміг. В метро теж були проблеми. Про літак тоді й мови не було, хоча перед цим літав десятки разів і страху перед самим по собі польотом ніколи не мав. Але ж з літака теж посеред його "зупинки" не вийдеш. А от, наприклад, на поїзді чи на теплоході я міг їхати як завгодно довго, хоча з них теж вийти по бажанню не було змоги. Такі от в мене тоді були "особливі потреби". Вилікувався я від цієї халепи не дуже традиційним способом. Якось мені було конче потрібно поїхати у відрядження на інший край Європи, майже за три тисячі кілометрів. Робити нічого, я туди я поїхав, ясно, що "безпечними" автобусом і залізницею. Але такий шлях виявився аж надто довгим - півтори доби в дорозі - і дуже вже втомливим. Тому на зворотній шлях, робити нічого, я вирішив таки взяти квиток на літак. Так собі думав: якщо вже побачу, що не зможу сісти в літак, то в гіршому випадку, відмовлюсь летіти, здам квитка, нехай навіть втрачу якісь гроші, і поїду так само, як і сюди, малою швидкістю. Зате залишусь живий, бо ж ясно, що в противному випадку, десь з чотири години польоту і, відповідно, мук, душа моя не витримає. Не буду описувати, які страшні муки я пережив, поки чекав посадки і як мало не вискочив з літака, коли вже мали зачинити двері. (Це зараз все воно здається вже навіть смішним, а тоді мені було абсолютно не до сміху.) Але настав момент, коли вже пізно було відступати. Двері зачинились і літак поїхав на злітну смугу. Іще декілька хвилин пекельних мук, літак злетів і... мене відпустило. Повністю, абсолютно, раз і назавжди, наче й не було

Крутий видос, дяка. Добрий прийом «повернутися в реальність». Шо ми робимо - знаходимо 3-4 речі навколо себе і описуємо: зелена маленька трава, у мене бородатого кольору борода, прозора вода в дивній склянці. Бажано, торкаємось речей, краще свої)

Дякую вам за відео! Я стикнулася з панічними атаками у січні 14-го року, коли на фоні, як на даний момент, незначних труднощів у житті (проблеми з викладачем в універі, зміни в особистому житті, смерті дідуся) у мене розвинувся депресивний розлад. Тож з власного досвіду хочу сказати: якщо ви помічаєте ознаки панічної атаки регулярно, або вони повторюються декілька разів на тиждень, то краще зверніться до лікаря. Інакше напади ставатимуть все частішими та довшими. Зрозуміти, що в іншої людини панічна атака може бути важко. В цілому, в цей момент виглядаєш так, наче щойно прокинувся від найжахливішого кошмару, тільки ти не спав. Частіше перші напади трапляются вночі, тож якщо ваша дитина "прокидаєтся від кошмару" через 20 хвилин після того, як ви її поклали спати - є вірогідність, що це панічні атаки. Якщо не звернутися до спеціаліста, то панічні атаки можуть привести до безсоння (безсоння, у свою чергу, також може викликати панічні атаки, це як загадка про курку та яйце), що точно вплине на соціальне життя. І чим довше тягнути зі зверненням за допомогою, тим довше лікування вас чекає. Це не обов'язково будуть якісь важкі препарати, інколи стає достатнім припити комплекс вітамінів та валер'янки. На особистому досвіді (нагадую, що лікувала депресивний розлад, панічні атаки були лише симптомом), лікування медикоментозне зайняло півтора року, за цей час панічні атаки зменшилися з приблизно 10-15 раз на добу до 1-2 разів на місяць. Присутність такої проблеми подарувала мені страх лишатися одній (бо під час панічних атак може перехоплювати подих, відчуття, наче тонеш, доводиться нагадувати собі дихати і перший час мені потрібна була людина, яка б казала мені робити це), боязнь темряви (бо більшість нападів траплялися вночі, в цілому, звичайний нічник із цим може допомогти, але не завжди), та страх людних місць (бо є підсвідоме розуміння, що чужі люди в метро можуть не помітити, що тобі погано або навіть затоптати). Лікування панічних атак - це важлива справа, яка потребує підтримки близьких і багато часу. Кількість нападів та їх частота зменшуєтся в геометричній прогрессії, і минулого літа я вже могла спокійно сходити на концерт з друзями без неприємних наслідків. Моя порада, якщо у вас панічна атака: якщо ви і людному місті (наприклад, у вагоні метро), відійдіть у найспокійніше місце, яке зможете знайти, притулітся спиною до стіни (якщо є) - коли ви відчуваєте опору, буде легше з цим вопоратися, особливо, якщо вона прохолодна. Глибоко дихайте, та рахуйте вдихи. Якщо напад стався в темряві - пробуйте вийти до світла або ввімкнути ліхтарик (підійде навіть екран телефону, якщо немає можливості підсвітити більш яскраво), це допоможе швидше пережити це. Інколи допомагає пити воду невеликими ковтками та рахувати їх. Вам просто треба зосередитися на простих процесах, які ви можете контролювати. Іще можуть допомогти дуже міцні обійми, якщо поруч з вами хтось є, нехай вас обіймуть зі спини, або збоку, притискаючи ваші руки до тіла, щоб ви відчували руками себе. Також маю зазначити цікавий, як на мене, факт: на початку повномасштабного вторгнення, коли моє місто було під обстрілами і ми ховалися в підвалі, я психологічно почувалася краще, ніж до війни та краще, ніж після того, як ми евакуювалися в безпечне місце (мій депресивний розлад усе іще за мною, не певна, чи можна його взагалі вилікувати повністю, але я працюю над цим😊). Чула також багато схожих історій, про людей, які у цій стрессовій для всіх нас ситуації почуваються краще, ніж до того, як війна зачепила всіх.

Крута фраза шо захисники роблять неможливе, а ми маємо робити все що можливо

Артеме, дякую за це відео! Страждаю від панічних атак із 2019 року і перші кілька разів взагалі не могла зрозуміти, що воно таке зі мною відбувається. А лікуватися почала лише минулого року, коли все погіршилося настільки, що навіть просто вийти з дому стало для мене квестом з надважким рівнем складності. Тому раджу всім, хто помічає, що з ним щось відбувається не те, одразу звертатися до лікаря. Звертатись за психологічною підтримкою - це не соромно. Психіатри і антидепресанти - це теж не соромно. Просто бережіть себе і піклуйтеся про себе ❤

Я волонтерила закордоном і до нас приєдналася жінка з Ірпеня, вона якраз евакуйовувалась через той зруйнований міст під час обстрілів. У нашому центрі поставили телевізор і ми включали новини, і там якраз почали показувати кадри з Бучі, Ірпеня, і коли побачила це жінка, в неї почалась панічна атака, їй було тяжко дихати, і постійно повторювала, що вона була там. Тоді я взяла її за руку і почала масажувати її подушечки пальців, і гладила по руці, повторювала їй, що вона в безпеці, потім почала розпитувати ким вона працювала, і яке у неї захоплення, і вона почала потихеньку розказувати, і так вона заспокоїлась))

В мене ці атаки вже більше 20 років.Думаю ,що сталося з тим ,що почула дуже пагану новину про рідну людину.Теж думала що помираю ,або сходжу з розуму.Особливо вночі ,або тільки заснула.Сниться ,що не має чим дихати.Це страшно.Боялась темряви ,ліфтів ,літати в літаку.Допомогає мені до когось пртиснутись ,щоб почувати себе захищеним ,і якесь тепло в ноги ,бо вони холодні.Так ,тепер я знаю ,що вони проходять ,ці атаки.І що я не одна ,а то думала ,що сходжу з розуму.Коли новини погані почую ,вночі буде атака.Це погано ,але треба себе заспокоювати ,або вийти на вулицю.Бо хочеться вискочить ,наче в квартирі не має повітря.Дякую ,Артеме ,за відео.Перший раз дивлюся!Будьте здорові ,мої любі і нескорені Українці!Люблю Вас!

Проходила курси першої і домедичної допомоги кілька років тому. За цей час доводилось пару разів допомагати при втраті свідомості і застосувати прийом Геймліха... на своїй собаці. Такі знання додають немало впевненості. Я знаю, що робити в кожній ситуації і головне - як не зробити гірше (вітання всім, хто пхає ложку до рота епілептикам). Уроки першої допомоги варто було б ще у школі всім проводити замість щорічного малювання плакатів про наркотики.

Дуже дякую за відео, Артем. Я хочу поділитись досвідом, можливо комусь це теж допоможе. Я маю генералізований тривожний розлад. Раніше панічні атаки у мене були регулярно. Завжди підчас них були лякаючі симптоми, біль у грудях, задуха тощо. Був страшний страх смерті. І це завжди траплялося вночі. Але одного разу я прослухала інтерв'ю головного лікаря клініки, що займається ментальними хворобами, на жаль не пам'ятаю його ім'я. І він сказав фразу, яка стала рятівною для мене: "Запам'ятайте, ще жодна людина в світі НЕ померла від панічної атаки. Так, вам може здаватися що це кінець, але це не так." Ця фраза закарбувалась в моїй пам'яті і після цього я більше не маю цієї проблеми. Звичайно, тривожність нікуди не ділась, але панічних атак більше нема🥰

У мене панічні атаки виникають в основному від кофеїну, алкоголю та нікотину. Раніше постійно пила каву, не гребувала келихом вина і часто курила кальян (не пишаюся цим😞). В певний період часу в мене почалися панічні атаки. Перший раз - підчас куріння кальяну. Потім - навіть від чашечки кави, чи навіть мізерної кількості алкоголю. Тому зараз я відмовилася від вищезазначеного і почуваюся набагато краще. Але якщо таки накриває, а це буває вже набагато рідше, то намагаюся контролювати дихання і переконую себе, що панічна атака не шкідлива і дуже скоро мине. А взагалі, стан цей дуже неприємний. В мене виникає задуха, нудота, холонуть руки, крутиться голова, складається враження, ніби зупиняється серце. Нікому не раджу і не зичу 🥲

Мої панічні атаки почались у репетитора з української під час підготовки до ЗНО. Проте вони були підсвідомими, бо насправді я не переймався щодо вступу. Тоді я впорався без лікаря, але атаки все ж іноді виникали, і таки дістали мене пізніше. Спочатку в перукарні, потім декілька разів вдома, що супроводжувалось підвищенням артеріального тиску до 160/120. Вирішивши, що так далі не можна, я звернувся до лікаря, після чого пролежав 2 тижні в лікарні у відділенні психосоматики, і потім ще півроку приймав антидепресанти. Після цього атак майже не було, але іноді вони все ж трапляються. Наприклад, в супермаркетах. Перукарні теж викликають мало приємного, тому стрижусь я рідко.

🤤 новий відос! Дуже корисний в наші дні. Дякую, Артеме! З розповсюджених порад для заспокоєння ще радять погладити траву або якийсь фактурний матеріал

Привіт, я раніше багато займався на курсах першої домедичної допомоги. І хотів би пожалітися на дещо. Вже декілька разів на декількох каналах зустрічав, як люди говорили про епілепсію, а конкретно про напад. Або просто про судоми, але це майже одне й теж зі сторони, якщо ти не лікар, не відрізниш. Так от, люди звалилися, що засунувши комусь в рот свої брудні пальці, або обіссану собакою гілку, вони врятували людині життя. Але науці невідомо жодного випадку асфіксії під час судом, проте відомо про тисячі випадків порізаних піднебінь, порваних щік та вибитих зубів завдяки таким "помічникам". Під час судом достатньо перевернути людину на бік і тримати голову, щоб вона нею не вдарилась, усе. Було б добре, якби ви це десь згадали або навіть зібрали десь у купку такі пострадянські міфи і зробили відео. Бо на заході про таке оба не чули, або вважають варварством. До речі я теж з Миколаєва))

Дякую, корисне відео. Теж маю досвід панічних атак з 2015-го. Але тоді я про них нічогісінько не знала. Спочатку думала, що проблеми з серцем (пришвидшене серцебиття), пропила якісь безобідні пігулки, що призначила лікар. Але стан не покращувався, а тільки збільшувалась кількість панічних атак. Часто це траплялося через 1.5 години після засинання. Враження, що сходиш з розуму і це лякало. Звернулася до психологині, але та виявилася шарлатанкою. Тобто називала себе психологом, а діяла як знахарка, що яйцями страх викачує. Таких обходьте стороною, запитуйте де вони навчалися, які сертифікати мають. Випадково послухала радіопередачу психотерапевток на радіо «Аристократи» і звернулася до однієї з них. Вдалося безмедекаментозно, але довго витягувати себе з цього стану. Звісно я б хотіла, щоб панічні атаки взагалі пропали з мого життя, але варто прийняти факт, що якщо організм може так реагувати на стрес, то ймовірність появи панічних атак зберігатиметься протягом життя. Хороша новина в тому, що ти вже знаєш як діяти конкретно тобі (що саме допомагає твоєму організму) при панічній атаці і після лікування вони можуть траплятися набагато менше. Я вдячна своїй психотерапевтці за допомогу! Вона мені дала вправу, яка включає всі органи. Потрібно сісти в зручне положення: спиною опертися об спинку стільця, руки покласти на коліна, а ступні на підлогу. Це таке собі заземлення і включає тактильні відчуття. Очі - поглядом проходити по об'єктах, фіксуючи їх, можна про себе називати їх (жовта стіна, висока прозора ваза...). Слух - фіксувати, що я чую поруч, що я чую в кімнаті і що я чую з вулиці. Запах - які запахи мене оточують. Смак - який зараз присмак в роті. І завершується цикл знову тактильними відчуттями - як прилягає спина до стільця, що відчуваю під руками і порухати стопами по підлозі. Секрет в дієвості всіх вправ полягав у тому, щоб натренувати їх до моменту настання панічної атаки. Бо в момент панічної атаки важко сконцентруватися і ще гірше розгубитися забувши, що потрібно робити. Тому протягом дня через рівні проміжки часу в мене спрацьовував будильник і разів п'ять на день я повторювала цю вправу. Приблизно протягом тижня. Звісно це звучить нудно. Але коли вночі я просиналася від панічної атаки, то автоматично відтворювала вправу, не задумуючись і як результат швидше приходила в норму. Бажаю всім міцного здоров'я і хороших психотерапевтів 🥰

Приблизно 10 років тому у мене була панічна атака. Чесно кажучи я думав, що помру але як бачите живий і здоровий 😄 В двох словах можу описати: жахливе тремтіння рук, ніг та взагалі всього організму, дуже сильне серцебиття (буквально відчував як тарабанить серце, думав от-от розірветься), холодний піт та запаморочення. Але найстрашніше те, що нападає абсолютно нестримний, звірячий страх. Більшого страху в житті мені не приходилося відчувати (а побачив я багато в житті).

двічі проходила подібні курси. Після них отримала панічну атаку, бо переживала, що не зможу врятувати чиєсь життя (іронічно). На жаль, вміння й знання дуже швидко втрачаються

дереалізація - це відчуття відірваності від реальності а от деперсоналізація - це відчуття відірваності від власного тіла

Ходила на курси першої домедичної допомоги в зеленку, загалом рекомендую - класний чорний стендап від Ярослава Вуса, добре запам'ятовується. До теми відео - виявилося що похід на такі курси для людини із генералізованим тривожним розладом не найкраща ідея. Уже два тижні кожної ночі ловлю панічні атаки. До речі під час панічних атак важко і воду пити і дихати. На піку панічної атаки всі поради псу під хвіст. Просто пережити Всім хто має таку ж проблему - тримаймося в цій боротьбі із вітряками 👊 Артем, вдячна вам за відео. У вашій легкій подачі ця важка для мене тема здається менш драматичною

І головне: періодичні панічні можуть минути і минають (як у моєму випадку). Дякую за чудове відео! До всіх прийомів я дійшла сама, бо в свій час не знайшла достатньо інформації як поводитися під час панічних атак

Дуже потрібний матеріал, сподіваюся на подальший вихід відео

Моя перша панічна атака назавжди залишиться в пам'яті. Це дійсно був жах. На жаль, тоді ще не було подібних відео і мені довелось розбиратись з проблемою самостійно. Таке відео дуже корисне, я покажу його своїй мамі, в якої саме нещодавно була перша в житті панічна атака, щоб вона знала, що робити. До речі, в мене панічні атаки виникають при зміні погоди і іноді супроводжуються болем у суглобах. То я вже знаю, що через два дні буде дощ або сніг.

Була на курсах першої допомоги, звичайних і з уклоном на травми під час війни. Без практики основи забуваються. Робіть докладні записи під час навчання, навіть якщо інструктор каже, що не треба і в них практичний курс. Переглядайте записи час від часу. І хай ці знання ніколи не знадобляться

Дякую за відео! Більшість свого життя (17 років уже) живу з панічними атаками, але завдяки медикаментозному лікуванню та роботою з психологом (до яких я скептично відносився до того і вважаю себе повним ідіотом через це) навчився жити з ними і якнайбільше зменшувати їх частоту та вплив на життя.

Мені 28 років і одного разу в мене була панічна атака, але в той момент я ще не знав, що це таке. Це відбулося, коли я був декілька діб на острові і, мабуть, це сталося через те, що я не міг контролювати момент повернення додому і це відбулося вночі, ніхто цього не бачив, але я це чітко пам'ятаю, бо це було недавно - десь пару років тому. В голові були думки на кшталт "я хочу додому, треба повертатися додому як умога скоріше", прискорене серцебиття, запаморочення, пітливість, тривожність. До цього моменту я вже бував в подібній ситуації, але панічних атак не було. Але звісно, конкретно на острові до цього я ніколи не був. Я міг тижнями жити в умовах далеких від цивілізації, у лісі, без електрики та обїєктів інфраструктури, де я в принципі не міг ніяк контролювати своє місце-положення, не міг в будь-який момент поїхати додому, але не було панічних атак. Я думаю, це саме факт, що саме острів - відокремлена земля.Не знаю, чи нормально це, але ось таке було) Хоча до цього моменту не було ні страху ні фобії, нічого подібного. Після цього випадку більше не було панічних атак, навіть коли почалось повномасштабне вторгнення, вибухи, літаки над головою, постріли - ніяких панічних атак.

дійсно корисне відео! я часто чула про панічні атаки, але так і не могла з'ясувати, чи переживала їх, тому що у всіх знайомих були різні симптоми. зараз розумію, що близько 2 років тому під час стресового періоду я мала панічні атаки. особливо згадався страх збожеволіти та відчуття задишки й нудоти. поради звучать дієвими, тож постараюся запам'ятати на всяк випадок. дякую!

Класне відео!!! Що правда трохи з запізненням. Панічні атаки здолав 3 роки тому. Дуже співчуваю людям що потерпають від цього. Це справді неприємно.

Кілька років тому я протягом пів року мав стресовий розлад. Напади паніки викликав вигляд будинку, в якому я працював, вигляд вулиці мимо котрої їздив на роботу й багато подібних парадоксальних чинників. Позбутися розладу допомогла методика десенсибілізації за допомогою руху очей (eye movement desensitization and reprocessing, EMDR). Сутність методу полягає в тому, що особа свідомо переживає в пам'яті подію, яка її травмувала, і при цьому робить певні рухи очима, аж та подія врешті поступово перестає травмувати особу.

Артеме, було б чудово, якби Ви зробили відео про розлади харчової поведінки (булімія, анорексія, рхп). Це дуже актуальна проблема, майже половина населення має розлади харчової поведінки, 1% населення світу має анорексію. Але попри таку поширеність, люди мало що знають про ці розлади, вони обвиті численними міфами і стереотипами.

12 років боровся з цією бідою, а потім зрозумів, що боротись з цим не варто. Просто спочатку навчився з цим жити, а потім воно якось само потрохи почало проходити. Не варто пручатись, варто "помиритись з собою"

Ох пам'ятаю як мене рік бомбило, ходив до лікарів думав щось з сердцем, всі казали що все норм, а я вмирав) А коли просто прочитав що таке панічна атака і як рукою зняло))

Знов я одне вночі не сплю... ну хоч перший на відос залетів хд В мене ОКР і завжди був ірраціональный страх, коли я не виконував свої рітуали (зараз я вже роки 3 на антидепресантах і відчуваю хіба що дискомфорт), але мені напевно пощастило що до панічних атак не доходило (або вони були не такі виразні щоб їх помиітити). Спільний кордон з расєею це тий ще стрес, це точно :D Дякую за відос, було корисно і цікаво) Більшість інфи про панічні атаки я знав, але от що точно треба це краще вивчити симптоми інсульту/інфаркту, щоб точно побачити різницю і знати, чи можеш ти домогти людині сам чи треба викликати швидку...

Незнаю на скiльки це науковий пiдхiд, i звичайно нiкому не раджу використовувати просто тому що побачили в коментах (!) Але напишу про власний досвiд подолання. Не можу сказати що це була прям глибока проблема, але "зловив" кiлька панiчок i пiсля цього почався страх наступних тому що будь якi поради для заспокоювання не допомагали. А потiм десь почув не причину виникнення, а саме процесс чого мене так тiпає пiд час цього та тiло все болить. Типу пiд час атаки видiляється багато адреналiну, але через те що ми його не витрачаємо то тiло починає так реагувати (щось подiбне як з кофеїном, п'єш енергетик та танцюєш на концертi - все ок, п'єш та просто сидиш на диванi - може початись тремор). Тому рiшення досить просте - витратити цей адреналiн. Пострибати (джампiнг-джеки), або поприсiдати. Не кiлька разiв, а саме витратити надлишок цього адреналiну. I от в наступний раз я згадав про цю пораду - i о диво, це дiйсно спрацювало. Це не значить що панiчнi думки зникли, не значить що все стало гаразд та пiднявся настрiй. Але коли фiзичного дискомфорту значно менше стало то й сприймалось краще. Ще в наступний раз так само вчинив i теж допомогло. I далi, саме через те що дiзнався як покращити фiзичний стан - то й пройшов страх наступних панiчних атак, а вже через це - вони повнiстю зникли. Розумiю що в будь який момент можуть повторитись, але з впевенностью що зможу собi допомогти - не боюсь i готовий.

Пройшла курси з домедичної допомоги з інструкторами від Мотохелп - дуже круто! І дуже корисно: і освіжила свої знання, і позбулася деяких старих совкових підходів, плюс надзвичайно корисно відпрацьовувати техніки на манекенах (тепер не боюся проломити грудину в разі непрямого масажу серця :)). Дуже сподіваюсь, що не знадобиться... Але аптечку тепер збираю правильну, на жаль через війну правильні турнікети в дефіциті. Я водій, тому ці знання точно зайвими не будуть і в мирному житті.

Чудове відео! Шо до русні - це 800 річний тригер, лікі від якого, на даний момент, це ЗСУ і наша згуртованість!

Вельми вдячний за якісний україномовний наукпоп контент!

Жив я значить,жив і тут дізнався, що панічки в мене це буденність, не сильні але є,от такий виявився дуже корисний випуск, вподобайка і коментар від мене

Дякую! Потрібна тема. Була одного разу на одноденному тренінгу з надання допомоги при кровотечі. Дуже рада, що пішла, хочу ще поглиблювати знання з теми першоі' допомоги. Вам довіряю! Слава ЗСУ!

Просто, пізнавально і вельми корисно. Потрібні знання, якщо не для себе, то для ближнього. Дякую.

Зіткнувшись вперше з панічною атакою, я поняття не мала, що зі мною відбувається. Була пізно ввечері сама дома і це було ДУЖЕ страшно, думала, що помираю. Згодом з опису симптомів дізналася, що це була ПА. Мала кілька епізодів, інтуїтивно виробила для себе таку тактику: вийти на свіже повітря, зосередитись на диханні (використовую техніку, яку описав Раціоналіст) і нагадувати собі, що мені нічого не загрожує і це минеться.

Дякую за якісний контент, хотілось би частіше їх бачити

У мене була панічна атака одного разу за життя, коли я вперше отримав «погану»-8 оцінку за семестр у 6 класі. Це йшло 2 години, прийшла мама, та сказала що я влаштовую сцени… Як завжди, блін.

Гидотна штука, в мене під час па ще й німіли руки і обличчя, перші рази я думала що то інсульт)))) І десь півроку я не могла вийти з дому. А допомогла, до речі, індуїстська мантра з якоїсь дихальної йоги (перша-ліпша з ютубу)

Дякую за важливу тему. Тільки зараз наважилась подивитись це відео, бо боялась схопити тригер😅 З фізіологічних причин я мала кілька місяців панічних атак, які перейшли в майже безперервний стан (давно було, зараз вже майже без рецидивів). Можу підтвердити кожне ваше слово з цього відео. Крім того, маленька підказка тим, хто бореться з атаками: я в моменти загострень не могла згадати навіть отче наш, не кажучи вже про схеми, скільки яких відчуттів маю назвати)) Тому робила наступне: берете будь-яке слово (хоч слово "слово", або назву предмету, на який дивитесь), і починаєте подумки повільно писати його своїм почерком на папері. Увага буде зіскакувати посеред букви, повертайтеся на початок букви і "пишіть" її подумки, поки не побачите букву в усіх деталях. Потім другу і т.д. Закінчилось слово - починаєте його ж спочатку. Це було буквально єдине, на що особисто я була спроможна, і що правда допомагало зупинити розкручування панічної атаки. І не знаю, чи це було вже сказано десь у коментарях, але їсти достатню кількість їжі надважливо в таких випадках) Про сон і інше ви казали, повністю згодна. Біг (навіть на місці) або швидка хода - це взагалі головний ключик, бо треба кудись скидати адреналін. Бажаю успіхів усім, хто на шляху ❤

Щиро дякую за це відео! Через війну та біженство в чужій країні в мене повернулися панічні атаки, тож ваше відео дуже вчасно розповіло що ще з ними можна зробити

вже багато років страждаю від панічних атак. І хочу сказати, що мені допомагають свої, так би мовити, маленькі ритуали, коли відчуваю що атака наближається. якщо подруга поряд, то відбувається діалог як на початку відео і ми сміємось)) торкнутись чогось масивного (дерева, будинку, підлоги), просто заміряти 20 хвилин і нагадувати собі, що це дуже скоро скінчиться. а головне пам'ятати, що вам точно все буде гаразд. бажаю всім успіху в боротьбі з панічним розладом. бо це дуже заважає жити інколи( все буде добре! :)

А зробіть ще відео про постійну тривожність. Це також дуже сильно заважає просто жити

У мене були панічні атаки, доходило до того, що одного разу у мене дуже впав тиск і я осліпла. Повне дослідження організму і як результат - направили до психіатра. Пила ліки, проте, найкраще що я зробила - самостійно боролась з страхом виходити в суспільство. Я заставляла себе і вони повторювались. Я ховалась між будинками, щоб заспокоїтися і продовжувала йти далі. Деколи було дуже важко, але результат приніс свої плоди, чим більше я виходила в магазини, гуляти і чим більше я спілкувалася з людьми - тим більше у мене було відчуття, що люди мені допоможуть, якщо шось трапиться. Також напевно на це вплинула жінка, яка у Винниках(Львів) запропонувала довезти мене до лікарні і це мене мега здивувало і було приємно. Тому, люди в кого панічні атаки і ви чогось боїтесь - боріться з цим, через силу, я знаю як це важко, але ви все зможете і знову заживете життя без страху повторення панічної атаки деінде 🌷 Але найкраще це піти до психотерапевта, у мене не було можливості, проте, якщо є у вас - йдіть і не соромтесь!💖

8:40 рівно два тижні тому завершив курси першої домедичної допомоги від "Мальтійської служби допомоги". Дуже толково, практично і я свідомий того, що рано чи пізно (ймовірно рано) мені ці знання знадобляться. Вже ношу з собою дві пари рукавичок.

Дуже корисне відео! Дякую за поради і роз’яснення. В мене не було панічних атак, але зустрічалась з цим в знайомих. Курси домедичної допомоги також, на жаль, не проходила, але слід це виправити якомога швидше✌🏻

Чудове відео. Все так і є. У мене були панічні атаки одазу після короновірусу плюс почалась війна. Я не знала що з цим робити і куди звертатись. Затянула стан до того, що минуле літо пройшло в суцільній панічній атаці. Тоді вже звернулась до невролога а потім до психіатра (жаль що одразу до нього не звернулась). Виходила з цього стану більше ніж пів року.

дайбоже здоровля нашій менталочці це все пережити, дякую за дуже вчасне відео.

Дуже інформативно! Дякую Слава Україні

В мене за життя було десь 5 нападів. Найнеприємніший був коли я їхав по автобану, з двох сторін були відбійники і не було можливості зупинитися😱Власне через усвідомлення самої ситуації і стався напад ще помітив що десь 3 з 5 атак були при похміллі

Паніічні атаки. Моє улюблене )

Дякую, корисно) ходила на Курси домедичної допомоги до Ярослава Вуса, декілька років тому. Вважаю це необхідним кожній людині, особливо зараз

Сам страждав від цієї zaлупи півтора року. Зараз трошки краща ситуація, хапає хіба тоді, коли дивлюся вниз на висоті, або йду біля краю моста (висоти боюсь з дитинства). Відео дуже круте і актуальне, особливо важливо, що українською мовою. Так тримати😉👍👊🏻

Дякую за відео. Моя молодша сестра дуже тривожна, і в неї бувають панічні атаки, тому знати більше про це буде дуже корисно

0:39 Коли в мене були панічні атаки, останнє що я хотіла, це уваги від інших, мені, щоб заспокоїтись, навпаки потрібно було, щоб мене залишили в спокої😐

Це більш корисне ніж то що говорять зазвичай. Запах, і смак і відволікання дійсно допомогає. Що взагалі не допомогає , то контрастний душ

Ходила колись на групову терапію, нас було щось +- 12 людей, з них 10 з панічними атаками. Років 10 по тому, коли в мене сталася панічна атака, я зразу зрозуміла що відбувається. Нікому не раджу, але хрін тут зробиш, з таким сусідом :С

Дуже дякую. В мене одного разу була ні з чим не переплутаєш. Була така ситуація: ми вижили місяць в окупації в Бородянці, виїхали через міни та обстріли. Приїхали в село біля великого міста та видохнули. Через неділю прилетіло в сарай на подвір'ї де ми зупинились. Осколок просто збили наші, нічого не горіло. Але в мене було відчуття наче я у фільми Пункт призначення , чоловік пів години заспокоював. Було дуже страшно. Дякую, буду знати що робити. Хоча сподіваюсь більше не буде.

Класне відео недавно слухав відео одного психолога психіатр і психотерапевт а то вони майже слово в слово теж саме казали дякую за якісний контент

Артем як завжди на висоті і публікує потрібні речі.а не що попало,як багато інших блогерів.вподобайка як завжди

дякую за важливе відео! я ше вставлю свої п'ять копійок)) дуже важливо пам'ятати, що ніхто не лікує панічні атаки, коректують тільки захисну поведінку. тобто самі по собі панічні атаки є нешкідливі (якщо немає певних медичних діагнозів), а от саме захисна поведінка псує якість життя. захисна поведінка, це, наприклад, не робити різких рухів, "краще піду полежу", таблеточки всякі заспокійливі, уникання, гуглення симптомів/досвідів інших людей, постійне обговорення панічних атак з друзями/знайомими і так далі. зі свого досвіду знаю, що лікарі радо виписують заспокійливі, що робить ше гірше, бо це одна із захисних поведінок + авторитет лікаря. так мозок робить висновок "ага, значить панічні атаки то точно шось дуже страшне, треба боятися/уникати їх ше більше". як на мене, якщо є панічні атаки і захисна поведінка - то найліпше йти до когнітивно-поведінкового психотерапевта. є чіткий протокол, що з вами будуть робити))) але знову ж таки, панічні атаки не лікують, навпаки знімають поступово усю захисну поведінку. це потрібно, шоби мозок навчився не боятися симптомів панічних атак, не фокусуватися на них + став впевненим, що з паніка прийде і піде, її можна пережити без жодної захисної поведінки.

Лікувався у невропатолога 1.5 роки, всі симптоми панічних атак,було сильне запаморочення,яке взагалі не приходило.Пішов до психіатра,прописав ліки і симптоми сильно знизились,але запаморочення не пішло повністю,на жаль,але нічого не поробиш.Але з часом навчився контрулювати,але симптом запаморочення повністю не відходить,але на цьому і дякую.Моя порада,якщо у вас панічка, то робіть усе навпаки,до того,що ви хочете зробити,запаморочення-покрутись,хочеться сісти-встань,подихайте в лодоні,коротше,я думаю ви зрозуміли і головне не намагайтесь їх уникнути,так ви можете зробити лише гірше

Дуже цікаве відео! Дякую 🙂 Цікаво б було побачити відео на схожі теми: соціофобія, загальний тривожний розлад,низька самооцінка. В наш час ці проблеми дуже актуальні!

Артеме, дякую за якісний і як завше цікавий контент.

Вподобайка на підтримку україномовного каналу. Дякую за Вашу роботу

Дякую за відео

Розкрутитися зараз приємно і важливо. Дякую

А ще ми можемо тицьнути вподобайку і написати ось такий комент 👌

я під час панічної атаки завжди вмикала світло та змушувала себе випити солодкий чай (краще кислий каркаде з цукром) чи сік - це відразу відволікає на світло та на насічений смак + дія глюкози трохи заспокоює.

Коментар для просування відео. Дякую за працю!

Такі симптоми, як сплутана свідомість, затерпання, тривожність, безсоння, пришвидшене серцебиття і озноб можуть свідчити і про ендокринологічні проблеми. У мене такі стани були через критично низький рівень кортизолу під час стресу і двічі призводили до кількаденної коми. Також варто перевіритися на діабет.

Дякую, Артеме, за корисний матеріал! Десь із місяць тому вперше в житті дізналася на власному досвіді яка вона, панічна атака. Мені пощастило, в легкій формі. Нові навички як раз потрібні. P.S. "зелену картку" з Вашим кодом оформила)

Дуже актуальне відео. Думаю, останнім часом навіть найбільш спокійні та врівноважені люди відчувають додатковий тиск на своє психічне здоров'я. Одне маленьке зауваження: парЕстезія, не парастезія.

Панічна атака почалася під час перегляду цього відео, коли ви почали перераховувати трігери. А в цілому хороші поради. Дякую)

нарешті ви повернулись ! скучила ❤️‍🩹

Дякую вам! Корисно, як завжди, якось була в мене панічна атака від замкненого простору, точніше, сформувався такий трігер

А ще дплмагає "швидка енергія", тобто вуглеводи. Ідеально - це таблетки глюкози, але підходе будь-що солодке: цукерка, шоколад, морозиво.

Дякую за працю

Дякую вам, пане Клятий Раціоналіст за відео. Кому цікаво, нижче мій досвід, який підтверджує важливість поінформованості. Я схильна до дипресії, та з панічними атаками до війни не стикалась. Але через тяжкий депресивний епізод та тривале лікування кілька років тому, я в темі, психологією мене не налякати, і за те, як на фізіологічному рівні працює ПА, я знала. І про правило 5-4-3-2-1 знала, хоч і жодного разу не користувалась до пешої панічної атаки, котра сталася, коли з Херсоном вперше був втрачений зв'язок. Я одразу зрозуміла, що зі мною відбувається, згадала про вправу 5-4-3-2-1, спробувала її відтворити, та мушу зізнатися, що під час панічної атаки це дуже непросто, особливо на початку - складно зусередитись, згадати, що за чим, і в такій ситуації мені допомогло те, що я своїму хлопцеві казала, що я роблю, загинала пальці, рахуючи вслух, і просила допомагати пригадати порядок, що за чим слідує. Доходячи до кінця вправи, вже вирівнювалось дихання і поверталось повне відчуття реальності. На 17й чи 18й день війни ми добрались до Франика, і з полегшенням та відчуттям безпеки прийшла дипресія, та регулярні ПА. Тригерами ПА були якісь рандомні теми і думки людей з мого оточення з приводу війни. Відчуваючі, що підкрадається ПА, перше, що я робила, закривала тему - різко, на полудумці, - глибоко повільно дихала, і рахувала. Жодну з ПА, таким чином, я не дозволила собі поглибити до повної втрати відчуття реальності, епізоди ставали менш інтенсивними, і з часом зовсім зникли :)

Дякую тобі, людино)

Тепер я знаю, шо це мені було зранку 24-ого лютого ( нудота,запаморочення, серцебиття, дезорієнтація). Чесно, було соромно, бо ж всі близькі були такими зібраними і сконцентрованими, а я "істерила", хоча прямої загрози мені не було. Добре, що швидко минуло, і більше не повторювалося. Але стан це страшний і неконтрольований, брр. Артеме, дякую, Ваш виважений контент - це справжній скарб❤

Це найкращий початок відео!

7:30 найкраща вставка у відео)

Дякую за відео!

Двічі проходила курси з тактичної медицини. Там був блок про панічні атаки, застосовувала знання декілька разів. Нас вчили переключати увагу пацієнта. Допомагає.

Якраз хотілось освіжити свої знання з першої допомоги.Може порадите якісь відео-курси. Дякую.

Яке актуальне відео. Якраз виписали біфрен. Як де бісить коли тобі кажуть "не нервуйся", ніби я щось спеціально роблю щоб панікувати. Що такого особливого я зробила, випила води, заварила вівсянку, і раптом починається високе серцебиття. І потім на два дні як овоч, бо боюся що це повториться. Не роблю різких рухів, тримаю біля себе ліки тощо. Це може і не дуже підпадає під опис панічної атаки, але все одно бісить, коли тобі кажуть "не хвилюйся"

ПА може нести загрозу людини з хронічними захворюваннями , наприклад серцевими . ну і уточнення до гіпервентиляції, Гіпервентиляція не запамороченням небезпечна , неконтрольованого дихання (в випадку ПА прискорене поверхневе як відповідь на прискорений пульс) призводить до збагаченням киснем крові що в свою чергу ще більше посилює аритмію , знову ж таки в випадку ПА це тахікардія то ж контролювати дихання тре саме з цієї причини аби приборкати тахікардію адже вона найбільш загрозливий симптом ПА . Пишу як людина як пройшла 9 кіл пекла з цією напастю

просто пишу комент, бо подобається контент.

Дуже дякую за відео. Слава Україні Слава ЗСУ Слава Героям

Дякую за це відео! Дуже точно і детально описано все, що зі мною відбувалось. Шкода, що не було таких відео років 5 назад, коли були мої перші панічні атаки і жодного розуміння, що зі мною відбувається, може швидше впоралась би з цією проблемою. Але сподіваюсь, що зараз це допоможе людям швидко розпізнати свої панічні атаки і так само швидко пропрацювати їх!