Дописемна історія України та етногенез українців 

... Отож, у 7-му тисячолітті Чорне море було великим озером, у яке впадало дві річки. Ці дві прісноводні річки існують і в наш час - на дні Чорного моря і вони добре відомі сучасній географічній науці.
Проте у 7-му тисячолітті стався потужний землетрус, який зруйнував незначний гірський масив на півночі Пропонтиди і вода із Середземного моря полилася через Босфор в напрямку озера, яке й стало невдовзі Чорним морем, затопивши безліч поселень на його берегах.
Народ культури Імпрессо внаслідок цієї катастрофи мусив залишити обжиті місця і вирушив на північ - захопивши ареал населення Буго-Дністровської а. к. та змішався із місцевим населенням, внаслідок чого поступово сформувалася Трипільська культура....
Як свідчать археологічні знахідки, на пізньому етапі Трипільські групи часто вирізнялися змішаним населенням - чоловіки були західними середземноморцями за своєю антропологією, а жінки - індоєвропейками...
Уже в добу бронзи різні, споріднені між собою племена, які населяли тогочасну територію України, переважно були змішаними за своїми антропологічними ознаками - у них текла кров, як трипільських так й індоєвропейських предків і з перевагою тієї чи іншої в окремих племен.
Те ж саме можна сказати про культуру - у всіх праукраїнських племен була спільна посттрипільська культура, але лише в окремих із них простежуються рештки матріархату.
Племена, які усвідомлювали себе прямими нащадками трипільців, мали самоназву «кімру». Стародавні греки називали їх словом «кіммері». А у перекладі сучасною мовою ця назва звучить як «кіммерійці».
Радянський археолог Треножкін - перший дослідник культури кіммерійців - писав, що кіммерійці - є автохтонами Північного Надчорномор’я. Але з кремля надійшла таємна директива, яка вимагала від Академії наук, аби жодних автохтонних народів Праукраїни античної доби не було визнано. І після цього утвердилася брехлива теорія, відповідно до якої, кіммеріці були іранськомовними кочівниками, які, мовляв, прибули в Україну з Азії.
І це незважаючи на те, що Геродот писав про кіммерійські фортеці, які він бачив на власні очі.
У добу бронзи їхні предки відомі переважно як населення Кемі-Обинської арх. Культури. Саме тому антропоморфні стели кіммерійців ні чим не відрізняються від антропоморфних стел кемі-обинців. Своїх небіжчиків ті й інші ховали в кам’яних скринях.
Кіммеріці, які мешкали у Тавриді, тобто в Криму - називалися таврами. Вони вважалися тут автохтонами. І Геродот пише, що таври були чудовими мореплавцями, які займалися піратством...
Але ще до згаданого походу частина кіммеріців переселилася морським шляхом до Ірландії, де їхні нащадки називали себе так само - етнонімом «кімру», що й зафіксовано в історичних джерелах.
А одна із місцевих хронік пише прямим текстом, що кімру переселилися в Ірландію зі Скіфії.
Щодо венетів Бретані - то у їхній культурі також збереглися традиції, які тягнуться тисячі років - від трипільців. Наприклад, унікальні трипільські зерновики зі знаком двох гадюк мають у цих венетів свої аналоги у вигляді практично аналогічних за формою поховальних урн із таким же знаком.