Близько 1 000 гончарних майстрів (кожен п'ятий житель селища) - такою була Опішня на Полтавщині в кінці ХІХ - на початку ХХ століть. Сьогодні традиції предків в Опішні продовжують всього з десяток майстрів. Щоб зберегти самобутній промисел, гончарна столиця України згортає на шлях інновацій.
Одна з місцевих байок говорить: для залучення покупців в старовину гончар перевертав макітру догори дригом і танцював на ній гопак. Краса, міцність і практичність - три кити, на яких століттями трималася знаменита опішнянська кераміка. Але до них у XXI-му додався четвертий - з приставкою "IT".
Незважаючи на архаїчність і складність виробництва, у сучасних гончарів є величезна перевага перед їхніми предками - щоб продати свої шедеври, вже не потрібно танцювати гопак і навіть стояти на ринку. Процес збуту кераміки максимально спростився з появою 4G.
Прогрес в маси несе Микола Різник, 35-річний голова Опішнянської ОТГ. Одна з його глобальних цілей - створення "Опішнянської артілі", яка б поєднала і гончарне виробництво, і навчання в академії, і промоцію, і продаж.
- Пам’ятаю часи, коли я займався бізнесом, і якою ще була комунікація, - розповідає він. - Листок А4 на дошці оголошень - “Продам. Куплю”. З появою 3G, а потім і 4G більше людей створюють акаунти в соцмережах. Зараз на дошках оголошень ви майже не побачити об’яв. Все в соцмережах та групах.
Ми хочемо, щоб наша продукція була на міжнародних майданчиках, на Amazon. Збираємо гончарів, пояснюємо: “Робити ми вміємо, але продавати треба вчитися. Продавати на автостанціях - це одне. А у всесвітній мережі - зовсім інше”.
3 окт 2024
