В неволі виріс між чужими і не оплаканий своїми в неволі плачучи умру і все з собою заберу, малого сліду не покину на нашій славній Україні, на нашій, не своїй землі!
В неволі виріс між чужими І неоплаканий своїми В неволі плачучи умру І все з собою заберу. Малого сліду не покину На нашій славній Україні На нашій - не своїй зумлі Де не помяне батько з сином Не скаже синові: Молись, молися , сину, За Вкраїну його замучили колись. Мені однаково чи буде той син молитися чи ні Та не однаково мені як Україну злії люди Присплять, лукавії, в огні Її окраденою збудять Ох, неоднаково мені Т.Г. Шевченко В казематі