Я до тебе, матусю, у пісні іду, Бачу в ній я тебе ще таку молоду, Час летить і летить, забирає літа, Ти у пісні моїй, мов зоря золота. Обізвися до мене з далеких доріг, мамо, Обігрій сивини ще не прошений сніг, мамо. Час летить і летить, забирає літа, Ти у пісні моїй, мов зоря золoта. І усмішка твоя, мов веселки крило, В ній дитинство моє, моє рідне село, Мамо, мамо моя, ще зозуля кує, Віддала ти синам красне літо своє. Час летить і летить, забирає літа, Ти у пісні моїй, мов зоря золота. Простелила їм шлях рушничками в квітках, Щоб до отчого дому летіли в думках, Як колись, як давно, повно цвіту в саду, Я до тебе, матусю, у пісні іду. Обізвися до мене з далеких доріг, мамо, Обігрій сивини ще не прошений сніг, мамо. Час летить і летить, забирає літа, Ти у пісні моїй, мов зоря золота, Ти у пісні моїй, мов зоря золота... * Слова: Т. Мезенцева Музика: Платон Майборода
Це геній Олександр Таранець, з унікальним голосом і душею людина.. Надзвичайний людинолюб й щирості Українець.. Невимовлена Любов до Матері червоною ниткою пройшла через його творчість.. Бо сам зростав сиротою.. Його візитівка - "Пісня про рушник", саме йому, як першому (й найкращому виконавцю!) Автори подарували цю пісню.. Мав чи не найбільше виїздів з концертами в Чорнобильську зону, через що пішов рано з цього світу.. Світла пам'ять і вдячність цьому Талантові..
