всі посилання на початок 20-ого століття (прошу надати посилання 1000 року чи раніше), а хіба до того Україна не була окупована 200+ років московитами? воно не наше, воно той дід маразм з Алтаю, і тубільці би пережити зиму "віддавали" йому найвродливіших дівчат, у лісі лишали на смерть люту, замерзання
@@solo-mia так після того 1938 року був етноцид і примусова поглиблена московізація Руси-України, і ще, бодай каплицю якусь збудували святому діду маразму? а Святому Миколаю безліч споруд побудована ще у стародавні часи! тож алтайський злий дух дід маразм і не даремно рашисти взяли його собі, вони все мерзенне собі забирають
З дитинства пам'ятаю мама каже "Уух дюдя на дворі", тобто дуже холодно. Ніколи не думала, що ота Дюдя дійсно якийсь персонаж нашої мітології, а не якесь пестливе слово з дитячого словника
Закликання мороза на вечерю - тут усе-таки радше не як Дід Мороз, а просто як дух, що уособлює погодне явище. Бо разом із ним запрошували також суховії, град, бурі та злії вітри. Ми ж вас по доброму запрошуємо, а якщо вже ви не прийшли, то не приходьте й далі й не робіть шкоди ні на озимині, ні на ярині, така от побутова магія. І така традиція була властива не лише українцям. Колись натрапив на казку про чоловіка, до якого всі вони таки прийшли, і наїлися, а що він не злякався, а говорив із ними чемно, то вони пообіцяли і справді не робити шкоди. От тільки не пригадаю, в якого народу така казка була.
@@OlegSimonenko Хто ж у християнстві Головний БОГ? І в який спосіб він уособлює сонце, І яке сонце, астрономічне (як календар), чи сонце світло (як фізичне явище). Чи може сонце_зірку як космічне явище? Тай з іншими явищами_ прибожками цікаво?
Пам'ятаю, як у дитинстві, коли узимку приходив з вулиці додому батьки питали: "що там? дюдя?" Сприймав це у значенні - "дуже холодно", і так як ніде більш не стикався з цим словом вважав йго притаманним тільки своїй родині А от воно як виходить, це слово має коріння у минулому
«Казки народів світу» - було в нас у сільській бібліотеці кілька таких, великих, у грубій палітурці й з гарнющими ілюстраціями. Читати було просто за свято.
Досі згадую страхітливу казку про Змія- як Зміївна женеться за героєм із нареченою, пролізуючи язиком сталеві двері одні за одними! "Чужинець" з молекулярною кров'ю у судинах відпочиває.
плюсую. про "ходить Гарбуз..." я б не згадав, якби не коментар цей, але "пан Коцький" -- то безсумнівний топ для мене був. у мене була тоненька книжек ілюстрована, потім я знайшов більше розлогу версію у збірці українських народних казок. ну і коли бачив пізніше її у книжках, то перечитував, бо версії місцями відрізнялись
@@ТаємнийАгент-е4э точно-точно! Гарбуз ще був. Дякую, що нагадали. Аж потеплішало на душі. Було в мене таке товсте книжище, чи то для дитячого читання, чи то для читання дітім. З яскравими малюнками. "Гарбуз" там першим йшов :)
Коли син пішов до школи, взяла його підручник- читанку та була вражена:( сама я росіянка, вчилася у радянській школі) " бігала по лісу кобиляча голова" . Вау!
Я щойно усвідомила, з Що і у нас є місцева традиція кликати мороза, на кутю "Мороз, мороз йди куті їсти, а як не йдеш то не приходь [не морозь урожай]" чи якось так
Дякую, як завжди цікаво. У дитинстві любили книжку "Хитрий лис", здається. Він там потрапив у фарбу і перефарбувався на блакитного. А ще про кота і півника, як його вкрала лиска.
Було багато казок улюблених, але найбільше любила «зачаровані казкою» збірник закарпатських казок. Потім було дуже дивно, коли читала казки про Мар’яна з Оріховиці і поган-дівку, а пізніше поїхала до родичів у Закарпаття, а там село оріховиця :). А ще дуже любила братів Грімм, взимку казка метелика особливо подобалась, бо там була ілюстрація, як вибивають її перлину і сніг сиплеться надворі, а в нас надворі теж сніг якраз мів... п.с. Дякую за відео ;)
З Різдвом! Христос народився! У мене в дитинстві не було аж так багато книжок українською, але з тих 4-х, що пам'ятаю, 3 були улюбленими: 1) Юрій Ярмиш. "Летюче дерево". В принципі подобалась уся збірка, але особливо перечитувалася казка "Солодкий марципан" про чарівну країну, де правив злий король Марципан, і про хлопчика Петрика, який влаштував там справжню революцію; казка була нашпигована назвами всіляких солодких страв, які персоніфікувалися у героїв казки: солдати-льодяники, хлопчики Пундик та Вареник, дівчатка Соложеничка та Марципанка тощо; а що насправді таке той невідомий мені у дитинстві "марципан", я дізналася вже як мені років, може, 30 стукнуло, і трохи розчарувалася, бо уявляла собі його як таке щось неземне і панське, таке... хіба ж опишеш словами?🙃 До речі, в мене є сумнів, чи знав сам автор про той марципан, чи, може, як і я, науявляв собі чогось... 2) Вітауте Жилінскайте. "Подорож у Тандадрику". Це моя перша у житті фантастика й водночас пригодницький роман, любовний роман, а то й, не побоюся цього слова, публіцистика, бо ті метафори, яких вжито там стосовно війни та миру на планеті, вразили мене, тоді дев'ятирічну, в самісіньке серце. 3) "Героїко-фантастичні казки" (народна творчість). Читала не все підряд. Багато слів не розуміла й заповнювала їх власним змістом. Хоча читала "про себе", але впевнена, що половина наголосів була не туди. Але як же ж мені подобалися ті речі, які там описувалися (хоч насправді, може, вони зовсім не такі, якими уявлялися). Пригадую лицаря та коня у діамантовій збруї - що таке "діамантова", мені було невідомо, але вона була прекрасна!🙂
Всіх вітаю! Дякую за заповнення прогалин в царині української міфології! Як спрагу, втамовую Вашими історіями...)) До речі, у мене в дитинстві були улюблені книжки казок " Дивна сопілка" (видавництва "Київ" 1972р.) та "Калиточка" - раритети на сьогодні))) Успіхів Вам та натхнення у Вашій справі!
Дякую за випуск. ) Як завжди пізнавально і обґрунтовано! На мене сильне враження справила в дитинстві збірка закарпатських казок "Дідо - Всевідо" Це була стара книжка з жовтими листками. Казки цікавій страшні. А ще дуже багато діалектизмів, і ці не зрозумілі тоді для мені слова робили її ще кращою.))
У мого сина в ранньому дитинстві була улюблена казка КОТИК І ПІВНИК. моя улюблена казка з дитинства та, що запамяталася, була КОБИЛЯЧА ГОЛОВА і КОТИГОРОШКО.
Дякую за цікавий випуск, ви потужні- попорсатись в усих тих джерелах, щоб зібрати нам інфо, молодці! Отже - "дід наш",.. мабуть😉 Успіхів! ps: найулюбленіші були Мумі-Тролі в рос перекладі(інших тоді не робили) і казки про Котигорошка і Криву качечку. Мумі-Тролів, нарешті, замовила українською, хай живуть😚
Дякую за такий цікавий випуск й тема була актуальна, адже знаю деякі родини, які дотримуються традиції, що подарунки приносить Святий Миколай, тому було цікаво де ж правда. А ще для мене стало приємним відкриттям, що "Дюдя" виявляється зимовий дух, часто так кажемо в родині, коли в хаті чи надворі холодно.
Мої улюблені книги казок: "Казки народів світу" (я з бібліотеки брала) і чеські короткі оповідання про Квака та Жблунька, що мама в оригіналі читала, а ще мама знала багато віршів та байок українських, російських, польських (улюблена Іван та баштан). Мала ж моя дуже любить: "Велика ілюстрована Книга Казок", " 100 казок" (від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА), "На землях Бергамотах" (В-во Старого Лева), всі томи "Кіки-Міки" (Тосі-Босі) Ліни Жутауте, "Мануель і Діді" та "Фантастичні історії надобраніч" Ервіна Мозера (ВСЛ та Чорні вівці), "Як зрозуміти козу" (Прохаськи, ВСЛ), "Król Maciuś na wyspie bezludnej" (Janusz Korczak, WAB), Веселі пригоди Кицика і Мицика" Юхима Чеповецького (ВД Школа), ще є багато англійською окремих історій.
Я вже й забула це слово з раннього дитинства "дюдя". Так говорили старші, коли надворі було дуже холодно, а мені хотілося погуляти. "Дюдя" - значить холодно. Дякую за таку змістовну інформацію. А в мене вдома на полиці стоїть ця книжечка, та чомусь я не прочитала цієї казки. Обов язково перечитаю.
була книга ще «Українці: народні вірування, повір'я, демонологія» 1991 року випуску там ще були графічні ілюстрації-заставки класні. Оце дійсно був Лавкрафт! Старшно було після неї з хати вийти ))))
У моєму дитинстві була дуже гарна збірка, яка мені надзвичайно подобалась - "Казки одно села", у якій декілька етнографів зібрали оповіді сіл Гуцульщини, з їх характерними діалектами. Там було багато казок, з неймовірними, майже фантастичними сюжетами, яких я не зустрічала більше ніде. Були й побутові казки, але вони не дуже відрізнялись від українських казок більш популярних видань. Я не пам'ятаю рік видання, але це точно радянські часи, і дуже прикро, що подібної книжки не видають зараз, бо традиційні казки знають усі, а от такі незвичні розповіді дуже б підкреслили нашу самобутність.
Такий цікавий випуск вийшов) З дитинства, на жаль українських казок майже не пам'ятаю, та й на мову перейшла вже в дорослому віці. Проте над моєю фантазією добре попрацювала казка "Кресало" - особливо опис собак і їх очей немов би тарілки - це мурашки по шкірі! Спомин книги і досі викликає відчуття магічності і казки
Казки я любила і читала до "поважного віку" (років 15, коли всі вже зачитувалися Сутінками). У нас була збірка англійських казок "Бабусин дідусь", три збірки українських народних казок (червона з братами-місяцями, жовта з лисичкою-сестричкою і синя з летючим кораблем) і стареееезна збірка "Казки Буковини", а ще "Савур-могила".
Моя улюблена книга казок була - казки народів СРСР, читали разом з сестрою. Східні казки були дуже круті та мудрі. У племінника тепер - казки народів Європи
Моя улюблена була простенька "Казки народів світу", 1989 р, за редакцією І. Сидоренко. В домі нашому якось було дуже мало літератури українською, і українська не звучала. Але ця книжка мною була зачитана до дірок)
Дякую! Змістовно і неймовірно цікаво! А про улюблені казки: моя улюблена це "Мала Баба Яга" Пройслера, та ще запам'яталась збірка "Як дядько Чорта дурив" (ті казки що народні антирелігійні), не стільки самими казками, як малюнками - дуже любила усяке про нечисту силу! Дочка (8 років) любить Франкового "Фарбованого Лиса", "Хуху-Муховинку" (саме ту книгу, що з гарненькою пухнастою Хушкою на обкладинці) і "італійську" "Мортіну" (про дівчинку зомбі), а зараз читає про Мавку (сучасний варіант "Лісової пісні"). Сину (10 років) раніше подобались побрехеньки в стилі "Чарівної ферми МакБрума" та "Пригод барона Мюнхгаузена" або про "Алісу" і "Чарлі і шоколадна фабрика", але зараз в захваті читає перше стареньке видання Вінні-Пуха українською і регоче (ну бо радянський мультик зовсім не пам'ятає)! Привіт з Техащини!
Моя улюблена книжка казок з дитинства (улюблена, бо найтовстіша) - Летючий корабель. Там були і казки про Котигорошка, Кирила Кожум'яку, Оха, власне Летючий корабель, осьці всі "про чоловіка, що пішов/зустрів/зробив..(далі продовжити)". Ну і, напевно, вона така товстелезна, бо вже настільки потріпані сторінки були, що розпадалася, так часто я її перечитував в дитинстві). Та й ілюстрації до кожної казки додавали інтересу в читанні.
З дитинства улюблені казки "Казки зелених гір", а від бабусі напам"ять вивчила "Коза-дереза" (в кінці було повчально: А я рак-неборак, як вщипну буде знак!). Пригомшлива ідея створити аудіоказки українською! Дякую!!!
Десь у класі четвертому (до того читання більше 15-20 сторінок було катуваням) проковтнула "Тореадори з Васюківки"Всеволода Нестайка і тоді як понеслося. Перечитала його всього. Й досі, для мене, Всеволод Нестайко і Джоан Роулінг найкращі дитячі автори всіх часів і народів
