Пропаганда в радянських мультфільмах. 

Оооо, про мамантення, це капець який депресивний мульт, я взагалі не розумію нащо таке робити, такі мульти тільки створюють страхи у дитини, а саме страх втрати.

Я до сих пір пам'ятаю мультик про Лоло и Пєпє, де бракон'єри виловлювали і вбивали пінгвінів, перед очима стоїть вода з черевоними плямами крові. Просто жах. Дякую за чудові відео❤️

Я ще з депресивних пам‘ятаю Рукавичку. Там дівчина так хотіла цуценятко, що стала уявляти свою рукавичку тим цуценям. І сумно її ща собою тягала. Я майже плакала кожного разу від цього.

"Їжак в тумані" шедевр саме з точки техніки анімації, через що його поважають саме аніматори та мультиплікатори. Там дійсно дуже непроста праця виконана для створення картинки та ефектів. Хоча сценарій... Ну таке собі - дитині то складно буде зрозуміти.

Я зросла на цих важких триллерах. Мені вже 40+ і я так само вважаю, що "Їжак у тумані" це важкий психоделічний твір і його не можна показувати дітям і деяким дорослим. Я досі пам'ятаю тривогу яка з'являлася при перегляді. А ще пам'ятаю, що коли у нас в Україні почали показувати "Ведмедики Гаммі" , " Качині історії", "Чіп і Дейл". То я вже була доросліша, а все їх дивилася і була радість. Навіть перегляд "Том і Джері" приносив більше позитивних емоцій ніж радянські мульти.

В першоджерелі Незнайки на місяці все ще веселіше: Пончик став мільйонером в найкращих традиціях американської мрії і звичайно (Ну, ЗВИЧАЙНО!) в нього в кінці все відібрали і він "усвідомив" свою помилку в гонитві за багатством, а Незнайка збудував фінансову піраміду

Мультик про мамонтёнка это реальная история посвящённая найденного в ледняках его сохранившуюся тушку. Благодаря этой находке была и придумана история о одиноком малыше только в мультике он находит друзей а реальный настоящий погибает замерзает видимо от голода и холода. Потопу что его тело нашли вольдах изнемаженным и очень худым.

Мені подобається формат твоїх відео, і я багато де згоден, але мені все таки здається, що ти перебільшуєш. Я 2002го року народження, виріс на цих мультах, і чомусь всі ці ''нездорові'' наративи ніяк не вплинули на моє бачення світу та й взагалі ніяк на формування як особистості. Мульти совкові були зроблені як для дітей, так і для дорослих, просто шоб було весело та цікаво, і як на мене, вони добре з цим справляються. Хоча своїм дітям я не буду їх показувати, як мінімум через мову)

Я все життя думав що Вінні Пух дуже нахбний, а він в оригіналі більше як Падінгтон. Миле ведмежа якому в голову не приходить негатив

Серія з зайцем-роботом в «Ну , постривай» теж в свій час поламала мені психіку 😂 Думаю, що і в тих серіях точно можна знайти скриту пропаганду комунізму. І романтизація бандитизму теж пригадується

Сам виріс на цих мультфільмах, і тепер викорінюю з себе все росісянське. Дякую за вашу працю. Все буде Україна!!! 🇺🇦✊

Я не захищаю крінжові радянські мультфільми, але здається у автора подвійні стандарти. Якщо з такою прискіпливостю до деталей аналізувати, наприклад, мультфільми діснею або Ворнерів, там теж можна знайти багато кріпових, а іноді й жахливих речей.

Коли дивилася мультфільм про їжачка у тумані, мені було шість років і я була у гостях у дідуся з бабусею. Дідусь був істориком і замість казочок розповідав мені міфи давньої Греції. І мені бачилося, що їжачок поспішає до свого померлого друга через царство духів і річку мертвих і про те, що теж мертвий розуміє лише тоді коли добрався до ведмедика. Там голоси героїв навіть наче з потойбіччя ухають. Короче, сподобалося але чи варто казати, що у дорослому віці мені є про що побалакати з психотерапевтами

Майже 20 років тому мій американський друг, 50+років, гостював в Києві по кілька місяців кілька разів на рік. Дуже йому сподобалось і в Україні (їздили на екскурсії) і люди тутешні. До України він бував і жив в різних країнах Європи та т.з. снг. Так от він тоді висловив свою думку про мультфільми (звичайно, в більшості радянські тоді можно було бачити по тб). І сказав він, що американські мультфільми то гидота для дітей, а от наші (тобто саме радянські пострадянські) йому дуже подобались саме за те, що вони більш гуманні, з добрим гумором, з повчальними історіями. Ось так. Я тоді здивувалась теж. Але зараз можу з ним погодитися. Звичайно, окремі мультфільми треба окремо і обговорювати. А радянського Вінні-пуха я вже не раз включала онучці 4 років. Їй сподався дуже і переглядала не раз. Зараз вона частіше дивиться і слухає українські казки з комп'ютерною картинкою, як на мене, то текст ще більш-менш нормальний, а відеоряд страх який примітивний, хоча і яскравий (про що згадує автор відео, критикуючи радянські мультфільми). Вимушено зараз переглядаю з онучкою різні мультфільми, вишукуємо українські, або без тексту і не можу погодитись, що старі радянські мультфільми аж такі погані та шкідливі. Треба розділяти мультики за віком. Або дивитись з дорослими, щоб обговорити побачене. Тут згадували нашу "Мавку". Так от в Німеччині він для 3+ років. Хоча, на мою думку, він для ще доросліших аби хоч щось зрозуміти.

Після перегляду цієї добірки хочеться переписати своє дитинство🫠 дотепер не бачила американського Вінні, а тепер у ступорі від цієї різниці. Та і наративи Незнайки просто шокують. Те, що Дядя Федор та його батьки страннєнькі було зрозуміло ще в дитинстві, але ж батьки вмикали його тобі і ти такий «ну ок, буду сприймати як за нормальні відносини», що і було дуже часто в сімʼях на той момент😓але дуже рада, що ці теми поширюються зараз і ми просто ставимо все під питання адекватності та актуальності😊

Все, що знімали в Радянському союзі, знімали на шосткінську плівку "Свема", тому й кольорова гама така. Іншої просто технічно бути не могло. Щодо мультфільмів, завжди гадала, що "Буде ласкавий дощ" - дорослий мультик. Похмурих анімаційних жахастиків в СРСР знімали багато, але здебільшого не для дітей. Мене колись в дитинстві налякав мультик "Синя борода" - я не розуміла, що коїться на екрані (окрім того, що періодично когось убивають), але це було доволі крипово. Лише згодом збагнула, що то був мультик для дорослих, і доволі жалюгідний.

Взагалі Дядю Федора називають дядя через те, що він дуже самостійний і дорослий на свій вік, не знаю як в мультику, але в книжці це пояснюється

Стосовно Простоквашино, єдине, що мені в дитинстві здалось дивним, це те, що хлопчика називали дядя. Але я не критикував мультфільми, а лише сприймав їх такими, як їх створили. Я ж на це впливу ніякого не міг мати. Це зараз, слухаючи ось такий огляд, можна аналізувати, з огляду на ваші знання життя і психології. Щодо того, що хлопчик втік з котом і собакою в інший окремий дім, це швидше говорить про бажання самостійності і сепарації від батьків, де він може вільно думати, і робити як він вважає на краще. Я просто дивився мультфільми, які не подобались не дивився. Стосовно того, що Вінні пух стукав ногою в двері, я сприймав це як частину його особистості, хоча при цьому сам не стукав ногами в двері. Бо це я.

Хотів згадати позитивний мультік. Перший що згадав, Петрик Пяточкін:)

Він вже аж занадто перебільшує.

Лише в дорослому віці зрозумів, що у мульті про підводного короля була пропаганда проти "буржуазного способу життя", багатства і того аби бути кимсь окрім гвинтика в системі. Пєчкін у Простоквашино то взагалі типовий доносчик. Про сороку - "сегодня слушаешь джаз, а завтра родину продашь" 😂 Бідна сорока.

Гарний відос, вже майже в 30 років, зовсім по іншому на це все дивишся і сприймаєш зовсім не так, як коли ще був малим засранцем 😂 Автору респект, що переглянув весь цей совковий маразм і з розбив такий гарний розбір

Частина з проаналізованого "похмурого" мультпродукту - цікаві, талановито виготовлені неординарні мультфільми... для дорослих, включаючи "Іжачка...", "Буде ласкавий дощ" та інш. Просто з якихось причин автори не могли іх позиціонувати як такі. Видно, були на те причини. А донести свою думку до аудиторії, особливу, що випадає із загального ряду, про тогочасну дійсність, або особистість, дуже хотілось. Ось і зявлялись такі шедеври для дорослих. А щодо колориту - то що ж іще могло вирости на "зацементованому" радянському грунті?

До речі, кріповість порожнього будинку у Простоквашино переходить в а інший рівень якщо згадати про Голодомор і як цілі села були порожніми, готові для переселенців з російськомовних регіонів

24:00 "йожик в туманє" мені ніколи не був цікавим у дитинстві, - він був нудним, незрозумілим та сумним. І слава Богу, що я не розумів тої муті

Мені здається що в багатьох з цих мультфильмів , виступає самоіронія , і дії на екрані в більшості показують як жарт, тому не сприймається в серьоз . Це приклад Простоквашини .

Дырка в обоях решается не тривиально - пошол, купил, доклеил не мотому, что родители ущербные, а потому что докупить такие же обои было не реально (а если дефицит какой, то изначально не купиш столько, сколько нужно)

Про мамонтеня маю зауваження: мамонтеня - це дитина і йому була цінна ця квіточка, потім він залишився вже сам із нею на якийсь час і був наляканий, тож тому і не пішов. Це не «дурна причина по якій залишився», для дитини це була важлива причина і може він чекав маму, але вона його не знайшла(( Я б ще додала до списку мультик «Штуша кутуша»🫣

Я пам'ятаю як читала Незнайко на місяці, він мене дуже вразлив, я тоді собі уявляла, що світ незнайки як мрія всіх людей, а життя га місяці, це як є насправді в світі. По суті це утопія. Але ви звернули увагу назви міст, імена, і тепер дійсно все стало на свої місця в моїй голові. Чиста радянська пропаганда. Дякую за контент!

- Це літо я провів у селі Простоквашино. - І що ти там робив? - Просто квасив...😅

трошки впрягусь за "йожика в туманє". бо мені цей мульт був чомусь затишним... і я його зчитав, як "те що ховається в тумані - не обов'язково страшне, а може бути просто пес, чи коняка". і мені дуже подобався кінець, де йожик таки прийшов до друга. але суб'єктивна інтерпретація, так

Твір має розглядатися його контексті. А ви робите огляд в контесті сучасно-соціальному. І тому приходите до якихось дивовижно неправильних висновків. Це, звичайно, зараз хайпово. Аде не відповідає дійсності.

Якщо достатньо прикопатися, то дуже легко знайти пропаганду в фільмах будь-яких авторитарних країн

Оцінка моральних травм, які викликані мультфільмами у відео представлена досить однобоко. Мультики про їжачка, пінгвінів, мамонтеня травматичні, але в Діснея теж такі мультики є. Бембі, Король Лев. Тому причиною дитячих психологічних травм можуть стати не тільки радянські мультики.

Що цікаво, мультфільм "Незнайка на луне" вийшов 1997 року. Коли вже не було СРСР від слова зовсім

Я згідний що пропаганда це погано . Але , як на мене , розбирати простоквашино у такому форматі , це як мінімум дивно ! Здалося , що придирався аби придиратися!

Ніколи не любила радянські мультфільми, благо в моєму дитинстві вже можна було подивитися шедеври від Діснея. Там також багато серйозних тем, але зло завжди покарано, ну і сама анімація пречудова. А не це унилоє г.

Мені особисто подобався "38 папуг")

З усім погоджуюсь, але перепрошую, радіти велосипеду це пропаганда толерування бідності? А що хіба має бути захват тільки від дороговартісних речей? По-моєму радості в житті набагато більше якщо проявляти її трохи частіше ніж тільки коли отримуєш у подарунок останній айфон.

Дякую за відео! Халіф Аіст та "їжачок" - страхи з дитинства, виключаоа телевізор, бо дивитись то було реально страшно. А ще мульт, який на все життя емоційно вразив і без сліз дивитись не могла "Рувкавичка", де дівчинка уявляє,що рукавичка то, її песик😢

Пам'ятаю Незнайку на місяці там було багато недитячих і навіть жорстоких сцен цей мультфільм зовсім недитячий . Дякую за випуск !❤👍

Тепер я відчуваю себе легше, я не любила ці радянські мультфільми але бабусі настоювали що це класика і найкращі мультфільми, і зараз я відчуваю тиск від людей які кажуть з теплотою о радянських мультфільмах і нелесні образи якщо я щось не дивилася чи не пам’ятаю

Доповню про "Незнайка на Луне". Сама книга була написана десь у 60-х роках, точно не пам'ятаю. Але там дійсно була пропаганда порівняння соціалізму і капіталізму, про яку я помітив уже в дорослому віці.

Дякую за вашу працю, було цікаво послухати, але дозволю собі висловити кілька критичних зауважень. 1) Прийом, що ви його застосовуєте на самому початку відео, є дещо маніпулятивним: спочатку ви приписуєте своїй аудиторії твердження про те, що нібито "радянські мультфільми були переповнені добром, теплом, любов'ю", а потім заперечуєте його і всю подальшу частину відео будуєте на доказах хибності цього стереотипу. Але правда в тому, що, можливо, не вся ваша аудиторія поділяла цю думку, яка є абсурдною: очевидно ж, що от прямо "всі" мультфільми не можуть бути "добрими і теплими". Виходить, ви намагаєтесь довести те, що й так зрозуміло. 2) Підбір мультфільмів видався мені дещо непослідовним: серед радянських - зненацька російський 1997 року, серед дитячих - доросла сатира "Мільйонер". 3) Мені здалося, що слово "пропаганда" не завжди використане доречно. Особливо, коли ви міркуєте про пропаганду бідності на прикладі мультика "У синьому морі, у білій піні" - там же сюжетна ситуація геть інша, ніж ви описуєте. Перед хлопчиком стоїть моральний вибір: золото з потоплених кораблів - чи життя людей з цих кораблів. Хлопчик обирає друге. Де тут ідеться про пропаганду бідності? Ще одна ремарка для розширення контексту: в іншому вірменському мультику цієї серії "Хто розповість небилицю?" хлопчик-пастушок, що є позитивним персонажем, хитрістю забирає в царя пів його царства. 4) Здивувало, що відверто комічні сцени ви аналізуєте на повному серйозі, не помічаючи комедії. 5) На мою думку, деякі ваші твердження, продиктовані вашим художнім смаком (радянська "Попелюшка" - "в рази гірша за американську") чи пов'язані з вашим суб'єктивним досвідом ("усі мультфільми своїм виглядом вганяють в якусь депресуху"), висловлені у надто категоричній формі. 6) Також, як мені здалося, ви судите про абсолютно різні типи мультиплікації з погляду їхньої відповідності еталону, яким для вас є діснеївська анімація. Так, Студія Діснея створила безліч класних мультфільмів і є одним із лідерів індустрії, але світ мультиплікації ширший за Студію Діснея. Не всі мультики на світі мають бути намальовані в одному стилі, як і не всі на світі картини має писати Леонардо да Вінчі, десь має бути місце і для Моне, і для Пікассо. Так само не всі на світі мультики мають слугувати суто розважальній меті - деякі можуть бути естетичним чи суспільним маніфестом художника, можуть до чогось закликати, підіймати якусь актуальну проблему тощо. Тому у нашому Всесвіті цілком можуть поряд існувати і "Білосніжка" - і "Їжачок в тумані", і "Попелюшка" - і "Казка казок", і "Вінні Пух" - і "Містер Твістер". Інша справа, що в срср ніяк спеціально не маркували мультики (і фільми), не призначені для перегляду дітьми молодшого віку. Ви у своєму аналізі апелюєте до вікових обмежень (6+, 0+), але це сучасна вікова класифікація, яка в радянський період не застосовувалася. Бувало, що такі специфічні мультфільми (і фільми) пускали у денній програмі, часом навіть у дитячих передачах, і це дійсно могло травмувати дитячу психіку. У цьому контексті можна згадати японський мультфільм про ядерний вибух "Босоногий Ґен" чи фільм "Казка мандрів". Але від того вони не перестають бути вражаючими творами у художньому сенсі. 7) Обраний вами спосіб порівняння двох мультиків, зроблених на один сюжет, як-от "Вінні-Пухи", як на мене, є не дуже коректним. Виривати зі сцени одну фразу і порівнювати, як її вимовляє кожен із ведмедів, - це як порівнювати тепле з м'яким. Те саме - коли ви порівнюєте між собою початкові сцени. Чи чули ви про те, що коли режисер береться за екранізацію літературного твору, він має право обрати будь-які сцени звідти і може їх довільно переставляти, бо він так бачить? Я би ще зрозуміла, коли б ви взяли та порівняли цілісний образ кожного ведмедя. Але і в цьому разі єдиний правильний висновок мав би бути такий: вони різні. Так, різні, бо різні автори їх робили, для різної аудиторії і в різні часи. Але різні - це не завжди кращий і гірший, іноді це просто різні. І ви можете обрати той мультфільм, що вам більше до вподоби. Весь мій довгий текст не про те, що в радянській мультиплікації пропаганди не було, - ще й як була, але приклади, на мою думку, потрібно аналізувати ретельніше, застосовуючи ширший контекст і, головне, прагнучи об'єктивності.

Зауваження про важкі психоделічні речовини - це дуже влучно, мені друг розповідав, що 70-80-ті роки як раз були піковими роками психоделіків в анімації. Начебто хтось з знайомих в нього мав справу саме з цим.))

Поздравляю тебя, Vaibi, ты балбес!

з приводу анімації мультфільмів Діснея. в них такі бюджети Дісней вливав що не одноразово ставав банкрутом. а з приходом комп'ютерної графіки, років 20 назад, мультики ніхто не малює олівцем.

Ніколи не любив, і до типер нелюблю радянські мульти, хоть я колись передивився всі сезони ну-погоди.

Дивовижно, що у такому людожерському медіа-середовищі все ж виросли люди, які зараз чинять активний супротив тим совєцкім "цінностям".

Якась маячня про яскравість і блідість, діснеївські мультики пройшли цифрову реставрацію мінімум в 4К і нову кольорокорекцію, якщо взяти оригінальні плівки, то там теж усе не дуже буде з кольорами.

11:48 - тут, ще справа в тому, що я в дитинстві не сприймав мультики, як зразок для наслідування, просто подивився та емоції: сумно, кумедно, нудно, зацікавлювальне. Та взагалі, радше "Козаків" , "Острова скарбів", "Слідво ведуть колобки", "Падав торішній сніг", "Пригоди вомбата", - цікавіших радянських мультиків не знайти).

Кілька радянських мультиків залишили мені психологічні травми. Оцей про Пінгвіна і Пунгвіна так точно. Я вже не кажу про той мультик про кажана із кризою особистості, коли він у дитинстві звалився із горища в підвал і потім тинявся і не міг зрозуміти, що він таке. Або казка про двох братів на полюванні, де один брат-мисливець залишив іншого на зжирання тигрові і втік, а потім мав повертатися по нього довгою дорогою і зустрічати всякі страхіття. Так от, там була сцена, де він пробирався крізь болото, і там були всякі страшні чорні корчі, які затягували його у трясину, і я кожного разу на цій сцені починала хникати і тікати. І давайте зірку програми ще обговоримо. Мультик «Прощавай, яр». Там на початку цуцика викинули із автобуса, і він довго стирчав на зупинці. По нього приходили інші собаки, вмовляли піти з ними, але він казав, що хазяїн за ним повернеться і треба почекати. Потім цей цуцик прибився до зграї бродячих псів на пустирі, і вони там жили. Влада вирішила побудувати висотку на пустирі, і собак відловили якісь стрьомні типи. Я в дитинстві була впевнена, що собак убили, такі ті ловці були страшні. А цуцика забрав чоловік, який оселився у цьому новому будинку на пустирі, і цуцик постійно сидів і дивився у вікно. Господи Іісусе, нахріна мені то показували. Бабуся вважала західні мультики злими, тому вмикала мені канал «Дєтскій мір», де постійно крутили радянські мультики. Я думаю, мій психотерапевт має бути дуже вдячний совєцьким мультиплікаторам.

Коли я дивилася мультфільм Простоквашино то оцю всю фігню я зовсім не думала. Такщо зараз в 37 дуже здивована що так багато поганого в цьому мультфільмі. Хоча зараз стараються всі обісрати що було колись в тим більше російською мовою .

Щодо невідповідних вікових обмежень погоджуюся: вони не завжди відповідали реальним можливостям нормотипової дитини... Але ж щодо специфічної естетики і роботи мультиплікаторів, то вона варта значно більш високого оцінювання! Там трапляються шедеври! І, якщо аналізувати так само прискіпливо американські популярні мультики, то... там взагалі суцільний жах ... Старі мультики були специфічні! Але ж... проаналізуйте тепер РЕАЛЬНІ старі казки, створені в періоди голоду, епідемій, війн... З позицій сучасної людини там не просто жах... а серйозні психічні розлади, які мало кого дивували... А тепер питаннячко: скільки пісень з сучасних українських мультфільмів ВАМ (і всім) хочеться співати, бо вони зігрівають душі чи просто пустотливо веселять??? Є ТАКІ??? ... бо я щось не можу пригадати...

Я в шоці…В дитинстві мені ніколи не побрались радянські мультики.В дитинстві мені задавалося, що вони дуже страшні, темні. Мама включала, бо це її дитинство, приходилось дивитись 😂Але коли ти починаєш розуміти , яка там там пропоганда, то так перекошує.Жах…

Переглядаючи це в дитинстві, я підсвідомо розуміла, що щось не так в цих совєцьких мультах. А що саме, не знала. Дякую, що відкриваєте очі. Ще згадався один мультфільм, де все буквально сіре, дощ, люди сірою масою біжать на роботу, собаки гризуться, що тим твором хотів передати автор, не знаю, але досі при згадці трохи моторошно.

Мені здається що основна проблема з мультами в другій половині відео - це неправильне вікове обмеження. Бо як для дорослих людей - це дійсно може бути цікаво, але, схоже, в ссср не знали що мультиплікація може бути і для дорослих. Так само як японське аніме є в жанрах, які аж ніяк не для дітей

Скажу правду. Навіть після початку війни. Я дуже любив Простоквашино, дивився його кожними вечорами. До цього моменту.

шкода, що сім'я протягом 12 років намагалася впарити мені совкову естетику. добре, що я не повелася

Дякую за геніальне поясненя.Прстоквашино з'явилось в моєму дитинстві у 80,хіба ми думали про підтексти,а виявляється ціла пропаганда.

Спасибо за видео, давно так не смеялся😂😂😂 а ещё смешнее было читать комментарии 🤣🤣🤣

Та годі, усі мультики зроблені з умовностей та гумору, якщо так серьйозно розбирати то майже усі мультфільми такі будуть

слова: "просто подумайте який з мультфільмів ви хотіли показати своїй дитині". Я якому 12 років

Який же я походу був тупий, що взагалі не бачив всіх цих алюзій в «Нєзнайкє», і просто насолоджувався мультиком 😅

Докопатись можна до любого мульта. Якась махрова шароварщина.

Я не застала епоху радянських мультфільмів, але ті що бачила у дитинстві мене прям травмували своєю атмосферою безвиході і сірості

Коментар задля підримки україномовного каналу. Дякую за вашу роботу, бажаю успіхів. Слава Україні!

Ну з Вінні Пухом не згоден, тому що головний герой зображений як антигерой, за яким просто смішно споглядати. Навіть в серії, де він ходив в гості до кролика, в кінці коментують, що кролик не сказав про що він думає, тому що був дуже вихований

Щиро дякую за чудову роботу на благо України!

Спрутс чем-то на Трампа похож!

Окрім пропаганди в радянських мультиках було і багато добра. Якщо розглядати мультики з позиції, чому він навчає, то як щодо "Том і Джеррі"? Вінні Пуха дивилась лише радянського, бо американський Пух мені не подобався за характером. Завжди знала, що Вінні чинить не правильно і він був для мене взірцем як робити не слід.

Після перегляду простоквашино в дитинстві найбільшою моєю мрією було втікти з дому і жити у заброшеній будівлі

Дуже сильно правильно підміченно!!! "Що всі рівні" , рекомендую переглянути цей стрім всім!!!💙💛💙💛👍👍👍👍

Дякую за цікавий та якісний україномовний контент. Деякі з цих "шедеврів" мені знайомі з дитинства і тоді я боялась, дратувалась та ненавиділа їх, власне нічого не змінилось 👌

Дякую Вам за розбір того, минулого з дитинства. Коли в Простоквашино були перли такі як про блондинок - ну, що сказати ... потом чуєш цей "жарт" і вже і не викликає ні подиву в ні протесту. От так і з дитинства нав'язати вдалось таку фігню...

Я ще пам`ятаю мультфільм по типу "Яблука й черв`яки". Там просто прийшли черв`яки, та поїли яблука (причому було показано, що яблука живі й все відчувають, а їх там через м`ясорубку пропускали та сік з них робили) а потім ці черв`яки стали метеликами, причому ті, що їли менше яблук, стали більші та гарніші. Можливо, тут є якийсь посил про "Не будь жадібним" чи щось таке, але я досі пам`ятаю крики цих яблучок...

Дуже дякую за відео❤ Ви допомагаєте людям українізуватися, побачити пропаганду там де ми її не помічали і підтримувати український контент

Ой, я пам'ятаю цей мультик про пінгвіна. Я так довго плакала😱 не знала як він називається, бачила 1 раз, але в пам'яті відбився😭

Ваше...мне всё равно на какуйто пропаганду,какуйто тёмную графику,не тот посыл,я всё равно вспоминаю эти мультики с теплом и улыбкой.

Дякую за таке змістовне відео. На жаль, хоч мені й 24 роки, мої нульові пройшли за переглядом кабельного телебачення, де були лише детскій мір та нікелодеон. Я передивився напевно все радянське, що там показували, не розуміючи ще цієї пропаганди... Тільки з часом почав задумуватись і помічати оці соціалістичні наративи. А покійна бабуся, коли я дивився нікелодеон, казала - що то за квадратні страшили там, от у радянських мультиках дивись які гарні білочки, зайчики, лисички і взагалі там мир та дружба...

Як добре, що я переважно дивилась Дісней у дитинстві, а то не уникнути моральних травм! Дякую за ваше відео!

Ашалець. Я нарадзіўся значна пазьней радзянскага зьвязу, таму не глядзеў усе гэтыя мульцікі (толькі такія "клясычныя" як прастаквашына ці віньні пух), аднак пра некаторыя чуў. І добра, што я іх не глядзеў. А тыя, што глядзеў, мне доўгі час здаваліся добрымі. Проста ашалець.... Дзякуй табе шчыры, што расплюшчыў мне на гэта вочы. Гэта шмат чаго паясьняе пра маіх бацькоў і пра тое, чаму ў нас так рэзка адрозьніваюцца меркаваньні, жыцьцёвыя прынцыпы, перакананьні ды амаль усё іншае. Нават на беларускую мову я перайшоў ня дзякуючы іхняй падтрымцы, а насуперак ім (і дзякуючы сябрам і сяброўкам).

Мені 25 років, і я застав час коли показували радянські мультфільми коли я був надто малий для їх перегляду. Також я страждав безсонням, і найстрашніші мультфільми показували у вечірній час. Це все дуже сильно вплинуло на мою психіку.

Now I understand why I in Soviet time just read the books 😂 Most of them in this video I luckily don't remember

Я дивилась в дитинстві радянського "вінні пуха" і ловила себе на думці, що я нічого не розумію, мультик справді створений для дорослих, батькам подобалось більше, ніж мені

Так любые сказки можно разобрать. Дети видят по-другому

я выехал из Донецка в 15 году. И видел всё собственными глазами. Как росийские военные и местный криминалитет грады ставили в жилых кварталах и стреляли по ВСУ а потом снимали ответку и говорили что сами себя убивают. Есть видео как Моторола из гранатомёта

Коли я раніше почула про мультфільм "буде ласкавий дощ", і побачила фрагменти з нього, то стало реально страшно... Зараз взагалі тривожно його сприймати навіть за фрагментами. Може це все було вже тоді підготовлене ІПСО, проте це знято було за твором Рея Бредбері, тож, не знаю, чи було викривлення сюжету

Найіронічніше це те, що багато радянських мультфільмів були екранізацією (!!!) західних творів, при цьому у більшості з них був адекватний посил.

СТИЛІ МАЛЮВАНЯ В РІЗНИХ РОКАХ МІНЯЛИСЬ ТОМУ НЕПРАВИЛЬНО ПОРІВНЮВАТИ ПОПЕЛЮШОК ДІЗНЕЯ І СОЮЗМУЛЬТФІМ

Дякую за цікавий та якісний україномовний контент))

Неймовірно корисний контент. Відео такого роду допомогли мені, за останні пів року, нарешті придушити комплекси меншовартості, перейти на українську і почати дійсно отримувати задоволення від наших кіно, серіалів, музики, тощо. Дякую

Будєт ласкавий дождь це не вигадка совкових аніматорів, а екранізація оповідання Рея Бредбері There Will Come Soft Rains.

А я пам’ятаю мультик про то, як собака помер, а хлопчик постійно дзвонив ветеринару і питав як песик. Досить сумно

В скарбничку крінжових мультфільмів СРСР Фантік 1975 року. Там теж знатна психоделія у авторського колективу. Зробіть ще випуск про сучасні рус.мультики, бо не всі ще розуміють, чому "Маша та ведмідь", а також новий Чебурашка під егідою Сбербанка це погано.

Мне тоже Простоквашино нравилось)

Здається, ми всі забули про мультик чиполлино. Ось де зарита дитяча глибока травма

Синюю птицу забув, то ще той псіходел.

Погоджуюсь з усім, окрім оцінки рівня анімації. Це вкусовщіна) якщо брати чисто візуально, то це дуже цікаві мультфільми з художньої точки зору.

Цікавий аналіз. Навіть не задумувався над цими аспектами радянської мультиплікації, а автор таки має рацію у тому, що вони насаджували нам стереотипи, які і через багато десятиліть шкодять нашому життю!