"Жаль"(1894), Леся Українка, оповідання. Слухаємо українське! 

Дякую❤❤❤

🌻📘🌿Л.Українка обирає за сюжети своїх творів глибоко драматичні життєві ситуації. Ось і перший великий прозовий твір майбутньої драматургині «Жаль», написаний дещо в романтичному стилі, піднімає тему актуальну в усі віки, дуже болючу для людей, котрі не можуть змиритися зі своїм соціальним становищем, зокрема з його непоправністю. Жаль - це сум, печаль, скорбота, що відчуває головна героїня за своїми нездійсненними бажаннями і мріями.

А й насправді, скільки несправедливості у нашому житті що груди давить великий жаль.

Щиро дякую Лілії Мироненко за майстерне читання. Твір мене схвилював.😢

Дякую! Леся цікаво писала! А ви гарно читаєте!

Дякуємо що багато вспіваєте зробити. Це потужний фронт.

Дякую,з великим задоволенням прослухала твір видатної української письменниці ❤

Дякую! Безсмертна Лесина проза!

Щиро дякую за неймовірно цікавий твір рідною мовою та чудове виконання!!!

Щиро дякую за цей твір 👍👍

❤Дякую Вам щиро за таке читання миле для душі і серця.🇺🇦💯🔱💙💛

Величезне дякую за працю❤

Із задоволенням слухаю українську літературу.Дякую Лілії 🙏🙏🙏за прочитання виразно, емоційно.Вподрбайка каналу.💓💓💓

Як завжди Чудово. Дякую ❤❤❤❤❤

Дякую за артистичне читання. Завжди слухаю Вас із великим задоволенням.

Дякую Вам Велике За Цю Аудіокнигу.

Дякую за вашу працю ❤

Сумне оповідання, але нікого не шкода, окрім швачки. Дякую. Слава українській мові!!!

Дякую дуже

ДЯКУЮ.

Дякую за працю.

Щиро дякую.❤

Дякую за україномовний контент і можливість слухати наших класиків!

Щиро дякую! ❤

Дякую за гарне читання українською!

❤❤❤ ДЯКУЮ !

доля української жінки трудна,а в труді гартується сила.

Шкода Софію, молода ,нерозумна дівчина. Була б вона, як Бекі Шарп, героїня роману Теккерея, все було б по іншому.

Гарний кінець. А був би на місці баронеси зелька - ще краще було б 👍

Як завжди цікаво слухати! Дякую пані Лілія, за вашу працю! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Обкладинка - ребус

Блискуча проза, увиразнена іноді гротескними інтонаціями читця. Авторка майстерно вивертає назовні нутро героїнь.Баронеса, звісно, токсичний персонаж.Але ж і Софі з її амбіціями не викликає особливих симпатій. З погляду сьогоднішнього роботодавця вона виконувала свої обовязки недбало. З іншого боку баронеса могла її за це звільнити,а сама Софі не терпіти мобінгу і повернутися до батьків. Якоюсь мірою півчувати тут можна хіба що князеві, який купився на чарівну юність і якого, здається, батько Софі тихцем обкрадав. Реалізм...Леся Українка таки класик.

Жаль...

Повчальна розповідь, якщо забагато гонору при нульових здібностях, отак і завершують такі Софії, закономірність

Даааа, у аристократів минулого були свої проблеми: гроші, показуха, зневага до нижчих....Мабуть і зараз це є...