🌻📘🌿"В оповіданні «Одинак» авторка звертається до теми рекрутчини, однак її цікавить не тільки соціальний аспект проблеми, а й психологічний, навіть філософський. Набір до війська не лише головна подія твору, а й модель межового стану людини на грані Свого й Чужого світів... Прикметною рисою художньої прози кінця ХІХст. був етнографізм. Вихоплені з сільського життя картини побуту додавали правдивості навіть вигаданим героям. Дуже переконливо використовувала ці засоби й Леся Українка. Чимало таких деталей і в цьому творі. Фразеологічний ряд деяких уривків твору просто вражає, багато текстів пісень... Серед дослідників тексту оповідання побутуєд умка, що в основі оповідання - враження письменниці від перебування в Луцьку в 1890-1891pp. Сестра письменниці Ольга так згадувала про цей час: «Доводилося тої осені переживати Лесі тяжкі, болючі враження через сусідство "воїнського присутствія", що містилося в тій самій кам’яниці, де й ми жили, лише в другому кінці. Під час рекрутського призову на вулиці коло того "присутствія" збирались юрби рекрутів і їх родичів та відбувалися тяжкі сцени, лунало не раз таке голосіння, такі розпачливі ридання, що хотілося забігти кудись далеко з нашого дому, щоб того не чути і не бачити». Дещо про рекрутчину. Материн годувальник, за законом не мав би служити у війську, якби вдова не вийшла заміж за іншого. Ці норми набрали чинності згідно з реформою 1874 р. Відтоді рекрутів, тобто не навчених вояків, почали називати новобранцями, і на військову службу почали брати незалежно від маєстату. Згідно із законом 1 січня 1874 р. призову на військову службу підлягали особи всіх класів і станів віком від 21 року. Існували значні пільги за сімейним станом (не брали в армію єдиних у сім’ї синів і єдиних годувальників сім’ї тощо). До 1876 р. служили по шість років. Відтоді скоротили до п’яти. Згодом то зменшували до трьох−чотирьох років, то знов збільшували, максимальний до п’яти. Термін служби визначався родом військ. У піхоти та польовій артилерії служили найменше - по чотири роки, у решті військ - по п’ять. Одначе й на такий час служби охочих було не багато. До реформи можна було відкупитися та найняти замість себе іншого рекрута.". В.Давидюк.
Сумне оповідання,але талант Лесі,як завжди неперевершений.Відношення до простих українців,з боку царської Росії, як до худоби,є потреба,погонимо куди треба,та й зараз в РФ,не краще ставлення до призовників,нічого не змінилось на болотах за століття,бездушна орда.
Люба наша Лідія Мироненко. Ви чудова акторка- дуже вдячні Вам. Усе, що слухаємо у Вашому виконанні зостається у серці. Здоров'я Вам та нових творів класики та розстріляного відрождення Ми з Харкова, живемо вже більше 30 років у Ізраілю. Щастя - слухати на мові Вас.
Велике спасибі за гарний твір, як раз на часі під час війни з росіянцями.Нічого не змінилося у ментальності українського народу.,матері пробиваються за синами та ще й платять величезні гроші щоб відкупити від громадянського обов'язку, захисту Батьківщини.
Тому, що нормальна мати хоче, щоб її діти були здорові, щасливі і добре жили, а не вмирали. Це тільки росіянські " матері" готові віддати в військо своїх дітей. І отримати за свою дитину машину чи мішок картоплі.
@@dragonk4677Ваша "нормальна мати" хоче, щоб чужі діти вмирали в боротьбі з ворогом, поки її будуть ховатися у неї під спідницею?!!! За кого віддають свої життя наші герої-захисники?!!! Ганьба!!!
@@user-nf3nm8cg3i У вас з головою непорядок? Хто хоче воювати взагалі? Нормальні люди хочуть жити в мирі. Я взагалі то про твір ... А це були царські часи. За кого воювати? За царські забаганки? А на рахунок війни наразі, то винні ті, хто обрав цю владу, яка і привела до цієї страшної війни. Обговорення закрили.
Дивує голосіння матері за сином! Вона про що думала приймаючи чоловіка з двома хлопцями! Цим вона винесла своєму сину вирок! А у неї підростав свій помічник одинак який не підлягав армії!!! То пусті сльози! А цій матері і в голову не приходила гірка правда її вчинку!!!
Дякую Вам за розповсюдження української літератури! Але хто може мені порадити, реклама обнагліла вкрай. Я розумію, що без неї не обійтись, але не кожні 2хв., даруйте!!!
