Боже, які правдиві слова... Це я, як мама 2-х , будучи в подвійному декреті, все все сказано абсолютно правдиво. Жіночки, красуні, дорогі, бережіть і цінуйте себе.
Дівчата!!!!!! Сестрички у Господі!!!!!! Від усього серця, душі і всього єства--ДЯКУЮ ❤️❤️❤️💪 Якби могла, поставила б вам обом не просто вподобайку, а всі смайлики на світі, які ПРО... круто...класно...в саме-саме серце .... Дякую НЕЙМОВІРНО ❤️❤️💪💪🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥
Також хочу підтримати думку, що чоловік привязується емоційно до дитини, коли починає піклуватися про дитину. Маю позитивний досвід. Коли вчасно відпускала контроль, і давала змогу батькові вирішувати багато питань стосовно дитини. І це позитивно вплинуло на їхні стосунки. Йому стало цікаво з ними проводити час.
Слава Ісусу Христу! Цікава тема! Дякую! Божого благословення і здоров'я Вам Катя і Марічка! Нехай Матінка Божа береже Вас Катя і Марічка! Амінь.Сердечне вітання зі Львова! Щиро з молитвою! Ісусе Христе, помилуй нас грішних! Матінка Божа, молися за нас! Амінь.Дуже добре що Ви Є Дівчатка! Мир вам!
Дякую вам за корисну і цінну інформацію! Знімайте, будь ласка, ще🙏 Як ідея для майбутнього обговорення - материнство, коли чоловік служить в ЗСУ, як триматися самій і підтримувати зв'язок дружина-чоловік, сім'я-батько.
Було чудово 🎉 ✨ і щоб розуміти наскільки : то скажу, що відразу захотілося переглянути і почути все це ще раз!!! У Вас завжди гарно виходить дует з Марічкою, але сьогодні якось особливо 💣 Сильно запало про "загубленого Ісуса" і "загарбника" 😅. Окреме великееее дякую, що розібрали моє питання🙏, яке написала... навіть не сподівалась🙆 в саме серденько ❤ Дякую дівчата за працю 💞
При появі першої дитини мені допомогло що чоловік підслухав мої лекцій до родів...була книга почитати..ваш ребенок от 0до 2лет...все домомагав...саме він навчив мене дитину перевертати .а боялася... дивилася в ютубі не розуміла,а він асе розумів...
Добрий день. Дякую за актуальну тему і чудові роз'яснення, як прийняти ті всі виклики в материнстві. У мене питання, яке стосується дещо іншої теми. Теми токсичних стосунків між чоловіком і дружиною, а також між мамою і дорослою донькою. Як їх розпізнати і якщо можливо виправити або, просто, просто перестати спілкуватися. Який відбиток такі стосунки залишають на душевному стані людини і як допомогти собі? Дякую!
Маю досвід шлюбу 23 роки і 3-х дітей 22,17,3 роки, чолові один:). З власного досвіду можу сказати, що коли з появою третьої дитини мій човік вирішив що його життя ніяк не змінилось, а додалась лише більше любові від дитини, то мені потрібно було докласти зусиль щоб відстояти свої кордони. І незавжди ромовами, часом і криком... У моєму випадку формула пріоритетності - Я, чоловік, діти - у мене працює.
Дуже корисне та повчальне відео. Дякую. Але ще хочеться почути пораду про те, як спілкуватися вже з дорослою дитиною (18 років)? Попри те, що дитина сама вже приймає рішення, але іноді хочу дати їй пораду. Та, на жаль, вона не завжди хоче її слухати. Дякую.
Кричу, ненавиджу це і свій стан, і не розумію звідки воно береться, коли немає куди вже запахнути цю злість, розпач… Сил нема взагалі, як зомбі. Коли знаю, що може бути щось неприємне, пʼю заспокійливе наперед. Іноді просто плачу в ці важкі моменти, щоб не кричати. Хоча розумом розумію, що нема за що кричати, що не критично, що нічого страшного, що лякаю дитину, що роблю травму, що сама в дитинстві не розуміла «чому мама кричить». Зла на себе неймовірно, відчуваю себе монстром. Шукала психотерапевта, були сеанси, але поки хорошого не знайшла.
У мене також є такий досвід. Ви не одна. Причин може бути декілька. Але коли нервовий зрив, то плюсується декілька джерел роздратованості. У мене це наприклад, коли я займаюсь декількома справами одночасно+щось від мене починає вимагати дитина. Або в мене є мега важливе завдання, а дитина відволікає якимись дрібʼязковими причинами. Може бути монотонність буднів, відсутність подяки від близьких, коли ти в ролі кухаря-посудомийки- пральщиці і виховательниці. Не відчуття себе цінною, особливою, коханою іт.п Просто банально не задовольняєте свої фіз. потреби, сон, їжа ( повноцінна, а не доїдання за дитиною), фінансові потреби. Що тут сказати, списочок так собі. ( а якщо ще є токсік родичі, то це взагалі ульот((( Я зробила для себе висновок: перестати порівнювати себе з інстаграмними ідеал мамками, не старатись зробити миттєву супер успішну карʼєру, дбати про фізичну активність (поприсідати хоча б 10раз в день), коли спить дитина- спимо ми, гуляти на повітрі, більше здорового егоїзму, посилаємо всіх «добрих» родичів з їхнім вічним недовольством, памʼятаємо- ідеалу не існує, вирощуємо здоровий егоїзм, і закохуємся самі в себе. Дивіться на себе тільки своїми очами. І похваліть себе за любу роботу. Якось такий некоротенький списочок з мого досвіду😅 психолог доречі теж хороша тема, але треба хороший і з дипломчиком.
@@terynaruban2283Дякую за змістовний коментар! Дуже схоже з тим, що у мене. Нервові зриви, часто злість і ненависть до дитини. А потім почуття провини. Ми за кордоном одні, чоловік в Україні, у мене нема ніякої допомоги. 24/7 бути з дитиною, спати в одному ліжку, це для мене каторга. А зараз приїхали погостювати, вперше відправила дитину до бабусі на тиждень, і навіть не сумую за нею. Думаю, чи люблю я її взагалі. Зараз мені так добре бути одною, навіть присутності чоловіка не хочу, коли він ввечері їде з роботи. Все думаю, що зі мною не так?😢
Дякую, дуже , було корисно . Але у мене запитання щодо протилежної статі , тобто стосовно чоловіка. Знаю сім'ю ,де жінка скидала всі обов'язки по приходу його з роботи лише на чоловіка і неймовірно був виснажений чоловік . Чи можна якусь пораду для чоловіків . В результаті чоловік і дружина (вона знайшла іншого багатшого ) розійшлись і він став батьком на вихідні , але бракує терпцю , бо ця дитина зранена і відповідно вреднюшка ( звісно не з її вини )
Має бути любов, а не ти відповідаєш за це, а я за це. Бо тоді почнуть як вже сказано було конфлікти, якщо я забовязаний як чоловік взяти обовязки, жінки тоді і вона забовязана взяти мої. Хоча це може призвести до того що ти будеш мовчки дитись на те як твоя половина страждає. Правильніше бути в любові і взаємо допомозі. Воно якось здоровіше. Правдо кажучи, найкраще щоб робили обоє те що їм краще всього виходить, бо можна зайти в ситуацію де в і хаті не особливо все зроблене, і принесено тільки пів мамонта, а не цілий як зазвичай.
Безцінний вебінар❤ Маю запитання наперед: Як не ходити кожен день з дитиною у магазин,якщо біля дому їх сотні 😮 Взимку з уим проблем нема ,але всі внші пори року як вижити?))
Хотілося б почути інформацію щодо співзалежності. Де межа в спасінні , якщо існує якась залежність. Але розкрити зі сторони Біблії. І друге питання, як вести себе , коли проживаєш із тривожником. Він лікується тільки препаратами, а над причиною працювати не хоче. Завжди потребує уваги, бо почуває себе погано.
😢Кричать, калічать своїх дітей ті, яких понівечило життя. І так продовжується з покоління на покоління. До цього призводять такі чинники, як відсутність державности і відповідні стосунки між членами суспільства, деструктивна сутність нежиттєствердного християнства і інше.
Я з вами не згідна ,дитина у вас на світ не просилася ,і це дарунок від Бога, і старатися бути доброю і не злитися ,бо дитина прийшла в цей світ з Божою милістю ,Любові Господньої, а мама є захистом для дитини, цілим світом любові !Ви себе поставте на місце тієї дитини !Це обов'язок матері ,вона хотіла бути мамою !
