Сьогодні в Києві з візитом Держсекретар США Ентоні Блінкен. У нинішніх особливо складних обставинах для України можливість персонального контакту й додаткового порозуміння з одним із очільників наймогутнішої держави світу неймовірно важлива. Але щось пішло зовсім не так… Неймовірно скромні повідомлення про сам візит. Дізнаємося лише те, що виставляє американська сторона та нарізаємо цитати з виступу в КПІ імені Сікорського, а це точно не найвдаліше джерело для повноцінної та глибинної інформації. Повідомлень в офіційних засобах майже нема. Сам гість дещо розгублений, наша укрвлада набичена й диктує ультиматуми…
Ні, звісно, придворні писаки заготували ще наперед пару позитивненьких текстів про мега успішний візит та цілковиту підтримку… Підтримка, на щастя, досі є, а щирості та взаєморозуміння меншає. За нечисленними осколками звичної парадної сторони візиту цього разу проскочило забагато негативних повідомлень і непривабливих елементів контексту. Властиво, про це мій сьогоднішній сюжет. У ньому менше оптимізму, але є спроби розібратися, що ж відбувається нині в стосунках із головним союзником України. Чи, може, цій владі вже й не потрібні такі союзники, особливо після хвалебних од на адресу Китаю…
Перепрошую, опис дійсно вийшов не парадний. Але щирий. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.
13 май 2024
