Яка крута у нас молодь! Постійно це кажу🙂. Дуже цікава тема, розумна співрозмовниця, до якої варто прислухатись. Шкода, що багато людей, особливо поважного віку, живуть своїми стереотипами, і багато чого, що сказала Катя, вони не сприйняли б😏. Турбуємося про себе! Допомагаємо ЗСУ!!! Оля, дякую!
Дуже гарна ведуча, щира та приємна) Гарні гості та теми. Випадково натикнулася і відразу з задоволенням підписалася!!! Більше вам переглядів і підписників
Дуже класна зустріч, всі поради слушні та доступні для втілення в життя. Хотілось би, щоб трішки торкнулись теми публічних гулянок, воно то добре, що вони приносять задоволення але як це можна адекватніше розцінити, бо думки людей розділяються.
Тут загальною для всіх буде лише рамка закону. В усьому іншому - це запитання до морального компасу кожного зосібна, на який може вплинути тільки сама людина. Тому якщо «гулянка» не порушує жодного закону, але є аморальною з нашого погляду - це питання до нас, що ми робимо з своїм обуренням та роздратуванням.
Яке б пояснення я не дала, ці табори існуватимуть. Бо ці люди, котрі в них є, не за поясненням шукають. А за тим, щоб інші поводили себе так, як зручно їм. Тому це нереально.
Дякую за інтерв'ю. Отримала багато корисної інформації. Мабуть, ще годину дивилась би ще. Тема про військових - безцінна. От саме на цю гостру проблему комунікації військових та родини хотілось би наступний ефір.
ми раді, що корисними були! Під відео є багато інформації щодо допомоги,можете звертатися. Якщо є питання, пишіть тут - і Катерина по можливості відписуватиме. Тримайтеся!
Дуже тішимось, що ви зрозуміли свій стан. Важливо тепер звернутись до фахівця, якщо ситуація така, коли вам важко давати раду самостійно🙌 Це дуже нормально - звертатися по допомогу.
Все дуже гарно зайшло. Крута подача, доступно і досить обґрунтовано. Єдино, що тригернув момент про тих, хто на фронті та їхніх близьких. Видно, що суто теоретичний виклад.
Що ви маєте на увазі під словом «тригернув»? Якщо у вас чи ваших знайомих відбувається не так - це окей, бо досвід у всіх різний. Не може бути конкретики та загальних рекомендацій, які підходять усім в медіапродукті, який орієнтований на велику кількість людей. Щодо того, що «видно, що це суто теоретичний матеріал» - це ваше право так вважати та оцінювати, не смію вам заперечувати. Та ця оцінка жодного стосунку не має до мого реального досвіду, опираючись на який я давала загальні рекомендації. Я працюю з військовими та їхніми рідними в дуже різних контекстах. І гадаю, якщо ви б робили мою роботу, то наврядчи ви говорили б інакше ( а може й робите, я не знаю цього). Дякую за відгук🙏🏻
Дайте, будь ласка, практики для тренування себе в реакції на стрес. Ігри поради для дітей, що живуть у війну. На що звернути увагу у спілкуванні з дітьми, і дорослими?
Зверніться до посібника «Важливі навички в періоди стресу». Для дітей є книга Світлано Ройз «Твоя сила» та пісенька про укриття. Всі матеріали вже доступні під відео🎉
садівництво... агрофітнес, наприклад ) можливо, діти реагують не на війну.... а на вашу реакцію на війну... я бачив цивільних, які виходять на вулицю подивитися - звідки стріляють? )
дякую, що підняли таку важливу тему... дуже фахова гостя... все правильно, дуже актуально... був 8 місяців в окупації, поруч з лінією фронту... досі в нас вже четвертий місяць щодня бабахає розмінування... трохи спілкувався з окупантами... якщо комусь цікаво, можу покопатися в пам'яті, як ці всі події переживаються... та свої спостереження...
Тільки через 3 місяці я відчула що маю сили і ресурс переглянути цей подкаст і дуже рада що нарешті зробила це. Ця тема довгий час мене лякала, але тут так чітко і зрозуміла все пояснено. Дякую за таку неймовірну гостю. Не знаю настільки є сенс, але чекаю ще)
Увімкнула, щоб під щось простеньке легеньке попити чаю. А тут таке! Три чверті відео ловила себе на тому, що, бляха, чому я не знала і не розуміла цього раніше?! 😢😮 Як би змінилось моє життя і стан моїх близьких, якби я одразу після публікації подивилась і прослухала цю інформацію. Сподіваюсь тепер зможу.
Дуже вам вдячна, бо це важлива тема, в нас час це потрібно кожному! Хотілося би, побачити та послухати Катерину, дуже цікаво та професійно доносить інформацію.
Дякую!!!!! Важлива тема і неймовірна гостя психологиня! З цієї тематики дивилась багато відео, проте так легко, зрозуміло, приємно нікому не вдавалось висвітлювати головні ідеї. Дуже сподіваюсь, що ще неодноразово побачимо нові бесіди із цією молодою, але такою грамотною та професійною фахівчинею! Велика вдячність за розмову!!!!!!!!!!
Дякуємо, неймовірно корисний і важливі теми❤ Чекаю продовження Хочеться почути алгоритм як поводитися з родичами, які наразі воюють? Як підтримувати? Які теми бажано не підіймати (більш детально)? Дякую
Універсального алгоритму не існує. Найкраща підтримка - це та, про яку вас попросили або ви запитали «як я можу тебе підтримати?» й зробили те, що вам декларують. Щодо тем які бажано не підіймати теж важко означити на 100%. Думайте логічно. Скоріше за все, якщо ви питатимете про втрати то не отримаєте відповіді. Слухайте, якщо ви в стані і силі, коли вам відкриваються. Але не намагайтесь вивести на розмову, якщо людина цього не бажає або не декларує про таку потребу. В цілому, з ними актуальні ті самі поради, які я озвучила в підкасті. Є ще нюанси, але там вже бажано розглядати конкретні ситуації.
А якщо в кризових ситуаціях я завжди швидко дію. Я більше стрессую від ймовірності того, що щось станеться. Але коли трапляється щось сильне, нанесли сильну травму моїй дитині в парку. Сильна кровотеча з голови - я дію миттєво, миттєво керую, що і куди кому робити. І це тільки одна із ситуацій. Але я думаю, що в мене є ПТСР пов'язане із травмами в дитинстві (не пов'язані із війною), коли ти беззахисний і від тебе нічого не залежить. І це досі ще відчувається у моєму житті.
Це нормально. Ваша психіка швидко мобілізується, у вас може бути досить велике вікно толерантності до стресу. Такий ваш варіант реакції «бий». Якщо алгоритм надання допомоги чи реагування на конкретну ситуацію закладений на рівні автоматизму, себто «ящірки» - то ви здатні тверезо діяти в кризі. Але у всіх є свої ліміти. І це теж нормально.
І ще декілька моментів до вашого коментаря, який вирвав мою фразу з контексту. Поясню тут особисто. 1) Коли я кажу, що в тилу люди більше стресують ніж на нулі, то маю на увазі ступінь вираженості проявів стресу. Коли є ситуація крайньої загрози життю та великого виснаження ( як в бойових умовах) психіка працює в трикутнику «бий-біжи-завмри». Є задача «вижити» і рідко людина думає про щось інше, якщо взагалі здатна думати. Вмикається рівень навичок, і якщо, умовно, людина до того не вміла накладати турнікет, то в ситуації на 0, вона ніколи його не накладе, якщо не була навичка доведена до автоматизму. Там немає часу тривожитись, переживати, а як буде далі, бо горизонт планування максимум до вечора, мінімум - наступна година, якщо не пів. У цивільних в тилу немає ситуації крайнього виживання. Якщо це не прифронтова територія, ми в умовній безпеці. АЛЕ! Цивільні в постійній невизначеності. Ми не можемо напряму себе захищати від ракет чи дронів. І оця підвішеність, коли ти не в стані виживання продукує 1500 думок про то, а як воно буде. І це створює купу проблем. І зовні людина буде поводитися більш стресовано, ніж та, яка в окопі. Тому є феномен, коли військові кажуть «верніть мене на війну, бо там мені все зрозуміло і панятно» і від того менше напрягу, чим тут в тилу, де все незрозуміле, функціонує інакше і купа факторів, які не можна передбачити і всі інші не живуть в тій парадигмі якій ти. Ясно, що це не можна загалом порівнювати, тому я сказала що на нулі стрес МОЖЕ переживатись легше, ніж в тилу. Але не обов‘язково так є. Тому перш ніж робити висновки, і судити, варто додивитись. Плюс, розкрити тему ПТСР за годину загалом задача важка і коли я одразу намагалась уточнити цю тезу, Оля мене відволікла, бо дуже багато часу і треба було дати ключові моменти для розуміння. Та дякую за коментар.
