На XI Книжковому Арсеналі відбулася дискусія «Чи можу я зробити більше?» у межах фокус-теми «Коли все має значення». Подія супроводжувалася перекладом жестовою мовою.
Українці, які виїхали, почуваються винними, що вони за межами країни. Ті, хто далеко від зони бойових дій, думають про тих, хто ближче до фронту. Ті, хто не служать, можуть мати відчуття провини перед тими, хто в лавах ЗСУ. Але й ті, хто служать, - перед побратимами й побратимками на «передку». Ті ж, своєю чергою, перед тими, хто вже віддав життя. Щоб подолати це коло провини, на п’ятнадцятий місяць війни на виснаження, ми ставимо питання: а чи маємо ми право збавити темп? Передихнути? Довоєнні соціологічні дослідження показували, що чимало українців відчувають, що ні на що не впливають. Але згадане відчуття провини можна трактувати як відчуття суб’єктності. Почуватися винним можна, лише думаючи, що можна щось зробити. Як скористатися цим ресурсом? Чи можемо ми впорядкувати словник наших нових досвідів?
Учасники: Іванна Скиба-Якубова (культурна менеджерка), Алевтина Кахідзе (художниця), Олександр Михед (письменник), Ярослава Кравченко (директорка «Дикого театру»), Геннадій Друзенко (засновник і керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова).
Модерувала Христина Гаврилюк.
Подія організована за підтримки Institut für die Wissenschaften vom Menschen (Інституту гуманітарних наук у Відні) в межах проєкту Documenting Ukraine.
Відео - Юрій Грязнов, Наташа Пирогова.
_________________________________
Підпишіться на наш канал, щоб не пропустити найважливіших культурно-мистецьких подій України: ➡️ goo.gl/k7H89q
_________________________________
Сайт Мистецького арсеналу: artarsenal.in.ua/uk/
Мистецький арсенал у соцмережах:
Фейсбук: Mystetskyi.Arsenal
Інстаграм: / mystetskyiarsenal
2 июл 2023
