Ми розпочинаємо благодійний збір коштів для ЗСУ, щоб придбати дороговартісний прилад нічного бачення PVS14 для нашого захисника. Цей відважний воїн віддав свій прилад друзям, які працюють на перемогу разом з ним вже більше року. Тепер і йому потрібна перевага перед ворогом вночі, і ми можемо допомогти йому в цьому. Будь ласка, приєднуйтесь до нашої ініціативи та зробіть свій внесок. Навіть найменша сума має велике значення! Підтримати можна за посиланням на монобанку або безпосередньо на номер картки: 🔸send.monobank.ua/jar/85RuJf2LAV 🔸5375411216982293 Прошу вашої підтримки у вигляді донатів, лайків, коментарів та репостів. Разом ми можемо забезпечити наших героїв всім необхідним для досягнення перемоги! Дякую всім за допомогу та небайдужість! 💙💛
Раз вже заговорили про дистанційне мінування. Міни у нас є різні, а ось "розумного детонатора" не було. Тоді добрі люди придумали розумний модуль ініціації (у народі його називають Джонік). Це пристрій активується через 10 хвилин після скидання і перебувае в бойовому положенні 14 днів. Спрацьовує при переміщенні та при появі металу в ближній зоні. Звичайно цей модуль давно і багаторазово вивчений нашим противником ще з минулой осенi. Ось кілька відео про нього вiд ворога. Те, що противник про нього дізнався ніяк не вплинуло на роботу модуля та його ефективність.
Нас в роті охорони на початку війни вчили краще ніж зараз рядових саперів)) ну а дивлячись ваші відео я вже взагалі фахівець) сам виріс між трьох кар'єрів в 90))) і сам цікавився. Пальці на місці, це багато значить, повірте. А в піхоті на фронті сг медик
Історія про Імп. Марію, дуже цікава. По радянській версії, це зробили німці, обвинуватили корабельного інженара з немецьким походженням, який був на будівництві лінкора. Але забули про те, що він бів віслан за Урал з початку Першої Світової війни. Використання "Адської машинки", приписують вибухам у італьянцькому, та французському флотах, у тому чеслі і на крейсери Аскольд, під час ремонту у Франції. То що Марію підірвали свої це так, треба звернути увагу що командовання ЧФ, мало немецькі корні, а назначення Колчака, на посаду главфлота, привело до баготьох незадоволених.
Читав за цей лінкор. Він був італійський флагман "Джуліо Чезаре". За репарації його забрали. Італійці перед тим,як його віддати зробили ремонт. Через якийсь час лінкор вибухнув у бухті Севастополя,поховавши 614 совєтських моряка. Найуспішніша диверсійна операція італійських ВМС. Сила вибуху була еквівалент 1000-1500 кг тротилу. Площа(дірка)в носовій частині була 150 м.кв.,так як там були кубрики екіпажу зразу загинуло до 175 моряків. Потім приїхав адмірал довбойоб,який заборонив буксирування судна на мілину,ходив кричав матом і посилав всіх нахйу. Моряків що були не задіяні в спасінні назбиралось як глядачів до 1000 і адмірал заборонив їм евакуацію. Лінкор набрав води і раптово перекинувся чим вбив ще десь 440 чоловік. Все в радянському,комуняцькому стилі.
Ви сплутали підрив лінкора ,,Императрица Мария", 1916 р, про який розповідав Лісник, з подіями 1955р, де також висувалась версія про диверсію італійських бойових пловців.
Та зараз щось подібне зробити - не має проблем. Наприклад, можна використовувати мікроконтролери які програмуються. Разом з купою датчиків. А там хоч на відлік часу можна зробити, хоч з датчиком руху. І все це буде в залежності від фантазії, кваліфікації того хто робе. Я веду до того, що для таких завдань/диверсій - навіть заводські взривачі не потрібні.
Бажаю здоров'я . Поясніть будь ласка як будується Електрична Вибухова Мережа і як її правильно розрахувати . Маю на увазі по формулі порахувати опір . Дякую .
Вітання ✋. Хотів предложити тєму для відео (мене цікавить) якщо вас зацікавить то буду чекати . Тема така : всі вибухові пристрої вбивають ... Цікавить безпечна відстань від вибухової хвилі, від осколків. По типу там снаряд ( міна ) гепнула , допустім 5 метрів 100% жмур 16м це контузія ...ну я надіюсь що я пояснив те що б хотілося почути у відео
Давно хотів запитати в розумних людей (ну не розумію я) чому підривач до гранати називають запалом (УЗРГ) якщо він містить пружину, ударник, детонатор з запалом і уповільнювачем а той же МУВ містить все те саме і також детонатор (КД8) і капсуль запалу (КВ-11) але при цьому отримуємо різні назви для однакових по функціоналу речей (запал для гранати і підривач для інших речей), це совкова особливість?
Підозрою шо різниця така сама як між автоматом, карабіном, та штурмовою гвинтівкою.... В совку придумали собі піздаваті термінології, котрих ніде в світі більше нема, а ми цієї спадщини не можемо тепер позбутися... 🤷🏻♂️
Я не претендую на "розумний". Цікаво було нащо шукати на таке питання відповідь. Що це змінить чи яке буде надбання від пошуку відповіді. Але цікаво завжди пошук відповіді. Можливо називають тому,що попередник МУВа,називався УВ(упрощенньій взрьіватєль). Багато плутали і називали дідуся МУВа "унівєрсальним взрьіватєлєм",хоча вірніше все ж перший варіант. Цей УВ зустрічається в настановах ще 1932 років. Бо був тоді прийнятий на озброєння інженерних військ Червоної армії. Він був призначений тільки для мін (протипіхотних та пізніше протитанкових). Причому фішка була,що він був як натяжним так і нажимним(причиплялась спеціальна лапка з п'ятаком контакту і вривалась у землю). Після експериментів з трикутною голкою,мідними ковпачками,р-образними чи т-образними чеками народився класичний МУВ. УЗРГМ продукт вже більш функціональний і направлений тільки на напрямок ручних гранат. Дє функціонал "замєдлітєля" МУВа і УЗРГма має різний конструктив і призначення. До речі КВ-11 досі архаїчна річ. Використовувалась як ініціатор КД#8,але в більшості випадків,як спалахувач "бікфордова шнура" . P.S.документ под названием: "Наставленiе для инженерныхъ войскъ по спецiальному образованiю. Подрывныя работы. Новая Россiя. Петроградъ. 1917". На сегодняшний день это самый ранний документ (1917 год!), где на стр. 119 мы находим описание воспламенительного изделия под названием "Ударный воспламенитель", в котором без труда можно узнать взрыватель МУВ. Изготавливался ударный воспламенитель из меди и предназначался в основном для воспламенения огнепроводных сосисов ( холщовая трубочка диаметром в полдюйма, набитая черным порохом) или огнепроводного шнура. Любопытно, что в Наставлении 1917 года это изделие так и называется "огнепроводный (Бикфордов) шнур". Т.е. уже тогда словосочетание "бикфордов шнур" было неофициальным. Скорость горения русского огнепроводного шнура 1 аршин ( 0.7112 метра) в минуту, т.е. 1.19 см. в сек, что очень близко к скорости горения современного огнепроводного шнура.
Дивлячись відеоролік мимоволі згадався шкільний віршик про народовольців- терористів, що підривали російського царя: ""рвануло к шести, честь по чести да так что сервизы в муку, и устриц с креветками вместе размазало по потолку. В пыли заметались фигуры, а где он подика сыщи..... и грусно смотрели лакеи как стынут меж люстрами щи!
Шо ви думаєте про використання дронів ів інженерній справі? Цікаво було б якийсь аналог озмки для дрона придумати, щоб шрапнелью дрібною хуячила. Ну чи інші шрапнельні аналоги що в повітрі взриваються. Яка ваша думка що до дронів в інженерній розвідці, на мою думку було б корисно видати такі штуки саперам та навчити їми користуватися. Як мінімум інфу збирати, та шукати різні протитанкові міни, ящіки з під озмок. Можливо навіть якось за допомогою кішки прикріпленої до дрона розтяжки здьоргувать. Ну про хімічну зброю яку можна булотб кидати я взагалі мовчу..
Зробіть будь ласка відео на тему: дії підрозділу при виявленні мін. Як оглядати місцевість підрозділом при пересуванні на машині. Що робити коли немає можливості об'їхати заміновану територію. За підрозділ маю на увазі відділення/взвод
Цікаво,що проваленою обороною Харкова в районі Вовчанська, займається один з генералів на прізвище Соколов. По ньому досі йде кримінальна справа про розмінування Чонгару.
Бачу без матюків вже,але без матюків ця інформація не працює,то як мультфільми для недолугих бл...Хто зрозумів той ще має спробу ще більше зрозуміти ...
А что за детонатор который плоскогубцами надо было раздавливать для взведения его железную капсулу корпуса? В фильме когда взрывали Гитлера показывали, англиский вроде как 😊🎉
Британский взрыватель-"карандаш" (Time Pencil), использованный Шлабендорфом/Трeсковым 13 марта 1943 и Штауффенбергом 20 июля 1944. Жидкость в контейнеле с кислотой (acid, англ. кислота) разъедала проволоку за определённое время. В результате чего растянутая пружина сжималась и посылала ударник (striker pin) на капсюль-детонатор (detonation cap). Такой взрыватель использовали британские агенты УСО (Управления специальных операций англ. Special Operations Executive, SOE), кроме того, им снабжали и группы движений Сопротивления в оккупированных немцами странах. Немалая часть этих поставок попадала в руки германской контрразведки абвера Рис.: National Archives, Washington D.C., EAP 105/16 Английские взрыватели были очень искусно сконструированы. Их было три типа. Первый действовал через 10 минут, второй через полчаса и третий через два. Таким образом, можно было выбрать нужный, исходя из желаемого момента взрыва. В момент зажигания отсутствовал малейший шум. Простым нажатием на горлышко взрывателя разбивалась маленькая бутылочка из которой вытекала едкая жидкость. Она разъедала проволоку, удерживавшую пружину и ударник. После разрыва проволоки ударник быстро летел вперёд, ударяя в гильзу детонатора, который в свою очередь инициировал взрыв.
Британский взрыватель-"карандаш" (Time Pencil), использованный Шлабендорфом/Трeсковым 13 марта 1943 и Штауффенбергом 20 июля 1944. Жидкость в контейнеле с кислотой (acid, англ. кислота) разъедала проволоку за определённое время. В результате чего растянутая пружина сжималась и посылала ударник (striker pin) на капсюль-детонатор (detonation cap). Такой взрыватель использовали британские агенты УСО (Управления специальных операций англ. Special Operations Executive, SOE), кроме того, им снабжали и группы движений Сопротивления в оккупированных немцами странах. Немалая часть этих поставок попадала в руки германской контрразведки абвера Рис.: National Archives, Washington D.C., EAP 105/16 Английские взрыватели были очень искусно сконструированы. Их было три типа. Первый действовал через 10 минут, второй через полчаса и третий через два. Таким образом, можно было выбрать нужный, исходя из желаемого момента взрыва. В момент зажигания отсутствовал малейший шум. Простым нажатием на горлышко взрывателя разбивалась маленькая бутылочка из которой вытекала едкая жидкость. Она разъедала проволоку, удерживавшую пружину и ударник. После разрыва проволоки ударник быстро летел вперёд, ударяя в гильзу детонатора, который в свою очередь инициировал взрыв.
Британский взрыватель-"карандаш" (Time Pencil), использованный Шлабендорфом/Трeсковым 13 марта 1943 и Штауффенбергом 20 июля 1944. Жидкость в контейнеле с кислотой (acid, англ. кислота) разъедала проволоку за определённое время. В результате чего растянутая пружина сжималась и посылала ударник (striker pin) на капсюль-детонатор (detonation cap). Такой взрыватель использовали британские агенты УСО (Управления специальных операций англ. Special Operations Executive, SOE), кроме того, им снабжали и группы движений Сопротивления в оккупированных немцами странах. Немалая часть этих поставок попадала в руки германской контрразведки абвера Рис.: National Archives, Washington D.C., EAP 105/16 Английские взрыватели были очень искусно сконструированы. Их было три типа. Первый действовал через 10 минут, второй через полчаса и третий через два. Таким образом, можно было выбрать нужный, исходя из желаемого момента взрыва. В момент зажигания отсутствовал малейший шум. Простым нажатием на горлышко взрывателя разбивалась маленькая бутылочка из которой вытекала едкая жидкость. Она разъедала проволоку, удерживавшую пружину и ударник. После разрыва проволоки ударник быстро летел вперёд, ударяя в гильзу детонатора, который в свою очередь инициировал взрыв.
Британский взрыватель-"карандаш" (Time Pencil), использованный Шлабендорфом/Трeсковым 13 марта 1943 и Штауффенбергом 20 июля 1944. Жидкость в контейнеле с кислотой (acid, англ. кислота) разъедала проволоку за определённое время. В результате чего растянутая пружина сжималась и посылала ударник (striker pin) на капсюль-детонатор (detonation cap). Такой взрыватель использовали британские агенты УСО (Управления специальных операций англ. Special Operations Executive, SOE), кроме того, им снабжали и группы движений Сопротивления в оккупированных немцами странах. Немалая часть этих поставок попадала в руки германской контрразведки абвера Рис.: National Archives, Washington D.C., EAP 105/16 Английские взрыватели были очень искусно сконструированы. Их было три типа. Первый действовал через 10 минут, второй через полчаса и третий через два. Таким образом, можно было выбрать нужный, исходя из желаемого момента взрыва. В момент зажигания отсутствовал малейший шум. Простым нажатием на горлышко взрывателя разбивалась маленькая бутылочка из которой вытекала едкая жидкость. Она разъедала проволоку, удерживавшую пружину и ударник.
