Дмитрові Димидові двадцять один. У лютому 2022 він відклав навчання в Українському католицькому університеті і приєднався до лав Збройних сил України - боронити нашу державність і свободу. На початку червня війна забрала його рідного брата - Артема Димида. Війна змусила Дмитра переосмислити багато речей, але не похитнула закладених з дитинства цінностей і дала змогу відчути свою потрібність тут і тепер.
Дмитро до війни навчався на 4-му курсі програми «Етика-Політика-Економіка» в УКУ. Він є сином отця Михайла Димида, першого ректора Львівської богословської академії (тепер УКУ) та Іванки Крип‘якевич-Димид, відомої іконописиці. Ми записали це інтерв’ю під час короткого візиту Дмитра до Львова, куди він приїхав з передової. Його відпустили на кілька днів на похорон рідного брата Артема Димида, який загинув від рук російських окупантів 18 червня 2022 року на Миколаївсько-Херсонському напрямку.
У межах проєкту «Малі історії Великої війни» з Дмитром Димидом говоримо про його брата Артема, роль сім’ї, про вибір життєвого шляху, страх смерті та життєві орієнтири.
«Малі історії Великої війни» українською: ucu.edu.ua/cat/war-histories/
Little stories of a Big War in English: warinua.ucu.edu.ua/little-sto...
_____________________________________
Please Support Ukraine!
warinua.ucu.edu.ua/donate/
Post to stop war! post-to-stop-war.in.ua/
10 авг 2022
