Иду к Поп Ивану Мармарошскому по хребту вдоль Границы. Неудача: Попал в грозу!! День 3 // Мармаросы 

Я щось подібне колись пробував. Але я використовував великий щільний пакет для сміття. Я використовував такий пакет для захисту килимка (каремата) від дощів. Спочатку запаковував килимок в пакет, потім в чохол. Але помітив, що часто на внутрішній стінці пакету (коли він був щільно зав’язаний) почала накопичуватися волога - невеликі краплі води, - ця волога була від вогкого килимка і виникала за рахунок конденсації оскільки пакет був щільно зав’язаний то вона ніяк не випаровувалася, а залишалася на стінках пакета і каремата, і килимок так і залишався мокрим весь час. З рюкзаком була схожа ситуація, але тут ще добавлявся той факт, що деякі речі в рюкзаку були досить щільно упаковані, створювали очевидно суттєвий тиск та окремі частини цього пакету, плюс речі із досить гострими або тонкими і щільними гранями також деформували пакет і руйнували його, плюс мокрі речі - наприклад, пляшка води, на поверхні якої конденсувалася волога, або мокра кружка або мокра курточка, вони добавляли вологи і вона не дуже гарно випаровувалася із рюкзака (або взагалі не випаровувалася, коли цей великий сміттєвий пакет був зав’язаний). Тому в моєму випадку, використання пакету для сміття в якості внутрішнього слою для рюкзака, було не дуже ефективним рішенням - пакет досить швидко починав рватися і створював деякі незручності на етапі пакування або розпаковування рюкзака, а також перешкоджав випаровуванню вологи та просиханню окремих речей, що знаходилися всередині. Із-за цього я більше орієнтувався на гермомішки разом із поліетиленовими пакетами для пакування окремих груп речей, а також на рейнкавер. Однак, в моєму випадку так сталося, що і рейнкавер був суттєво пошкоджений і вже не захищав і дощу, і окремі гермомішечки почали вже потроху також пропускати вологу. Можливо, використання більш щільного і міцнішого матеріалу для внутрішнього протидощового слою (як у запропонованому вами варіанті) буде кращим та ефективнішим способом боротьби із вологою. Принаймні, від того дощу, який мені довелося більше години перечікувати (який був більше схожий на стіну води, яка обвалилася з неба, ніж на дощ), ваш варіант точно зміг би набагато краще справитися із збереженням вмісту рюкзака більш-менш сухим.

Дякую за відповідь. Можливо не самий ідеальний варіант,але найкращий (і найдешевший) зі всього що я спробував. Raincover навпаки іноді погіршує ситуацію-натікає багато води до низу. Пакети для сміття ненадійні і часто рвуться.

@@olavorion1354 Згоден. Деякі рейнкавери акумулюють воду на дні. Я використовував два типи рейнкаверів. Перший тип - це рейнкавер із резинкою по периметру, яка дозволяє швидко натягувати та фіксувати рейнкавер на рюкзаку, зокрема, користувався рейнкавером фірми TerraIncognita і там дійсно часто виникала ситуація, коли після дощу якось нахиляєшся, наприклад, зав’язати шнурок чи щось підняти, і в цей час потоки холодної води з рейнкавера починають текти по брюках, що досить неприємно. Помітив, що в одній із версій рейнкаверу TerraIncognita (мабуть якісь оновлений варіант), в дно вмонтовано невеликий дренажний отвір, але є певні сумніви, що він буде добре справлятися із даною проблемою. Другий тип рейнкаверу - це рейнкавер, що не мав як такого дна - у мене був такий від фірми Tatonka - схожий як накидка із шнурочками для зав’язування навколо рюкзака. Але він також мав певні незручності у використанні, оскільки щоб його прикріпити на рюкзак, треба було мотузочками його якось прив’язувати - коли треба швидко щось із рюкзака дістати або ж покласти, то поки там ті шнурочки розв’яжеш-зав’яжеш, особливо коли в перчатках чи рукавицях, то це зовсім незручно.

Доброго дня. Дякую за коментар. Абсолютно з вами згоден. Сильні зливи завдають куди більше руйнувань, ніж раптова відлига. І 2020 рік красномовно це продемонстрував.

Може й так. Як не прикро це констатувати, але загалом вибір у більшості місцевого населення щодо роботи не дуже великий: або рубай ліс, або збирай ягоди-гриби, або їдь на заробітки закордон, або займайся контрабандою та браконьєрством. Щодо загальної культури поводження із сміттям - то тут повна катастрофа. Як місцеві жителі безсоромно смітять всюди де тільки можна (не всі звичайно, але багато), так і велика кількість туристів, які приїздять поблукати лісами-горами, особливо не переймаються тим, щоб не лишати після себе слідів свого перебування на природі. На жаль, на відміну від розвинутих європейських країн, в питанні відповідального ставлення до природи в Україні не робиться абсолютно нічого. Тому перспективи вирішення цієї проблеми вкрай невтішні. Єдине що і залишається - так це проговорювати, озвучувати наявні проблеми, сподіваючись, що, можливо, привертаючи увагу до проблеми сміття, хоч якась кількість людей буде по-іншому вести себе в майбутньому - більш відповідально та виважено.

@@hiking_wilds З часом зміниться відношення людей, в тому числі серед місцевих. Згодом вони зрозуміють що цю красу та багатство можна використовувати з розумом, передаючи своїм поколінням. Навіть тепер вже зростає нове покоління д новим мисленням та сучасними поглядами. А поки маємо що маємо, це стереотип людей які до того ж є заручниками системи. Такі люди є не тільки там, їх достатньо на всій території нашої країни. Та все змінюється, свідомих людей стає дедалі більше, завдяки цьому з часом може змінитись і система. Мені дуже близький такий спосіб спілкування з природою як у тебе, бував і в цих місцях. Мармароси взагалі вражаючі, щоправда їхня більша частина знаходиться в сусідній державі. Приємно що не лінуєшся знімати, це також робить свій внесок до підвищення рівня свідомості наших громадян.

@@cqc1194 Я абсолютно згоден з тим, що загалом всюди на всій території країни ситуація із засміченням природи більш-менш однакова - що в містах, що в селах. І ця ситуація вкрай жахлива! Але на фоні природи весь цей пластик, який розкиданий будь-де, якось аж занадто кидається у вічі. Звичайно, що людина яка приїздить в гірську місцевість, наприклад, з міста, з рівнинних територій, вона одразу на контрасті сприймає все довкола більш різко, більш детально. Є контраст між сірими панельками житлових масивів і зеленими схилами гірських хребтів. І одразу задаєшся питанням як можна так недбало ставитися до навколишнього середовища? Але коли проживаєш на цій же самій природі довгий час, або навіть все життя, то довколишня краса природного різноманіття не здається вже якоюсь надзвичайною. Вона здається буденною, одноманітною. І вже не звертаєш ніякої особливої уваги на гори, ліси, чагарники. І та краса природи, яка для приїжджих туристів здається неабиякою, для людини яка прожила на відповідній місцевості ціле життя, або значну його частину, - всі ці природні атракції не що інше як лише пагорби, ліси, річки, які якось потрібно використовувати в цілях господарської діяльності. Естетична та екологічна сторона в питанні природокористування часто відсутня повністю. Це так само як, наприклад, в містах - спочатку звертаєш увагу на всі архітектурні пам’ятки, на старовинні будівлі, все тебе вражає та захоплює. Але коли проходиш повз них кожного дня протягом цілих років, то вже навіть не звертаєш на них жодної уваги. І можна вже і недопалок кинути де завгодно, і обгортку від цукерки або жувальну гумку жбурнути повз урну, і лушпинням від насіння все заплювати. Тільки різниця в тому, що на вулицях міст іноді прибирають, а в густих лісових хащах дуже малоймовірно, що хтось прийде позбирати накидане кимось сміття. Загалом, мені здається, що проблема засмічення повинна вирішуватися комплексно. І повинна бути відповідна профілактика. Підходити до цього питання потрібно з різних боків: 1. Створення умов для роздільного збору та утилізації та максимальної переробки сміття. (В цій частині - повний провал) 2. Контроль з боку відповідних органів та інспекцій щодо незаконних сміттєзвалищ (робота в цьому напрямі не ведеться) 3. Роз’яснююча робота серед населення про негативний вплив різного типу відходів на середовище проживання та на самих людей (робота в цьому напрямі не ведеться) 4. Навчання, починаючи з дошкільних та шкільних закладів освіти, про дбайливе ставлення до природи, щоб з дитинства прививати розуміння необхідності відповідального ставлення до навколишнього середовища (робота в цьому напрямі не ведеться) 5. Створення гуртків, дитячих/молодіжних організацій на кшталт бойскаутівського руху для зацікавлення значної частини дітей та молоді до активного відпочинку на природі поряд із вивченням самої природи, та відповідального ставлення до неї (робота в цьому напрямі ведеться дуже-дуже слабо) 6. Звернення уваги на існуючі проблеми з боку лідерів думок - від популярних блогерів та популярних ютуб-, тік-ток-, теле- (і т.д.) каналів із багатотисячною аудиторією. Транслювати на цю аудиторію відповідні меседжи, можливо, навіть проводити якісь показові заходи та роз’яснювальну роботу. (Але також не дуже активно в цьому напрямі щось проводиться. Навіть якщо взяти, скільки популярних ютуб-тревел-блогерів за останній час зняли відео про Карпати (в основному такий інтерес виник через пандемію та закриті кордони), то майже ніхто з них не захотів звернути увагу та показати кадри із колосальною кількістю сміття, розкиданого вдовж берегів річок, в лісах та на полонинах. Та вказати, що часто сміття в принципі нема куди дівати). Залишається сподіватися, що певне усвідомлення існуючих проблем буде потроху з’являтися в головах людей. Інакше, на превеликий жаль, існує реальний шанс перетворити все на суцільний смітник. Вже зараз гуляючи по одному з національних парків я натикався то на гори будівельного сміття, що самосвалами повивозили до лісу, то на відпрацьовані кондиціонери або автомобільні шини, які поскидали в протипожижений рів в лісовому господарстві, а іноді навіть викидають взагалі відходи, що містять небезпечні хімічні речовини, які здатні отруїти десятки а то і сотні кубічних метрів грунту. Іноді здається, що значна частина людей живе по принципу «Після нас хоч потоп»

Спасибо за положительны отзыв! С мусором действительно беда. Кое-какие мусорные кучи, которые возникают рядом с дорогой, время от времени как-то пытаются убирать. А вот с тем мусором, который люди разбрасывают в труднодоступных и отдаленных местах, ситуация очень плохая. Хотя время от времени отдельные фирмы, которые занимаются организацией тур.походов, или фирмы по продаже снаряжения и экипировки для походов и альпинизма, а также отдельные неравнодушные граждане и проводят мероприятия по уборке территорий, но это капля в море. К сожалению, пока значительная часть людей еще не научилась ответственно относится к окружающей среде. И ситуация с загрязнением природы (не только в Карпатах, а везде), действительно, очень острая и пугающая.

@@hiking_wilds Спасибо за ответ полностью согласен самое главное не хватает воспитание и понимания в большинства что мусорить очень вредно в первую очередь для себя потому что он в итоге попадает в воду и грунт 😀 Вы случайно не в Харькове проживаете ?

@@user-pf1ok8by4v Это точно. Весь этот пластик смывается потоками дождя, ручьями, уносится ветрами в долины рек и можно затем видеть сколько всего этого "добра" плавает в реках, выбрасывается на берег. Несколько раз видел, как люди в селе Колочава и в соседних сёлах, просто-таки использовали реку Теребля как мусоросборник или мусоропровод - без как-либо сомнений и колебаний кидали в реку пакеты с мусором, - такой вот "удобный" способ избавиться от ненужного. P.S. Проживаю не в Харькове. К первой столице пока не добрался. Живу, можно сказать, на периферии.

Конечно.

@@hiking_wilds , а если идти только по Черногорскому хребту, нигде не надо регистрироваться?

@@user-gc7gl1cr2r Если вы, например, стартуете из села Шибене (поднимаетесь на Поп Иван Черногорский) или села Дземброня (поднимаетесь на гору Смотрич (Смотрец) или Ушастый Камень) - то регистрироваться в Пограничной службе не надо. Но регистрация может потребоваться если вы, например, стартуете с другой стороны хребта - с села Богдан или села Луги и при этом вы сначала движетесь некоторое время в направлении границы с Румынией (т.е. начальный отрезок пути будет проходить в пограничной зоне) - например, если вы сначала хотите подняться на гору Выход, чтобы пройдя гору Васкул, затем уже двигаться в сторону вершины горы Поп Иван Черногорский - то в этом случае вам, возможно, придется пересекать инженерные сооружения пограничной службы, которые отделяют приграничную территорию (это может быть какой-то шлагбаум или что-то подобное - эти точки отображены на некоторых туристических картах ), то в этом случае лучше отправить заявку в Мукачевский пограничный отряд - потому что начальная часть пути будет проходить по приграничной территории. Например, мои приятели, которые несколько лет назад ходили в поход в тех местах, регистрировались в селе Богдан. Ну, и у спасателей, скорее всего, следует попробовать зарегистрироваться.