Не відрікайся від Христа - вірш Наталі Адамчук 26.09.2021 // церква Благодать, Київ 

"Настане час, ви всі Мене залишите..." В Петра перевернулось щось в душі. "О,Господи! Я все з Тобою витерплю, З Тобою і на смерть готовий йти!" Ісус все знав. Усе, що мало статися. "О Петре,Петре! Мить прийде сумна, Коли від Мене будеш відрікатися, І плакатиме з розпачу душа. Почуєш: півень заспіває. Після зречення." "О,Господи! Щось дивне кажеш Ти. Невже на це душа моя приречена? Невже не зможу я перемогти?" ...Минали дні, і швидко все мінялося: Учителя схопили вояки, Від страху учні всі порозбігалися, Хоч ще недавно з Господом були. Петро не розумів,що відбувається, Страх невимовний охопив єство. Й не зоглядівсь, як втретє відрікається, Сказавши:"Ні, не знаю я Його." Співає півень...Й погляди зустрілися... Петро згадав,як в груди бив себе. Ісуса очі сумно так дивилися. "О,Господи,прости,прости мене!" Біг, спотикався й падав,мов поранений, Не бачив світу білого від сліз. Душа боліла,наче гілка зламана, Хтось ніби їй нагадував:"Молись..." Скінчилось все. У гробі тіло вчителя. Рибалити,як завжди, йшов Петро. Він так хотів ще раз з Христом зустрітися, Й переконатись, що простив його. ...Порожній гріб, і камінь геть відвалений. Від подиву Петро,немов німий. О,дивна мить! І радістю сповнялося Усе єство. Це правда: Він живий! Та як же в очі Господа дивитися, Коли тягар вини душу гнітить? Це важко,та він мусить з Ним зустрітися, І прощення,і прощення просить. ...Світанок.Сонце над землею піднімалося, Торкаючись промінням хвиль морських. Ісус та учні знову зустрічалися. О,мить блаженна! Він таки живий! Петро мовчав.Не міг сказати й слова. Переповняли серце почуття. "Чи любиш ти Мене?"-Ісус промовив. "Ти знаєш,Господи,тебе кохаю я." "Паси Моїх овець!"-дав повеління. "Чи ж то мені,-подумав,-кажеш Ти? Пасти овець-це не просте служіння. Чи зможу я Тебе не підвести?" Так тричі до Петра Ісус промовив. І зрозумів Петро: Господь простив. Знов серце наповнялося любов'ю, І стало легко.Зник тягар провин. ********** Життя дорога нелегка й терниста. Буває так: лиш в сторону зійдем,- І можемо так само відректися Від Бога,хоч і в груди себе б'єм. Зрікаємось в словах,чи то на ділі... Як добре, коли каємось в ту ж мить, І спішимо до Гопода в надії, Що Він усі провини нам простить. Христос обійме з ніжною любов'ю, Й Своєю Кров'ю змиє кожен гріх, Триматиме тебе в міцних долонях, Щоб ти не впав в дорозі,не знеміг. "Чи любиш ти Мене?"-тихо спитає. Він бачить серце щире і просте, Яке взаємністю Йому відповідає. Господь до нього завжди підійде. "Паси овець,"-почуєш повеління. Забувши все,вперед сміливо йди! Господь дасть сили й здібності в служінні, Щоб ти приніс найкращії плоди.

​@@НаталяАдамчук-ю9п хай Господь благословить Вас, дякую Йому за той талант,яким Він нагородив вас, за ті почуття,які ви передаєте, за мудрість, за віру, якою ділитеся з нами. Аллілуя, Христос воскрес !