Лєна, незакривайся, як же я буду без землячок.Кумушок?В мене вже як правило кжен день зустрітись з Кумушками і з Жанною, як ковток повітря.Надійся на краще , не падай духом, все буде добре.Пртрібно вірити.❤❤❤❤❤❤❤
Лєночко,вам зараз важко на душі, але ж ви сильна, тримайтеся. Я звикла до вашого каналу, продовжуйте ділитися з нами своїми думками, подіями з життя. У вас все вийде,все буде добре.Це просто емоції! Щастя вам і витримки.🎉🎉🎉
Лєночка,я ніколи вам не писала,але отримую велике задоволення від ваших,Жани і з Черкас Віки блогів.Вони всі такі рідні,свої,теплі-навіть насолоджуюсь вашою вимовою,яка дуже схожа на нашу Черкаську.Я 25 років живу в Ізраїлі,так склалась доля що ми всією сім'єю переїхали сюди.Сказати,що було легко,спочатку -да,поки не зрозуміли системи,яка тут працює.Пережито багато-втрата чоловіка,розрив шлюбу і в дочки і в сина,початок хвороб у мене.Не буду вникати,що пережито,але це все в порівнянні з війною яка зараз в Україні,та і в нас теж,це все пройдене-нелегко,але пережито.Я бачу,що ви дуже змарніли за цей час,щось вас дуже тривожить.Ви в якомусь розпачі,на роздоріжжі,зрозуміло-для вас дуже тяжко на чужині,все чуже,не своє.За мову-окрема розмова,я дуже швидко з цим справилась,бо мені тут жити,вороття не було вже навіть тоді.Тим бідьше,щоб одержати закордонний паспорт і візу на виїзд,треба було все в Україні продати,здати паспорт український,все нажите,квартири.Було дуже тяжко,але справились.До цих пір не маємо квартири-ні ми,ні діти,в яких вже є внуки.Там продали за копійки,а тут квартири стоять мільони,не дивлячись,що постійно війна,теракти.Діти і старші внуки працюють зранку до вечора.Ізраїль останнім часом сама дорога країна,починаючи з хліба і молока і закінчуючи квартирами.Але ми вже тут і нікуди не збиралися і не збираємося повертатися,тим більше зараз,коли ніхто не знає,що йому завтра збреде в голоау.Якщо в плані-залишитись в Україні,я б вам не радила.Я чотири рази була в Україні-в мене там багато друзів,племінників,все наче своє але..але...але..Тим більше,в такий час.Я багато допомогаю друзям,діти яких воюють,дуже хвилююсь за Україну,я дуже люблю село,простих роботящих людей,спілкуюсь дуже з багатьма.Але жити там зараз неможливо,не тільки із-за війни.Будьте біля дітей,це найдорожче,що вас є і буде.Моя вам порада.І не закривайте блог-це моє прохання.Ви дуже душевна,хороша,красива, розумна жінка. Бажаю вам здоров'я, добра,миру Україні,душевного спокою і жіночого щастя.
Леночка я завжди дивлбся ваше відео, чекаю з нетерпінням. Вам важко лушевно важко морально теж яж бачу. Я не часто пишу вам коменти. Ну а це вирішила написать. Не закривайте канал, ми иак усі алекватні люли чекаїмо на Кумушок. Ми до вас щвикли не кидайте нас будьте з нами й далі. Ділітся свохми мріями, спогадвми. Ви з кумушкою якось були в м.Суми веселіші а тепер щось зовсім понура стала. Я вам не указ, но дома саме краще. А в данній ситуації вибирать вам самим. Може краще пока поїхать до діток, поки тут все страшне оце скінчиться. Всерівно держіть хвост морковкою не падайте духом. Ми з вами впші підписники. Ми вас любимо і поважаєм. Якщо якось скушно на душі виходьте почаще до нас. Вам мудрого рішення. Ви жінка умна і мудра, серце підкаже як бути як поступити. Я бачу що ви на роздоріжжі. Ви знайдите правильне рішення. Ви мудра жінка. Любимо вас не кидайте нас. Ждемо відео від вас.❤❤❤❤❤
Лєна,звичайно Вам комфортно та затишно буде коло дітей .У Вас зараз емоції і до того ж вони суперечливі бо подій багато .Не кидайте канал ,не треба.Особисто я завжди рада зайти на нього.Лєна,все буде так як повинно бути.Удачі Вам та міцного здоров'я.
Лена, тримайтеся.Це все -біль та смуток за рідним домом, людьми.Я теж елі "живу".А треба жити.А де буде краще то відповідь дома.Тільки дома.Але ж вирішувати не нам.То ж тримайтеся.Бо треба жити, знаеш як хочеться жити.....Бережіть і любіть себе.❤
