Кохання Мавки
Кохання Мавки - це не мить,
Це тепле вогнище іскристе,
І справжні подвиги творить
Це почуття полум'янисте.
Кохання Мавки - як роса:
Невинне, чисте і прекрасне,
Але водночас - як сльоза,
Бо тягне сум і все ненасне.
Кохання Мавки - наче птах:
Мрійливе, в сонці і блакиті.
Та у очах з'явився страх,
І ось - слізьми вони залиті.
Кохання Мавки - це фінал.
Це заборона, протиборство:
Неначе серця був сигнал,
А підійдеш - і станеш монстром.
Кохання Мавки - це кінець.
Він дав їй дар - безсмертну душу...
Могла б піти і під вінець,
Та він сказав: "Килину мушу!".
Кохання Мавки - назавжди.
Це вибір милого не змінить.
Вона не скаже: "Ні, зажди!",
Бо вже давно його "килинить".
Кохання Мавки - це весна,
Це мрії, щастя швидко линуть...
Їх сила підіймала з дна...
Але коханий це припинить.
Кохання Мавки - це вода,
Що гармонійна і природна.
Та почуття її - біда:
Царівна лісу - не народна.
Кохання Мавки - сміх і біль,
Весняна пісня, спів сопілки.
На рані серця знову сіль:
Його слова тепер не грілки.
Кохає Мавка без образ,
Тож зла на серці не тримає.
Можливо, потім без прикрас,
Зате безцінний досвід має.
Кохання Мавки - не сміття,
Та не чіпляються зітхання.
Її кохання - це життя...
І дар, і справжнє покарання.
23.04.2024
Павлова Марія
27 сен 2024
